ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/43003/24
провадження № К/990/35970/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Єресько Л. О., Уханенка С. А.
розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення заробітної плати, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зудінова Олега Олексійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Штульмана І. В., суддів: Кобаля М. І., Черпака Ю. К.
І. Суть спору
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23 про поновлення на роботі з 29 липня 2023 року по 10 вересня 2024 року включно, в розмірі 318209,92 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 320/13992/23, визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 06 лютого 2023 року № 102-о, а також поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів ДПС України з 07 лютого 2023 року.
Однак станом на день подання цього позову відповідачем рішення суду не виконано.
Враховуючи, що рішення суду, яке набрало законної сили 06 грудня 2023 року не виконано, тому, на переконання позивача, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі № 320/13992/23 за період з 29 липня 2023 року по 10 вересня 2024 року.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23 позов ОСОБА_1 до ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів ДПС України з 07 лютого 2023 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів ДПС України з 07 лютого 2023 року. Стягнуто з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2023 року по 28 липня 2023 року, включно, в розмірі 135130,24 грн. Сума зазначена без відрахування обов`язкових податків та зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДПС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 23974,72 грн. Сума зазначена без відрахування обов`язкових податків та зборів. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судові витрати у розмірі 24200,00 грн.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 320/13992/23 апеляційну скаргу ДПС України залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
5. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23 набрало законної сили 06 грудня 2023 року.
6. Водночас станом на 10 вересня 2024 року, тобто станом на день звернення позивача з цим позовом судове рішення у справі у справі № 320/13992/23 про поновлення позивача на посаді не виконано.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року позов задоволено.
7.1. Стягнуто з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 29 липня 2023 року по 10 вересня 2024 року включно в розмірі 318 209,92 гривень.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що існування рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23 породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів ДПС України, який мав бути реалізований шляхом видання відповідачем відповідного наказу негайно після його проголошення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату їй відповідачем середнього заробітку за час затримки виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23.
9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2025 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.
10. Вказану постанову суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на те, що позивач не зазначила та не надала переконливих доказів того, що вона зверталася в порядку виконання рішення суду до суду першої інстанції з метою отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання, а відповідач не здійснив дії щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23.
Враховуючи, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про стягнення коштів за невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, адже у такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
IV. Касаційне оскарження
11. Представник представника ОСОБА_1 - адвокат Зудінов О. О. подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
12. Так, автор скарги зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини восьмої статті 235, статті 236 Кодексу законів про працю України та статті 383 КАС України, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 280/5280/23 та від 31 січня 2025 року у справі № 160/19128/23 у подібних правовідносинах.
13. Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зудінова О. О. на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Представник ДПС України подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Стаття 129-1 Конституції України закріплює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
18. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
19. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).
20. Згідно з частиною восьмою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
21. Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
22. Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
23. Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
24. Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
25. В силу частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.
27. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
28. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
29. За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
30. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
31. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/12318/21.
32. У справі, що розглядається, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23, яке набрало законної сили, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 на заступника директора департаменту - начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів ДПС України з 07 лютого 2023 року. При цьому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
33. Отже, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов`язок його виконання щодо поновлення ОСОБА_1 вказаній посаді, який має бути здійснений шляхом видання відповідачем відповідного наказу.
34. Між тим, як висновується з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23 не виконано.
35. Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції фактично вказав на положення статей 236 КЗпП України та 383 КАС України, дійшовши висновку, що позивач повинен звернутися до суду першої інстанції, який розглядав спір, із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а не з новим публічно-правовим спором про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який фактично вважається вирішеним.
36. Аналіз наведених норм права свідчить, що приписами статті 383 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Водночас наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
37. З наведеного висновується, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження відповідно до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
38. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 160/19128/23, на яку вказує автор касаційної скарги.
39. У справі, що розглядається, позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів у зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, тобто між позивачем та відповідачами виник новий спір як наслідок невиконання роботодавцями судового рішення у справі № 320/13992/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, що виключає можливість його розгляду в порядку, встановленому статтею 383 КАС України, а тому висновок апеляційного суду про обрання позивачем неналежного способу захисту шляхом подання позову про стягнення коштів за невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, є помилковим.
40. Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 560/7496/20 дійшов висновку про те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
41. Варто зазначити, що передумови застосування статті 236 КЗпП України першочергово ґрунтуються на визначеному Законом обов`язку роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі (частина восьма статті 235 КЗпП України, пункт 3 частини першої статті 371 КАС України), де рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання на рівні з рішенням, яке набрало законної сили (частина друга статті 372 КАС України), тобто йдеться про конституційний принцип обов`язковості судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Тим більше, у справах з приводу проходження публічної служби, де роботодавець зазвичай є суб`єктом владних повноважень і зобов`язаний у своїх діях та рішеннях керуватися частиною другою статті 19 Конституції України.
42. Верховний Суд, зокрема у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22 зазначав, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Стаття ж 236 КЗпП України за своєю суттю як раз установлює відповідальність за невиконання цих вимог у виді стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.
43. Таким чином, в основі «затримки виконання», про яку йдеться в статті 236 КЗпП України, перебуває саме нехтування роботодавцем наведеними правовими вимогами, що здатне мати для працівника наслідки у вигляді (зокрема, але не виключно) втрат від неотримання заробітної плати, неможливість працевлаштуватись тощо. Своєю чергою це означає, що зі скасуванням судового рішення про поновлення працівника, передумова застосування статті 236 КЗпП України не зникає, оскільки залишається факт порушення роботодавцем вимог Закону про негайне виконання судового рішення в цій частині та обов`язковість судового рішення.
44. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 280/5280/23, на яку вказує автор касаційної скарги.
45. Варто зауважити, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
46. Отже, у спірних правовідносинах, які склались у цій справі, позивача фактично позбавлено права на отримання заробітної плати внаслідок невиконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі № 320/13992/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
47. За таких обставин подією, з якою пов`язана виплата затримки виконання рішення суду, є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
48. Наведене свідчить, що суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.
49. Шостий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
50. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 260, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зудінова Олега Олексійовича задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 320/43003/24 скасувати.
3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 320/43003/24 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Л. О. Єресько
С. А. Уханенко