ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №160/22302/25
адміністративне провадження № К/990/11746/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді: Шальєва В.А., Іванов С.М.)
у справі № 160/22302/25
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військової частини НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 10 червня 2020 року по 15 листопада 2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 10 червня 2020 року по 15 листопада 2024 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 10 червня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги за 2022-2023 роки) за період з 10 червня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року визнано неповажними підстави вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити для продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що відповідач пропустив строк звернення до суду апеляційної інстанції, а тому наявні підстави, відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для відмови у відкритті апеляційного провадження.
8. Суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як орган, зацікавлений у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону, однак не зробив цього.
9. Суд зазначив, що підстави для поновлення строку апеляційного провадження викладені у клопотанні військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
11. Скаржник зауважив, що у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану представники військової частини НОМЕР_1 виконують завдання з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України в умовах воєнного часу. Військова частина НОМЕР_1 є складовою частиною Національної гвардії України, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України, включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і перебуває на утриманні державного бюджету. Також у касаційній скарзі наголошено, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 202 року № 376, визнано Криворізький, Нікопольський та Синельниківський райони Дніпропетровської області територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
12. Скаржник зазначив, що виконання службово-бойових завдань відповідача з оборони України в період воєнного стану, а також військові дії як обставини непереборної сили, стали основною перешкодою у своєчасному поданні апеляційної скарги, а отже повинні випливати на строки апеляційного оскарження та наявності права на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
14. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України (ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження), та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
15. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про наявність підстав для відмови військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
16. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на таке.
17. Частинами першою, другою статті 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
18. Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач оскаржує в апеляційному порядку рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року.
19. Копію вказаного судового рішення військова частина НОМЕР_1 отримала 27 грудня 2025 року, а з апеляційною скаргою до суду звернулась 04 лютого 2026 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку, визначеного статтею 295 КАС України.
20. У скарзі відповідач зазначив, що в період з 08 жовтня 2025 року по 27 грудня 2025 року копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та/або інформація про його прийняття не надходила (не повідомлялась), рішення суду в присутності відповідача чи його представника не оголошувалось.
21. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач пропустив строк подання апеляційної скарги саме з моменту отримання копії оскаржуваного рішення - 27 грудня 202 року.
22. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків, зокрема, для подання до суду заяви про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
23. Скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому вказав, що причиною пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції є те, що військова частина НОМЕР_1 є складовою сектору безпеки та оборони України та весь особовий склад відповідача (у т.ч. представник відповідача) безперервно здійснює заходи та повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, виконує службово-бойові завдання, пов`язані з захистом суверенітету та територіальної цілісності України. Крім цього, відповідач у своєму клопотанні звернув увагу на те, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, визнано Криворізький, Нікопольський та Синельниківський райони Дніпропетровської області територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії.
24. Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
25. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на таке.
26. У своїх рішеннях суд касаційної інстанції вже неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебігу процесуальних строків у судових справах.
27. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
28. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
29. Водночас, слід зауважити, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження військова частина НОМЕР_1 не наводила аргументів, які стосуються виконання відповідних завдань з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, а лише в загальному вказала про це.
30. Посилання відповідача на визнання Криворізького, Нікопольського та Синельниківського районів Дніпропетровської області територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії не може стати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки війська частина НОМЕР_1 територіально не перебуває у цих районах, а дислокується у АДРЕСА_1 . Окрім того, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, що дійсно з початку повномасштабного вторгнення особовий склад та посадові особи військової частини НОМЕР_1 залучені до виконання бойових і службово-бойових завдань, планових переміщень, ротацій, підтримання боєготовності, проведення заходів безпеки та охорони військових об`єктів, проте військова частина є державним органом та має в своєму штаті більше ніж одного працівника, що має право представляти його інтереси.
31. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 квітня 2026 року у справі № 620/10103/24, від 19 травня 2026 року у справі №380/8597/24.
32. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
33. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
34. Таким чином, наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
35. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.
36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
37. Оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 160/22302/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко,
Судді Верховного Суду