ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 160/17410/23
адміністративне провадження № К/990/8467/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 160/17410/23
за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Олійник В.М.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (головуючий суддя: Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Коршун А.О.),
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. 17.07.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної митної служби України (далі - відповідача 1), Львівської митниці (далі - відповідача 2), в якій просив:
1.1. визнати протиправною відмову Львівської митниці відновити трудові права ОСОБА_1 , яка міститься у листі Львівської митниці № 74-1-10/10/15035 від 16.06.2023;
1.2. зобов`язати Львівську митницю та Державну митну службу України надати ОСОБА_1 попередню роботу, посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці, а при неможливості цього - іншу підходящу роботу, відповідно до статей 1, 2 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), пунктів 3, 4 Положення «Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41) та повідомлення Яворівського районного суду Львівської області № 01-05/48/2023.
2. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що його, відповідно до наказу Державної митної служби України № 1142-к від 18.06.2010 з 02.08.2010, було призначено на посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці. Постановою старшого слідчого прокуратури Львівської області від 10.10.2011 щодо нього була відкрита кримінальна справа та інкриміновані дії передбачені частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Наказом Державної митної служби України № 2236-к від 10.10.2011 ОСОБА_1 звільнено з посади на державній службі в митних органах України.
3. 22.09.2020 Яворівський районний суд Львівської області по справі № 1329/626/2012 ухвалив виправдувальний вирок, визнав невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України та виправдав ОСОБА_1 за відсутністю в його діянні складу злочину. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06.04.2021 вирок Яворівського районного суду Львівської області від 22.09.2020 залишено без змін.
4. У зв`язку з цим позивач звернувся із заявою та повідомленням про поновлення його прав до Львівської митниці, однак отримав відмову.
5. Вважаючи протиправною відмову Львівської митниці у наданні попереднього місця роботи (посади) в Львівській митниці, а при неможливості цього - іншої підходящої роботи та у відновленні його трудових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Установлені судами фактичні обставини справи
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2010 ОСОБА_1 , відповідно до наказу Державної митної служби України № 1142-к, з 02.08.2010 призначений на посаду інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці.
7. 10.10.2011 постановою старшого слідчого відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області, юриста 2 класу, ОСОБА_2 , який розглянув матеріали перевірки за заявою ОСОБА_3 про вимагання неправомірної вигоди старшим інспектором митного поста «Краковець» Львівської митниці ОСОБА_4 та правомірності дій службових осіб митного поста Львівської митниці під час пропуску 10.10.2011 на митну територію України вантажу різної групи товарів, порушено кримінальну справу стосовно старшого інспектора митного поста «Краковець» Львівської митниці ОСОБА_4 та інспектора митного поста «Краковець» Львівської митниці ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
8. Наказом Державної митної служби України № 2236-к від 10.10.2011 перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України було припинено з підстави, що 10.10.2011 співробітниками УДСБЕЗ УМВС України у Львівській області затримано ОСОБА_1 , інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці та ОСОБА_4 , старшого інспектора цього ж підрозділу, під час отримання ними грошових коштів у розмірі 400 Євро від громадянина, який слідував через митний кордон України. Цей наказ було оголошено наказом Львівської митниці № 912-к від 10.10.2011.
9. 27.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України з 10.10.2011 та наказ Львівської митниці Державної митної служби України про оголошення наказу Державної митної служби України № 912-к від 10.10.2011, в частині проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 , здачі службового посвідчення № НОМЕР_2, номерного знака ЛВС-0054 та представницької картки НОМЕР_1 ; зобов`язати Державну митну службу України та Галицьку митницю Держмитслужби поновити на посаді ОСОБА_1 та нарахувати й виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10.10.2011 до моменту прийняття рішення по цій справі.
10. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 по справі № 160/4657/20, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 та постановою Верховного Суду від 26.04.2021, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено та позовну заяву повернуто позивачеві.
11. Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 22.09.2020 по справі № 1329/626/2012 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 368 КК України (по епізодах за 14.09.2011, 16.09.2011, 20.09.2011 та 24.09.2011) і виправдано за відсутністю в його діянні складу злочинів, передбачених частиною 3 статті 368 КК України. Цей вирок залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 06.04.2021 та постановою Верховного Суду від 15.12.2021.
12. ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби, в якому, згідно заяви про зміну предмета позову, просив суд поновити його на посаді інспектора ВМО № 2 митного пропуску «Краковець» Львівської митниці, або аналогічній посаді шляхом визнання недійсними наказів № 2236-к та № 912-к, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2011 по день ухвалення рішення про поновлення на державній службі; строк, протягом якого він не працював, зарахувати до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу; просив допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку.
13. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 380/10480/21, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 та постановою Верховного Суду від 23.06.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
14. 13.07.2022 ОСОБА_1 надіслав заяву до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про порушення його прав (заява № 39125/22 Lакоv V. Uкrаine) щодо права на справедливий суд. Однак 06.10.2022 ЄСПЛ виніс ухвалу, якою визнав заяву неприйнятною, оскільки строки оскарження законності наказів про звільнення давно пройшли і суди України розглядали цей факт, а не право на відновлення трудових прав на підставі виправдувального вироку по кримінальній справі.
15. 01.06.2023 ОСОБА_1 відповідно до принципу правонаступництва при реформуванні державних органів, установ та організацій, на виконання Закону № 266/94-ВР, Положення № 6/5/3/41 та повідомлення Яворівського районного суду Львівської області № 01-05/48/2023 від 27.04.2023, звернувся до Львівської митниці з заявою, в якій просив надати йому попередню роботу, а при неможливості цього - іншу підходящу роботу, відновити його трудові та пенсійні права.
16. Листом Львівської митниці № 7.4-1-10/10/15035 від 16.06.2023 повідомлено позивача про розгляд його заяви від 01.06.2023 (вх. № 28048/10-10 від 02.06.2023) та зазначено, зокрема про те, що наказом Державної митної служби України № 2236-к від 10.10.2011 «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 було припинено державну службу за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу». Цей наказ є чинним. ОСОБА_1 , не було звільнено з роботи з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено) або пунктом 5 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» в редакції станом на 10.10.2011 (державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі), а тому норми Закону № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41, не підлягають застосуванню в цьому випадку. Тому заява ОСОБА_1 від 01.06.2023 не підлягає задоволенню.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
17. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
18. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позивача звільнено зі служби за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній станом на 10.10.2011), а не внаслідок незаконного засудження або незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тому приписи Закону № 266/94-ВР на вказані правовідносини не розповсюджуються.
19. При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №383/596/15-ц, вважаючи, що він не є релевантним спірним правовідносинам, оскільки справа № 383/596/15-ц стосувалась звільнення у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а ОСОБА_1 було припинено державну службу за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».
20. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій погодились із доводами відповідача про відсутність підстав для поновленя ОСОБА_1 на колишній роботі (посаді) чи надання іншої підходящої роботи у зв`язки із ухваленням виправдувального вироку щодо нього.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
21. Не погодившись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення та задовольнити його позовні вимоги.
22. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми Закону № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41 та не врахували висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.05.2021 та від 31.10.2018 у справі № 383/596/15-ц (№ 383/596/15) у подібних правовідносинах в частині всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, обов`язку суду врахувати, що фактичною реальною підставою звільнення позивача було саме порушення кримінальної справи, а формально звільнено зі служби за порушення Присяги державного службовця.
23. ОСОБА_1 переконує, що Верховний Суд у справі № 383/596/15-ц за подібних обставин встановив загальну практику щодо застосування Закону № 266/94-ВР про те, що у відповідності до норм цього закону підлягає відшкодуванню шкода, яка завдана звільненням на підставі порушеної кримінальної справи, незалежно від того, що процесуально все було оформлено, як дисциплінарний проступок. Крім того, така шкода повинна бути відшкодована за рахунок Державного бюджету України.
24. Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду в контексті застосування чи незастосування судами Закону № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41 щодо відновлення трудових прав державного службовця, які були порушені унаслідок кримінального переслідування, проте, звільнення яких оформлено як «за порушення Присяги державного службовця» відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (що відповідає пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
25. Позивач наводить доводи про те, що відмова Львівської митниці у наданні попереднього місця роботи та відновленні інших трудових прав є незаконною. Скаржник переконує, що відповідно до статей 1, 2 Закону № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41 позивач має право на отримання попереднього місця роботи та відновлення всіх прав, які були порушені через кримінальну справу.
26. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив також пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України в частині порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
27. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з указаних підстав.
28. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
29. Державна митна служба та Львівська митниця подали відзиви на касаційну скаргу у яких просять залишити її без задоволення. Відповідачі звертають увагу на те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»), що є самостійною підставою для звільнення з державної служби, незалежно від обставин притягнення особи до кримінальної відповідальності. На підтвердження своїх доводів відповідачі посилаються, крім іншого, на висновки Верховного Суду у справах № 380/10480/21 та № 160/4657/20.
30. ОСОБА_1 у відповіді на відзиви стверджує, що твердження у відзивах відповідачів належним чином не доведені, а висновки Верховного Суду у зазначених справах не стосуються предмета розгляду цієї адміністративної справи № 160/17410/23.
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
31. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
34. Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
35. Підстави припинення державної служби визначені у статті 30 Закону України «Про державну службу». Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
36. Відповідно до статті 6 Закону № 266/94-ВР, громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням: або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
37. Пунктом 18 Положення № 6/5/3/41 передбачено, що згідно зі статтею 6 Закону № 266/94-ВР громадянину, звільненому з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням, або відстороненому від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, надається колишня робота (посада), а при неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, втрата довіри до працівника, який безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, внаслідок вчинення ним винних дій, скоєння працівником, який виконував виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, а також наявність інших, передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді), йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
38. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є: набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
39. Окремо варто зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на 10.10.2011) було передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).
40. Статтею 12 Закону України «Про державну службу» визначено, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.
41. Аналіз наведених норм Закону № 266/94-ВР дає підстави вважати, що громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу.
42. Отже, приписи статті 6 Закону № 266/94-ВР розповсюджуються на осіб, які звільненні з роботи (посади) саме у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонені від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
43. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі № 804/8231/17.
44. З огляду на наведене, посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду в контексті застосування чи незастосування судами Закону № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41 щодо відновлення трудових прав державного службовця, які були порушені унаслідок кримінального переслідування, проте, звільнення яких оформлено як «за порушення присяги державного службовця» відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», не можна визнати обґрунтованими.
45. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом Державної митної служби України № 2236-к від 10.10.2011 перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України було припинено за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»).
46. Наказом Львівської митниці № 912-к від 10.10.2011 було оголошено наказ Державної митної служби України від 10.10.2011 № 2236-к.
47. Оскільки перебування позивача на державній службі було припинено через порушення ним Присяги державного службовця, а не через набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, тому приписи Закону № 266/94-ВР на вказані правовідносини не поширюються.
48. Щодо посилання ОСОБА_1 на неврахування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 14.05.2021 та від 31.10.2018 у справі № 383/596/15-ц (№ 383/596/15) у подібних правовідносинах, то як убачається зі змісту вказаних рішень, вони ухвалені за інших, відмінних обставин, ніж у цій справі № 160/17410/23.
49. У справі № 383/596/15-ц (№ 383/596/15) спірні правовідносини стосувалися вимоги про стягнення на користь позивача із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 535 920 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності. У цій справі Верховний Суд не формував висновків щодо застосування судами Закону № 266/94-ВР та Положення № 6/5/3/41 в контексті поновлення на колишній роботі (посаді) громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, тож вони не є застосовними до спірних правовідносин.
50. Натомість посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду у справах № 380/10480/21 та № 160/4657/20 можна вважати підставними, оскільки Верховний Суд у цих справах розглядав касаційні скарги ОСОБА_1 на процесуальні рішення в контексті дотримання строку звернення з позовом до суду щодо оскарження наказу Державної митної служби України від 10.10.2011 № 2236-к «Про припинення перебування на державній службі» в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України з 10.10.2011 інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець» Львівської митниці ОСОБА_1 та наказу Львівської митниці від 10.10.2011 № 912-к «Про оголошення наказу Державної митної служби України» в частині проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 , здачі службового посвідчення № НОМЕР_2, номерного знаку ЛВС-0054 та представницької картки НОМЕР_1 .
51. Так, у справі № 380/10480/21 у постанові від 23.06.2022 Верховний Суд дійшов висновку, зокрема про те, що ОСОБА_1 звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»), що є самостійною підставою для звільнення з державної служби, незалежно від обставин притягнення особи до кримінальної відповідальності. Водночас Закон № 266/94-ВР визначає порядок відшкодування шкоди (втраченого заробітку або інших доходів, конфіскованого майна, сплачених штрафів, судових та інших витрат, моральної шкоди тощо), завданої особі, в тому числі внаслідок незаконного засудження або незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. При цьому стаття 6 цього Закону передбачає порядок поновлення на роботі (посаді) особи, звільненої з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відстороненої від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у справі № 380/10480/21 про те, що положення Закону № 266/94-ВР не підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо строку звернення до суду з цим позовом.
52. Отже, висновки Верховного Суду у вказаних справах не суперечать висновкам у справі, що розглядається.
53. Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку із незастосуванням у подібних правовідносинах правових висновків Верховного Суду у справі № 383/596/15-ц не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
54. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із доводами судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
56. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
57. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надано належну юридичну оцінку із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
58. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
59. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
60. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк