УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №991/558/24
адміністративні провадження №К/990/39626/25, №К/990/42417/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №991/558/24
за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Золота Айстра», ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ТОВ «Іннова», ТОВ «Вінницький авіаційний завод», ТОВ «Вертольоти МСБ», АТ «Мотор-Банк», ПП «Азов Трейд-ХХІ», ТОВ Фірма «Жекон», ТОВ «Перспектива-Високі технології», ПрАТ «Промзапал», ТОВ «Південно-Східний зерновий термінал», про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 червня 2025 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів: Михайленко В.В., Мойсака С.М., і постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2025 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Никифорова А.С., суддів: Павлишина О.Ф., Семенникова О.Ю., та
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 04 липня 2025 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Галабали М.В., суддів: Крикливого В.В., Ногачевського В.В., і постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Никифорова А.С., суддів: Павлишина О.Ф., Семенникова О.Ю.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2024 року Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст) звернулося до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнення їх активів у дохід держави.
ВАКС рішенням від 18 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Апеляційної палати ВАКС (далі - АП ВАКС) від 25 червня 2024 року, адміністративний позов Мін`юсту до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково. Застосував до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнув у дохід держави їх активи.
ВАКС ухвалою від 02 червня 2025 року, залишеною без змін постановою АП ВАКС від 10 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича (далі - Кравець Р.Ю.) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення ВАКС від 18 квітня 2024 року в справі №991/558/24.
ВАКС ухвалою від 04 липня 2025 року, залишеною без змін постановою АП ВАКС від 30 вересня 2025 року, залишив без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про перегляд рішення ВАКС від 18 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі №991/558/24.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
26 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу ВАКС від 02 червня 2025 року та постанову АП ВАКС від 10 вересня 2025 року в справі №991/558/24 і ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
16 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу ВАКС від 04 липня 2025 року та постанову АП ВАКС від 30 вересня 2025 року в справі №991/558/24 і ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 16 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження №К/990/39626/25 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. на ухвалу ВАКС від 02 червня 2025 року та постанову АП ВАКС від 10 вересня 2025 року в справі №991/558/24.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 21 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження №К/990/42417/25 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. на ухвалу ВАКС від 04 липня 2025 року та постанову АП ВАКС від 30 вересня 2025 року в справі №991/558/24.
27 жовтня 2025 року Мін`юст подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу (у касаційному провадженні №К/990/39626/25) із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу ВАКС від 02 червня 2025 року та постанову АП ВАКС від 10 вересня 2025 року в справі №991/558/24 - без змін.
30 січня 2026 року Мін`юст подав до Верховного Суду клопотання, в яких просив закрити касаційні провадження у справі №991/558/24 за касаційними скаргами представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. на ухвалу ВАКС від 02 червня 2025 року та постанову АП ВАКС від 10 вересня 2025 року (№К/990/39626/25) і на ухвалу ВАКС від 04 липня 2025 року та постанову АП ВАКС від 30 вересня 2025 року (№К/990/42417/25), посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23.
01 лютого 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю. подав до Верховного Суду клопотання, в яких просив передати справу №991/558/24 за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу ВАКС від 02 червня 2025 року та постанову АП ВАКС від 10 вересня 2025 року (касаційне провадження №К/990/39626/25) і на ухвалу ВАКС від 04 липня 2025 року та постанову АП ВАКС від 30 вересня 2025 року (касаційне провадження №К/990/42417/25) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо касаційного оскарження ухвал ВАКС після їх перегляду в апеляційному порядку.
14 серпня 2026 року адвокат Кравець Р.Ю. подав до Верховного Суду заяву, якою повідомив про припинення з 14 серпня 2026 року повноважень адвокатів Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» на здійснення представництва Богуслаєва В.О. у справі №991/558/24.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 29 вересня 2026 року справу №991/558/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 30 вересня 2026 року.
ІV. Висновки Верховного Суду
Предметом касаційного оскарження у справі №991/558/24 є ухвали ВАКС від 02 червня та 04 липня 2025 року, якими відмовлено у задоволенні заяв про перегляд за нововиявленими обставинами рішення ВАКС від 18 квітня 2024 року в цій справі, й постанови АП ВАКС від 10 та 30 вересня 2025 року, якими залишено без змін указані ухвали ВАКС.
Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами регламентований главою 3 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), й за змістом частини другої статті 369 цього Кодексу судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Водночас особливості провадження у справах про застосування санкцій визначені статтею 283-1 КАС України.
З метою забезпечення правильного та однакового застосування у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду норм процесуального права під час вирішення питання щодо касаційного оскарження судових рішень АП ВАКС у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (особливості провадження в яких регламентовано статтею 283-1 КАС України), на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) була передана справа №991/8725/23.
Аналізуючи норми КАС України у взаємозв`язку з приписами статті 283-1 КАС України, Об`єднана палата в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23 констатувала, що АП ВАКС переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції саме судові рішення, тобто як рішення, яким закінчується судовий розгляд по суті спору, так і ухвали ВАКС, постановлені за результатом вирішення процедурних питань, пов`язаних з рухом справи в суді першої інстанції, клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, інших процедурних питань (пункт 43 ухвали).
Об`єднана палата зазначила, що до АП ВАКС можуть бути подані апеляційні скарги як на рішення, так і на ухвали ВАКС як суду першої інстанції. Тому приписи абзаців 4-8 частини восьмої статті 283-1 КАС України слід тлумачити як такі, що визначають строк та порядок розгляду АП ВАКС усіх апеляційних скарг, тобто як на рішення, так і на ухвали ВАКС як суду першої інстанції. До того ж, такі положення норм процесуального права не містять конкретизації та прямої вказівки на те, що вони регламентують порядок та строки розгляду апеляційних скарг лише на рішення ВАКС, ухвалене як судом першої інстанції. Такий підхід підлягає застосуванню й до норм абзаців 9-13 частини восьмої статті 283-1 КАС України, які визначають повноваження АП ВАКС за результатами розгляду апеляційної скарги. Так, відповідно до абзаців 9-13 частини восьмої статті 283-1 КАС України за результатами розгляду апеляційної скарги АП ВАКС ухвалює одне з таких рішень: 1) про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення; 2) про зміну судового рішення; 3) про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Постанова АП ВАКС набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Зазначені норми процесуального права, як можна стверджувати виходячи з аналізу їх змісту, визначають повноваження АП ВАКС за результатом розгляду апеляційних скарг на усі судові рішення, ухвалені ВАКС, тобто як на рішення, так і на ухвали цього суду. Абзац 13 частини восьмої статті 283-1 КАС України передбачає, що розгляд апеляційної скарги АП ВАКС закінчується ухваленням постанови, що кореспондується з приписами частини четвертої статті 241 КАС України, згідно із якою перегляд судових рішень (тобто як рішень, так і ухвал) в апеляційному порядку закінчується ухваленням постанови (пункти 49-55 ухвали від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23).
Водночас Об`єднана палата акцентувала увагу на тому, що цей же абзац 13 частини восьмої статті 283-1 КАС України містить пряму заборону на касаційне оскарження постанови АП ВАКС, що дозволяє констатувати неможливість касаційного оскарження як рішень ВАКС, ухвалених цим судом як судом першої інстанції по суті спору, так й ухвал цього ж суду, постановлених з процедурних питань, і переглянутих АП ВАКС в апеляційному порядку. Крім того, у зазначеній статті відсутні приписи, які б передбачали можливість оскарження в касаційному порядку як судових рішень ВАКС, ухвалених у визначеній нею категорії справ, так й ухвал чи постанов АП ВАКС як суду апеляційної інстанції (пункти 56, 57 ухвали від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23).
Аналізуючи зміст частини восьмої статті 283-1 КАС України, Об`єднана палата в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23 виснувала, що її норми, які є спеціальними у цій категорії справ, уже врегулювали порядок оскарження судових рішень ВАКС в апеляційному та касаційному порядку, в зв`язку з чим застосування загальних норм глав 1, 2 розділу ІІІ цього Кодексу щодо перегляду судових рішень (апеляційне і касаційне провадження) є помилковим (пункт 58 ухвали). Отже, судовий розгляд справ, пов`язаних із застосуванням видів санкцій, визначених пунктами 1, 2-25 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», обмежується судом першої та апеляційної інстанцій. Касаційного оскарження будь-яких судових рішень для цієї категорії справ, як і конкретно визначеного суду касаційної інстанції, який мав би такі повноваження, закон не передбачає, у зв`язку з чим не виникає потреби у впровадженні до законодавства окремої норми, яка б обмежувала можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії справ (пункти 62, 63 ухвали).
Підсумовуючи викладене, Об`єднана палата в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23 констатувала, що законодавець, діючи логічно і послідовно, ввів до процесуального закону окрему спеціальну статтю 283-1 КАС України, яка, у взаємозв`язку з вищевикладеними приписами норм матеріального і процесуального права, дозволяє тлумачити її як таку, що шляхом прямої заборони обмежує право касаційного оскарження будь-яких судових рішень, ухвалених ВАКС як судом першої інстанції, а також судових рішень АП ВАКС у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (пункт 65 ухвали). Узагальнюючи викладене, Об`єднана палата виснувала, що частину третю статті 272 КАС України потрібно застосовувати як таку, за правилами якої усі судові рішення (як ухвали, так і постанови) АП ВАКС як суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 283-1 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені (пункт 67 ухвали).
У пункті 69 ухвали від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23 Об`єднана палата сформувала такий висновок щодо застосування норм частини третьої статті 272 та частини восьмої статті 283-1 КАС України, стосовно можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень АП ВАКС, постановлених у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», а саме: судові рішення ВАКС (рішення та ухвали), ухвалені (постановлені) у справах, особливості розгляду яких визначені статтею 283-1 КАС України, а також ухвали та постанови АП ВАКС у цих справах - касаційному оскарженню не підлягають.
З огляду на викладене, ураховуючи наведені вище норми КАС України та висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, сформовані в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23, які є обов`язковими для врахування у судовій практиці, оскаржувані у справі №991/558/24 ухвала ВАКС від 02 червня 2025 року та постанова АП ВАКС від 10 вересня 2025 року і ухвала ВАКС від 04 липня 2025 року та постанова АП ВАКС від 30 вересня 2025 року не підлягають перегляду в касаційному порядку.
Не погодившись із висновками, викладеними Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23, уважаючи, що питання касаційного оскарження ухвал після їх перегляду апеляційним судом у справах про застосування санкцій за пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» має бути вирішено Великою Палатою Верховного Суду, оскільки саме вона має вирішити виключну правову проблему як у розрізі чіткого визначення правил оскарження, так і у розрізі забезпечення права на справедливий суд, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю., посилаючись на частину п`яту статті 346 КАС України, звернувся 01 лютого 2026 року до Верховного Суду з клопотаннями про передачу справи №991/558/24 за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу ВАКС від 02 червня 2025 року та постанову АП ВАКС від 10 вересня 2025 року (касаційне провадження №К/990/39626/25) і на ухвалу ВАКС від 04 липня 2025 року та постанову АП ВАКС від 30 вересня 2025 року (касаційне провадження №К/990/42417/25) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо касаційного оскарження ухвал ВАКС після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частини перша та четверта статті 347 КАС України).
Згідно із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного показників.
Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. До того ж справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом із тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без жодних проблем.
Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, справа щонайменше повинна мати декілька з таких ознак: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж самими сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; існують якісні критерії, зокрема: відсутність усталеної судової практики в застосуванні однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії права чи закону; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку і вирішує передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу як таку, що має саме виключну правову проблему, повинен обґрунтувати не тільки те, що правова проблема є, але й те, що вона є виключною (цьому покликані сприяти відповідні критерії). Констатація наявності певної правової проблеми без відповідного обґрунтування її виключності не означає наявності підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та не зумовлює доцільності розгляду нею цієї справи.
Також Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою Верховного Суду, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин.
Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом із тим наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Отже, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, Суд має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним критеріями, зокрема навести інші справи, у яких була зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій тощо.
Якісні критерії свідчать про наявність виключної правової проблеми в разі: відсутності усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеності законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідності застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявності обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявності різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.
Справа може мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
Верховний Суд зазначає, що питання порядку оскарження судових рішень ВАКС, ухвалених/постановлених у справах, особливості розгляду яких визначені статтею 283-1 КАС України, а також ухвал і постанов АП ВАКС у цих справах не має невизначеного законодавчого регулювання та вже вирішувалося Верховним Судом.
Так, ураховуючи, що у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду сформувалися різні підходи стосовно можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень АП ВАКС у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (особливості провадження в яких регламентовано статтею 283-1 КАС України), на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду була передана справа №991/8725/23, і в цій справі Об`єднана палата в ухвалі від 20 січня 2026 року сформувала висновок, згідно із яким судові рішення ВАКС (рішення та ухвали), ухвалені (постановлені) у справах, особливості розгляду яких визначені статтею 283-1 КАС України, а також ухвали та постанови АП ВАКС у цих справах - касаційному оскарженню не підлягають.
Незгода сторони відповідача у справі №991/558/24 з висновками, викладеними Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23, не може бути тією обставиною, за якої Верховний Суд має передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Наведене представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Кравцем Р.Ю. у клопотаннях про направлення справи №991/558/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстав для направлення цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотань представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про передачу справи №991/558/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За загальним правилом, згідно із пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно відмові у відкритті касаційного провадження кореспондує закриття касаційного провадження. Тому, з огляду на викладене, ураховуючи наведені вище норми КАС України та висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, сформовані в ухвалі від 20 січня 2026 року в справі №991/8725/23, оскаржувані у справі №991/558/24 ухвала ВАКС від 02 червня 2025 року та постанова АП ВАКС від 10 вересня 2025 року і ухвала ВАКС від 04 липня 2025 року та постанова АП ВАКС від 30 вересня 2025 року не підлягають перегляду в касаційному порядку, в зв`язку з чим касаційні провадження №К/990/39626/25 та №К/990/42417/25 у цій справі необхідно закрити, про що заявляв й Мін`юст у клопотаннях від 30 січня 2026 року, які, відповідно, підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 327, 339, 345, 355, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про передачу справи №991/558/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про закриття касаційних проваджень у справі №991/558/24 за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 червня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2025 року (№К/990/39626/25) і на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 04 липня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року (№К/990/42417/25).
Закрити касаційне провадження №К/990/39626/25 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 червня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2025 року в справі №991/558/24 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Золота Айстра», ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ТОВ «Іннова», ТОВ «Вінницький авіаційний завод», ТОВ «Вертольоти МСБ», АТ «Мотор-Банк», ПП «Азов Трейд-ХХІ», ТОВ Фірма «Жекон», ТОВ «Перспектива-Високі технології», ПрАТ «Промзапал», ТОВ «Південно-Східний зерновий термінал», про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
Закрити касаційне провадження №К/990/42417/25 за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 04 липня 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року в справі №991/558/24 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ «Золота Айстра», ТДВ «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ТОВ «Іннова», ТОВ «Вінницький авіаційний завод», ТОВ «Вертольоти МСБ», АТ «Мотор-Банк», ПП «Азов Трейд-ХХІ», ТОВ Фірма «Жекон», ТОВ «Перспектива-Високі технології», ПрАТ «Промзапал», ТОВ «Південно-Східний зерновий термінал», про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко