ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/2045/26 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Михайлової І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0[телефон приховано] від 22.08.2025 року (форма "П") про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 41670667) грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 13 997 627,00 грн та штрафної (фінансової) санкції за пунктом 123.1 Податкового кодексу України у сумі 3 499 407,00 грн, загалом на суму 17 497 034,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0[телефон приховано] від 22.08.2025 року (форма "П") у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 73 615 155,20 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0[телефон приховано] від 22.08.2025 року (форма "Р") про визначення ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 41670667) грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 24 739 964,00 грн та штрафної (фінансової) санкції за пунктом 123.1 Податкового кодексу України у сумі 6 184 991,00 грн, загалом на суму 30 924 955,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0[телефон приховано] від 22.08.2025 року (форма "В4") про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість (рядок 21 податкової декларації з ПДВ) ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 41670667) на суму 2 120 458,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" є господарюючим суб`єктом, здійснює, окрім іншого, операції з імпорту товарів широкого вжитку (одягу) з території Турецької Республіки на територію України для подальшого продажу в Україні в магазинах (орендованих приміщеннях), які розташовані в торговельно - розважальних центрах м. Києва, м. Одеси, м. Херсон, м. Харків, м. Івано - Франківськ, м. Львів і діють під торговою маркою "DeFacto", а також через веб-сайт DeFacto та здійснюючи постачання товару контрагентам ТОВ "Маркасон" (https://kasta.ua/) та ТОВ "Інтертоп - Україна" (веб сайт https://intertop.ua/).
Єдиним засновником (учасником) є юридична особа зареєстрована за законодавством Турецької Республіки - ДЕФАКТО ПЕРАКЄНДЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ.
09.05.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення Позивачу було повідомлено про проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування - за період з 19.10.2017 по 31.03.2025 та іншого законодавства відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (надалі - "Перевірка") з доданням копії відповідного наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 24.04.2025 №3032-п.
Перевірка проводилась з 29.05.2025 по 25.06.2025 з подальшим продовженням відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.06.2025 №4532-п з 26.06.2025 по 09.07.2025, додається до позовної заяви.
За наслідками Перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Акт №60866/5/26-15-07-02-03-01/41670667 від 16.07.2025.
22.08.2025 Відповідачем за наслідками Акту Перевірки винесено податкові повідомлення рішення №0[телефон приховано], [номер приховано], [номер приховано], [номер приховано], що отримані Позивачем 25.08.2025 року засобами поштового зв`язку.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом виключно на підставі Акта про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" № 60866/ Ж5/26-15-07-02-03-01/41670667 від 16.07.2025р. та враховуючи лист №31808/Ж12/26-15-07-02-03-07 від 15.08.2025, що сформований в результаті розгляду заперечення позивача, колегія суддів досліджує вказаний Акт в контексті законності, обґрунтованості та повноти висновків, наведених у вказаних Акті перевірки та листі.
Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" показників у рядку 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2018 по 31.03.2025 встановлено їх заниження на загальну суму 833 517 грн., в тому числі за 2018 рік на суму - 833 517 гривень.
Згідно даних бухгалтерського обліку 704 "Вирахування з доходу", встановлено вирахування з доходу товару, який проведений в бухгалтерському обліку як повернутий кінцевому споживачу на загальну суму: 833 517,26 грн., в тому числі за 2018 рік на суму - 833 517,26 гривень.
Таким чином, в Акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про безпідставність відображення позивачем операцій з повернення товарів кінцевим споживачам.
Податковий орган вважає, що позивач мав надати заяви від фізичних осіб, акти або чеки на повернення грошових коштів, а також інші документи, які б дозволили ідентифікувати торгову точку, де відбувалося повернення.
Проте, колегія суддів зауважує, що такі вимоги відповідача в частині ідентифікації особи, яка повертає товар, суперечать вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", який регулює правовідносини між продавцем і покупцем при поверненні товару.
Зазначений нормативний акт не містить обов`язку покупця подавати заяву на повернення чи будь-який інший письмовий документ. Як наслідок, позивач не міг зобов`язувати кінцевого покупця товару подавати заяву на повернення товару.
З огляду на викладене вимога контролюючого органу щодо надання позивачем письмових заяв від покупців, які повертали товар є неправомірною, адже операції з повернення товару відбуваються не довільно, а виключно у випадках, прямо передбачених законодавством України. Законодавець розмежовує дві принципово різні підстави повернення товару споживачем: повернення товару належної якості та повернення товару неналежної якості. У кожному з цих випадків правова природа повернення різна.
Щодо товару неналежної якості, стаття 8 Закону України "Про захист прав споживачів" надає покупцю право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої суми, якщо товар має недоліки, що роблять неможливим або неприйнятним його використання за призначенням. Для реалізації цього права споживач має надати продавцю товар та розрахунковий документ (чек).
Закон України "Про захист прав споживачів" не зобов`язує споживача надавати письмову заяву на повернення товару.
Поряд з цим, Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, що затверджені Наказом Міністерства економіки України 19.04.2007 № 104 (надалі - Правила роздрібної торгівлі) виключно для випадків повернення (прийняття) товару неналежної якості пунктом 29 розділу I визначають порядок дій продавця, а саме, визначено, що Продавець зобов`язаний прийняти товар неналежної якості в споживача, видати йому документ, що підтверджує одержання товару, і задовольнити його вимогу на підставі письмової заяви, яка подається споживачем у двох примірниках.
Щодо товару неналежної якості, стаття 8 Закону України "Про захист прав споживачів" надає покупцю право обміняти, повернути чи вимагати розірвання договору та повернення сплаченої суми протягом 14 календарних дів, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Правила роздрібної торгівлі не передбачають жодних додаткових приписів чи дій зі сторони продавця щодо задоволення вимоги споживача у разі повернення товару належної якості на підставі письмової заяви.
Податковий орган у своєму Акті перевірки фактично підмінив вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", стверджуючи про обов`язковість подання позивачем письмової заяви від споживача на повернення товару, в тому числі без ідентифікації сутності операцій (повернення товару належної якості чи повернення товару неналежної якості). Однак ані Закон про захист прав споживачів, ані Закон про РРО, ані Закон про бухгалтерський облік не містять прямої такої вимоги. Єдиною законною підставою для оформлення повернення є проведення операції через РРО з формуванням фіскального чеку повернення, що й було здійснено позивачем.
Підзаконні акти (Правила роздрібної торгівлі) не можуть встановлювати додаткові обов`язки, які не передбачені законом. Відповідно, посилання податкового органу на відсутність заяв споживачів, як доказ нереальності повернень, суперечить правовій природі усного договору при здійсненні роздрібної торгівлі.
Тобто фіскальний чек залишається єдиною законною підставою для здійснення зворотної операції.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі" та Наказ Міністерства фінансів №547 однозначно передбачають, що повернення коштів покупцю проводиться шляхом фіскалізації розрахункової операції типу "повернення" або шляхом реєстрації операції зі знаком "мінус". Саме фіскальний чек є первинним документом, який підтверджує факт повернення грошових коштів, відкориговану суму розрахункової операції, дату та час та місце її проведення. Усі такі операції здійснювалися Товариством належним чином відповідно до вимог законодавства, що підтверджується наявними фіскальними чеками повернення (витягами з Z-звітів).
Дані про адресу господарської одиниці, модель РРО, заводський номер та присвоєний фіскальний номер зберігаються у Державному реєстрі РРО та є невід`ємною частиною процесу фіскалізації.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 глави 2 розділу II Порядку реєстрації та застосування РРО, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №547 - датою реєстрації РРО, яка зазначається в реєстраційному посвідченні, є дата, що відповідає даті внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС. Згідно з вимогами абзацу першого, пункту 15 глави 2 розділу II Порядку реєстрації та застосування РРО, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №547 - контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі.
Додатково здійснюється персоналізація РРО для однозначного визначення РРО в системі обліку даних ДПС за допомогою системи унікальних номерів, що прямо передбачено пунктом 21 глави 2 розділу II Порядку реєстрації та застосування РРО, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №547, до якої входять індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість або податковий номер (якщо суб`єкт господарювання не зареєстрований платником податку на додану вартість), фіскальний номер РРО, ідентифікаційний номер РРО або ідентифікаційний номер модема (у разі застосування зовнішнього модема), заводський номер РРО та ідентифікаційний номер модуля безпеки SAM, відповідно до Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за № 1744/22056 (далі - Порядок передачі).
З матеріалів справи слідує, що позивач надав відповідачу копії Z-звітів з реєстраторів розрахункових операцій (РРО) по кожному робочому дню та діючих торгових точках Позивача на момент 2018 року, зокрема по магазину ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" у ТРЦ "Глобус", м. Київ, Майдан Незалежності, 1 підземний торговий простір №1 сектор "В" вул. Інститутська 2, літ "А" : КС00011446 = фіскальний номер (ФН) [номер приховано], КС00011447 = ФН[номер приховано], КС00011448 = ФН [номер приховано], КС00011449 = ФН [номер приховано] та магазину ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" в ТРЦ "Рив`єра" м. Одеса, вул. Південна дорога, 101 А: КС00011592 = ФН[номер приховано], КС00011674 = ФН [номер приховано], КС00011595 = ФН [номер приховано], КС00011670 = ФН [номер приховано].
Відповідно до наданих копії Z-звітів можна чітко встановити суму повернення по кожному дню, місце здійснення операції (магазин, торгова точка) (малюнок № 1 "Приклад Z-звіту" додаток "Візуальні матеріали" до позовної заяви).
Фіскальний номер РРО (ФН [номер приховано]) - це унікальний ідентифікатор РРО, який підтверджує, що операція проведена через фактично зареєстрований реєстратор конкретної господарської точки (ТРЦ "Глобус").
Ідентифікаційні дані магазину: ТОВ "Дефакто Рітейл Україна", м. Київ, Майдан Незалежності, підземний торг. простір №1, сектор "В", вул. Інститутська, 2 - що дозволяє однозначно локалізувати, де була здійснена операція.
Z-звіт фіксує окремо блок повернень. У наведеному чеку міститься розділ:"ПОВЕРНЕННЯ" кількість чеків повернення - 2 суми повернень: готівка - 199,00 грн, картка - 149,00 грн
Це означає, що дві операції повернення були проведені і зареєстровані РРО, а отже: відбувся зворотний рух коштів покупцю, були автоматично скориговані показники обігу, зменшено дохід Позивача на відповідну суму.
Таким чином, твердження контролюючого органу про неможливість ідентифікації магазину чи торгової точки, де здійснено повернення товару, повністю спростовуються нормами законодавства та технічною природою функціонування РРО, оскільки адреса та місце здійснення операції вже імплементовані у фіскальні дані РРО, що зберігаються у фіскальній пам`яті та передаються до інформаційних систем Відповідача.
Відповідно до змісту п. 44.1. ст. 44 для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Це свідчить про той факт, що відсутність окремого документа не може бути підставою для донарахувань, якщо операція підтверджується системним обліком.
Поряд з цим, Товариством сформовано систему бухгалтерського обліку і в тому числі зберігання заяв на повернення від покупців, якщо такі були складені останніми. Фіскальні чеки на повернення, що були сформовані через РРО, містять всі необхідні реквізити, включаючи найменування товару, дату, час, суму повернення, номер касового апарату та адресу точки продажу, що дозволяє чітко ідентифікувати як товар, так і торгову точку, де відбулось повернення, суму і є доступними податковому органу.
Як наслідок висновки про необхідність донарахування 833 517 грн як дохід позивача за 2018 рік та висновки відповідача щодо існування заниження зобов`язань з ПДВ на загальну суму 169 701 стосовно операцій повернутих товарів, - є необґрунтованим та передчасним.
Щодо документального підтвердження господарських операцій (маркетингові послуги) отримані від ТОВ "Маркасон" та ТОВ "Інтертоп - Україна", колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що податковий кредит з ПДВ на загальну суму 27 074 263 грн яка визнана завищеною Актом Перевірки та скорегована до 26 495 036 грн листом відповідача за результатами розгляду заперечення (вих. № 88561/6 від 01.08.2025) та графа "Адміністративні витрати" на загальну суму 138 603 451 грн. стосується здійснення позивачем господарських операцій за двома однаковими господарськими напрямами та договорами:
- Маркетингові послуги у ТОВ "Маркасон" на підставі Договору поставки № 178/03-19/MV3 від 19.04.2019, що передбачав можливість надання супутніх маркетингових послуг та оформлювався додатковими угодами й відповідними маркетинговими звітами.
- Мотиваційні виплати у вигляді бонусної винагороди для ТОВ "Інтертоп Україна" на підставі Договору про поставки товарів № 0120/20 від 28.02.2020, укладеного з ТОВ "Інтертоп Україна".
Відповідно до пункту 7.15 Договору поставки № 178/03-19/MV3, укладеного між ТОВ "Дефакто Рітейл Україна" (Постачальник) та ТОВ "Маркасон" (Покупець), передбачено, що "ТОВ Маркасон" в межах окремої домовленості та за окрему плату має право надавати Постачальнику супутні послуги, пов`язані з реалізацією Товару на Веб-сайті. До таких послуг прямо віднесено: підвищення обізнаності кінцевих (потенційних) покупців про Товари Постачальника та стимулювання споживчого інтересу до них, популяризація та просування знаків для товарів і послуг (брендів), під якими вироблені/розповсюджуються Товари на ринку тощо (малюнок №2 "Приклад додаткової угоди" додаток "Візуальні матеріали" до позовної заяви).
Для досягнення мети господарської діяльності позивача та враховуючи наявний договірний механізм придбання маркетингових послуг у ТОВ "Маркасон" ТОВ "Дефакто Рітейл Україна" в період з 2019 року по теперішній час замовляє маркетингові послуги у ТОВ "Маркасон" на підставі додаткових договорів, що укладаються з ТОВ "Маркасон". Зокрема в період, що був предметом Перевірки ТОВ "Дефакто Рітейл Україна" та ТОВ "Маркасон" уклали наступні додаткові угоди: - у 2019 році: №01/12/2019 від 01.12.2019 року, №07/11/2019 від 01.11.2019 року; - у 2020 році: №01/01/2020 від 31.12.2020 року, №01/02/2020, від 31.01.2020 року, №01/02/2020 від 31.01.2020, №01/03/2020 від 28.02.2020, 01/04/2020 від 01.04.2020, №01/05/2020, №01/06/2020 від 01.06.2020, №01/07/2020 від 01.06.2020, №01/08/2020 від 31.07.2020, №01/09/2020 від 01.09.2020, №01/10/2020 від 01.10.2020, №01/11/2020 від 30.10.2020, 01/12/2020 від 01.12.2020, №01/01/2021 від 31.12.2020; - у 2021 році: №01/02/2021 від 01.02.2021, №01/03/2021 від 01.03.2021, №01/04/2021 від 01.04.2021, №01/05/2021 від 30.04.2021, №01/06/2021 від 01.06.2021, №01/07/2021 від 01.07.2021, №01/08/2021 від 30.07.2021, №01/09/2021 від 01.09.2021, №01/10/2021 від 01.10.2021, №01/11/2021 від 01.11.2021, №01/12/2021 від 01.12.2021, №01/01/2022 від 31.12.2021; - у 2022 році: №01/02/2022 від 01.02.2022, №01/04/2022 від 01.04.2022, №01/05/2022 від 29.04.2022, №01/06/2022 від 01.06.2022, №01/07/2022 від 01.07.2022, №01/08/2022 від 01.08.2022, №01/09/2022 від 01.09.2022, №01/10/2022 від 30.09.2022, №01/11/2022 від 01.11.2022, №01/12/2022 від 01.12.2022, №01/01/2023 від 30.12.2022; В 2023 році: №01/02/2023 від 01.02.2023, №01/03/2023 від 01.03.2023, №01/04/2023 від 31.03.2023, №01/05/2023 від 28.04.2023, №01/06/2023 від 01.06.2023, №01/07/2023 від 30.06.2023, №01/08/2023 від 01.08.2023, №01/09/2023 від 01.09.2023, №01/10/2023 від 29.09.2023, №01/10/2023 від 29.09.2023, №01/12/2023 від 01.12.2023, №01/01/2024 від 29.12.2023; - у 2024 році: №01/02/2024 від 01.02.2024, №01/03/2024 від 01.03.2024, №01/04/2024 від 01.04.2024, №01/05/2024 від 01.05.2024, №01/06/2024 від 31.05.2024, №01/07/2024 від 01.07.2024, №01/08/2024 від 01.08.2024, №01/09/2024 від 30.08.2024, №01/10/2024 від 01.10.2024, №01/11/2024 від 01.11.2024, №01/12/2024 від 01.12.2024, 01/01/2025 від 31.12.2024; - у 2025 році : №01/02/2025 від 31.01.2025, №01/02/2025 від 31.01.2025.
Кожен із додаткових договорів, укладених між Позивачем та ТОВ "Маркасон" у межах Договору поставки № 178/03-19/MV3 від 19.04.2019 визначав конкретний зміст послуг, строки їх надання, перелік та характеристики рекламних матеріалів, зокрема дизайн банерів, макети рекламних зображень та маркетингова інформація, що розміщувалася із використанням торговельної марки "DeFacto".
Після завершення надання кожного комплексу маркетингових послуг ТОВ "Маркасон" надавало Позивачеві маркетинговий звіт, який підтверджував фактичне виконання послуг і містив повний опис здійснених маркетингових заходів.
Звіти включали інформацію про: період надання послуг; конкретні рекламні інструменти; місце та спосіб розміщення кожного рекламного банера; строк розміщення. За наслідком виконання маркетингових заходів сторони ТОВ "Маркасон" та ТОВ "Дефакто Рітейл Україна" підписували акти наданих послуг і відбувались відповідні господарські розрахунки (малюнок № 3 "Приклад маркетингового звіту" додаток "Візуальні матеріали" до позовної заяви).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що текстовий зміст додаткових договорів та текстовий зміст маркетингових звітів є прямим доказом фактичного надання маркетингових послуг та їх реального характеру. Таким чином, господарські операції з ТОВ "Маркасон" були документально підтверджені, мали реальний зміст та впливали на економічний результат діяльності Позивача, забезпечуючи просування товарів ТМ "DeFacto" на ринку та стимулювання попиту кінцевих покупців.
Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Як передбачено підпунктом 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу цього Кодексу розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що надання маркетингових послуг повинно виражатись в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення продукції платника податку в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) постачальника до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) тощо. Під продажем маркетингових послуг розуміються операції з надання таких послуг за умови компенсації їх вартості.
Тобто отримання маркетингових послуг передбачає наявність двостороннього зобов`язання між сторонами, де одна сторона має зобов`язання надати послуги, інша - зустрічний обов`язок оплатити їх.
Отже, визначене в повній мірі підтверджує реальність господарських операцій з маркетингових послуг отриманих ТОВ "Дефакто Рітейл Україна" від ТОВ "Маркасон", адже ТОВ "Маркасон" надавало позивачу маркетингові звіти, які підтверджують фактичне надання послуг, їхній зміст, обсяг та спрямованість на просування товарів Позивача. Зазначені звіти містять фотографічні зображення (макети) маркетингових матеріалів, інформацію про типи та формати маркетингових (рекламних) банерів, конкретні місця розташування маркетингових елементів на вебсайті, а також період проведення відповідних маркетингових кампаній.
Також відповідно до п. 2.3. Договору про поставки товарів №0120/20 від 28.02.2020 Товариство надало ТОВ "Інтертоп Україна" право рекламувати продукцію під знаком DeFacto на території України. Згідно з вимогами п. 4.6 Постачальник (Позивач) надає Покупцеві додаткові знижки, які вказані безпосередньо в Специфікації та які зменшують її загальну суму в розмірі 24%. Підпунктом 5.3.1 Договору визначено, що оплата за товар здійснюється не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати поставки товару, зазначеної в п.3.1. та п .3.7. Договору.
Таким чином, позивач постачав товар ТОВ "Інтертоп Україна" однак з метою збільшення замовлень зі сторони Покупця, а саме ТОВ "Інтертоп Україна" Позивач був зацікавлений в швидкій реалізації ТОВ "Інтертоп Україна" товарів кінцевим споживачам. Збільшення попиту на товари стимулює збільшення нових замовлень від ТОВ "Інтертоп Україна" на поставку товарів у Товариства (Позивача)
Застосована модель господарської діяльності була реалізована шляхом укладання з ТОВ "Інтертоп Україна" Додаткових договорів №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41, №42, №43, №44, №45, №46, №47, №48, №49, №50.
Відповідно до текстового змісту яких, Товариство (Позивач) і ТОВ "Інтертоп Україна" погодили, що метою стимулювання збуту товару що постачається Постачальником (Позивачем) Покупцю (ТОВ "Інтертоп Україна") останній отримує бонусну винагороду за реалізацію споживачам у відповідно зазначені в додаткових угодах строки для товарів ТМ Defacto згідно з Додатками, які є невід`ємною частиною додаткових угод.
Такі Додатки містять визначення періоду застосування акційної роздрібної ціни, найменування моделі та артиклю на який розповсюджується відповідна акційна роздрібна ціна Покупця, яка направлена на збільшення реалізації споживачам товару ТМ Defacto та розмір винагороди, яку сплачує Постачальник (Позивач) на користь Покупця (ТОВ "Інтертоп Україна") за реалізацію Товарів ТМ Defacto кінцевим споживачам.
Обрана господарська модель була сформована для збільшення реалізації ТОВ "Інтертоп Україна" , що в кінцевому споживачу, що як наслідок має ефект збільшення та/або підтримання обсягів продажу товарів. Наслідком чого була реалізація продукції та отримання доходу, що безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю Товариства (малюнок. №4 "Приклад п.2 додаткової угоди" додаток "Візуальні матеріали" до позовної заяви; малюнок №5 "Приклад звіту" додаток "Візуальні матеріали" до позовної заяви).
Використана позивачем модель мотиваційних бонусів для просування товарів на ринку є винагородою за досягнення певних економічних показників ТОВ "Інтертоп Україна" у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів шляхом продажу кінцевим споживачам.
Факт того, що бонусні виплати на користь ТОВ "Інтертоп Україна" є винагородою за його послуги з ефективного збуту товарів (маркетингові послуги) підтверджується Договором про поставки товарів №0120/20 від 28.02.2020 та додатковими угодами до нього, що укладені між Позивачем та ТОВ "Інтертоп Україна", в яких чітко узгоджено правову природу таких виплат та умови їх отримання ТОВ "Інтертоп Україна" (строк дії і розмір винагороди, який чітко корелюється з строками та об`ємом реалізації товару кінцевим споживачам). Власне таким чином бонусна винагорода, яка сплачена позивачем на користь ТОВ "Інтертоп Україна" може (має) на підставі п. 198.1 ПКУ включались податковий кредит ПДВ на придбання маркетингових послуг.
Зазначене підтверджується правовою позицією яка була викладена в постанові Верховного Суду по справі №120/4866/18-а від 18.06.2021 року, в якій Верховний Суд зазначив "Бонусні виплати позивачу є винагородою за його послуги з ефективного збуту товарів (маркетингові послуги) підтверджується зазначеними вище положеннями договору між позивачем та постачальником, в якому сторони договору чітко узгодили правову природу таких виплат та умови їх отримання позивачем. Судова палата вважає за потрібне викласти правовий висновок щодо віднесення мотиваційних (бонусних) виплат, отриманих за дистриб`юторським договором, до винагороди за надання маркетингових послуг, які є об`єктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1. статті 185 ПК України."
Таким чином, господарські операції з ТОВ "Інтертоп Україна були реальними, належним чином документально оформленими та підтвердженими, а надані маркетингові послуги мали безпосереднє спрямування на просування товарів позивача та стимулювання продажів кінцевим споживачам.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача викладені в Акті Перевірки і скореговані без додаткових пояснень в листі вих. № 88561/6 від 01.08.2025 до 26 495 036 грн містять ознаки суперечності і як наслідок винесення необґрунтованого податкового повідомлення - рішення №0[телефон приховано] від 22 серпня 2025 року щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 24 739 964 грн та штрафну санкцію за п. 123.1 ПКУ (25%) - 6 184 991 грн. Загальна сума грошового зобов`язання за податкового повідомлення - рішення №0[телефон приховано] від 22 серпня 2025 року становить 30 924 955 грн і підлягає скасуванню.
Також в Акті перевірки відображено заниження задекларованих ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" показників у рядку 2270 "Інші витрати" на загальну суму 10 964 345 грн., у тому числі по періодам: 2023 рік у сумі 8 316 138 грн., 2024 рік у сумі 2 648 207 грн.
Зазначені показники сформовані за наслідками проведення інвентаризацій в періоді з 19.05.2023 - 12.06.2023, 01.12.2023 - 18.12.2023, 03.11.2024 - 13.12.2024. За наслідками яких було встановлено нестачу товаро - матеріальних цінностей на суму 6 212 885,23 грн., 2 103 252,79 грн., та 2 648 207,26 грн. відповідно.
Відповідно до п.1 ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначено обов`язок проводити інвентаризацію активів і зобов`язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Згідно з п. 2 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.
В свою чергу Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 затверджено "Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань" (надалі - "Положення про інвентаризацію").
Відповідно до п. 7 Положення про інвентаризацію встановлено вичерпний перелік коли проведення інвентаризації є обов`язковим.
Зокрема згідно абз.1 п. 7 Положення про інвентаризацію, такий обов`язок встановлено перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, які визначений п.10 Положення про інвентаризацію та в обсязі визначеному п.6 Положення про інвентаризацію.
На виконання відповідних приписів законодавця, позивач в періоді з 19.05.2023 - 12.06.2023 було проведено відповідну інвентаризацію на підставі наказу від 01.05.2023 № 01-інв "Про проведення щорічної інвентаризації" ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА".
Відповідно до наказу від 01.05.2023 № 01-інв "Про проведення щорічної інвентаризації" ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" було визначено осіб, на яких покладено організацію і контроль з проведення такої інвентаризації, зокрема до складу діючої інвентаризаційної комісії входили Огуз ГЬОРГУНОГЛУ - менеджер (управитель) з адміністративної діяльності; Наталія Жила - менеджер в роздрібної торгівлі непродовольчими товарами; Андрій ДИДІВ - перший Керуючий магазином, Альона ГУЛА - фахівець з онлайн продаж.
Відповідно до протоколу за результатами річної інвентаризації було встановлено нестачу товаро - матеріальних цінностей на суму 6 212 885,23 грн.
За результатами проведення щорічної інвентаризації Товариством було складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 30.06.2023 №297 з сумою податку на додану вартість (рядок 11) в розмірі 1 242 577,05 грн., від бази оподаткування (рядок 10) в сумі 6 212 885,23 грн., що відповідає нестачі сумі нестачі товарно - матеріальних цінностей, як того і вимагає законодавець.
В період з 01.12.2023 - 18.12.2023 було проведено відповідну інвентаризацію на підставі наказу від 30.11.2023 № 02-інв "Про проведення щорічної інвентаризації" ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА".
Відповідно до наказу від 30.11.2023 № 02-інв "Про проведення щорічної інвентаризації" ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" було визначено осіб, на яких покладено організацію і контроль з проведення такої інвентаризації, зокрема до складу діючої інвентаризаційної комісії входили Огуз ГЬОРГУНОГЛУ - менеджер (управитель) з адміністративної діяльності; Наталія Жила - менеджер в роздрібної торгівлі непродовольчими товарами; Андрій ДИДІВ - перший Керуючий магазином, Альона ГУЛА - фахівець з онлайн продаж.
Відповідно до протоколу за результатами річної інвентаризації було встановлено нестачу товаро - матеріальних цінностей на суму 2 103 252,79 грн.
За результатами проведення щорічної інвентаризації Товариством було складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 31.12.2023 №66 з сумою податку на додану вартість (рядок 11) в розмірі 420 650,558 грн., від бази оподаткування (рядок 10) в сумі 2 103 252,79 грн., що відповідає нестачі сумі нестачі товарно - матеріальних цінностей.
В період з 03.11.2024 - 13.12.2024 було проведено відповідну інвентаризацію на підставі наказу від 01.11.2024 № 05-інв "Про проведення щорічної інвентаризації" ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА".
Відповідно до наказу від 01.11.2024 № 05-інв "Про проведення щорічної інвентаризації" ТОВ "ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА" було визначено осіб, на яких покладено організацію і контроль з проведення такої інвентаризації, зокрема до складу діючої інвентаризаційної комісії входили Огуз ГЬОРГУНОГЛУ - менеджер (управитель) з адміністративної діяльності; Наталія Жила - менеджер в роздрібної торгівлі непродовольчими товарами; Андрій ДИДІВ - перший Керуючий магазином, Альона ГУЛА - фахівець з онлайн продаж.
Відповідно до протоколу за результатами річної інвентаризації було встановлено нестачу товаро - матеріальних цінностей на суму 2 648 207,26 грн.
За результатами проведення щорічної інвентаризації Товариством було складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 31.12.2024 №77 з сумою податку на додану вартість (рядок 11) в розмірі 529 641,45 грн., від бази оподаткування (рядок 10) в сумі 2 648 207,26 грн., що відповідає нестачі сумі нестачі товарно - матеріальних цінностей.
Товариством було віднесено відповідні нестачі на суму 10 964 345 грн (в 2023 році 8 136 138 грн., та в 2024 році 2 648 207,26 грн.) товарно - матеріальних цінностей на рахунок 97 "Інші витрати" - це рахунок класу 9 "Витрати діяльності" згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств та організацій, який затверджений наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.1999.
Таким чином Позивач виконав зобов`язання встановленні законодавцем та провів відповідні інвентаризації. Власне Акти інвентаризації (протоколи інвентаркомісії), складені за результатами інвентаризації і є тими документами, що підтверджують факт нестачі товарно-матеріальних цінностей і дають Позивачу відповідне право віднести на рахунок 97 "Інші витрати" - це рахунок класу 9 "Витрати діяльності".
Аналізуючи зміст відповідного розділу Акту перевірки, колегія суддів звертає увагу на те, що викладені контролюючим органом висновки не ґрунтуються на фактичних даних бухгалтерського чи податкового обліку Товариства. Навпаки, структура тексту, термінологія та стиль подання свідчать про те, що відповідні фрагменти Акту не мають жодного причинно-наслідкового зв`язку з реальними господарськими операціями Позивача.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", саме первинні документи є підставою для бухгалтерських записів. Результати інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності Товариство, які оформлені належним чином і є відповідним первинним документом.
Отже, твердження податкового органу про те, що нестачі відбулись внаслідок крадіжок працівниками Товариства, є необґрунтованими та передчасними. Податковий орган під час перевірки та складання Акту перевірки не здійснив належного аналізу норм податкового законодавства, сформував висновки, що ґрунтуються виключно на припущеннях та неофіційних джерелах інформації (у тому числі матеріалах з мережі Інтернет, які не мають статусу нормативних актів чи офіційних роз`яснень контролюючих органів); проігнорував надані Товариством первинні документи, та склав Акт перевірки з порушенням вимог п. 86.1 Податкового кодексу України та п. 5 Порядку № 727, які вимагають чіткого, об`єктивного та повного відображення встановлених фактів.
Водночас, Товариством було дотримано вимоги податкового законодавства в цілому, а дії Товариства щодо проведення інвентаризації перед складанням річної фінансової звітності відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про інвентаризацію.
Отже, підсумовуючи вищевикладене колегія суддів висновує, що відповідач допустив порушення законодавства при формуванні наступних висновків в Акті перевірки, що мали прямий вплив на винесення оскаржуваних рішень:
- щодо операцій з повернення товарів кінцевим споживачам за 2018 рік відповідачем безпідставно проігноровано спеціальні норми Закону України "Про захист прав споживачів" та законодавства про РРО, які не передбачають обов`язку покупця подавати письмову заяву на повернення товару, а також встановлюють фіскальний чек повернення як належний первинний документ. Податковий орган фактично підмінив вимоги закону власним баченням належного документального оформлення, чим вийшов за межі наданих повноважень та неправомірно кваліфікував реальні операції як такі, що не підтверджені документально.
- при оцінці господарських операцій з ТОВ "Маркасон" та ТОВ "Інтертоп Україна" Відповідачем без належного правового та доказового аналізу відкинуто весь комплекс наданих первинних документів (договори, додаткові угоди, маркетингові звіти, акти,), натомість зроблено висновок про "нереальність" маркетингових послуг. Такий підхід суперечить вимогам статей 44, 77, 86 ПК України щодо обов`язку контролюючого органу повно, всебічно і об`єктивно дослідити всі надані платником документи, а також ігнорує визначення маркетингових послуг і формування податкового кредиту з ПДВ, встановлені Податковим кодексом.
- при кваліфікації результатів інвентаризацій за 2023- 2024 роки Відповідач фактично підмінив аналіз норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про інвентаризацію компіляцією публіцистичних матеріалів з мережі Інтернет, які не є джерелами податкового права. На цій підставі податковий орган без жодних доказів зробив припущення про нібито вину працівників Позивача та "обов`язок" ініціювати процедури стягнення збитків, хоча чинне законодавство не ставить правомірність віднесення нестач на рахунок 97 у залежність від результатів таких процедур. Це свідчить про відсутність належного причинно-наслідкового зв`язку між встановленими фактичними даними, нормами права та висновками.
У сукупності зазначені порушення свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті без належного дослідження фактичних обставин, з відступом від вимог Податкового кодексу України, законодавства про бухгалтерський облік, захист прав споживачів та застосування РРО, а також принципів верховенства права, правової визначеності та пропорційності. Відтак, такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Серед іншого, контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми визначеного ним грошового зобов`язання, як за діяння, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПК України.
Водночас, в Акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.
Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак, невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.
Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.
Для кваліфікації діянь позивача як таких, що вчинені умисно (що є підставою для застосування санкції за пунктом 123.2 ст.123 ПК України), контролюючий орган має довести існування обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Втім наявність таких обов`язкових передумов під час розгляду цієї справи відповідачем доведена не була.
Так, відповідачем не доведено, в тому числі не надано будь-яких доказів, що позивач діяв удавано, цілеспрямовано, нерозумно, недобросовісно та без належної обачності створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, внаслідок чого він має бути притягнутий до фінансової відповідальності саме як за умисне вчинення податкового правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки були наявні всі первинні документи, вони складені без будь-якого порушення, підтверджували реальність проведених операцій, їх використання у власній господарській діяльності, податкові накладні прийняті Відповідачем та зареєстровані у в Єдиному реєстрі податкових накладних, у Відповідача були відсутні підстави для винесення спірних податкових повідомлення рішення і вони є протиправним та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.
Повний текст постанови виготовлено - 30 вересня 2026 року.