ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 420/42901/25
адміністративне провадження № К/990/39784/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №420/42901/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року (у складі головуючого судді Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року (колегія у складі: головуючого судді Коваля М.П., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ВСТУП
Під час розгляду цієї справи постало питання наявності/відсутності у позивачки права на пільги по обчисленню стажу роботи у потрійному розмірі як особи, що була реабілітована як необґрунтовано притягнута до кримінальної відповідальності та утримувалась під вартою після 01 січня 2004 року - набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, Управління), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідальних працівників Управління, яка полягає у відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 строку незаконного тримання під вартою в період з 02 січня 2011року по 24 жовтня 2016 року;
- скасувати рішення Управління, яке викладене у вигляді листа-повідомлення від 09 вересня 2025 року та полягає у фактичній відмові в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 строку незаконного тримання під вартою в період з 02 січня 2011року по 24 жовтня 2016 року;
- зобов`язати Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та зарахувати до її страхового стажу строк незаконного тримання під вартою в період з 02 січня 2011року по 24 жовтня 2016 року в потрійному розмірі із розрахунку (5 років 9 місяців 3 дні * 3), що становить 17 років 3 місяці 9 днів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року у кримінальній справі №520/595/15-к, який залишено без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскаржень, ОСОБА_1 виправдана у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами 6, 12 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У період з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року позивачка знаходилась під вартою в установах для попереднього ув`язнення, загалом знаходилась під вартою на протязі 5 років 9 місяців 23 днів. Відтак, як вважає ОСОБА_1 , відповідно до статті 58 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) вона має право на пільги по обчисленню стажу роботи як особа, що була реабілітована як необґрунтовано притягнута до кримінальної відповідальності та утримувалась під вартою.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про перерахування стажу роботи у потрійному розмірі, з урахуванням строку незаконного тримання під вартою, в задоволенні якої їй було відмовлено та повідомлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, яке діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року, позов задоволено; визнано протиправними дії Управління щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період незаконного тримання під вартою з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року в потрійному розмірі; зобов`язано Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та зарахувати до її страхового стажу строк незаконного тримання під вартою в період з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року в потрійному розмірі.
4. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що стаття 58 Закону №1788-XII є чинною і встановлює соціальну гарантію (компенсацію) у вигляді пільгового обчислення стажу. Оскільки Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) не містить прямої вказівки на скасування цієї соціальної гарантії для реабілітованих осіб, зарахування стажу в потрійному розмірі не пов`язано з датою набрання чинності Законом №1058-IV (01 січня 2004 року). Факт тримання ОСОБА_1 під вартою понад 5 років, з огляду на її виправдання в інкримінованих їй злочинах, встановлений, а тому позивач має легітимні очікування на реалізацію гарантій, передбачених статтею 58 Закону №1788-XII, незалежно від того, що незаконне затримання мало місце у 2011 році. Крім того, зміст поданої позивачкою заяви щодо перерахунку пенсії є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявниці, а тому посилання Управління на звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу у неналежній формі є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Ці вимоги скаржник обґрунтовує помилковістю висновків судів першої та апеляційної інстанцій, неправильним застосуванням ними норм законів №1788-XII та №1058-IV у правовідносинах, які виникли після 01 січня 2004 року - набрання чинності Законом №1058-IV. По суті стверджує, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування до страхового стажу в потрійному розмірі періоду відбування покарання/тримання під вартою у разі необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності. Тому, оскільки позивачка знаходилась під вартою в установах для попереднього ув`язнення, починаючи з січня 2011 року, тобто вже з моменту нового регулювання правовідносин щодо пенсійного забезпечення, відсутні правові підстави для зарахування їй періоду тримання під вартою до страхового стажу у потрійному розмірі. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахування стажу роботи у потрійному розмірі довільної форми та змісту, замість звернення із заявою по формі згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), відтак таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про перерахування стажу роботи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. 24 серпня 2026 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
10. Позивач, отримавши ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.
13. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні, по червень 2024 року отримувала пенсію по інвалідності; 29 червня 2024 року позивачці виповнилось 63 роки і з 01 липня 2024 року її переведено на пенсію за віком.
14. У період з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року позивачка знаходилась під вартою в установах для попереднього ув`язнення, загалом знаходилась під вартою на протязі 5 років 9 місяців 23 днів, що підтверджується довідкою Київського районного суду м. Одеси, виданою за заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2025 року.
15. Вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року у кримінальній справі №520/595/15-к, який залишено без змін ухвалами Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року та Верховного Суду від 03 серпня 2023 року, ОСОБА_1 виправдана у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами 6, 12 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України.
16. 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про перерахування стажу роботи у потрійному розмірі, з урахуванням строку незаконного тримання під вартою у відповідності до статті 58 Закону №1788-XII та пункту 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
17. До заяви були додані копії: довідки Київського районного суду м. Одеси щодо тримання під вартою; виправдувального вироку Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року у кримінальній справі №520/595/15-к, ухвал Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року та Верховного Суду від 03 серпня 2023 року.
18. Однак, листом від 09 вересня 2025 року за вих. №25492-25007/Л-02/8-1500/25 Управління відмовило в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахування стажу роботи у потрійному розмірі, з урахуванням строку незаконного тримання під вартою з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року, адже пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, яке діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
19. ОСОБА_1 не погодилась із таким рішенням пенсійного органу та звернулася до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Таким чином, межі дій суб`єкта владних повноважень - органу пенсійного фонду чітко визначені Конституцією та законами України.
23. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
24. Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
25. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, який набрав чинності 01 січня 2004 року.
26. За загальним правилом, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та наявності відповідного страхового стажу (в залежності від періоду звернення за призначенням пенсії).
27. Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
28. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
29. Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
30. Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
31. Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
32. Отже, наведене правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII дають можливість поширення пільгового обчислення стажу роботи, передбаченого законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років й зарахування його до страхового стажу.
33. Дещо в інших правовідносинах, що склалися між сторонами спору, однак схожий за своїм змістом підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
34. Водночас статтею 58 Закону №1788-XII установлено, що громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
35. Аналіз вказаної статті Закону №1788-XII дає підстави вважати, що передбачена нею пільга по обчисленню стажу роботи реабілітованим громадянам є соціальною гарантією, спрямованою на відновлення порушених прав необґрунтовано позбавлених державою волі осіб та по суті є компенсацією держави. Інше тлумачення статті 58 Закону №1788-XII у поєднанні із нормами статті 24 Закону №1058-IV, які, до того ж, не зупиняють дію останньої та не скасовують пільгового механізму обчислення стажу роботи реабілітованим громадянам, на якому наполягає Управління, призвело б до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що прямо суперечить статті 22 Конституції України.
36. Відповідно до пункту 12 Порядку №637 час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні зараховується до стажу роботи за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).
37. У справі, яка розглядається, судами передніх інстанцій встановлено, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року у кримінальній справі №520/595/15-к, який залишено без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскаржень, ОСОБА_1 виправдана у вчиненні злочинів, передбачених підпунктами 6, 12 частини другої статті 115, частини четвертої статті 187 КК України. Факт перебування ОСОБА_1 під вартою понад 5 років (з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року) в установах для попереднього ув`язнення встановлений та підтверджується довідкою Київського районного суду м. Одеси.
38. Враховуючи наведене у сукупності, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстав вважати висновок судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо наявності у ОСОБА_1 відповідно до статті 58 Закону №1788-XII права на пільги по обчисленню стажу роботи у потрійному розмірі як особи, що була реабілітована як необґрунтовано притягнута до кримінальної відповідальності та утримувалась під вартою з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року таким, що не ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права, немає й доводи касаційної скарги Управління не спростовують мотивів, покладених судами в основу своїх рішень.
39. Безпідставними також є й посилання скаржника на звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про перерахування стажу роботи довільної форми та змісту, замість звернення із заявою по формі згідно із Порядком №22-1, так як недодержання форми та змісту поданої позивачкою заяви не було підставою для її нерозгляду Управлінням, тому такі обставини не підлягають правовій оцінці суду.
40. По суті доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із результатом вирішення судами спору, проте не є такими, що з огляду на приписи частини четвертої статті 328 (підстави касаційного оскарження судових рішень) та статі 341 КАС України (межі перегляду судом касаційної інстанції) дають можливість для скасування судових рішень.
41. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
42. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді С.Г. Стеценко Л.В. Тацій Н.В. Шевцова