ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/7132/20 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту внутрішньої безпеки національної поліції України, Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач-1), Національної поліції України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним не зарахування Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, ОСОБА_1 наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції;
- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції;
- визнати протиправним не зарахування Національною поліцією України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, ОСОБА_1 , наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції;
- зобов`язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, та здійснити перерахунок додаткових днів оплачуваної відпустки за стаж служби у поліції ОСОБА_1 за весь час служби в Національній поліції України по дату прийняття рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до стажу його служби в поліції має бути зарахований період його попередньої служби у податковій міліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» як така, що за суттю прирівнюється законодавцем до служби в органах внутрішніх справ України. Однак, відповідач-1 не зарахував йому попередню службу в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, чим порушив права на отримання надбавки за вислугу років і додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним не зарахування Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, ОСОБА_1 наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції.
Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції.
Визнано протиправним не зарахування Національною поліцією України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, ОСОБА_1 , наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислуги років у податковій міліції.
Зобов`язано Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, та здійснити перерахунок додаткових днів оплачуваної відпустки за стаж служби у поліції ОСОБА_1 за весь час служби в Національній поліції України по дату прийняття рішення у справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким за результатами розгляду апеляційної скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ухвалити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що суд першої інстанції помилково вважає, що служба в податковій міліції прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ. При цьому, ч.2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що служба в податковій міліції не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право для виплати поліцейському надбавки за стаж служби в поліції, надання додаткової оплачуваної відпустки. При вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Додаткового апелянт наголосив на тому, що чинні у період проходження позивачем служби в податковій міліції Закон України «Про міліцію», Закон № 509, Положення № 114, Положення № 886/2000, Положення № 1138/2000, Положення № 236, Положення № 401, Положення № 878, та інші нормативно-правові акти, не відносили органи податкової міліції до органів внутрішніх справ .
За твердженням апелянта рішення суду прийняте із порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для його скасування та відмови у відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов`язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Національна поліція України, не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, що не погоджується із зазначеним судовим рішенням у зв`язку із неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Також апелянт-2 зазначив, що служба в податковій міліції може зараховуватись до стажу служби для призначення пенсії наприклад при звільненні. Порівнюючи законодавство про проходження служби в поліції та в податковій службі то в даному випадку навіть різняться обов`язки виходячи із характеру служб.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та Національної поліції України підлягають залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року залишенню без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу, в тому числі, в податковій міліції Державної фіскальної служби (Державної податкової служби Міністерства доходів і зборів) України, а саме з 18.06.2012 по 09.08.2016.
Згідно із наказом ДФС від 08.08.2016 №2874-о «Про звільнення ОСОБА_1 » полковника податкової міліції ОСОБА_1 (особистий номер М-104475), начальника відділу швидкого реагування Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ. м. Краматорськ, м. Слов`янськ) Державної фіскальної служби України 09 серпня 2016 року було звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року №114.
Відповідно до зазначеного наказу ДФС вислуга років на 09 серпня 2016 року складала:
- в календарному обчисленні - 18 років 11 місяців 24 дні;
- в пільговому обчислені - 25 років 08 місяців 29 днів.
Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 36 о/с від 13.02.2017 року, позивача, відповідно до частини 2 статті 47 частини 1 статті 49 статті 52 та частини 1 статті 56 Закону України Про Національну поліцію» з 14 лютого 2017 року було прийнято на службу в поліцію та призначено заступником начальника оперативною-пошукового відділу управління оперативного документування, з посадовим окладом 3800 гривень, присвоївши спеціальне звання «рядовий поліції» та закріпивши спеціальний жетон з індивідуальним номером - 0065200. Стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки станом на 14.02.2017 встановлено 18 років 11 місяців 24 дні.
Згідно із відомостями витягу із наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 23.05.2019 № 99 о/с (по особовому складу) відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки , на 01 травня 2019 полковникові поліції ОСОБА_1 (0065200) заступникові начальника управління- начальникові оперативно-пошукового відділу управління оперативного документування - 17 років 00 місяців 20 днів.
Відповідно до наказу Національної поліції України № 1193 о/с від 15.10.2019 року, позивача призначено першим заступником начальника Департаменту оперативної служби, у порядку просування по службі, установивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 посадовий оклад у розмірі 7600 грн. надбавку за специфічні умови проходження служби у поліції в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, звільнивши з посади заступника начальника правління оперативного документування - начальника оперативно-пошукового відділу Департаменту внутрішньої безпеки (міжрегіональний територіальний орган).
17 вересня 2019 року позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із проханням повідомити, чи була зарахована йому вислуга років за службу в податковій міліції при прийнятті на службу в поліцію - в Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України. Якщо ні, то просив зарахувати дану вислугу у податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, а також здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції.
Листом від 25 вересня 2019 року за № Н-269о/п/42-02/04-19 відповідач-1 повідомив ОСОБА_1 , що наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції Українивід 13.02.2017 року №36о/с відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» йому установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 14 лютого 2017 року - 18 років 11 місяців 24 дні.
У подальшому, у травні 2019 року в ході проведення перевірки розрахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, працівників Департаменту, яких було прийнято на службу в поліцію упродовж 2017-2018 років, було виявлено помилково зарахований період проходження позивача служби в органах податкової міліції, що призвело до здійснення надмірної виплати надбавки за стаж служби.
Дотримуючись вимог чинного законодавства наказом Департаменту від 01.05.2019 №99o/c відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» позивачу установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 01 травня 2019 року - 17 років 00 місяців 20 днів (без врахування періоду проходження служби в «податковій міліції»).
Також у відповіді Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України повідомлялось, що враховуючи викладене, правові підстави для зарахування позивачу до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду проходження служби в підрозділах податкової міліції Державної фіскальної служби України відсутні.
16 березня 2020 року, у зв`язку з призначенням позивача першим заступником начальника Департаменту оперативної служби відповідно до наказу Національної поліції України № 1193о/с «По особовому складу» від 15.10.2019 року, позивач звернувся до голови Національної поліції України з проханням повідомити чи була зарахована йому вислуга років у податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, під час призначення на посаду першого заступника начальника Департаменту оперативної служби та який стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, було встановлено позивачу під час призначення на посаду першого заступника начальника Департаменту оперативної служби і який стаж служби в поліції рахується станом на день надання відповіді. Також просив у даному зверненні уразі не зарахування йому вислугу років в податковій міліції до його стажу служби в поліції, зарахувати дану вислугу, а також здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції.
Листом від 23 березня 2020 року за № 1771/12/1/2/03-2020 відповідач-2 повідомив позивача, що при підготовні наказу Національної поліції України від 22.10.2019 №1227о/с щодо установлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, з дотриманням вимог статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, станом на 15 жовтня 2019 року - 17 років 06 місяців 04 дні, до якого зараховано службу в органах внутрішніх справ - з 5.08.1997 до 18.06.2012 та службу в поліції - з 14.02.2017 до 15.10.2019. Станом на 23 березня 2020 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, становить 17 років 11 місяців 12 днів.
Крім того, відповідач-2 повідомив, що підстави для внесення змін до наказу Національної поліції України від 22.10.2019 №1227о/с у частині встановлення позивачу стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відсутні.
Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції та зазначив щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, переглядаючи рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Пунктом 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно із пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Зазначені норми кореспондуються із нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII, який регулював правовий статус податкової міліції.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Відповідно до ст. 24, 26 Закону № 509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
У відповідності до положень п. п. 3-6 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон № 509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Статтями 24, 26 Закону № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби поліцейськими на працівників податкової міліції.
Отже, всі обов`язки, обмеження служби в органах поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби у податковій міліції.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновку про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Таким чином, служба в органах податкової міліції прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.
Аналогічний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 та від 22.12.2022 у справі № 380/8659/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу його служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Доводи апеляційної скарги на те, що служба в податковій міліції відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580-УІІІ, а тому не може бути зарахована до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, колегія суддів відхиляє, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 та від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, колегія суддів вважає помилковими, оскільки спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаних справах, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін