ф
УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 440/417/26
адміністративне провадження № К/990/42590/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі №440/417/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, оформлене протоколом від 04.12.2025 року № 113/в, п.4 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю батька-військовослужбовця ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) внаслідок поранення у період воєнного стану під час захисту Батьківщини;
- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - дочці старшого матроса ОСОБА_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, у відповідності до статті 16, пункту 4 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, оформлене протоколом від 04.12.2025 року № 113/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 .
Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні гривень 96 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.
05.08.2026 постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 по справі № 440/417/26 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
На вказану постанову суду апеляційної інстанції представниця позивачки - адвокат Юрко О. Г. подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 16.09.2026.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
У касаційній скарзі скаржниця обґрунтовує необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, посилаючись на помилкове тлумачення судом триваючого характеру спірних правовідносин та відповідної адміністративної процедури, неузгодженість сформованого правового підходу з практикою Конституційного Суду України щодо дії законів у часі, а також на необґрунтованість і незбалансованість цього висновку внаслідок неврахування зміни суспільного контексту та мети прийняття Закону № 3515-IX.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Однак скаржниця не навела аргументів, які б свідчили про помилковість правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №280/1098/25, та необхідність зміни сформованого правового підходу. Її доводи фактично зводяться до незгоди із цим висновком і викладення власного бачення застосування статті 16-3 Закону № 2011-XII.
Саме по собі альтернативне тлумачення скаржником зазначеної норми не є належним обґрунтуванням необхідності відступлення від раніше сформованого Верховним Судом висновку.
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № К/990/40952/26 скаржниці вже були надані вичерпні роз`яснення щодо вимог, яким повинна відповідати касаційна скарга в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі №440/417/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова