ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №240/25169/24
адміністративне провадження № К/990/32996/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 240/25169/24
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 (суддя Шуляк Л. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 (головуючий суддя Залімський І. Г., судді Сушко О. О., Мацький Є. М.),
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі також ДПС України, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХII), положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі надбавки за таємність 15% для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії;
- зобов`язати Державну податкову службу України надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, положень Постанови № 704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі надбавка за таємність 15% для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що є підполковником податкової міліції у відставці, проходив службу у Державній податковій адміністрації України в Житомирській області, яка була реорганізована у Державну фіскальну службу України.
З урахуванням того, що Державна фіскальна служба України перебуває у стані припинення, на переконання позивача, саме Державна податкова служба України як правонаступник повинна оформити та направити до відповідного пенсійного органу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 19.06.2025, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026, позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо відмови у підготовці та надані ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704.
Зобов`язав Державну податкову службу України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-XII та з урахуванням положень Постанови № 704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення починаючи з 01.04.2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на відповідача покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.
З 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 - виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Враховуючи наведене, суд зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка виразилися у ненаданні відповідної довідки позивачу на момент його звернення.
Щодо тверджень Державної податкової служби України про те, що остання не є уповноваженим органом щодо підготовки та направлення до ГУ ПФУ в Житомирській області відповідної довідки, суд зазначив таке.
У зв`язку з набуттям чинності 25.03.2021 Закону України від 28.01.2021 № 1150-IX "Про Бюро економічної безпеки України" (із змінами, далі - Закон № 1150-IX), згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (із змінами і доповненнями, далі - Постанова № 1200), абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 № 395 "Питання Державної податкової служби" (із змінами і доповненнями), здійснюються відповідні заходи, пов`язані з реорганізацією (ліквідацією) Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), що передбачені Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (із змінами, далі - Порядок № 1074).
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2021 № 761 "Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85", Кабінет Міністрів України постановив внести зміну в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 "Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів", виключивши таку позицію: «ДФС 370 370 4604 4604».
З огляду на відсутність визначеної чисельності працівників апарату та територіальних органів ДФС, а також відсутність видатків у 2022 році на утримання ДФС та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, станом на 01.01.2022 всі співробітники ДФС, у тому числі, які входили до складу Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, вивільнені.
Починаючи з 01.01.2022 Державною фіскальною службою України припинено виконання функцій органу виконавчої влади України.
Подальші заходи, пов`язані із реорганізацією (ліквідацією) ДФС будуть здійснюватися представниками державних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членами комісії з реорганізації ДФС, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади відповідно до вимог Порядку № 1074.
Згідно з вимогами Постанови № 1200 правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності є Державна податкова служба України та Державна митна служба України.
З урахуванням наведеного, суд зазначив, що обов`язок щодо підготовки та складання нової довідки для позивача має бути покладено на правонаступника - Державну податкову службу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2026 року Державна податкова служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права: статті 19 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України, статей 43, 51, 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-ХІІ, положень Порядку № 45, положень Порядку № 1074 та Постанови № 1200; порушення норм процесуального права: статей 2, 9, 77, 242, 262, 308 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2022 у справі № 420/8922/20, від 14.09.2023 у справі № 240/11567/21, від 26.10.2023 у справі № 240/3354/21, від 05.12.2023 у справі № 240/21521/22, від 20.11.2024 у справі № 580/6866/23, від 23.04.2025 у справі № 0440/6992/18, від 25.06.2025 у справі № 480/3032/24, від 10.03.2026 у справі № 640/3877/20.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 03.08.2026 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
11.07.2024 позивач звернувся із запитом до Державної податкової служби України, в якому просив надати довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії починаючи з 01.04.2019.
Державна податкова служба України листом від 25.07.2024 повідомила про те, що надання довідки про розмір грошового забезпечення не належить до компетенції відповідача. Відповідач також зазначив, що подану позивачем заяву передано за належністю до комісії з реорганізації.
Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 200/1353/21-а викладено правовий висновок, відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.
Тобто функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Таким чином, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкту владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 300/7605/21, від 21.11.2024 у справі № 580/6866/23.
З огляду на вищезазначені висновки, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення факту або припинення первісного суб`єкта - ДФС України, або переходу його адміністративної компетенції (функцій), з приводу якої виник спір, до ДПС України.
18.12.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1200, відповідно до якої утворено ДПС України та Державну митну службу України, реорганізувавши ДФС України шляхом поділу.
Положеннями Постанови № 1200 встановлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 537) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
Пунктами 3, 4 Постанови № 537 установлено, що територіальні органи ДФС України, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС України та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Крім того, Розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 1 наказу ДПС Українивід 28.08.2019 № 36 ДПС України розпочала виконання функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.
Основні завдання та повноваження ДПС України визначені в Положенні про ДПС України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, відповідно до пункту 7 якого ДПС України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Таким чином, з аналізу вищезазначених актів у сукупності, вбачається, що Постанова № 1200 та Розпорядження № 682-р свідчать про наявність факту виключно компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва ДПС України в частині переходу до Державної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Водночас спори, що стосуються, зокрема, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, видачі довідок про розміри грошового забезпечення, про звільнення зі служби тощо, не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до вищевказаних нормативних актів.
Аналогічного висновку за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 31.01.2022 у справі № 420/8922/20, від 14.09.2023 у справі № 240/11567/21, від 26.10.2023 у справі № 240/3354/21.
Спір у цій справі стосується підготовки довідки про розмір грошового забезпечення колишнього працівника податкової міліції для цілей пенсійного перерахунку, тобто захисту соціальних прав такої особи, а не реалізації державної податкової політики чи державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Враховуючи викладене, а також те, що в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення Державної фіскальної служби України, колегія суддів висновує про правомірність відмови Державної податкової служби України у видачі позивачеві довідки з підстави відсутності компетенції.
Відповідно, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Як підсумок, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі № 240/25169/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.В. Тацій
С.Г. Стеценко
Н.В. Шевцова ,
Судді Верховного Суду