УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №620/643/24
адміністративне провадження №К/990/33329/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/643/24
за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2024 року (суддя Тихоненко О. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (суддя-доповідач - Заїка М.М., судді: Голяшкін О. В., Швед Е. Ю.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 27 жовтня 2017 року до 15 серпня 2023 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 15 серпня 2023 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 27 жовтня 2017 року до 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 1 березня 2018 року до 15 серпня 2023 року - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно та щодо ненарахування вихідної допомоги за 11 повних календарних років вислуги;
- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 31 грудня 2022 року. Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування ОСОБА_1 вихідної допомоги за 11 повних календарних років вислуги. Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що індексація грошового забезпечення є обов`язковою у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, а базовим місяцем для її обчислення є місяць підвищення складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний здійснити її нарахування та виплату у встановленому законом порядку. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність позовних вимог у частині визначення базових місяців для обчислення індексації та правомірності нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2017 року до листопада 2018 року, з вересня 2019 року до жовтня 2019 року, у травні 2020 року та з серпня 2020 року до листопада 2020 року, оскільки нарахування і виплату індексації грошового забезпечення не було здійснено. Крім того, щодо періоду з 1 січня 2023 року до 15 серпня 2023 року зазначено, що у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282-XII правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення були відсутні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із витягом з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 15 серпня 2023 року № 360-ос припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача, звільненого з військової служби у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), з 15 серпня 2023 року.
Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивача звільнено з військової служби з підстав, передбачених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 (далі - Перелік № 413), а також зважаючи на наявність у нього вислуги понад десять календарних років, останній має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, суди попередніх інстанцій виходили з того, що така компенсація була виплачена позивачу у серпні 2023 року в сумі 57 256,67 грн.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Як на підставу оскарження судових рішень попередніх інстанцій відповідач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23.
Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із сімейними обставинами або іншими поважними причинами під час дії особливого періоду, зокрема під час мобілізації чи воєнного стану, не є підставою для набуття права на одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону № 2011-XII. На думку касатора, законодавець розмежував сімейні обставини та інші поважні причини звільнення, визначені Законом № 2232-XII як підстави припинення військової служби, та сімейні обставини й інші поважні причини, встановлені Кабінетом Міністрів України, з настанням яких пункт 2 статті 15 Закону № 2011-XII пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак касатор стверджує, що оскільки підстави звільнення позивача визначені безпосередньо законом, а не нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, передбачені законодавством умови для виплати зазначеної допомоги у цьому випадку відсутні.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.
Ухвалою від 7 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до Великої Палати Верховного Суду здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи та визначено склад колегії: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Білак М.В., Уханенко С.А.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.
Ухвалою від 30 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-XII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Частиною першою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 1) у мирний час: ; 2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану): ; 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) [пункт 3 частини п`ятої статті 26 доповнено підпунктом «г» згідно із Законом України від 1 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян»]: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; .
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічні положення визначено підпунктом 1 пункту 9 Розділу V Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558) та пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393).
На виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29 жовтня 2012 року № 618, Кабінетом Міністрів України ухвалено Перелік № 413.
Відповідно до Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
V. Підстави для передачі справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Статтею 346 КАС України визначено підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, правильності визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін при розрахунку індексації грошового забезпечення, а також виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та одноразової грошової допомоги за 11 повних календарних років вислуги.
При цьому у межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права виключно в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суди попередніх інстанцій застосували підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із положеннями Переліку № 413 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року № 140/1143/23.
У згаданій постанові Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.
Зокрема, частина п`ята статті 26 Закону № 2232-ХІІ розрізняє (виокремлює, групує) такі умови (обставини) для припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом: у мирний час (пункт 1 частини п`ятої); під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) (пункт 2 частини п`ятої); з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації (пункт 3 частини п`ятої).
Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.
Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 не погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивачки через «сімейні обставини» (тобто коли «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років»; абзац десятий підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
У цьому аспекті суд касаційної інстанції зауважив, що текстуальний виклад тих норм статті 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України, в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.
Зокрема, підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена: у підпункті «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 1 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов`язується з особливим періодом та/або воєнним станом.
Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема, у підпункті «г» пункту 1, підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «ґ» пункту 2, підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, у підпункті «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану. Як зазначив Суд, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці постанови] структурних частинах статті 26 Закону № 2232-ХІІ колегія суддів виснувала, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси - для застосування частини другої пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення позивачки з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов`язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку № 413).
Так, Закон № 2232-XII регулює правовідносини, пов`язані зі вступом громадян на військову службу, її проходженням та звільненням з неї, тоді як Закон № 2011-XII визначає систему правових і соціальних гарантій військовослужбовців, зокрема гарантії щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
На момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, а також у справі № 140/1143/23, абзац другий пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII передбачав, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, на той момент право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із наявністю вислуги понад десять років та сімейними обставинами або іншими поважними причинами, перелік яких визначався Кабінетом Міністрів України. Відповідне нормативне регулювання здійснювалося шляхом застосування Переліку № 413.
Наступним етапом розвитку нормативного регулювання стало прийняття Закону України від 6 вересня 2023 року № 3379-IX, яким законодавець здійснив комплексне реформування механізму виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців. На відміну від попередньої редакції статті 15 Закону № 2011-XII, яка передбачала єдиний підхід до визначення права на таку допомогу, нова редакція запровадила диференційоване правове регулювання залежно від підстав звільнення, умов проходження військової служби та правового режиму, в якому таке звільнення відбувається. Законодавцем було виокремлено випадки виплати допомоги у розмірі 50 та 25 відсотків місячного грошового забезпечення, а також уперше нормативно розмежовано правове регулювання звільнення у мирний час і під час особливого періоду та воєнного стану.
Водночас, попри трансформацію механізму виплати одноразової грошової допомоги, законодавець на цьому етапі ще зберіг модель, за якої перелік сімейних обставин та інших поважних причин визначався Кабінетом Міністрів України.
Подальший розвиток нормативного регулювання пов`язаний із прийняттям Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, яким законодавець істотно змінив підхід до нормативного визначення сімейних обставин та інших поважних причин, що є підставою для звільнення військовослужбовців та виникнення права на одноразову грошову допомогу при звільненні. Зокрема, у пункті 2 статті 15 Закону № 2011-XII законодавець замінив відсилання до переліку, що визначається Кабінетом Міністрів України, безпосереднім відсиланням до частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII. Аналогічних змін зазнали й інші положення Закону № 2011-XII, у яких підстави звільнення військовослужбовців раніше пов`язувалися із Переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець змінив не лише редакцію окремих положень Закону № 2011-XII, а й сам механізм нормативного регулювання правовідносин. Якщо раніше визначення сімейних обставин та інших поважних причин для звільнення військовослужбовців було делеговано Кабінету Міністрів України, то після набрання чинності Законом № 3633-IX відповідне правове регулювання було інтегровано безпосередньо до Закону № 2232-XII.
У свою чергу, наслідком зазначених законодавчих змін стало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2024 року № 582, якою приведено у відповідність Перелік № 413. Із назви, змісту та сфери його застосування виключено положення, що стосувалися військовослужбовців, унаслідок чого Перелік № 413 остаточно втратив значення нормативного акта, який визначав сімейні обставини та інші поважні причини для звільнення військовослужбовців з військової служби. Відтак із набранням чинності зазначеними змінами Кабінет Міністрів України припинив здійснювати нормативне регулювання відповідних правовідносин, а перелік сімейних обставин та інших поважних причин набув законодавчого, а не підзаконного врегулювання.
Отже, наведена еволюція нормативного регулювання свідчить про послідовну відмову законодавця від моделі, за якої сімейні обставини та інші поважні причини для звільнення військовослужбовців визначалися Кабінетом Міністрів України, та про перехід до їх безпосереднього законодавчого врегулювання у Законі № 2232-XII.
Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23 убачається, що визначальним аргументом для незастосування абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII стало те, що підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, на відміну від інших положень цієї статті, не містив бланкетного відсилання до Переліку № 413, а сімейні обставини та інші поважні причини були визначені безпосередньо законом. Саме з огляду на це Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування Переліку № 413, а відтак і абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Однак такий підхід, на переконання колегії суддів, не повною мірою враховує предмет правового регулювання відповідних нормативно-правових актів та фактично ототожнює дві самостійні групи правовідносин: правовідносини щодо звільнення військовослужбовця з військової служби та правовідносини щодо реалізації права на одноразову грошову допомогу при звільненні.
Як уже зазначалось, Закон № 2232-XII визначає правові та організаційні засади проходження військової служби, а також виключний перелік підстав і порядок звільнення військовослужбовців з військової служби. Саме цим Законом встановлюються юридичні факти, з настанням яких закон пов`язує припинення проходження військової служби. Натомість Закон № 2011-XII є спеціальним законом, який визначає систему правових і соціальних гарантій військовослужбовців, зокрема гарантії щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
За такого нормативного регулювання саме по собі незастосування Переліку № 413 для визначення наявності законних підстав звільнення військовослужбовця не виключає його застосування під час вирішення питання про наявність права на одноразову грошову допомогу. Такі питання регулювалися різними нормативними приписами, які мали різний предмет правового регулювання, а тому відсутність потреби у застосуванні Переліку № 413 в межах одних правовідносин не свідчить про неможливість його застосування в межах інших.
На момент виникнення спірних правовідносин абзац другий пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII прямо пов`язував виникнення права на одноразову грошову допомогу зі звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначався Кабінетом Міністрів України. Отже, відсилання до відповідного нормативного акта було складовою законодавчої конструкції цієї норми та однією з умов її застосування.
З огляду на наведене, а також зважаючи на необхідність забезпечення єдності судової практики щодо застосування абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з положеннями Закону № 2232-XII та Переліку № 413, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Судової палати Касаційного адміністративного суду для вирішення питання щодо відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23.
Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 620/643/24 на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Справу № 620/643/24 за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
М.В. Білак
С.А. Уханенко ,
Судді Верховного Суду