ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/10702/21
адміністративне провадження № К/990/37024/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №320/10702/21
за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське" про визнання договору недійсним та стягнення в дохід держави об`єкту нерухомого майна, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2025 (суддя Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Аліменко В.О., Ключкович В.Ю.),
В С Т А Н О В И В :
Головне управління ДПС у Київській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (даті також - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (далі також - відповідач 2), в якому просив:
- визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 №459, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське»;
- застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 311630832222), який розташований за адресою: Київська обл., Кагарлицький р-н., м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), 92.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, відповідач 1 завідомо умисно вчинив такі дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (ідентифікаційний код: 00372536, місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В. Симиренка, буд. 2) з 20.10.2003 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
05.07.2021 грошові зобов`язання, визначені відповідачу 1 на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано] на загальну суму 172562939,45 грн, набули статусу узгоджених, у зв`язку з прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 05.07.2021 у справі №320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ "Узинський цукровий комбінат" про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 05.07.2021 за ТДВ "Узинський цукровий комбінат" було зареєстровано право власності, зокрема, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер №311630832222, який розташований за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), буд. 92.
07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське" (обдаровуваний) договір дарування приміщення, за умовами якого, дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення майновий комплекс який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), буд. 92, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 3,9286га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:095:0005.
Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 459.
Вважаючи, що укладення вказаного договору дарування та відчуження активів нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, контролюючий орган звернувся до суду про визнання його недійсним та стягнення на користь держави майна, отриманого за договором нерухомого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на укладення договору про розірвання договору дарування нежитлового приміщення від 19.11.2021 №785, а також за наявності інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію за ТДВ "Узинський цукровий комбінат" права власності на майновий комплекс №311630832222, який розташований за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), буд. 92, відсутні правові підстави для задоволення позову. Також суди зазначили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності умислу на укладення договору від 07.07.2021 № 467 з метою несплати податків, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2023 (справа №320/11027/21).
Верховний Суд ухвалою від 15.10.2025 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідачі правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (підпункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 28.01.2020 № 211 Головним управлінням ДПС у Київській області здійснено фактичну перевірку з питань додержання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва спирту та продукції хімічного і технічного призначення, для виробництва якої використовується спирт етиловий денатурований, за результатами якої складено акт від 10.02.2020 № 45/10-36-32-00-10/00372536.
31.03.2020, з урахуванням висновку Акта перевірки від 10.02.2020 № 45/10-36-32-00-10/00372536, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № [номер приховано], яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 117.3 ст.117 ПК України та пункту 212.3 статті 212 ПК України до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 34 296 587,89 грн;
- № [номер приховано], яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.2 ст.128-1 ПК України та підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 ПК України до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 1 000 000,00 грн;
- № [номер приховано], яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.2 ст.128-1 ПК України та підпункту 229.1.8 пункту 229.1 статті 229, підпункту 230.1.1 пункту 230.1 статті 230 ПК України до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з акцизного податку на спирт у сумі 80 000,00 грн;
- № [номер приховано], яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95/ВР до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано штраф у сумі 68 593 175,78 грн;
- № [номер приховано], яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95/ВР до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовано штраф у сумі 68 593 175,78 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Узинський цукровий комбінат» подано скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 17.06.2020 №19390/6/99-00-06-02-06-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТДВ «Узинський цукровий комбінат» - без задоволення.
В подальшому, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку до Київського окружного адміністративного суду.
07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське" (обдаровуваний) договір дарування приміщення, за умовами якого, дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення майновий комплекс який знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), буд. 92, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 3,9286га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:095:0005.
Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 459.
Контролюючий орган стверджував, що після залишення в силі вищевказаних податкових повідомлень-рішень на суму 172 562 939,45 грн, відповідач 1 діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, оскільки, уклав Договір дарування, який порушує інтереси держави і направлений на недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Судами констатовано, що 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське" укладено договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення реєстраційний номер реєстраційний номер №311630832222, яке розташоване за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), буд. 92.
Договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення від 19.11.2021 посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстровано в реєстрі за номером №785.
Відповідно до вищевказаного договору про розірвання договору дарування нежитлового приміщення від 19.11.2021, сторони відмовилися від договору дарування приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В., зареєстрованим в реєстрі за номером 459 від 07.07.2021 на підставі цього договору відмови від правочину за взаємною згодою сторін у порядку статті 214 Цивільного кодексу України.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 286161854, сформованої 23.11.2021), наявні відомості про реєстрацію за ТДВ "Узинський цукровий комбінат" права власності на майновий комплекс №311630832222, який розташований за адресою: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе (Став`янка), буд. 92.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у даному випадку підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а отже і для задоволення позовних вимог.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указував, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2023 у справі №320/11027/21.
Суд критично оцінює зазначені посилання скаржника, оскільки таке судове рішення ухвалене Судом у подібних правовідносинах, однак за інших фактичних обставин. Крім того, скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).
Аналіз наведеного скаржником судового рішення дає підстави уважати, що таке рішення було ухвалено за інших фактичних обставин справи, установлених судом.
Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, колегія суддів уважає безпідставними.
Інші доводи зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відтак, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ураховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно залишити без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №320/10702/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Яковенко