ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/16694/25 пров. № А/857/44001/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача Калмикової Ю.О.,
суддів Затолочного В.С.,
Судової-Хомюк Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіт В.Р.
представника позивача Свистович Ю.П.,
представників відповідача Трофімчука Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 380/16694/25 (головуючий І інстанції Кедик М.В.)
за адміністративним позовом Приватного підприємства "ФКТ-Пріор" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "ФКТ-Пріор" (далі - позивач, ПП "ФКТ-Пріор") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 №20271/13-01-07-01 та №20269/13-01-07-01.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій із ТОВ «Сатбер», ТОВ «Житомир Інвест Груп», ТОВ «Смартпрайм» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 09.09.2025 (вх. № 72412), у якому зазначив, що ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм" не могли фактично здійснювати господарські операції з ПП "ФКТ-Пріор" з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності працівників, трудових ресурсів. Таким чином, останні здійснюють маніпуляцію податковою звітністю, формуючи податковий кредит та витрати за рахунок імітації постачання товарів, які фактично не могли відбуватися, що в подальшому дає змогу формувати податкові зобов`язання для третіх осіб та мінімізувати сплату податків. Враховуючи вказані обставини, необхідно звернути увагу суду, що вказані суб`єкти господарювання фактично не могли фактично реалізувати такі товари, оскільки необхідно мати відповідні трудові ресурси, наявності необхідного обладнання. Господарські операції між ПП «ФКТ-Пріор» та ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм" фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, накладні, податкові накладні тощо) не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій. Вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.
Позивач подав відповідь на відзив від 16.09.2025 (вх. № 74028). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримав аргументи та доводи щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, викладені у позовній заяві.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20269/13-01-07-01.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначають, що при його винесенні судом першої інстанції не враховано фактичних обставин справи та допущено порушення і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.03.2025 № 2055-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ФКТ Пріор»», проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «ФКТ-Пріор» (36929881) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ "Сатбер" (42227788) за серпень 2019 року, ТОВ "Житомир Інвест Груп" (42746380) за листопад 2019 року, ТОВ "Смартпрайм" (43156645) за січень 2020 року, ТОВ "Елотер" (39800044) за грудень 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.
За результатами перевірки складено акт від 11.04.2025 № 16739/13-01-07 01/36929881, за висновками якого встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижений податок на прибуток на суму 688 239,81 гривень, в тому числі за 2019 рік на суму 569 093,93 грн., за 2020 рік на суму 119 145,88 гривень; п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством в результаті чого підприємством занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 764 710,92 грн, в тому числі за серпень 2019 року на суму 250 029,46 грн., за листопад 2019 на суму 382 297,15 грн, за січень 2020 на суму 132 384,31 грн.
Зазначає, що ТОВ "Сатбер",ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм"не могли фактично здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності працівників, трудових ресурсів. Останні здійснюють маніпуляцію податковою звітністю, формуючи податковий кредит та витрати за рахунок імітації постачання товарів, які фактично не могли відбуватися, що в подальшому дає змогу формувати податкові зобов`язання для третіх осіб та мінімізувати сплату податків.
Вказані суб`єкти господарювання фактично не могли реалізувати такі товари, оскільки необхідно мати відповідні трудові ресурси, складські приміщення, а також відсутній ланцюг придбання таких товарів, наявності необхідного обладнання, транспортних засобів. Отже, господарські операції між ПП «ФКТ-Пріор» та ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм" фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, накладні, податкові накладні тощо) не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій.
Щодо діяльності вищевказаних контрагентів наявні кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, зокрема пов`язаних із фіктивним підприємництвом, ухиленням від сплати податків та документальним оформленням безтоварних операцій. В межах таких проваджень досліджуються обставини створення та використання зазначених суб`єктів господарювання як інструменту для формування штучного податкового кредиту іншим підприємствам. Сам факт наявності кримінального провадження не є безумовною підставою для автоматичного визнання операцій нереальними, однак у сукупності з іншими встановленими під час перевірки обставинами (відсутність ресурсів, невідповідність обсягів діяльності, формальність документів, відсутність факту придбання ТМЦ) він свідчить про високий ступінь ризиковості та формальності господарських операцій. Враховуючи вищевикладене зібрані матеріали свідчать про реєстрацію суб`єктів господарювання - контрагентів без реальної мети здійснення господарської операції та лише документальне оформлення таких операцій, тобто надання послуг з мінімізації податку на додану вартість.
Отже, зазначені контрагенти не могли фактично здійснювати вищенаведені господарські операції, тобто поставки ТМЦ з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності необхідних працівників, трудових ресурсів, факту придбання реалізованих в подальшому ТМЦ. Таким чином, зазначені контрагенти (здійснюють маніпуляцію податковою звітністю, формуючи безпідставно податковий кредит за рахунок імітації реалізації ТМЦ, які фактично не можуть здійснюватися за своєю специфікою, що в подальшому дає змогу формувати податкові зобов`язання для третіх осіб та мінімізувати сплату податків.
Виходячи з наведеного, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01 та № 20269/13-01-07-01 прийняті в межах повноважень з дотримання вимог чинного податкового законодавства і підстав для їх скасування немає.
01.09.2026 представником позивача надано до суду відзив на апеляційну скаргу в якій зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення Львівського окружного адміністративного суду законним та обґрунтованим. Вважає, що судом першої інстанції правильно і об`єктивно надано оцінку наданим доказам і зроблено вірний висновок, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Просить залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року без змін.
В судовому засіданні представник Головного управління ДПС у Львівській області підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, та окремо зазначала, що матеріали справи містять докази реальності здійснення господарський операцій з ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп", ТОВ "Смартпрайм".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення №3805 від 31.03.2025 у період з 31.03.2025 по 04.04.2025 ГУ ДПС у Львівській області провело документальну планову виїзну перевірку ПП "ФКТ-Пріор" (код ЄДРПОУ 36929881) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Сатбер» (42227788) за серпень 2019 року, ТОВ «Житомир Інвест Груп» (42746380) за листопад 2019 року, ТОВ «Смартпрайм» (43156645) за січень 2020 року, ТОВ «Елотер» (39800044) за грудень 2021 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства, про що 11.04.2025 складений акт № 16739/13-01-0701/36929881 (далі - акт перевірки).
Згідно з актом перевірки, відповідач встановив порушення позивачем:
- п. 44.1 ст. 44; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 688 239,81 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 569 093,93 грн, за 2020 рік на суму 119 145,88 грн;
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством в результаті чого підприємством занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 764 710,92 грн, в тому числі за серпень 2019 року на суму 250 029,46 грн, за листопад 2019 на суму 382 297,15 грн, за січень 2020 на суму 132 384,31 грн.
За результатами перевірки та на підставі складеного акту, відповідач 07.05.2025 виніс податкове повідомлення-рішення:
- № 20269/13-01-07-01, за яким донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 764710,92 грн, за основним зобов`язанням та 191177,73 грн, за штрафними санкціями;
- № 20271/13-01-07-01, за яким донараховано зобов`язання з податку на прибуток у сумі 688239,81 грн за основним зобов`язанням та 143273,48 грн за штрафними санкціями.
ПП "ФКТ-Пріор" подало до ДПС України скаргу на прийняті податкові повідомлення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 17.07.2025 № 20559/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01, № 20269/13-01-07-01, а скаргу - без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.
Контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (п.п. 19-1.1 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України).
Згідно з п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Відповідно до п.п. 75.1 ст. 71 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16; п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20; п.п.73.3 п.73 ст.73; п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78; п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами) (далі - Податковий кодекс), на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.03.2025 № 2055-ПП ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ФКТ Пріор», проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «ФКТ-Пріор» (36929881) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ "Сатбер" (42227788) за серпень 2019 року, ТОВ "Житомир Інвест Груп" (42746380) за листопад 2019 року, ТОВ "Смартпрайм" (43156645) за січень 2020 року, ТОВ "Елотер" (39800044) за грудень 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових декларацiях з податку на прибуток пiдприємства.
За результатами перевірки складено акт від 11.04.2025 № 16739/13-01-07 01/36929881, за висновками якого встановлено порушення вимог
п. 44.1 ст. 44; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 688 239,81 гривень, в тому числі за 2019 рік на суму 569 093,93 грн., за 2020 рік на суму 119 145,88 гривень.
п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством в результаті чого підприємством занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 764 710,92 грн , в тому числі за серпень 2019 року на суму 250 029,46 грн., за листопад 2019 на суму 382 297,15 грн.,, за січень 2020 на суму 132 384,31 грн.
За результатами перевірки та на підставі складеного акту, відповідач 07.05.2025 виніс податкове повідомлення-рішення:
- № 20269/13-01-07-01, за яким донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 764710,92 грн, за основним зобов`язанням та 191177,73 грн, за штрафними санкціями;
- № 20271/13-01-07-01, за яким донараховано зобов`язання з податку на прибуток у сумі 688239,81 грн за основним зобов`язанням та 143273,48 грн за штрафними санкціями.
Вирішуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від ід 30.10.2025 № 50303/13-01-07-05 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, як передбачено пунктом 198.2 статті198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до вимог 198.3. ст. 183 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:
а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.
в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу;
г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже приписами ПК України передбачений перелік документів, на підставі яких платник податків має право на податковий кредит, а саме: зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, митні декларації, інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 201.7, 201.8, 201.9 ст. 201 ПК України).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг, відповідно до п. 201.10 ПК України, зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 135 ПК України встановлюється, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов`язкові реквізити.
Отже, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку має підтверджуватися первинними документами платника податків, які відповідають вимогам Закону.
Для правильного вирішення спору встановленню також підлягає реальність поставки товару чи послуг із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки, наявності розумної ділової мети, фактичної зміни у стані активів платника.
За відсутності реального придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності складених, але недостовірних документів, сплати грошових коштів за товари чи послуги.
Згідно з п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону № 996-XIV).
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність змін у структурі активів платника та їх кількісних показників позбавляє первинні документи доказової сили для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (ст. 4 Закону № 996-XIV).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктами 2.14, 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Отже, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
При цьому, подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
Так, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Водночас, сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки їх відповідність спростовано фактичними обставинами.
Відсутність (недоведеність) фактичного виконання операцій з контрагентом, свідчить про юридичну дефектність у зв`язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значущості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок про відсутність підстав для формування сум витрат та податкового кредиту.
Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документа, не дає можливості визначити фактичних постачальників ТМЦ/ послуг, та відповідно, підтвердити витрати на придбання товару/ послуг та податкового кредиту.
За результатами перевірки складено акт від 11.04.2025 № 16739/13-01-07 01/36929881, за висновками якого, зокрема, встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 764710,92 грн , в тому числі за серпень 2019 року на суму 250029,46 грн., за листопад 2019 на суму 382 297,15 грн, за січень 2020 на суму 132384,31 грн.
Податковий орган ставить під сумнів факт реальності господарських операцій ПП «ФКТ-Пріор» із його контрагентами ТОВ «Сатбер», ТОВ «Житомир Інвест Груп», ТОВ «Смартпрайм».
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Сатбер", позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку: договори поставок та специфікації до них, товаро-транспортні накладні, виписки з рахунків рахунки на оплату, податкові накладні, тощо. /том 1 а.с. 68-79, 123-127,134-133, 140-143/
Колегія суддів зазначає, що при реєстрації податкових накладних №7 від 19.08.2019, №8 від 19.08.2019, №9 від 19.08.2019, №10 від 19.08.2019, №13 від 21.08.2019, №16 від 22.08.2019, №17 від 22.08.2019 та №18 від 22.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних у податкового органу не виникало питань щодо реальності здійснення господарських операцій з ТОВ №Сотбер», оскільки вказані податкові накладні реєстровані податковим органом в зазначеному реєстрі. /том 1 а.с. 100-107/
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Житомир Інвест Груп» долучені наступні документи.
Договір поставки укладений між ПП "ФКТ-Пріор" (покупець) та ТОВ "Житомир Інвест Груп" (постачальник) від 01.11.2019, від 05.11.2019, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити та передати у власність продукцію, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором.
Продукція: Кабель марки АПвЄгаПу-15 1*300/95 та кабельно-провідникова продукція.
На виконання умов договору ТОВ "Житомир Інвест Груп" поставлено товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.11.2019 № 200, від 08.11.2019 № 198, від 08.11.2019 № 199, від 08.11.2019 № 197, від 04.11.2019 № 166, від 04.11.2019 № 165, від 04.11.2019 № 167, від 04.11.2019 № 164.
Факт оплати за цими договорами підтверджений випискою з рахунку (т. 1, а.с 131-132).
ПП "ФКТ-Пріор" за фактом здійснення придбання товару отримано складені ТОВ "Житомир Інвест Груп" податкові накладні від 04.11.2019 № 164, від 04.11.2019 № 165, від 04.11.2019№ 166, від 04.11.2019 № 167, від 08.11.2019 № 197, від 08.11.2019 № 198, від 08.11.2019 № 199, від 08.11.2019 № 200.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Смартпрайм" до матеріалів справи долучені наступні докази.
Договір поставки укладений між ПП "ФКТ-Пріор" (покупець) та ТОВ "Смартпрайм" (постачальник) від 20.01.2020 № 021/01/2020, від 15.01.2020 № 008/01/2020 та від 17.01.2020 № 17/01/2020 року відповідно до умов яких, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується (купити) прийняти та оплатити кабельно-провідникову продукцію.
На виконання умов договору поставки ТОВ "Смартпрайм" виписані для ПП "ФКТ-Пріор" видаткові накладні від 24.01.2020 № 082, від 24.01.2020 № 081, від 24.01.2020 № 080, від 21.01.2020 № 016, від 21.01.2020 № 015, від 17.01.2020 № 009.
На виконання умов договору ТОВ "Смартпрайм" поставлено товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.01.2020 № Р080, від 21.01.2020 № Р015, від 17.01.2020 № Р009.
Факт оплати за цими договорами підтверджений випискою з рахунку. (т. 1, а.с 135-).
ПП "ФКТ-Пріор" за фактом здійснення придбання товару отримано складені ТОВ "Смартпрайм" податкові накладні від 24.01.2020 № 1061, від 24.01.2020 № 1062, від 24.01.2020 № 1063, від 21.01.2020 № 1064, від 21.01.2020 № 1065, від 17.01.2020№ 1078.
Придбаний від постачальників товар позивач реалізував ТОВ «ІР-Тах» згідно з видатковою накладною від 11.11.2019 № 777, ПП ВМК «Енергоальянс» згідно з видатковими накладними № 891 від 27.12.2019, № 538 від 10.08.2020, № 651 від 28.09.2020, № 103 від 29.01.2020, № 138 від 27.02.2020, № 104 від 29.01.2020; ДП «Львівенергорембуд» ПрАТ «Львівобленерго» згідно з видатковими накладними № 124 від 17.02.2020, № 353 від 28.05.2020, № 613 від 30.08.2019, № 295 від 29.04.2020, № 296 від 29.04.2020, № 123 від 17.02.2020, № 199 від 19.03.2020, № 792 від 30.11.2020, № 489 від 28.10.2021, № 678 від 09.10.2020, № 132 від 27.02.2020, № 144 від 27.02.2020, № 271 від 28.04.2020, № 366 від 29.05.2020, № 31 від 27.01.2022, № 67 від 27.01.2022, № 68 від 27.01.2022, № 78 від 31.01.2022, № 99 від 17.02.2022, № 100 від 18.02.2022, № 101 від 18.02.2022, № 114 від 22.02.2022, № 537 від 29.11.2022, № 602 від 28.12.2022, № 222 від 25.04.2023, № 223 від 28.04.2023, № 431 від 31.08.2023, № 680 від 28.12.2021, № 681 від 29.12.2021; ПП «Львівелектросервіс» згідно з видатковими накладними № 679 від 11.10.2019, № 760 від 31.10.2019, № 609 від 23.08.2019, № 607 від 22.08.2019, № 162 від 24.02.2020, № 289 від 30.04.2020, № 605 від 22.08.2019, № 607 від 22.08.2019, № 703 від 30.10.2020, № 808 від 23.11.2020, № 859 від 24.12.2020, № 862 від 24.12.2020, № 455 від 11.10.2021, № 161 від 19.02.2020, № 159 від 18.02.2020, № 378 від 21.07.2023, № 172 від 26.02.2020, № 857 від 24.12.2020, № 150 від 10.02.2020, № 518 від 06.08.2020, № 592 від 26.12.2022, № 155 від 12.02.2020, № 86 від 06.02.2020, № 58 від 31.01.2022, № 105 від 22.02.2023, № 109 від 28.02.2023, № 271 від 29.05.2023, № 273 від 31.05.2023, № 48 від 17.01.2022, № 327 від 29.06.2023, № 456 від 14.08.2023, № 429 від 18.08.2023; ТОВ «Монтажелектросервіс» згідно з видатковими накладними № 761 від 31.10.2019, № 588 від 06.10.2023, № 39 від 11.01.2023, № 43 від 13.01.2022, № 51 від 20.01.2022, № 163 від 24.03.2023, № 46 від 17.01.2022, № 45 від 17.01.2022, № 322 від 29.06.2023, № 381 від 25.07.2023, № 42 від 13.01.2022; ТОВ «ЕКП Захід» згідно з видатковою накладною № 8 від 12.01.2023; ПП «Галиченерго» згідно з видатковими накладними № 804 від 20.11.2019, № 804 від 20.11.2019; ТОВ «Компанія Цезар ЛВ» згідно з видатковими накладними № 627 від 07.10.2020, № 627 від 07.10.2020; ПП «Інфолайт» згідно з видатковими накладними № 831 від 25.11.2019, № 832 від 25.11.2019, № 190 від 19.03.2020; ФОП ОСОБА_1 згідно з видатковою накладною № 833 від 25.11.2019; ПП «Торговий дім Електро-кабель» згідно з видатковими накладними № 398 від 24.06.2020, № 675 від 23.10.2020, № 326 від 25.05.2020; ФОП ОСОБА_2 згідно з видатковою накладною № 690 від 30.09.2019; ТОВ «Енерсет» згідно з видатковою накладною № 858 від 10.12.2019; ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» згідно з видатковою накладною № 663 від 29.09.2020; ПП «Енерготрансрембуд» згідно з видатковою накладною № 264 від 07.07.2022; ОСОБА_3 згідно з видатковою накладною № 69 від 28.12.2020; ТОВ «Систем Електро Монтаж» згідно з видатковими накладними № 620 від 30.09.2020, № 292 від 19.06.2023; ТОВ «Райтекс» згідно з видатковою накладною № 300 від 14.05.2020; ФОП ОСОБА_4 - згідно з видатковою накладною № 519 від 28.11.2022; ТОВ «Львівська ізоляція» згідно з видатковими накладними № 90 від 04.03.2022, № 94 від 09.03.2022.
Отже, що всі надані підприємством документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів та не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом. Наявність деяких помилок чи неточностей в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а і враховано судом при вирішенні даної справи.
Покликання апелянта на відсутність основних фондів, матеріально технічних і технологічних можливостей для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами не заслуговують на увагу, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових, так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку. Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що всі податкові накладні, які були подані ПП «ФКТ-Пріор» щодо податкових контрагентів ТОВ "Сатбер", ТОВ "Житомир Інвест Груп" та ТОВ "Смартпрайм" були зареєстровані податковим органом і не викликали сумнівів у реальності господарських операцій на момент реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17, в постанові від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Також, принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Вироком Соломянського районного суду м. Києва від 24.02.2020 по справі № 760/4393/20 (провадження № 1-кп/760/1880/20) зокрема, встановлено наступне.
«Також, відповідно до відомостей з автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» ДФС України та загальнодоступного сервісу моніторингу реєстраційних даних українських компаній «Опендатабот» (https://opendatabot.ua) - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 15.10.2019 по теперішній час - засновником та з 17.10.2019 по теперішній час - керівником ТОВ «Сатбер» (код за ЄДРПОУ 42227788), юридична адреса: м. Житомир, Корольовський район, вул. Київська, будинок 66.
Зокрема, 15.10.2019 ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Житомира на майдані ім. С.П. Корольова, 4/2, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_6 за грошову винагороду, на виконання раніше розробленого злочинного плану, надав державному реєстратору Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області підписані ним документи, які подаються для проведення реєстраційних дій, в тому числі свої паспортні дані (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ємільчинським РВ УМВС України в Житомирській області 10.01.2003 та ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Тим самим, ОСОБА_5 , повторно сприяв невстановленим особам при внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей та здійснив пособництво в умисному поданні для такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, до реєстраційної служби, щодо реєстрації ТОВ «Сатбер» (код за ЄДРПОУ 42227788) на своє ім`я, тобто вчинив злочин у сфері господарської діяльності.
… Отже, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_6 , за грошову винагороду, на виконання раніше розробленого злочинного плану, неодноразово надавав державним реєстраторам підписані ним документи, які подаються для проведення реєстраційних дій «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи» та «Внесення змін до відомостей про юридичну' особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах».
У свою чергу, державними реєстраторами було проведено реєстраційні дії «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи» та «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах». Вчинення ОСОБА_5 злочинних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією товариств, як засновників та директорів, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити вказаних юридичних осіб.
У подальшому, невстановлені слідством особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_5 , шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств.
Дії ОСОБА_5 , який зареєстрував або перереєстрував на своє ім`я суб`єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ "Аркас-Групп" (ЄДРПОУ35946582), ТОВ "АркасІнвест" (ЄДРПОУ38506469), ТОВ "СінайІнвест" (ЄДРПОУ40111088), ТОВ "Анкіт" (ЄДРПОУ41275076), ТОВ "ЕтлонКомпані" (ЄДРПОУ41501790), ТОВ "Сатбер" (ЄДРПОУ42227788), ТОВ "Тейстер" (ЄДРПОУ42540563), ТОВ "Грейтвелл" (ЄДРПОУ42541923), ТОВ "Грейтфор" (ЄДРПОУ42549482), ТОВ "МітроГруп" (ЄДРПОУ42692388), ТОВ "Ромстед" (ЄДРПОУ42692422), ТОВ "ІнгрупТрейд" (ЄДРПОУ42692482), ТОВ "Елесто" (ЄДРПОУ42692566), ТОВ "Луренс" (ЄДРПОУ42692613), ТОВ "ЛарнакІнвест" (ЄДРПОУ42692697), ТОВ "Олстед" (ЄДРПОУ42692753), ТОВ"Сітард" (ЄДРПОУ42692880), ТОВ "ФорвакГруп" (ЄДРПОУ42692964),ТОВ "ВіторПрогрес"(ЄДРПОУ42693161), ТОВ "АлбарКомпані" (ЄДРПОУ42693224), ТОВ "ТрейдсЛогістікс" (ЄДРПОУ42693245), ТОВ "Карсул" (ЄДРПОУ42693308), ТОВ "БасверГруп" (ЄДРПОУ42693355), ТОВ "МітроГруп" (ЄДРПОУ42693439), ТОВ "Іларіон" (ЄДРПОУ42693563), ТОВ "ВіріонКомпані" (ЄДРПОУ42693617), ТОВ "АвіонІнвест" (ЄДРПОУ42693638), ТОВ "НоверГруп" (ЄДРПОУ42693748), ТОВ "ЛідерсІнтеграл" (ЄДРПОУ42693774), ТОВ "ЛітпродГруп" (ЄДРПОУ42693795), ТОВ "Велтаймсервіс" (ЄДРПОУ42702872), ТОВ"Амінінвест" (ЄДРПОУ42732823), ТОВ "Апартос" (ЄДРПОУ42732844), ТОВ "ІнтерплюсТотал" (ЄДРПОУ42732856), ТОВ "ПротвейГруп" (ЄДРПОУ42732891), ТОВ "ШвартКапітал" (ЄДРПОУ42733015), ТОВ "Мікроф"(ЄДРПОУ42733118), ТОВ "НоварГруп" (ЄДРПОУ42733125), ТОВ "СкайтерГруп" (ЄДРПОУ42733151), ТОВ "СкітерсПром" (ЄДРПОУ42733172), ТОВ "ТрисанІнвест" (ЄДРПОУ42733188), ТОВ"Картинс" (ЄДРПОУ42733235), ТОВ "Корнінтер" (ЄДРПОУ42733256), ТОВ "МагнесПром" (ЄДРПОУ42733298), ТОВ "Ліджі" (ЄДРПОУ42733303), ТОВ "МеракГруп" (ЄДРПОУ42733324), ТОВ "НутріонГранд" (ЄДРПОУ42733335), ТОВ "РотенІнвест" (ЄДРПОУ42733350), ТОВ "ФакторсІнтергруп" (ЄДРПОУ42733408), ТОВ "Гранд-Ок"(ЄДРПОУ42791669), ТОВ "ШпаркофКомпані" (ЄДРПОУ42791742), ТОВ "ОрлістарГруп" (ЄДРПОУ42791852), ТОВ "Дарнорс" (ЄДРПОУ42791908), ТОВ "Дельта-Норм" (ЄДРПОУ42792044), ТОВ "БарвасГруп"(ЄДРПОУ42792091), ТОВ "Беккарго" (ЄДРПОУ42792112), ТОВ "Мітікос"(ЄДРПОУ42792175), ТОВ "Грандрізор" (ЄДРПОУ42792222), ТОВ "АнкурГруп"(ЄДРПОУ42792374), ТОВ "КреденсІнвест" (ЄДРПОУ42792463), ТОВ "Кордвест" (ЄДРПОУ42792547), ТОВ "ЕдемКомпані" (ЄДРПОУ42792615), ТОВ "АрстонІнвест" (ЄДРПОУ42792678), ТОВ "АртФранс"(ЄДРПОУ42792746), ТОВ "Лістгруп" (ЄДРПОУ42792821), ТОВ "АналітІнвест"(ЄДРПОУ42792856), ТОВ "КлінтГруп" (ЄДРПОУ42793802), ТОВ "АгрісКомпані"(ЄДРПОУ42793818), ТОВ "Маркос" (ЄДРПОУ42793865), ТОВ "ГрінГруп"(ЄДРПОУ42794110), ТОВ "ГарантКомпані" (ЄДРПОУ42794209), ТОВ "БрайтКомпані" (ЄДРПОУ42794256), ТОВ "АрканІнвест" (ЄДРПОУ42794338), ТОВ "Тірас" (ЄДРПОУ42794408), ТОВ "МареГруп" (ЄДРПОУ42794429), ТОВ "ГрандоГруп" (ЄДРПОУ42794455), ТОВ "ЛендріГруп" (ЄДРПОУ42794591), ТОВ "ФіораГруп ЄДРПОУ42794669), ТОВ "Танте" (ЄДРПОУ42794722), ТОВ "НотексГруп" (ЄДРПОУ42794790), ТОВ "Олмарс" (ЄДРПОУ42794832), ТОВ "Терм-Хард" (ЄДРПОУ42794886), ТОВ "СевентГруп" (ЄДРПОУ42794979), ТОВ "СангейтІнвест" (ЄДРПОУ42798182), ТОВ"РівертГруп" (ЄДРПОУ42798250), ТОВ "ПромтермГруп" (ЄДРПОУ42798287), ТОВ "Пром-Ван" (ЄДРПОУ42798347), ТОВ "Міроф" (ЄДРПОУ42798376), ТОВ "КорносІнвест"(ЄДРПОУ42798423),ТОВ "ІнтеріяГруп"(ЄДРПОУ42798450),ТОВ "КіросІнвест"(ЄДРПОУ42798617), ТОВ "ДіатентЛтд"(ЄДРПОУ42798727),ТОВ "Вілвінд"(ЄДРПОУ42798795), ТОВ "БКПрогрес Будактив"(ЄДРПОУ42872941), ТОВ "БКІмперіал Білд-Груп"(ЄДРПОУ42873023), ТОВ "БКАльянс-ІнвестГруп"(ЄДРПОУ42873065), ТОВ "БКТрейд Буд"(ЄДРПОУ42873107), ТОВ "БКЕлітбуд"(ЄДРПОУ42873180), серед яких і ТОВ "Кайвер" (ЄДРПОУ 41314434), здійснювалися у порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: пункту 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст.ст. 81, 87, 88, 89 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України; ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства».
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив пособництво при внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей та пособництві в умисному поданні для такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України.
[…]
Згідно з вказаною угодою ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205-1 КК України в обсязі підозри.».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суд України, викладеного у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (№21-3788а15), згідно з яким, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва - створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».
Послідовно, у цій постанові, Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Також, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Колегія суддів зазначає, що Солом`янським районним судом м. Києва в межах розгляду справи № 760/4393/20 (провадження № 1-кп/760/1880/20) не досліджувались господарські відносини ТОВ «Сатбер» з ПП «ФКТ-Пріор», не було надано оцінку первинній бухгалтерській документації, з якої можливо було зробити висновок про реальність/нереальність господарських відносин. Суд у кримінальному провадженні не досліджував, чи здійснювалась господарська діяльність ТОВ «Сатбер», оскільки товариство було зареєстровано як юридична особа.
Верховний Суд постановою від 07.11.2024 у справі №П/811/736/17 вказував, що обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо. сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Отже, сама по собі наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємств не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Виходячи з наведеного, ГУ ДПС у Львівській області не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення вказаним ТОВ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Отже, податкові повідомлення-рішення від 07.05.2025 № 20271/13-01-07-01 та № 20269/13-01-07-01 є протиправними та підлягають скасуванню.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 380/16694/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи (враховуючи положення ч. 3 ст. 243 КАС України).
Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова
Судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 29.09.26