ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Львів Справа № 140/2251/26 пров. № А/857/36689/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Мачульський В.В. у м. Луцьку) у справі № 140/2251/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік, як військовозобов`язаного та зобов`язати виключити із військового обліку військовозобов`язаних;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення даних про перебування на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати виключити дані про перебування на військовому обліку військовозобов`язаних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №17 від 10.01.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2026 №47-ОС в частині зарахування до списків військової частини та зобов`язати військову частину виключити зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивача 12.02.2004 було виключено з військового обліку призовників, (військовозобов`язаних, резервістів) згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу". 10.01.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача примусово доставлено до приміщення ТЦК та після чого його було взято на військовий облік та за наслідками проходження медичного огляду ВЛК визнано придатним до військової служби, видано наказ про мобілізацію та в подальшому позивача направлено для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ). Вважає, мобілізацію та подальше зарахування його до списків особового складу незаконним, у зв`язку з непридатністю до військової служби, а отже накази відповідачів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 адміністративний позов задоволено повністю.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.
Відсутність у статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.
Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).
У даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Військова частина НОМЕР_2 , у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно військово-облікового документу від 03.02.2025 на підставі рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.02.2004 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, ст. 59б, гр. І, наказу МОУ №2/1991, пр. 14, та 18.11.2011 був знятий з обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Згідно з даними із застосунку «Резерв+» станом на 09.12.2025 наявна відмітка про те, що ОСОБА_1 є не військовозобов`язаним, підстава зняття/виключення непридатний з виключенням з військового обліку (дата ВЛК 12.02.2004).
Згідно витягу з застосунку «Резерв+» станом на 10.01.2026 судом встановлено, що позивач придатний до військової служби, дата ВЛК 10.01.2026.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2026 №17 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдата ОСОБА_1 відповідно до поіменованого списку №167 від 10.01.2026 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_2 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 12.01.2026 №47-ОС солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника першої групи інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_8 ( з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення і з 10.01.2026 вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків.
Не погоджуючись з вказаними вище наказами та діями відповідачів щодо призову та мобілізації, з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Приписами ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
Також, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно військово-облікового документу від 03.02.2025 на підставі рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.02.2004 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, ст. 59б, гр. І, наказу МОУ №2/1991, пр. 14 і 18.11.2011 був виключений (знятий) з обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до пункту «а» частини п`ятої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем ВЛК 12.02.2004), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до чинної на сьогодні редакції ч. 6 ст. 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби
Відтак, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».
Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у п.37-п.39 Постанови Верховного Суду від 21.05.2025 р. у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII видно, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
Разом з цим, як правильно встановив суд першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_9 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.
На переконання суду, після отримання від позивача відомостей про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, ІНФОРМАЦІЯ_9 повинен був вжити належних заходів для перевірки цих відомостей та врахувати їх при проведенні подальших мобілізаційних заходів стосовно позивача, а не поновлювати позивача на військовому обліку та направляти його на повторне медичне обстеження.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.
Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №17 від 10.01.2026 в частині призову на військову в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до Військової частини НОМЕР_2 підлягає скасуванню.
Отже, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.04.2026 №532-ОС в частині зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_2 також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки чи дій при прийнятті такого наказу.
Суд зауважує, що після видання ІНФОРМАЦІЯ_9 наказу від 10.01.2026 №17 про призов та направлення позивача для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.
Наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 23.04.2026 №532-ОС вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.
Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).
У даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.
Суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.
Наведеним спростовуються доводи ІНФОРМАЦІЯ_4 про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.
Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі №826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає помилковими доводи апелянта в частині того, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження військової частини скасовуючи наказ командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу даної військової частини, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову позивача на військову службу, а відтак це єдиний правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 140/2251/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула