УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №990/403/26
адміністративне провадження № П/990/403/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Уханенка С.А., Радишевської О.Р., Жука А.В.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26 у частині затвердження кодованого результату виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду щодо ОСОБА_1 , індивідуальний код роботи 0058479, із результатом 40,67 бала (81,34 бала із застосуванням коефіцієнта 2);
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 05.08.2026 № 105/зп-26 у частині затвердження декодованого результату виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду щодо ОСОБА_1 , індивідуальний код 0058479, та визначення результату етапу кваліфікаційного іспиту «не складено».
Ухвалою Суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання заяви про поновлення строку на звернення до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26 та від 05.08.2026 № 105/зп-26 щодо ОСОБА_1 , із зазначенням причин пропуску строку.
Одночасно, позивачці роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява буде повернута.
Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 14.09.2026) доставлено в Електронний кабінет ОСОБА_1 15.09.2026 о 13 год 47 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивачки надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду та усунення недоліків позовної заяви. У прохальній частині цієї заяви позивачка просить поновити строк щодо рішення ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26.
Окремого прохання про поновлення строку щодо рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26 вона не сформулювала, проте наведені нею пояснення стосуються обох оскаржуваних рішень, тому Суд оцінює їх щодо кожної позовної вимоги.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, позивачка звертає увагу суду на те, що інформація лише про результати виконання практичного завдання не давала їй можливості встановити, яким саме чином здійснювалися перевірка та оцінювання її роботи, які конкретні недоліки були виявлені, а також чи були дотримані Комісією вимоги законодавства та методики оцінювання.
З метою з`ясування зазначених обставин вона звернулася до ВККС України із запитом від 05.08.2026 щодо надання матеріалів, пов`язаних із виконанням та оцінюванням практичного завдання. Відповідь на це звернення разом із відповідними матеріалами в електронній формі надійшла на її електронну адресу лише 21.08.2026 о 10:24:05 (відповідь № 21-5390/26).
На думку позивачки, саме з моменту отримання цих матеріалів вона вперше отримала реальну можливість ознайомитися зі змістом виконаного завдання, інформацією щодо його перевірки та оцінювання, а також з обставинами, які мають значення для оскарження рішень Комісії. Після цього вона без невиправданої затримки підготувала і подала адміністративний позов 09.09.2026.
У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Єресько Л.О. з 20.09.2026 до 26.09.2026 у відрядженні (наказ в.о. голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.09.2026 № 2957/0/6-26) питання щодо подальшого руху позовної заяви вирішується після її повернення з відрядження.
Оцінюючи мотиви заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із такого.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною восьмою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг строку звернення до суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. Дата одержання матеріалів, які можуть слугувати доказами або деталізувати мотиви оскарження, сама собою не змінює моменту, з якого особі стало відомо про несприятливе для неї рішення.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною восьмою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, від 24.10.2024 у справі № 990/277/24 та від 14.11.2024 у справі № 990/240/24.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2023 у справі № 990/139/23 роз`яснила, що днем, коли особа дізналася про порушення права, є встановлений доказами день її обізнаності про рішення, дію чи бездіяльність, з якими вона пов`язує порушення. Якщо такий день точно встановити неможливо, оцінюється, коли особа повинна була дізнатися про відповідні обставини, тобто чи мала вона об`єктивну можливість отримати ці відомості за відсутності перешкод. Необізнаність, зумовлена лише пасивною поведінкою, сама собою не є поважною причиною пропуску строку.
Початок перебігу строку в такому разі не залежить від того, коли особа отримала всі матеріали для докладного обґрунтування позову або сформувала остаточну правову оцінку рішення. Водночас суд має з`ясувати обізнаність особи саме про несприятливе для неї рішення та реальну можливість своєчасно звернутися до суду.
Водночас згідно з підходом, сформованим у практиці Великої Палати Верховного Суду, порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення своїх прав унаслідок байдужості до них або небажання дізнатися про таке порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 9901/141/20, від 09.02.2022 у справі № 9901/473/21, від 27.07.2023 у справі № 990/154/22, від 14.11.2024 у справі № 990/241/24 та ін.).
У постанові від 26.10.2023 у справі № 990/139/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що днем, коли особа дізналася про порушення свого права, є встановлений доказами день, коли вона дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок яких відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Таким днем може бути, зокрема, день ухвалення рішення, якщо особа була обізнана про його прийняття та наслідки для себе.
Якщо точний день фактичної обізнаності встановити неможливо, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Сполука «повинна була дізнатися» у цьому контексті означає неможливість незнання або високу вірогідність дізнатися про відповідні обставини, зокрема коли особа знала про обставини прийняття рішення та не мала об`єктивних перешкод для того, щоб з`ясувати його зміст і правові наслідки.
Отже, для визначення початку перебігу строку звернення до суду значення має не момент, коли особа одержала всі матеріали, які, на її переконання, є необхідними для детального обґрунтування позову, а момент, коли вона дізналася або за конкретних обставин повинна була дізнатися про саме рішення та несприятливі наслідки, які з ним пов`язує.
У цій справі предметом оскарження є рішення ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26 у частині затвердження кодованого результату виконання практичного завдання позивачки та рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26 у частині затвердження декодованого результату цього завдання та визначення результату етапу кваліфікаційного іспиту «не складено». Саме з цими рішеннями позивачка пов`язує настання для себе несприятливих наслідків.
Як убачається зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду, позивачка обґрунтовує поважність причин його пропуску тим, що до отримання 21.08.2026 матеріалів щодо виконання та оцінювання практичного завдання вона не мала можливості з`ясувати порядок його перевірки, конкретні недоліки своєї роботи та перевірити дотримання Комісією встановленої методики оцінювання.
Проте наведені обставини стосуються передусім можливості сформувати розгорнуте фактичне та правове обґрунтування майбутнього позову, а не обізнаності позивачки про сам факт ухвалення оскаржуваних рішень та визначені ними результати кваліфікаційного іспиту.
При цьому щодо рішення від 27.05.2026 № 62/зп-26 позивачка не навела обставин, які об`єктивно перешкоджали їй своєчасно з`ясувати затверджений Комісією кодований результат практичного завдання, звернутися до Комісії за копією відповідного рішення чи матеріалами, на підставі яких його прийнято, та реалізувати право на судове оскарження у встановлений законом строк.
У цьому контексті Суд ураховує, що згідно з пунктом 107 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13.10.2016 № 81/зп-16, у редакції рішення від 19.10.2023 № 119/зп-23 зі змінами, копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Отже, сам по собі факт ненадсилання позивачці копії рішення Комісії без її звернення не свідчить про існування об`єктивної перешкоди для своєчасного одержання такого рішення. Позивачка мала можливість звернутися до ВККС України з відповідним запитом, однак, як убачається з поданих нею матеріалів, із запитом про надання матеріалів, пов`язаних із виконанням та оцінюванням практичного завдання, звернулася лише 05.08.2026, тобто після спливу встановленого законом місячного строку оскарження рішення від 27.05.2026.
Щодо рішення ВККС України від 05.08.2026 № 105/зп-26 Суд ураховує, що саме 05.08.2026 позивачка звернулася до Комісії із запитом про надання відповідних матеріалів. Така поведінка свідчить щонайменше про її обізнаність станом на цю дату з результатами проведеного щодо неї етапу кваліфікаційного іспиту та про зацікавленість у перевірці підстав їх визначення.
Матеріали за цим запитом позивачка отримала 21.08.2026. Водночас після їх одержання і до закінчення встановленого законом місячного строку звернення до суду 07.09.2026 вона мала час для подання позову. Конкретних обставин, які протягом цього періоду об`єктивно унеможливлювали звернення до суду, позивачка у заяві про поновлення строку не навела.
Те, що отримані 21.08.2026 матеріали дали позивачці можливість детальніше сформулювати доводи щодо процедури перевірки та оцінювання практичного завдання, саме собою не змінює моменту, з якого вона знала або повинна була знати про несприятливі для себе результати та рішення Комісії. Отримання додаткових матеріалів для формування правової позиції не зупиняє і не перериває перебігу встановленого законом строку звернення до суду.
Таким чином, наведені позивачкою обставини не свідчать про наявність об`єктивно непереборних перешкод, які позбавляли її можливості своєчасно звернутися до суду як щодо рішення від 27.05.2026 № 62/зп-26, так і щодо рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26. Її доводи фактично зводяться до необхідності отримання додаткових матеріалів для повнішого обґрунтування позовних вимог, однак така обставина не є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Із заяви позивачки та доданої копії відповіді ВККС України від 21.08.2026 № 21-5390/26 убачається, що 05.08.2026 вона звернулася із запитом про матеріали оцінювання практичного завдання та отримала їх 21.08.2026. Отже, щодо другого рішення запит було подано в день його ухвалення. Ця обставина свідчить про зацікавленість позивачки в отриманні матеріалів, але не підтверджує неможливості звернення до суду в межах місячного строку.
Позивачка пояснює, що до отримання матеріалів 21.08.2026 не могла перевірити правильність оцінювання практичного завдання та повноцінно обґрунтувати позов. Вона також вказує, що після отримання відповіді подала позов 09.09.2026 без невиправданої затримки.
Ухвалою від 14.09.2026 Суд установив, що рішення ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26 та від 05.08.2026 № 105/зп-26 оприлюднено на вебсайті Комісії відповідно 27.05.2026 та 05.08.2026. Предметом оскарження є визначені цими рішеннями результати практичного завдання позивачки та висновок про нескладення етапу іспиту, з якими вона пов`язує несприятливі для себе наслідки. Відомості про результати, а також звернення позивачки 05.08.2026 по матеріали їх оцінювання свідчать про її обізнаність із суттю цих наслідків щонайпізніше на дату звернення із запитом.
Позивачка не навела обставин, які перешкоджали їй дізнатися про затверджений 27.05.2026 кодований результат раніше або своєчасно запросити рішення й матеріали його ухвалення. Правила пункту 107 Регламенту ВККС України передбачають надання копії рішення особі, якої воно стосується, за її відповідним зверненням. Тому ненадсилання копії без такого звернення саме собою не доводить неможливості одержати її та звернутися до суду в межах строку. Запит щодо матеріалів оцінювання подано лише 05.08.2026, після завершення встановленого строку оскарження рішення від 27.05.2026.
Стосовно рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26 позивачка звернулася по матеріали в день його ухвалення, а відповідь отримала 21.08.2026. Від цієї дати до останнього дня строку звернення до суду - 07.09.2026 - вона мала можливість подати позов. Між тим у заяві не наведено конкретних обставин, які унеможливлювали звернення протягом цього часу; одержання додаткових матеріалів не зупиняє перебігу встановленого законом строку. Не доведено і того, що без них було неможливо оскаржити відомий їй несприятливий результат із подальшим обґрунтуванням вимог у процесі розгляду справи.
Позов подано 09.09.2026, тоді як, як установлено ухвалою Суду від 14.09.2026, останні дні місячного строку звернення до суду щодо оскарження рішень ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26 та від 05.08.2026 № 105/зп-26 припадали відповідно на 29.06.2026 та 07.09.2026. Отже, позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до суду щодо обох оскаржуваних рішень, при цьому щодо рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26 - на два дні. Незначна тривалість пропуску строку щодо цього рішення сама по собі не свідчить про поважність причин його пропуску та не звільняє позивачку від обов`язку належним чином порушити перед Судом питання про поновлення такого строку й навести обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Водночас у прохальній частині заяви від 15.09.2026 позивачка просить поновити строк звернення до суду лише щодо рішення ВККС України від 27.05.2026 № 62/зп-26. Окремого прохання про поновлення строку звернення до суду щодо рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26 вона не заявила. Наведені у мотивувальній частині заяви пояснення щодо отримання 21.08.2026 матеріалів, пов`язаних із виконанням та оцінюванням практичного завдання, хоча й стосуються обставин оскарження обох рішень Комісії, не можуть підміняти відсутнє волевиявлення позивачки щодо поновлення пропущеного строку саме стосовно рішення від 05.08.2026 № 105/зп-26.
Отже, щодо рішення ВККС України від 05.08.2026 № 105/зп-26 позивачка не лише не навела обставин, які свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, а й у прохальній частині заяви від 15.09.2026 не просила поновити цей строк. Щодо рішення від 27.05.2026 № 62/зп-26 наведені нею підстави поновлення строку, з огляду на викладене вище, також не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки зазначені позивачкою причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, позовна заява підлягає поверненню на підставі частини другої статті 123 та пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 169, 243, 248, 266 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені ОСОБА_1 у заяві від 15.09.2026.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень з доданими до неї документами - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
С.А. Уханенко
О.Р. Радишевська
А.В. Жук ,
Судді Верховного Суду