Постанова № 140206227 у справі № 380/18226/25 від 24.09.2026

Постанова від 24.09.2026 в адміністративній справі № 380/18226/25 (категорія «Податку на доходи фізичних осіб»). Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд, суддя Калмикова Юлія Олександрівна.

Справа	№ 380/18226/25
Суд	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Суддя	Калмикова Юлія Олександрівна
Форма рішення	Постанова
Форма судочинства	Адміністративне
Категорія	Податку на доходи фізичних осіб
Дата ухвалення	24.09.2026
Надійшло до реєстру	01.10.2026
Оригінал	reyestr.court.gov.ua/Review/140206227

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/18226/25 пров. № А/857/37519/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіт В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Голянської Ю.А.,

представників відповідача Дорош А.Б.,

Михаленич П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (повний текст судового рішення складено 03 червня 2026 року) та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі (головуючий І інстанції Голянська Ю.А.)

у справі №380/18226/25

за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 33227/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 33225/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 33224/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 33221/13-01-24-08 від 18.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 33219/13-01-24-08 від 18.07.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №33227/13-01-24-08 від 18.07.2025, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №33225/13-01-24-08 від 18.07.2025, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №33224/13-01-24-08 від 18.07.2025, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №33221/13-01-24-08 від 18.07.2025 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №33219/13-01-24-08 від 18.07.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень рівно.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79000, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді (витрати на правничу допомогу) у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень рівно.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просять суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Також апелянтом подана апеляційна скарга і на додаткове рішення, в якій просять суд скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 380/18226/25 в частині задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та 23.07.2026 надав через систему «Електронний суд» відзив, і якому зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування всіх обставин справи, з порушенням вимог законодавства та підлягають скасуванню. Просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вих. № 390 від 02.07.2026) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/18226/25 без змін. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вих. № 391 від 02.07.2026) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/18226/25 - без змін.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вих. № 390 від 02.07.2026) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/18226/25 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без змін. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вих. № 391 від 02.07.2026) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вих. № 390 від 02.07.2026) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/18226/25 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без змін. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вих. № 391 від 02.07.2026) на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/18226/25 залишити без змін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Також просили скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 380/18226/25 в частині задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши позивача, представника позивача та представників відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Наказом ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » № 2937-ПП від 14.05.2025 було вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той самий період.

Перевірку проведено у період з 10.06.2025 по 23.06.2025 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Сеником В.В. та заступником начальника відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_2 .

За результатами вказаної вище перевірки складено акт № 29629/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 від 27.06.2025.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - невиконання обов`язку з ведення за встановленою формою обліку доходів та витрат за 2018- 2024 роки;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, - несвоєчасне повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП щодо автомобіля легкового д/н НОМЕР_3 (введено в експлуатацію 01.08.2024), двох настільних комп`ютерів (введено в експлуатацію 01.05.2023 та 01.10.2023), ноутбука (введено в експлуатацію 01.10.2021), мобільного телефону (введено в експлуатацію 01.08.2024) та ноутбука (введено в експлуатацію 01.08.2024);

- п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - неподання у повному обсязі податкової звітності за формою 1-ДФ / 4-ДФ за 2018- 2024 роки в частині не відображення сум нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам - підприємцям за ознакою доходу « 157»;

- п. 167.1 ст. 167, п.п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4, п.п. 177.4.5, п.п. 177.4.6 п. 177.4, п.п. 177.5.1, п.п. 177.5.3 п. 177.5, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 064 345,37 грн., у тому числі: за 2021 рік - 892171,85 грн., за 2022 рік - 1798 623,54 грн., за 2023 рік - 600126,40 грн., за 2024 рік - 2773423,58 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3, 1.6 п. 16№ підрозділу 10 розділу XX, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI - заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 505362,11 грн., у тому числі: за 2021 рік - 74347,65 грн., за 2022 рік - 149885,29 грн., за 2023 рік - 50010,53 грн., за 2024 рік - 231118,63 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем 18.07.2025 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 33227/13-01-24-08 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. за незабезпечення зберігання документів та ненадання їх до перевірки;

- № 33225/13-01-24-08 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2040,00 грн. за несвоєчасне повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП;

- № 33224/13-01-24-08 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. за подання податкової звітності за формою 1-ДФ / 4-ДФ не у повному обсязі;

- № 33221/13-01-24-08 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7580431,71 грн., у тому числі 6064345,37 грн. за основним платежем та 1516086,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 33219/13-01-24-08 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 631702,64 грн., у тому числі 505362,11 грн. за основним платежем та 126340,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В адміністративному порядку вказані вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувались.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 18.07.2025 №33227/13-01-24-08, №33225/13-01-24-08, №33224/13-01-24-08, №33221/13-01-24-08 та №33219/13-01-24-08, позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими.

Так, зміст акту перевірки в частині підстав прийняття податкових повідомлень-рішень №33221/13-01-24-08 та №33219/13-01-24-08, якими визначено грошове зобов`язання з ПДФО та військовому збору не відповідає вимогам Порядку № 727 в частині деталізації встановлених порушень. Матеріали справи не дають можливості встановити, якими первинними документами та в який спосіб, підтверджено кожну із трьох груп завищення витрат, на яких ґрунтуються спірні рішення, а також перевірити правильність числових значень, що в них відображені. Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення №33227/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України, суд прийшов до висновку про не підтвердження підстав, оскільки акт перевірки не містить відомостей про те, збереження яких конкретних первинних документів не забезпечено позивачем, або які конкретні документи не були надано до перевірки та не могли бути досліджені ревізорами. Акт не ідентифікує ані жодного первинного документа, що мав існувати, але виявився відсутнім, ані жодного документа, надання якого було запропоновано, однак у якому позивач відмовив. Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення №33225/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн. на підставі п. 117.ст. 117 ПК України, суд прийшов до висновку, що повідомлення стосовно автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_3 подане 07.07.2024 від дати правовстановлюючого документ 28.06.2024, охоплює 10-денний строк відповідно до вимог п. 8.4 Порядку № 1588. Стосовно решти об`єктів, зазначених в акті перевірки (двох настільних комп`ютерів, двох ноутбуків мобільного телефону), то матеріали справи не містять доказів подання позивачем відповідних повідомлень за формою 20-ОПП у встановлений строк. Разом з тим у матеріалах справи відсутнє підтвердження відповідачем наявності підстав для застосування підвищеного розміру штрафу (2040,00 грн.), що передбачає попереднє застосування санкції за аналогічне порушення. Вирішуючи питання про правомірність податкового повідомлення-рішення №33224/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 119.ст. 119 ПК України, суд прийшов до висновку, що відсутність у позивача обов`язку подавати звітність, оскільки при таких виплатах він не діяв як податковий агент в розумінні ст. 14, 18 ПК України.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Апелянт на обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що при винесенні судом першої інстанції рішення неповно та неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права (п. 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п. 63.3 ст. 63, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176, п. 167.1 ст. 167, п.п. 177.2, п.п. 177.4.1, п.п. 177.4.4, п.п. 177.4.5, п.п. 177.4.6 п. 177.4, п.п. 177.5.1, п.п. 177.5.3 п. 177.5, п. 177.10 ст. 177, п.п. 1.2, 1.3, 1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу XX, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України) та процесуального права ( ст. 9, ст. 72, ст. 76, ст. 90, ст. 211, ст. 242, ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України), що призвело до винесення незаконного судового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на стор. 10 акту перевірки міститься висновок суду про те, що Акт перевірки суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 396 (далі - Порядок № 396) та Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 № 36/37372 (далі - Порядок № 36), а саме п. 5 Розділу ІІ, абз. 2, 4 п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку № 36, оскільки не містить посилань на первинні документи, на підставі яких було встановлено. Слід зазначити, що Наказом ДФС України від 01.06.2017 № 396 затверджено Зразок форми акта (довідки) документальної планової/позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок. Даний наказ стосується оформлення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів. Також, Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, проте, втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2021 № 702. Так, некоректним є застосування судом нормативно-правових актів (Порядку № 396 та Порядку № 36), що стосувалися Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

Зазначає, що позивач є платником військового збору в розумінні п.162.1 статті 162 Податкового кодексу України. В акті перевірки зазначено, що висновки про завищення витрат викладені у вигляді зведених таблиць, що містять загальні суми у розрізі кожного з перевірених років: «дані податкових декларацій», «дані перевірки». Водночас, у Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.07.2026 6 тексті акта відсутнє посилання на конкретну господарську операцію, конкретний первинний документ із зазначенням його реквізитів (дата, номер, найменування контрагента, сума), щодо якого сформовано висновок. До перевірки позивачем було надано видаткові накладні, договори, платіжні документи, акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні та інші документи - загалом близько тридцяти п`яти тисяч одиниць. Водночас, акт перевірки не містить жодних відомостей про результати дослідження цих документів прив`язці до конкретних операцій та сум. Відповідачем враховано всі надані позивачем документи до перевірки в тому числі первинні бухгалтерські документи, які відповідно до супровідних листів від 11.06.25 та 19.06.2025 на паперових носіях та електронних носіях. Зміст акту перевірки дає можливість чітко встановити розбіжності між задекларованими та документально підтвердженими витратами. Зазначає, що позивач мав можливість подати заперечення на акт перевірки та документи, які підтверджують обґрунтованість задекларованих сум витрат за 2021 рік у розмірі 54 138 387,75 грн., за 2022 рік у розмірі 105 126 985,97 грн., за 2023 рік у розмірі 92 555 034,62 грн., за 2024 рік у розмірі 102 337 841,32 грн., які не визнаються відповідачем Разом з цим, ні до перевірки, ні після її завершення ні в процесі розгляду справи позивач не подав відповідних документів. При цьому, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем показників податкової звітності та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Щодо першої групи (завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 17840272,1 грн.) - судом зазначено, що акт перевірки містить зведені показники за роками без зазначення того, яка частина витрат підтверджена якими документами, а яка - ні. Ані в тексті акта, ані в додатку № 1 до нього не ідентифікована жодна конкретна операція з придбання ТМЦ, вартість якої визнано непідтвердженою, не наведено реквізитів документів, що аналізувалися. Відповідач критично розцінює вказані висновки суду, оскільки: відповідачем враховано всі надані позивачем документи до перевірки в підтвердження вартості придбаних ТМЦ в тому числі первинні бухгалтерські документи, які відповідно до супровідних листів від 11.06.25 та 19.06.2025 на паперових носіях та електронних носіях; зміст акту перевірки дає можливість чітко встановити розбіжності між задекларованими та документально підтвердженими витратами:- за даними поданої позивачем декларації за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 задекларовано витрати у розмірі 48 183 165,10 грн., а за даними перевірки сума витрат складає 44 378 273,84 грн., розбіжність - 3 648 991,92 грн.- за даними поданої позивачем декларації за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 задекларовано витрати у розмірі 93 563 017,51 грн. , а за даними перевірки сума витрат складає 83 570 664,52 грн., розбіжність - 9 992 352,99 грн. - за даними поданої позивачем декларації за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задекларовано витрати у розмірі 78 023 894,18 грн., а за даними перевірки сума витрат складає 74 832 746,17 грн., розбіжність - 3 191 148,01 грн.- за даними поданої позивачем декларації за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 задекларовано витрати у розмірі 85 370 227,23 грн., а за даними перевірки сума витрат складає 84 362 447,98 грн., розбіжність - 1 007 779,25 грн.

Тому, вартості документально підтверджених витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено розбіжності, а саме: за період на 01.01.2021 31.12.2021 на суму - 3 648 991,92 грн. (дані податкових декларацій - 48 183 165,10 грн., дані перевірки - 44 378 273,84 грн.) за період на 01.01.2022 31.12.2022 на суму - 9 992 352,99 грн. (дані податкових декларацій - 93 563 017,51 грн., дані перевірки - 83 570 664,52 грн.) за період на 01.01.2023 31.12.2023 на суму - 3 191 148,01 грн. (дані податкових декларацій - 78 023 894,18 грн., дані перевірки - 74 832 746,17 грн.) за період на 01.01.2024 31.12.2024 на суму - 1 007 779,25 грн. (дані податкових декларацій - 85 370 227,23 грн., дані перевірки - 84 362 447,98 грн.).

На виконання вимог суду з приводу встановлених перевіркою порушень щодо завищення витрат, ревізором надано письмові пояснення та додаткові докази (додатки до податкових декларацій про майновий стан та доходи та реєстр податкових накладних з ПДВ на придбання ТМЦ). Проте, судом такі не взято до уваги, оскільки сформовані та надані вже після прийняття ППР і в ході судового провадження. Одночасно, позивачем пояснень з приводу задекларованих та документально підтверджених витрат не надано.

Крім того, друга група - завищення витрат у зв`язку з прямим включенням вартості основних засобів до витрат розмірі 4505320,65 грн. Акт перевірки в цій частині містить перелік об`єктів основних засобів із зазначенням їх найменувань, дат та вартостей - що є більш конкретним, ніж у попередній групі. Поряд іцим, в акті відсутній аналіз того, яким чином кожна з цих позицій фактично відображена в обліку позивача, і яким первинним документом це підтверджується або спростовується. Обґрунтування зводиться до констатації придбання основних засобів та вказівки на норму п.п. 177.4.5 і п.п. 177.4.6 ПК України без конкретного зв`язку між нормою та встановленим фактом порушення стосовно кожного об`єкта. Відповідач критично розцінює вказані висновки суду, оскільки: 1. зміст акту перевірки (стор.14 ) як і дані Книги обліку основних засобів, які надані під час перевірки та завірені підписом та печаткою ФОП ОСОБА_1 дають можливість чітко встановити дані щодо вартості придбаних основних засобів, які безпідставно включені до вартості витрат в розрізі дати придбання, номенклатури ТМЦ, вартості придбання, такі докази судом до уваги не взято.

Відповідачем враховано всі надані позивачем документи (видаткові накладні, договори, банківських документів, акти виконаних робіт, товаро-супровідні документи) до перевірки в підтвердження витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, зміст акту перевірки (ст. 15) як і дані Додатку 1 до акту перевірки дають можливість чітко встановити дебіторську заборгованість в розрізі назви покупця, обсягів відвантаження, сум оплати, проте, такі докази судом до уваги не взято.

Також апелянтом подана апеляційна скарга і на додаткове рішення, на обґрунтування якої апелянт покликається на те, що документи, що свідчать про оплату гонорару, пов`язаних із наданням правової допомоги представником позивача не надано. Надані представником позивача договір, додаткова угода, Акт приймання наданих послуг, рахунок на оплату можуть підтвердити лише факт надання зазначених у них послуг, однак в розумінні частини 7 статті 139 КАС України не є належними доказами понесення витрат по оплаті послуг адвоката щодо надання правової допомоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якого здійснювався за правилами загального позовного провадження, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи. Проте, жодним чином суд не вмотивував свого рішення саме в частині стягнутих витрат на користь позивача.

Сума заявленої правової допомоги в розмірі 21250 грн. за 8,5 годин роботи над позовною заявою є необґрунтованим, оскільки обґрунтування заявлених позовних вимог стосувалося процедурних порушень при оформленні матеріалів перевірки, до позовної заяви надано виключно акт перевірки, ППР, 2 листа відповіді платника з поясненнями. 10000 грн. за 4 годин роботи над відповіддю на відзив є необґрунтованим, оскільки обґрунтування стосувалося процедурних порушень, до відповіді надано виключно повідомлення за формою 20-ПП та квитанцію про прийняття. 17500 грн. за 7 годин роботи над поданням інших процесуальних документів є необґрунтованим, оскільки до поданого 17.02.2026 клопотання про доручення доказів надано податкову звітність та відомості про ФОП, до поданого 22.04.2026 пояснення долучено повідомлення за формою 20-ПП та акт приймання передачі автомобіля. 21000 грн. за 8 годин роботи участь у судових засіданнях не є сумою співмірною із складністю справи, оскільки загальна тривалість часу адвоката у судових засіданнях складає 214 хв. (3 год. 56 хв., а не 8 год.), судові засідання: 15.01.2026 тривало 34 хв. (з 11 год. 17 хв. по 11 год.51 хв.), 17.03.2026 тривало 9 хв. (з 14 год. 19 хв. по 14 год.28 хв.), 31.03.2026 тривало 1 год. 26 хв. (з 12 год. 15 хв. по 13 год.41 хв.), 15.04.2026 тривало 31 хв. (з 14 год. 18 хв. по 14 год.49 хв.), 23.04.2026 тривало 4 хв. (з 11 год. 13 хв. по 11 год.17 хв.), 13.05.2026 тривало 9 хв. (з 14 год. 19 хв. по 14 год.28 хв.), 18.05.2026 тривало 41хв. (з 14 год. 17 хв. по 14 год.58 хв.). Разом із тим, документи, що свідчать про оплату гонорару, пов`язаних із наданням правової допомоги представником позивача не надано. Надані представником позивача договір, додаткова угода, Акт приймання наданих послуг, рахунок на оплату можуть підтвердити лише факт надання зазначених у них послуг, однак в розумінні частини 7 статті 139 КАС України не є належними доказами понесення витрат по оплаті послуг адвоката щодо надання правової допомоги.

Просить суд скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 380/18226/25 в частині задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Підпункт 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлює обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 77.1, 77.4 та 77.6-77.9 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Наказом ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » № 2937-ПП від 14.05.2025 було вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той самий період.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпунктів 86.7.1-86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

За змістом підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 87 ПК України).

За результатами перевірки складено акт № 29629/13-01-24-08-03/2394014735 від 27.06.2025, яким встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

На підставі вказаного вище акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області 18.07.2025 прийняті податкові повідомлення-рішення:

Згідно з п. 177.10. ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.5. ст. 177.4. ст. 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати;

витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави);

витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов`язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов`язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Відповідно до пп. 49.18.1. п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом регламентовано п. 203.1. ст. 203 ПК України. Так, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом г) п. 198.5. ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На підставі п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктами 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового Кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є:

1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;

2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;

3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Об`єктом оподаткування збором є:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, позивач, як фізична-особа-підприємець є платником військового збору, що не є спірним в межах розгляду цієї справи.

Згідно з п. п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, - для фізичної особи - підприємця це той самий чистий оподатковуваний дохід, визначений за правилами статті 177 Кодексу.

Дослідивши акт перевірки колегія суддів зазначає, що підставою для ухвалення податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08 вказано завищення позивачем документально підтверджених витрат на загальну суму 33690807,60 грн., з якої розраховано як податок на доходи фізичних осіб, так і військовий збір.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727), визначає, що акт документальної перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення; факти порушень викладаються з посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

Згідно з пунктами 3-5 Розділу ІІ Порядку № 727, Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Підпункт 2 п. 4 Розділу III Порядку № 727 визначає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки;

Зміст акту перевірки № 29629/13-01-24-08-03/2394014735 від 27.06.2025 вбачається відсутність посилань на конкретну господарську операцію, конкретний первинний документ із зазначенням його реквізитів (дата, номер, найменування контрагента, сума), щодо якого сформовано висновок. Висновки про завищення витрат викладені у вигляді зведених таблиць, що містять загальні суми у розрізі кожного з перевірених років не надає такої можливості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки не містить жодних відомостей про результати дослідження цих документів у прив`язці до конкретних операцій та сум.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було надано видаткові накладні, договори, платіжні документи, акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні та інші документи - загалом близько тридцяти п`яти тисяч одиниць.

Щодо висновку відповідача про завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 17840272,17 грн.

Дослідивши акт перевірки від 27.06.2025 колегією суддів встановлено, що акт містить зведені показники за роками без зазначення того, яка частина витрат підтверджена якими документами, а яка - ні. Крім того, з акту перевірки та додатку №1 неможливо встановити конкретну операцію з придбання товарно-матеріальних цінностей, вартість якої визнано непідтвердженою, не наведено реквізитів документів, що аналізувалися.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції відповідач навів більш детальніші таблиці з даними про придбані товарно-матеріальні цінності та надав реєстри податкових накладних за 2021- 2024 роки. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені матеріали сформовані та надані вже після прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Зміст таких таблиць і даних, які вони містять, не відображені в акті перевірки, який є правовою основою для оспорюваних рішень.

Щодо завищення витрат у зв`язку з прямим включенням вартості основних засобів до витрат у розмірі 4505320,65 грн колегія суддів зазначає, що Акт перевірки від 27.06.2025 в цій частині містить перелік об`єктів основних засобів із зазначенням їх найменувань, дат та вартостей. Проте, в акті відсутній аналіз того, яким чином кожна з цих позицій фактично відображена в обліку позивача, і яким первинним документом це підтверджується або спростовується. Обґрунтування зводиться до констатації придбання основних засобів та вказівки на норму п.п. 177.4.5 і п.п. 177.4.6 ПК України без конкретного зв`язку між нормою та встановленим фактом порушення стосовно кожного об`єкта.

Щодо завищення витрат на суму 11345214,78 грн. за рахунок включення до витрат вартості товарно-матеріальних цінностей, від реалізації яких дохід не отримано колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в акті наведені зведені показники відвантаження та оплати в розрізі контрагентів, однак не встановлено, у якому звітному році та в якій декларації конкретна сума витрат на товарно-матеріальні цінності, що залишилися нереалізованими, була відображена позивачем. Висновок ґрунтується на зіставленні даних реєстру податкових накладних і банківських виписок, без посилання на первинні документи з придбання та відвантаження конкретних товарних позицій. Отже, висновок відповідача про наявність дебіторської заборгованості на суму 19696345,59 грн. станом на 31.12.2024 не є належно підтвердженою.

Колегія суддів наголошує, що акт перевірки не містить посилань на первинні документи, на підставі яких було встановлено вищезазначене порушення, що суперечить Методичним рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС від 01.06.2017 №396 (далі - Методичні рекомендації №396), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 №36/37372 (далі - Порядок № 36).

Пунктом 5 Розділу ІІ Порядку 36 зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

В порушення абз. 2, 4 п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ відповідач не виклав зміст порушень, в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Порушення порядку оформлення акта перевірки щодо відображення в акті документальної перевірки за кожним фактом порушення його змісту та безпосереднього зв`язку між виявленим порушенням з первинними документами не дозволяє підтвердити правомірність висновків від ревізора у цій частині.

В постанові Верховного суду від 27.10.2022 у справі № 240/11274/19 зазначено, що відповідно Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень», що затверджені наказом Державної податкової служби України 25.02.2021 № 244, відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень осіб, які перевіряли, що не містять підтвердних доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб платника податків (наприклад, "приховування об`єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо) при оформленні встановлених порушень не допускається. При оформленні результатів перевірок в акті (довідці) перевірки необхідно чітко визначити, які податкові періоди (у межах періоду, що перевірявся) або які операції та/або документи у відповідних періодах перевірені суцільним порядком, а які вибірково.

Акт перевірки не дає можливості встановити, яким методом - суцільним чи вибірковим - досліджувалася первинна документація позивача. В п. 1.13 акту перевірки щодо більшості видів документів проставлено посилання на скорочення «-//-», що формально відтворює суцільний метод, однак змістовна частина акту не підтверджує реального застосування суцільного методу: по жодній із трьох виділених груп завищення витрат акт не містить розбивки в розрізі конкретних господарських операцій і контрагентів, не зазначено, яка конкретна сума витрат є документально підтвердженою, а яка - ні, не ідентифіковано жодного первинного документа із зазначенням його дати, номера, найменування контрагента та суми, щодо якого сформовано відповідний висновок.

Ба більше, висновки акту викладені виключно у вигляді зведених числових показників у розрізі звітних років без розкриття того, яким чином отримано різницю між задекларованими показниками та даними перевірки. За таких обставин неможливо ані встановити реальний обсяг дослідженої документації, ані перевірити правильність числових значень, покладених в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з наведеного, податковим органом донараховано грошові зобов`язання на підставі не обґрунтованих числових показників. Спосіб обрахунку вибірково - не є коректним, він не здатен врахувати, щонайменше неплатників податку на додану вартість, операції з якими здійснюються через банк; операції з попередньою оплатою, товар за якими надходить з відстрочкою, тощо.

Виходячи з наведеного, суми розрахунку грошових зобов`язань з ПДФО та військового збору не можуть вважатися коректними.

В постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №560/12984/23 сформульовано висновок, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, такий є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких приймають податкові повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Відсутність у акті перевірки деталізованого опису порушень з посиланням на конкретні первинні документи у цій справі не є суто формальним недоліком. Вона унеможливлює встановлення того, яка конкретна сума витрат за якою операцією є непідтвердженою, і перевірку правильності числових значень, зафіксованих в оспорюваних податкових повідомлень-рішень. За відсутності у матеріалах справи деталізованого розрахунку у прив`язці до первинних документів суд позбавлений можливості здійснити таку перевірку самостійно, оскільки визначення бази оподаткування та встановлення конкретних порушень у сфері податкового обліку є компетенцією контролюючого органу в межах перевірочних дій, а не суду.

Наведений підхід узгоджується з сформованою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.07.2019 у справі № 804/639/18 та від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21, відповідно до якої суд не може перебирати на себе повноваження з вирішення питань, законодавчо віднесених до компетенції контролюючого органу.

Отже за результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 33221/13-01-24-08 та № 33219/13-01-24-08, оскільки відповідачем не зазначено, якими первинними документами та в який спосіб підтверджено кожну із трьох груп завищення витрат, на яких ґрунтуються спірні рішення, а також перевірити правильність числових значень, що в них відображені.

Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення № 33227/13-01-24-08 колегія суддів зазначає, що вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України.

За приписами п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Пункт 121.1 ст. 121 ПК України встановлює відповідальність за незабезпечення платником зберігання первинних документів або їх ненадання до перевірки. Підставою для застосування цього штрафу є, таким чином, або факт знищення чи відсутності первинних документів, або факт відмови їх надати. Акт перевірки в частині обґрунтування цього порушення не містить відомостей про те, збереження яких конкретних первинних документів не забезпечено позивачем, або які конкретні документи не були надані до перевірки та не могли бути досліджені ревізорами. Акт не ідентифікує ані жодного первинного документа, що мав існувати, але виявився відсутнім, ані жодного документа, надання якого було запропоновано, однак у якому позивач відмовив.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

«З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2025 позивачу вручено лист про надання інформації № 21661/6/13-01-24-08, в якому зазначено перелік документів, що вимагалися до надання.

На виконання цієї вимоги 11.06.2025 позивач передав до ГУ ДПС у Львівській області супровідним листом (вх. № 43665/6) первинні документи за перевірений період: видаткові накладні (9412 одиниць), договори та специфікації (6841 одиниця), платіжні документи (2439 одиниць), заявки, акти звірки та листи (5734 одиниці), акти наданих послуг (5114 одиниць), товарно-транспортні накладні (4947 одиниць), комерційні пропозиції та листи погодження (376 одиниць) - загалом 34863 одиниці документів на паперових та електронних носіях.

Факт отримання ГУ ДПС у Львівській області таких документів підтверджується відтиском вхідного штампу відповідача на відповідному супровідному листі.

Крім того, 19.06.2025 позивачем додатково передано 51 одиницю документів (супровідний лист з вх. № 45579).

Разом з тим відповідач посилається на акти про ненадання документів: від 16.06.2025 № 891, від 20.06.2025 № 923 і № 924 та від 23.06.2025 № 933.

У поясненнях від 11.06.2025 та 19.06.2025 позивач зазначив, що такі зведені документи ним не формуються, оскільки діяльність провадиться на підставі первинних бухгалтерських документів по кожній господарській операції.».

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи підтверджують надання позивачем документів до перевірки.

Зі змісту акту вбачається, що відповідачем, зокрема, витребувались у позивача аналітичні та зведені відомості (довідок про стан заборгованості, відомостей про запаси, реєстрів суб`єктів господарювання тощо), складання яких у форматі, що вимагався, прямо законодавством для фізичних осіб-підприємців, що ведуть облік на підставі первинних документів, не передбачено.

Положення п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлює правовий наслідок ненадання документів у вигляді їх юридичної відсутності на час складення звітності. Однак це положення стосується підстав для висновків про незадокументованість показників звітності. Водночас, не є окремою підставою для застосування штрафу на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в акті перевірки конкретизації щодо того, які саме первинні документи не були збережені або надані до перевірки, позбавляє суд можливості встановити наявність фактичних підстав для застосування відповідної санкції.

Отже, підстави для застосування штрафу відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 33225/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн. на підставі п. 117.1 ст. 117 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України платники податків зобов`язані повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Пунктом 8.4 Порядку № 1588 встановлено, що повідомлення за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об`єкта до контролюючого органу за основним місцем обліку платника.

Підставою для ухвалення спірного рішення є зазначені в акті перевірки порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), а саме: несвоєчасне повідомлення та неповідомлення контролюючих органів про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП щодо шести об`єктів: автомобіля легкового д/н НОМЕР_3 (введено в експлуатацію 01.08.2024), двох настільних комп`ютерів (введено в експлуатацію 01.05.2023 та 01.10.2023), ноутбука (введено в експлуатацію 01.10.2021), мобільного телефону (введено в експлуатацію 01.08.2024) та ноутбука (введено в експлуатацію 01.08.2024).

З відповіді на відзив та в додаткових поясненнях позивача від 22.04.2026 встановлено, що право власності на транспортний засіб набуто 28.06.2024 на підставі акта приймання-передачі № [номер приховано] та видаткової накладної № [номер приховано] від 28.06.2024, а повідомлення за формою 20-ОПП подано 07.07.2024, тобто в межах 10-робочоденного строку від дати набуття права власності. На підтвердження цього долучено квитанцію № 2 про прийняття повідомлення від 07.07.2024, акт приймання-передачі та видаткову накладну.

Відповідач заперечує своєчасність подання оскільки Книга обліку основних засобів фіксує дату введення автомобіля в експлуатацію як 01.08.2024, а не дату набуття права власності, відповідно - строк подання мав спливати не пізніше 15.08.2024; подана форма від 07.07.2024 містить у графі «Код ознаки надання інформації» значення « 3», що відповідає «Зміні відомостей про об`єкт оподаткування», тоді як інформація про цей об`єкт на той момент у системі вперше не відображалася; зазначена форма не ідентифікує транспортний засіб за маркою, моделлю та реєстраційним номером.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі та видаткова накладна датовані 28.06.2024. Дата введення в експлуатацію (01.08.2024), зазначена в Книзі обліку основних засобів, відображає момент початку фактичного використання об`єкта в господарській діяльності, однак не збігається з датою набуття права власності, з якою Порядок № 1588 пов`язує початок перебігу строку для подання повідомлення.

Пункт 8.4 Порядку № 1588 пов`язує початок перебігу 10-денного строку з датою реєстрації, створення чи відкриття об`єкта.

Стосовно транспортного засобу таким юридичним фактом є набуття права власності або права користування, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом.

Отже, повідомлення, подане 07.07.2024 від дати правовстановлюючого документа 28.06.2024, охоплює 10-денний строк відповідно до вимог п. 8.4 Порядку № 1588.

Матеріали справи не містять доказів того, що до 07.07.2024 будь-яке попереднє повідомлення про цей об`єкт чи подібний до нього вже подавалося. Відповідач посилається на відповідну графу форми як на підставу для висновку про первинну відсутність об`єкта в системі, однак самостійно констатує, що за вказаним кодом «3» підтвердити внесення відомостей до системи не вдалося. Суд зазначає, що технічна помилка при заповненні графи «Код ознаки» за умови фактичного подання повідомлення в установлений строк не є тотожною неподанню повідомлення, яке є підставою для штрафу. Аргумент щодо відсутності ідентифікаційних відомостей про транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номер) спростовується матеріалами справи, зокрема, квитанцією № 2 та долученою формою 20-ОПП, які дозволяють встановити факт подання повідомлення, тоді як детальний зміст форми відповідачем з посиланням на зміст самого повідомлення не спростовано.

Щодо решти об`єктів, зазначених в акті перевірки (двох настільних комп`ютерів, двох ноутбуків та мобільного телефону), то матеріали справи не містять доказів подання позивачем відповідних повідомлень за формою 20-ОПП у встановлений строк.

Позивач в ході судового засідання зазначав, що повідомлення подавалися і наявні в інформаційній базі ДПС, проте доказів матеріали справи не містять. Отже, доводи позивача щодо наявності відповідних відомостей у власних базах відповідача є недоведеним та не підкріплені відповідними доказами - ані квитанцією про прийняття, ані підтвердженням з електронного кабінету. Відповідач у свою чергу стверджує, що повідомлень щодо комп`ютерної техніки, ноутбуків та телефону до контролюючого органу не надходило.

Пункт 117.1 ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.

З матеріалів справи не вбачається, чи притягався рані позивач за порушення п.117.1 ст.117 ПК України. Застосований до позивача штраф у розмірі 2040,00 грн. відповідає повторному або більшому порушенню за цією ж нормою.

Щодо автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_3 , - матеріали справи свідчать про подання повідомлення 07.07.2024, тобто в межах 10-денного строку від дати правовстановлюючого документа (28.06.2024).

Щодо решти об`єктів - повідомлення про їх введення в експлуатацію у встановлені строки позивачем не підтверджено.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження відповідачем наявності підстав для застосування підвищеного розміру штрафу (2040,00 грн.), що передбачає попереднє застосування санкції за аналогічне порушення.

Зазначена обставина унеможливлює встановлення правильності визначеного розміру штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, а також того, що відповідач не навів у матеріалах справи обґрунтування застосування підвищеного розміру штрафу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 33225/13-01-24-08 від 18.07.2025 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 33224/13-01-24-08 колегія суддів зазначає наступне.

Податковим повідомленням-рішенням № 33224/13-01-24-08 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. на підставі п. 119.1 ст. 119 ПК України.

Відповідно до п. 119.1 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України - невідображення у податковій звітності за формами 1-ДФ та 4-ДФ за 2018- 2024 роки сум нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу «157». Перелік відповідних контрагентів наведено на сторінках 20- 25 акту перевірки.

Позивач зазначає, що при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям він не є і не може бути податковим агентом у розумінні ПК України, а тому на нього не поширюється обов`язок подавати форми 1-ДФ та 4-ДФ щодо таких виплат.

Відповідач наголошує, що відображення доходів, виплачених самозайнятим особам, у розрахунках за формами 1-ДФ та 4-ДФ за ознакою « 157» передбачено Довідником ознак доходів фізичних осіб незалежно від утримання ПДФО.

Згідно з пп. Б пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку;

Поняття «податковий агент» розкрито у п. 18.1 ст. 18 та п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Так, податковим агентом визнається особа, яка зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи податок з доходів, що виплачуються такій особі.

Ключовим елементом є обов`язок утримання та перерахування податку.

Пунктом 177.8 ст. 177 ПК України визначено, що, під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб`єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується, лише якщо відносини за відповідним договором фактично є трудовими.

Відповідач стверджує, що позивач не підтвердив наявність у контрагентів - фізичних осіб статусу суб`єктів підприємницької діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться відомості про реєстрацію ФОП-контрагентів, перелічених в акті перевірки на сторінках 20- 25.

Відповідач отримав ці документи, однак у подальших поясненнях їх змісту не спростував і не навів доказів того, що хоча б один з перелічених контрагентів не мав статусу зареєстрованого ФОП на момент здійснення відповідних виплат.

Верховний Суд у постановах від 13.02.2024 у справі № 560/9843/21 та від 09.07.2025 № 120/6718/24 дійшов аналогічного висновку, зазначивши, що у взаємовідносинах із ФОП, де платник не утримує та не перераховує податки, він не набуває статусу податкового агента і не зобов`язаний подавати відповідну звітність.

З огляду на наведене, обов`язок відображати в розрахунках за формами 1-ДФ та 4-ДФ виплати на користь фізичних осіб-підприємців, що провадили господарську діяльність та надали підтверджуючі документи, у позивача не виникав - оскільки при таких виплатах він не діяв як податковий агент в розумінні ст. ст. 14 та 18 ПК України.

Відповідач в обґрунтування оспорюваного рішення посилається на Довідник ознак доходів фізичних осіб, згідно з яким дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається за ознакою «157». Проте, Довідник ознак доходів є технічним документом, що визначає порядок заповнення форм звітності для осіб, що вже є податковими агентами щодо відповідних виплат. Сам по собі він не розширює коло суб`єктів, зобов`язаних подавати таку звітність, порівняно з тим, що визначено п. 177.8 ст. 177 та п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Відповідач вкотре не виконав покладеного на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку довести правомірність оспорюваного рішення, зокрема, не надав доказів того, що позивач у відносинах з ФОП-контрагентами фактично утримував або мав би утримувати ПДФО, тобто набував статусу податкового агента.

Тобто, підстава застосування штрафу за п. 119.1 ст. 119 ПК України - неподання або подання з недостовірними відомостями звітності про суми доходів, нарахованих на користь платника податків, за відсутності у позивача обов`язку подавати таку звітність, - не настала.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 33224/13-01-24-08 від 18.07.2025 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє посилання контролюючого органу, зазначені в апеляційній скарзі, з підстав, зазначених вище.

Щодо додаткового рішення

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №380/18226/25 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

29 травня 2026 року позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79000, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді (витрати на правничу допомогу) у розмірі 69750,00 грн.

03 червня 2026 року відповідачем були надані заперечення на заяву позивача про відшкодування фактичних витрат на правову допомогу, в яких відповідач просив зменшити витрати з урахуванням критеріїв розумності та співмірності.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79000, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді (витрати на правничу допомогу) у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень рівно.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просили скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 380/18226/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з підстав того, що документи, що свідчать про оплату гонорару, пов`язаних із наданням правової допомоги представником позивача не надано. Надані представником позивача договір, додаткова угода, Акт приймання наданих послуг, рахунок на оплату можуть підтвердити лише факт надання зазначених у них послуг, однак в розумінні частини 7 статті 139 КАС України не є належними доказами понесення витрат по оплаті послуг адвоката щодо надання правової допомоги.

Доводи скаржника, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що до матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів, як: договір №1062 про надання правничої допомоги від 01.09.2025 укладений між ФОП ОСОБА_1 та АО «Ті Енд Ті Партнерс»; додаткова угода №1 до договору №1062 про надання правничої допомоги від 01.09.2025;ордер на надання правничої допомоги адвокатом Завадою Т.Р.; акт про надання правової допомоги №1 від 28.05.2026; рахунок на оплату №01 від 29.05.2026; Докази оплати послуг адвоката позивачем відсутні. Отже, витрати в розмірі 69750,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката мають бути понесені позивачем, що підтверджено належними і допустимим доказами.

Також судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем та Адвокатським Об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» (далі - Адвокатське Об`єднання) було укладеного Договір про надання правової допомоги № 1062 від 01 вересня 2025 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 4.7. Договору, сторони домовились, що після одержання Адвокатським об`єднанням від Клієнту Акту про надання правничої допомоги та у випадках, визначених п. 4.3. цього Договору, Адвокатське об`єднання формує і направляє на адресу клієнта чи безпосередньо надає Клієнту рахунок Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.05.2026 4 на оплату послуг, а Клієнт бере на себе зобов`язання забезпечити оплату послуг Адвокатського об`єднання на підставі рахунку протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду у справі, що вказана в Акті про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4.6. Договору, Сторони домовились, що усі платежі за цим Договором, на розсуд Клієнта, підлягають сплаті Клієнтом у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Адвокатського об`єднання або у готівковій формі, шляхом безпосередньої передачі Клієнтом грошових коштів уповноваженому представнику Адвокатського Об`єднання, про що уповноваженою особою Адвокатського Об`єднання складається Прибутковий касовий ордер, а Клієнту надається квитанція до прибуткового касового ордера. 19. На виконання цитованих положень Договору між Сторонами (Клієнтом та Адвокатським об`єднанням) було укладено Додаткову угоду № 1 від 01.09.2025 до Договору, в якій сторони погодили конкретний перелік цін на послуги Адвокатського об`єднання. 20. Зокрема, згідно з пунктом 1 Додаткової угоди, Сторони, відповідно до положень пункту 4.1. Договору, погодили наступну вартість окремих послуг Адвокатського об`єднання за Договором. 1.1. Вартість однієї робочої години Адвокатського об`єднання з підготовки, написання та подачі процесуальних документів в межах надання правничої допомоги Клієнту становить 2 500, 00 гривень. 1.2. Вартість послуг Адвокатського об`єднання з участі у судовому засіданні (в т.ч. у режимі відеоконференції) становить: 1.2.1. у випадку, коли судове засідання не відбулося з причин, що не залежать від Адвокатського об`єднання за умови явки уповноваженого представника Клієнта в приміщення суду - 2000, 00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок); 1.2.2. у випадку тривалості судового засідання до однієї години - 3000, 00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок); 1.2.3. у випадку тривалості судового засідання понад одну годину - 3000, 00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за кожну годину судового засідання. 1.3. Тривалість судового засідання визначається Сторонами виходячи із Протоколів судових засідань, які оформлюються за наслідками кожного судового засідання у справі Клієнта. 1.4. До вартості послуг Адвокатського об`єднання з участі у судовому засіданні включається вартість витрат на прибуття до приміщення суду, очікування судового засідання та безпосередньо участі в судовому засіданні. 21. Після цього, на виконання цитованих положень Договору між Сторонами (Клієнтом та Адвокатським Об`єднанням) було підписано Акт про надання правової допомоги, який містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 22. Акт про надання правової допомоги № 01 від 28 травня 2026 року долучено до цієї заяви. 23. Згідно з пунктом 4.2. Договору, Акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявністю) та повернуті Клієнтом Адвокатському об`єднанню протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п.4.1. цього договору.

Відповідно до п. 6 Акту №01, оплата Клієнтом Рахунку, що виставляється/ надається Адвокатським об`єднанням відповідно до положень цього пункту та Договору здійснюється не пізніше 10-го робочого дня з дня набрання законної сили рішенням суду. 25. На виконання цитованих положень Договору, після підписання Клієнтом (Позивачем) Акту про надання правової допомоги, Адвокатським Об`єднанням було виставлено Рахунок на оплату №01 від 29 травня 2026 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення суми на професійну правничу допомогу дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 5000 гривень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У судовому засіданні, що відбулося 18 травня 2026 року представником позивача в судових дебатах, в усному порядку, було заявлено клопотання про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат в порядку ст. 139 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 ст. 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

Судова колегія зазначає, що у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Отже, розподілу та доказуванню підлягають судові витрати на правничу допомогу як ті, що вже сплачені адвокатові, так і ті, які фактично понесені, нараховані і підлягають оплаті. А отже

Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати таке.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Варто також зауважити, що суд позбавлений можливості ініціювати зменшення або ж збільшення витрат на правову допомогу без відповідної на те заяви зацікавленої Сторони. Тут варто зауважити, що в межах судового розгляду відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення витрат на правову допомогу.

Так, відповідач 03 червня 2026 року надав заперечення на заяву позивача про відшкодування фактичних витрат на правову допомогу, в яких просив зменшити витрати з урахуванням критеріїв розумності та співмірності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу та зменшення суми на правову допомогу, з чим погоджується і колегія суддів, погодився з твердженнями відповідача та вважав, що визначена адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №380/18226/25 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс» із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Тому, з огляду на обсяг наданих послуг адвокатським об`єднанням «Ті Енд Ті Партнерс», виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, що заявлені у позовній заяві, суд першої інстанції вважав, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5000,00 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, незважаючи не відсутність доказів оплати вказаних послуг узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного та додаткового рішень суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/18226/25 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №380/18226/25 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №380/18226/25 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №380/18226/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

Судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 29.09.26

Інші рішення у справі

Дата	Документ	Суд
22.07.2026	Ухвала № 138414328	Восьмий апеляційний адміністративний суд
14.07.2026	Ухвала № 138207096	Восьмий апеляційний адміністративний суд
14.07.2026	Ухвала № 138207092	Восьмий апеляційний адміністративний суд
09.06.2026	Рішення № 137312759	Львівський окружний адміністративний суд
25.05.2026	Рішення № 137161792 без тексту	Львівський окружний адміністративний суд
09.12.2025	Ухвала № 132443431 без тексту	Львівський окружний адміністративний суд
15.09.2025	Ухвала № 130244166 без тексту	Львівський окружний адміністративний суд