УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 420/499/26
провадження № К/990/42029/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі №420/499/26
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 задоволено позов у цій справі.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн. (один мільйон гривень) на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
На зазначене рішення суду Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач) подала апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 залишено без руху у зв`язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір за її подачу; апелянту надано строк для усунення недоліків до 06.07.2026. Цю ухвалу апелянтом було отримано 25.06.2026.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 повернуто скаржнику, оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги.
29 липня 2026 року на рішення суду першої інстанції в цій справі Військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 залишено без руху; надано 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги - подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Залишаючи без руху вдруге подану апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності у Військової частини НОМЕР_1 бюджетних асигнувань зі сплати судового збору протягом встановленого положеннями статті 295 КАС України процесуального строку, до апеляційної скарги не додано. Водночас зазначив, що сам по собі значний обсяг коштів для сплати судового збору не може бути самостійною підставою для поновлення суб`єкту владних повноважень пропущеного строку, оскільки у такому разі врахуванню підлягає також і поведінка суб`єкта владних повноважень, спрямована на своєчасну сплату судового збору.
На виконання вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції, 10.08.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого скаржник повторно зазначав, що був обмежений можливістю сплатити судовий збір, через відсутність коштів на бюджетному рахунку, а після надходження фінансування - повторно звернувся з апеляційною скаргою у найкоротші строки.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2026.
Суд апеляційної інстанції виходив з допущення необ`єктивного та необґрунтованого зволікання з поданням апеляційної скарги.
Надаючи оцінку доводам апелянта, що повторне звернення з апеляційною скаргою відбулось у зв`язку зі сплатою судового збору, суд апеляційної інстанції зазначав, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
На думку суду апеляційної інстанції, в апелянта, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату в межах строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку. Беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
До Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі №420/499/26. Скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, направити справу до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Перевіривши викладені доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд установив, що у касаційній скарзі відповідач належним чином не зазначив і не обґрунтував, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які допустив, на його думку, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення, а саме ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, в контексті встановлених апеляційним судом обставин, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам статті 330 КАС України.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 248, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі №420/499/26 повернути особі, яка її подала.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..........................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду