П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/13636/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
30 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 240/13636/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 240/13636/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.03.2025 №XЗ57598 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними станом на 01.01.2021, з урахуванням проведених виплат.
Позивач звернувся із заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення та просив стягнути нараховану, але не виплачену заборгованість із пенсійних виплат у сумі 128 463,09 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення від 07 жовтня 2025 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої та не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 лютого 2021 року до 31 липня 2026 року в сумі 128 463,09 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви. Посилається на те, що перерахунок пенсії проведено, а виплату заборгованості розпочато відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821. На думку апелянта, відсутність бюджетного фінансування не свідчить про неможливість виконання рішення; стягнення визначеної суми змінює рішення по суті та може припинити обов`язок надалі виплачувати перераховану пенсію. Також апелянт зазначає, що станом на 12 серпня 2026 року залишок заборгованості становив 134 222,65 грн, тоді як ухвалою стягнуто 128 463,09 грн.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України, частини друга, третя статті 14 КАС України), а його невиконання тягне встановлену законом відповідальність.
Правове регулювання питань зміни способу і порядку виконання судового рішення визначено статтею 378 КАС України. За загальним правилом підставою для такого втручання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас після набрання чинності Законом України №4094-IX від 21 листопада 2024 року законодавець істотно змінив підхід до судового контролю за виконанням рішень, доповнивши частину третю статті 378 КАС України спеціальною нормою.
Зазначена норма передбачає, що невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців судового рішення щодо соціальних виплат, зокрема пенсійних, є самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних сум. Такий підхід підлягає застосуванню і до справ, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, що прямо випливає з його перехідних положень.
Метою зазначених змін є забезпечення реального виконання судового рішення, а не формального підтвердження обов`язку боржника. Відтак зміна способу виконання у таких випадках не є переглядом судового рішення по суті, а становить процесуальний механізм гарантування ефективного судового захисту, що узгоджується як із вимогами статті 129-1 Конституції України, так і зі стандартами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення, яке набрало законної сили, у частині виплати нарахованих сум не виконано протягом встановленого законом строку. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано застосував абзац другий частини третьої статті 378 КАС України та змінив спосіб виконання рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення конкретної суми коштів.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, відповідно до якої у разі тривалого невиконання рішення про соціальні виплати суд зобов`язаний забезпечити ефективне поновлення прав шляхом зміни способу виконання на грошове стягнення.
З матеріалів, наведених в оскаржуваній ухвалі та апеляційній скарзі, встановлено, що відповідач здійснив перерахунок пенсії на виконання рішення від 07 жовтня 2025 року, однак нараховані за минулий час кошти в повному обсязі не виплатив. Сам апелянт підтверджує наявність значного залишку заборгованості станом на 12 серпня 2026 року. Отже, рішення в частині виплати нарахованих сум залишалося невиконаним після спливу двох місяців із дня набрання ним законної сили.
Проведення перерахунку та початок часткових виплат не означають виконання рішення в частині погашення всієї нарахованої заборгованості. Тому посилання апелянта на включення позивача до переліку одержувачів виплат за Порядком № 821 та на їх подальше фінансування не усувають підстави, прямо передбаченої абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України. Застосування цього положення до нарахованої, але не виплаченої пенсійної заборгованості узгоджується також із висновком Верховного Суду в постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, на який послався суд першої інстанції.
Довід про зміну основного рішення по суті колегія суддів відхиляє. Оскаржувана ухвала стосується лише визначеної суми заборгованості за період з 01 лютого 2021 року до 31 липня 2026 року. Вона не скасовує встановленого рішенням від 07 жовтня 2025 року обов`язку здійснювати перерахунок і виплату пенсії надалі. Після фактичного стягнення відповідної суми вона має бути врахована під час виконання рішення, щоб не допустити повторної виплати за той самий період.
Посилання апелянта на інший розмір залишку заборгованості станом на 12 серпня 2026 року також не спростовує висновку суду першої інстанції щодо суми, заявленої до стягнення за період до 31 липня 2026 року. Наведені апелянтом показники стосуються різних дат. До того ж в апеляційній скарзі відповідач підтверджує, що залишок невиплачених коштів перевищує суму, визначену оскаржуваною ухвалою. Доказів виплати саме 128 463,09 грн або помилковості цієї суми за визначений судом період апеляційна скарга не містить.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив підстави для зміни способу і порядку виконання рішення в частині нарахованих, але не виплачених пенсійних сум.
Доводи апеляційної скарги про неможливість заміни способу виконання фактично зводяться до застосування підходу, що існував до внесення змін Законом №4094-IX, і не враховують нової редакції статті 378 КАС України. Такий формалістичний підхід створює передумови для затягування виконання судових рішень і суперечить завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи.
При цьому зміна способу виконання не створює нового грошового зобов`язання, оскільки йдеться про вже нараховані та визначені самим відповідачем суми, а лише трансформує невиконаний обов`язок у форму примусового виконання, яка забезпечує реальне поновлення прав позивача.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам і застосував норми матеріального та процесуального права з урахуванням їх чинної редакції та правових позицій Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
За таких обставин підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.