ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 260/4913/24
адміністративне провадження № К/990/27684/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у складі судді Маєцької Н.Д. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року у складі колегії суддів : Запотічного І.І. (головуючий), суддів : Глушка І.В., Довгої О.І. у справі за його позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 викладене в протоколі від 8 грудня 2007 року № 93 в частині щодо зняття позивача з членами його сім`ї з квартирного обліку;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити в складі чотирьох осіб - позивача старшого прапорщика запасу - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружину - ОСОБА_2 - 1957 року народження, сина - ОСОБА_3 - 1979 року народження та дочку ОСОБА_4 - 1984 року народження на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з дня постановки на квартирний облік, згідно даних, що містяться у відповідача, та в позачерговій черзі з 27 лютого 2002 року.
2. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 2 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року, позовну заяву залишив без розгляду.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не обґрунтував дотримання строків звернення до суду та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви у строк, встановлений процесуальним законом. Наведені позивачем підстави не можуть бути визнані такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду в межах встановленого строку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №240/33788/22.
4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
5. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних відносинах, виходить з наступного.
6. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
7. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
8. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
9. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
10. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
11. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
12. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд уважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
14. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
15. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
16. Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
17. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
18. Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене в протоколі від 8 грудня 2007 року №93 в частині щодо зняття позивача з членами його сім`ї з квартирного обліку.
19. Як убачається з матеріалів справи, до суду з цим позовом позивач звернувся 1 серпня 2024 року, тобто майже через 17 років, після винесення оскарженого рішення про зняття з квартирного обліку.
Позивач зазначав причину пропуску звернення до суду, що постійно хворіє та згідно виписки №263/1 від 14 серпня 2024 року з 29 жовтня 2013 року неходячий через перелом хребта. Проте доказів вчинення позивачем будь-яких дій до жовтня 2013 року з метою з`ясування перебування на квартирному обліку позивач не надав.
Крім того, сам факт хвороби позивача не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Відтак, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини зняття його квартирного обліку. Доказів того, що відповідач чинив перешкоди в отриманні відповідної інформації та документів, позивачем також не надано.
20. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідь відповідача від 26 вересня 2023 року на запит позивача не може свідчити про момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а свідчить лише про час, з якого особа почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав та інтересів.
21. Підсумовуючи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
22. З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.
23. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не пропонував навести інші переконливі докази причин пропуску строку звернення до суду, не заслуговують на увагу.
24. Так, ухвалою судді від 5 серпня 2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та запропоновано надати заяву про поновлення строку звернення до суду та надати докази на підтвердження таких підстав.
25. На виконання вимог ухвали від 5 серпня 2024 року позивач надав суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та ухвалою суду від 26 серпня 2024 року про відкриття провадження в адміністративній справі поновлено позивачу строку звернення до суду.
26. Щодо доводів касаційної скарги, що суди не врахували висновки постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №240/33788/22, то колегія суддів зазначає таке.
Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №240/33788/22 скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 240/33788/22а, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Проте, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд постановою від 28 жовтня 2024 року зазначені судові рішення у справі №240/33788/22 залишив без змін.
27. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
28. Аналогічні висновки Верховний Суд сформував у постановах від 25 березня, 13 травня 2025 року (справи №№ 440/10223/24, 440/10271/24, 440/10226/24, відповідно).
29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: Я.О. Берназюк С.М. Чиркін