ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/1116/24 пров. № А/857/16061/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року з питань роз`яснення судового рішення (головуючий суддя: Дорошенко Н.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Рівненській області щодо невзяття ОСОБА_1 на облік як особу, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Зобов`язано Головне управління ДПС у Рівненській області взяти ОСОБА_1 на облік як платника податків, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника, та здійснювати такий облік за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
За вказаним судовим рішенням 19.01.2026 видано два виконавчі листи зі строком пред`явлення до 05.12.2028.
Головне управління ДПС у Рівненській області 09.02.2026 звернулося до суду з заявою про роз`яснення судового рішення, яку обґрунтовує тим, що для відповідача є незрозумілим чи подання позивачем заяви про відмову від ідентифікаційного номера в грудні 2003 року суд розцінив як заяву для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (Повідомлення за ф. № 1П), а тому вважає подання позивачем повідомлення за ф. № 1П повторним зверненням із заявою. Окрім того, вказує, що у рішенні суд зауважує про обов`язок податкового органу не лише вчинити відповідну відмітку в паспорті позивача про право здійснювати платежі за прізвищем, ім`ям, по батькові, номером та серією паспорта, а й не включати (а за наявності - вилучити) з Державного реєстру всю інформацію про таку особу. Тоді як резолютивна частина рішення суду зобов`язує Головне управління ДПС у Рівненській області взяти позивача на облік як платника податків, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки, та здійснювати такий облік за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта. Відтак, розуміння мотивувальної частини рішення суду викликає труднощі, оскільки суперечить резолютивній.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про роз`яснення судового рішення від 16.07.2024 у справі № 460/1116/24.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про роз`яснення судового рішення.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що судом не враховано, що відповідачу незрозумілим є судове рішення, з огляду на те, що такі висновки суду можуть неоднаково тлумачитись, викликати суперечки щодо розуміння рішення, що перешкоджає його належному виконанню враховуючи таке. Мотиви наведені аналогічні викладеним у заяві.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у роз`ясненні судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наведеним аргументам контролюючого органу була надана відповідна правова оцінка як судом першої інстанції під час судового розгляду адміністративної справи, так і судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області. Таким чином, наведені відповідачем мотиви роз`яснення судового рішення жодним чином не свідчать про незрозумілість резолютивної частини судового рішення та не перешкоджають його виконанню. Підсумовуючи наведене, судом не встановлено жодних об`єктивних підстав, які б ускладнювали розуміння чи виконання відповідачем резолютивної частини судового рішення в порядку та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 КАС України).
Суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Отже, є дві умови, за яких роз`яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов`язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №22а-11177/08, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18.
Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що резолютивна частина судового рішення зобов`язального змісту в цій справі повністю узгоджується з його мотивувальною частиною щодо зобов`язання податкового органу взяття позивача на облік як платника податків, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника, та здійснювати такий облік за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта, а тому жодних положень, щодо розуміння яких виникали б суперечки, рішення суду не містить.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично представником Головного управління ДПС у Рівненській області доводи, якими відповідач, серед іншого, заперечував проти позову, покладено в обґрунтування заяви про роз`яснення судового рішення, що є неприйнятним.
Водночас, суд зазначає, що наведеним аргументам контролюючого органу була надана відповідна правова оцінка як судом першої інстанції під час судового розгляду адміністративної справи, так і судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області.
Таким чином, наведені відповідачем мотиви роз`яснення судового рішення жодним чином не свідчать про незрозумілість резолютивної частини судового рішення та не перешкоджають його виконанню.
Підсумовуючи наведене, судом не встановлено жодних об`єктивних підстав, які б ускладнювали розуміння чи виконання відповідачем резолютивної частини судового рішення в порядку та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року з питань роз`яснення судового рішення у справі № 460/1116/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
О. Б. Заверуха