ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 140/688/25 пров. № А/857/48253/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Плахтій Н.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР; зобов`язано провести ОСОБА_1 з 24 грудня 2024 року перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
28.07.2026 до Волинського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області, вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №140/688/25 щодо нарахування позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та її виплати з 24.12.2024 з віднесенням такої виплати до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення шляхом здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 24.12.2024 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісяця у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
Заява обґрунтована тим, що відповідач на виконання рішення суду виплачує щомісяця різний розмір пенсії. У листі боржник зазначив, що оскільки нормативно-правовий акт, який би визначив порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених на виконання судових рішень відсутній, то спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватись виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Проте боржником не взято до уваги те, що рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 не набуває ретроспективної дії у часі. Тобто, на думку позивача, рішення суду не виконується у повному обсязі, що є перепоною у завершенні судового провадження.
Окремою ухвалою Волинський окружний адміністративний суд від 19 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - відповідачем при виконанні рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинену при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №140/688/25, щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у повному розмірі відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №140/688/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у фактично нарахованому розмірі - у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Приймаючи оскаржувану окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а його виконання є складовою права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 основну пенсію позивачки перераховано у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, проте щомісячна виплата пенсії у перерахованому розмірі не здійснюється: замість належних 18335,82 грн позивачка отримує 10034,91 грн, а виплата здійснювалася за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, яку рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, цей Закон не передбачає часткової, пропорційної чи відстроченої виплати пенсії, а тому підзаконний акт не може змінювати такі умови та ставити виконання судового рішення в залежність від бюджетних можливостей.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану окрему ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неправомірність дій відповідача при виконанні судового рішення, оскільки не взяв до уваги норми бюджетного законодавства, зокрема пункт 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», які мають пряму дію й передбачають, що видатки на виплату перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказує, що на виконання рішення суду пенсію позивача перераховано, а виплата здійснювалася відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, яка була чинною на час виконання судового рішення, тоді як після визнання її нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 інший порядок відсутній, а обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинні норми бюджетного закону не скасований.
У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, окремою ухвалою від 12.02.2026 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №140/688/25, в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
На звернення позивачки про стан виконання рішення суду та розмір пенсійної виплати ГУ ПФУ у Волинській області листом від 09.07.2026 №17312-15530/Л-02/8-0300/26 повідомило, що згідно Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Постанова №821) позивачу проведено виплату частини заборгованості в сумі 34126,85 грн. Станом на дату розгляду звернення залишок боргу становить 120540,81 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 протиправною та нечинною. На даний час нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання рішень судів, відсутній.
При цьому з матеріалів справи слідує, що на виконання рішення суду основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 24.12.2024 становив 14166,00 грн, а після перерахунку на виконання окремої ухвали - 15570,00 грн з 01 січня 2026 року, що відповідає резолютивній частині рішення.
Однак, хоч розрахунок основної пенсії за віком приведений у відповідність до вимог до статті 54 Закону №796-ХІІ, проте щомісячна виплата ОСОБА_1 пенсії у перерахованому розмірі не проводиться, що збільшує заборгованість. Так, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 18335,82 грн, проте позивачка отримує 10034,91 грн.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - відповідачем при виконанні рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі 08.01.2026 Волинським окружним адміністративним судом стягувачу був виданий, зокрема, виконавчий лист №226/2026 про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 за період з 24.12.2026 перерахунок основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
19.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за виконавчим листом №226/2026 від 08.01.2026 відкрито виконавче провадження №80018457.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, окремою ухвалою від 12.02.2026 зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №140/688/25, в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом станом на 1 січня календарного року виплати пенсії.
На звернення позивачки про стан виконання рішення суду та розмір пенсійної виплати ГУ ПФУ у Волинській області листом від 09.07.2026 №17312-15530/Л-02/8-0300/26 повідомило, що згідно Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Постанова №821) позивачу проведено виплату частини заборгованості в сумі 34126,85 грн. Станом на дату розгляду звернення залишок боргу становить 120 540,81 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 протиправною та нечинною. На даний час нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання рішень судів, відсутній.
При цьому з матеріалів справи слідує, що на виконання рішення суду основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 24.12.2024 становив 14166,00 грн, а після перерахунку на виконання окремої ухвали - 15570,00 грн з 01 січня 2026 року, що відповідає резолютивній частині рішення.
Однак, хоч розрахунок основної пенсії за віком приведений у відповідність до вимог до статті 54 Закону №796-ХІІ, проте щомісячна виплата ОСОБА_1 пенсії у перерахованому розмірі не проводиться, що збільшує заборгованість. Так, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 18335,82 грн, проте позивачка отримує 10034,91 грн.
Таким чином, позивач не отримує щомісячно присуджений судом розмір пенсії.
Колегія суддів зауважує, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Пенсія є єдиним майновим активом пенсіонера незалежно від того, який юридичний факт - рішення пенсійного органу чи судове рішення став підставою для її призначення (перерахунку).
В силу прямої норми статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
При цьому Закон №1058-IV не містить жодної норми, яка б передбачала виплату пенсії частково, пропорційно або у порядку черговості чи з відстроченням платежу. Отже, жодним підзаконним актом, у тому числі постановою Кабінету Міністрів України, змінювати відповідні умови та норми неможливо.
Хоча Законом №4695-ІХ і передбачено, що починаючи з 01 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 14 розділу «Прикінцеві положення»), проте необхідно зауважити, що прийнята Кабінетом Міністрів України Постанова №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08 червня 2026 року, визнана протиправною та нечинною.
За змістом висновків суду у названій справі Постанова №821 формально і називається актом про здійснення видатків, але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо. Наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом і не може бути змінений підзаконним актом. Доручення Кабінету Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не свідчить про наділення його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Так означеним пунктом установлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Отже, цією нормою передбачено лише необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень, однак при цьому Уряд не був уповноважений підзаконним актом створювати новий режим реалізації права особи на отримання належних пенсійних виплат за судовим рішенням, оскільки це впливає на обсяг і реальність права, яке визначається законами та гарантується Конституцією.
При вирішенні цієї заяви суд апеляційної інстанції також враховує такі висновки Конституційного Суд України: виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року№11-рп/2012).
В абзаці восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов`язком такого боржника.
Водночас у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Оскільки ГУ ПФУ у Волинській області не здійснює виплату ОСОБА_1 пенсії періодичними щомісячними платежами у повному розмірі, визначеному судовим рішенням у справі №140/688/25, тобто відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви у спосіб визнання протиправною бездіяльність боржника, вчинену при виконанні рішення суду у цій справі, щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком у повному розмірі відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
З огляду на вказане слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №140/688/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у фактично нарахованому розмірі - у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі № 140/688/25 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська