ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/2535/26 пров. № А/857/42458/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року про відмову у забезпеченні позову (головуючий суддя: Панікар І.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом якого просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до облікових даних позивача; зобов`язати відповідача розглянути питання щодо коректного відображення облікових даних позивача з урахуванням факту зняття з військового обліку у 2020 році та прийняти відповідне рішення; зобов`язати відповідача внести зміни до облікових даних позивача, а саме: відобразити факт зняття з військового обліку у 2020 році; зазначити підставу зняття; усунути некоректну позначку щодо не уточнення даних.
До суду від позивача 23.07.2026 надійшла заява про забезпечення позову, за змістом якої просив суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову, а саме: до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим суб`єктам, які діють на підставі його рішень або відомостей, вчиняти нові дії, що спричиняють нові несприятливі адміністративні наслідки для позивача та безпосередньо ґрунтуються на спірному перебуванні позивача на військовому обліку, зокрема шляхом внесення нових записів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, складання нових матеріалів про адміністративні правопорушення або застосування нових адміністративних заходів, що випливають із цього спірного статусу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що предметом спору є законність його перебування на військовому обліку та пов`язаних із цим дій відповідача. На переконання позивача, після відкриття провадження у справі відповідач продовжує вчиняти дії, правомірність яких безпосередньо залежить від вирішення судом питання щодо законності його військового обліку, зокрема, під час розгляду справи в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів з`явилися нові записи про два адміністративні штрафи, які спричиняють для позивача додаткові несприятливі правові наслідки. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик подальшого прийняття щодо нього нових адміністративних актів, накладення штрафів, застосування обмежень та інших заходів, заснованих на спірному статусі військовозобов`язаного. У зв`язку із цим позивач зазначає, що заявлені заходи забезпечення спрямовані не на вирішення спору по суті, а виключно на збереження існуючого правового становища сторін до набрання законної сили судовим рішенням та недопущення виникнення нових негативних наслідків, правомірність яких залежить від результату розгляду цієї справи.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовлено
Із ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що предметом заяви було тимчасове припинення подальшого внесення нових записів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якщо такі записи ґрунтуються на спірному статусі перебування позивача на військовому обліку, законність якого є предметом розгляду у даній справі. Отже, предметом оцінки суду повинні були бути саме триваючі адміністративні дії відповідача щодо внесення нових відомостей до Реєстру, а не виключно факт існування чи відсутності постанов про адміністративні правопорушення. Вказує, що усі нові записи, внесення яких просив тимчасово заборонити позивач, безпосередньо випливають саме із цього спірного статусу, зокрема, перебування позивача на військовому обліку. Вважає, між заявленим заходом забезпечення та предметом спору існує прямий юридичний зв`язок. Заявлений захід був спрямований виключно на збереження існуючого правового становища сторін до ухвалення остаточного рішення. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення фактично дозволяє відповідачу і надалі формувати нові записи в офіційному державному Реєстрі, що створюють нові адміністративні наслідки до вирішення судом питання про законність самого статусу, який є підставою для їх внесення.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені частиною другою статті 150 КАС України передумови для забезпечення позову не доведені стороною, внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, та відмову у задоволення відповідної заяви.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до облікових даних позивача; зобов`язання відповідача розглянути питання щодо коректного відображення облікових даних позивача з урахуванням факту зняття з військового обліку у 2020 році та прийняти відповідне рішення; зобов`язати відповідача внести зміни до облікових даних позивача, а саме: відобразити факт зняття з військового обліку у 2020 році; зазначити підставу зняття; усунути некоректну позначку щодо не уточнення даних.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у цій справі, оскільки існує невідворотна загроза правам та інтересам заявника, як громадянина України, який не підлягає мобілізації.
Фактично такі ж підстави зазначені позивачем і в апеляційній скарзі.
Матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, прийняття щодо нього постанов про накладення адміністративного стягнення або застосування будь-яких інших обмежень. Копій відповідних постанов, відомостей про їх номери та дати, доказів набрання ними законної сили чи документів щодо примусового стягнення штрафів до заяви не додано.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, що наданий лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.07.2026 за 1/2/10792 засвідчує лише позицію відповідача щодо правомірності внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, водночас, законність перебування позивача на військовому обліку та пов`язаних із цим записів і дій відповідача і становить предмет позову, який буде досліджено судом в ході розгляду справи по суті.
Посилання ж заявника про відображення в електронній системі двох адміністративних штрафів, про можливість прийняття в майбутньому нових адміністративних актів, накладення штрафів та застосування інших обмежень є припущеннями, оскільки матеріали заяви не містять доказів розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу, призначення розгляду такої справи або вчинення відповідачем інших конкретних дій, які свідчили б про реальність та безпосередність відповідної загрози.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року про відмову у забезпеченні позову у справі №3 00/2535/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська