ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 380/2949/25
адміністративне провадження № К/990/10772/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025, ухвалене суддею Мартинюком В. Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026, ухвалену колегією суддів у складі Кузьмича С. М., Курильця А. Р., Мікули О. І., у справі № 380/2949/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Військова частина), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 22.09.2020 включно;
- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 22.09.2020 включно у розмірі 4 410,14 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначив, що з березня 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців. Водночас, незважаючи на збільшення його посадового окладу з 1 100 грн до 5 360 грн, загальний розмір грошового забезпечення порівняно з лютим 2018 року зріс лише на 53,01 грн.
Позивач стверджував, що сума індексації грошового забезпечення, на яку він мав би право у разі збереження попередніх посадових окладів, перевищувала фактичний розмір підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року. З огляду на це вважав, що набув право на отримання індексації-різниці у розмірі 4 410,14 грн щомісяця, яку відповідач протиправно не нарахував та не виплатив.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 право на отримання індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року не перевищував суми можливої індексації, що склалася в цьому місяці. При цьому розмір підвищення доходу визначається шляхом порівняння грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року з урахуванням його складових, які не мають разового характеру.
Дослідивши особисту картку грошового забезпечення позивача, суди встановили, що у лютому 2018 року його грошове забезпечення становило 13 015 грн, тоді як у березні 2018 року - 11 983,72 грн.
З огляду на те, що у березні 2018 року грошове забезпечення позивача не збільшилося, а навпаки, зменшилося порівняно з попереднім місяцем, суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати йому індексації-різниці, а отже, і для задоволення позову.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Позивач проходив військову службу у Військовій частині. Відповідно до наказу начальника Військової частини від 07.09.2020 № 439-ОС позивача звільнено з військової служби у запас, виключено із списку особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
24.01.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію-різницю у сумі 4410,14 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 22.09.2020.
Відповідач у листі від 06.02.2025 повідомив, що у зв`язку з тим, що порушень під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача допущено не було, підстави для перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.08.2020 відсутні.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із зазначеними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати відповідні судові рішення та ухвалити нове рішення суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначає, що суди розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справі № 560/13302/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 26.10.2023 у справі № 240/16655/22, від 09.11.2023 у справі № 420/3131/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 18.04.2024 у справі № 380/8618/21, від 14.05.2024 у справі № 420/4659/23, від 20.06.2024 у справі № 620/14086/23, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а, від 14.03.2025 у справі № 600/565/24-а, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24, від 11.09.2025 у справі № 460/32253/22, від 24.09.2025 у справі № 140/16566/21, від 11.12.2025 у справі № 140/7076/22, від 29.12.2025 у справі № 560/12915/23 щодо права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення, передбаченої абзацами 3- 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому вважає її доводи безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
У статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі також - Закон № 1282-ХІІ) законодавець навів визначення таких понять:
індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав законну силу 01.01.2016.
Тож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі також - Порядок № 1078).
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013.
Абзац перший пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15.03.2018 дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також - Закон № 2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі також - Порядок № 260) набрав чинності 20.07.2018.
Пункт 2 розділу І Порядку № 260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
На підставі наказу Міністерства оборони України від 01.06.2020 № 180 "Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" були внесені зміни до переліку щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення.
Цей наказ набрав чинності 30.06.2020. Відтоді пунктом 2 розділу І Порядку № 260 установлено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Стосовно одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то пункт 2 розділу І Порядку № 260 саме у зазначеній редакції передбачав, що до них належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновків, щодо застосування положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 щодо підстав виплати та розміру так званої "фіксованої" індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні, викладеного Верховним Судом, зокрема, у справі № 400/3826/21, колегія суддів виходить із такого.
Питання можливості виплати "індексації-різниці", визначеної відповідно до положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
В усталеній практиці суду касаційної інстанції йдеться, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 11, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Проте у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 не є спірними.
Разом з тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 по день звільнення позивача зі служби - 22.09.2020. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позивача, суди мали б дослідити та перевірити істотні для справи обставини:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Натомість суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, обмежилися порівнянням загальних сум грошового забезпечення, зазначених в особистій картці позивача. Зокрема, встановивши, що в лютому 2018 року його грошове забезпечення становило 13 015 грн, а в березні 2018 року - 11 983,72 грн, суди дійшли висновку про відсутність підвищення доходу та, відповідно, підстав для нарахування індексації-різниці.
Однак такий висновок є передчасним, оскільки суди не врахували особливостей визначення розміру підвищення доходу, встановлених абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078. Зокрема, під час порівняння грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року врахуванню підлягають лише ті його складові, які не мають разового характеру.
Як убачається з особистої картки грошового забезпечення, у лютому 2018 року позивачу виплачено матеріальну допомогу в розмірі 1 100 грн, яка в інших місяцях не виплачувалася.
Водночас суди попередніх інстанцій не з`ясували характеру цієї виплати та не надали оцінки тому, чи підлягала вона врахуванню під час визначення розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року. Відповідно, суди не перевірили правильності визначення суми грошового забезпечення за лютий 2018 року, яка мала використовуватися для порівняння з грошовим забезпеченням за березень 2018 року.
За таких обставин висновок судів про відсутність підвищення доходу позивача в березні 2018 року не ґрунтується на повному дослідженні обставин, які мають значення для правильного застосування пункту 5 Порядку № 1078. Зокрема, суди не встановили належного розміру грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року з урахуванням виключно тих його складових, які не мають разового характеру, та не перевірили правильності розрахунку заявленої позивачем індексації-різниці.
Водночас суд касаційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, позбавлений можливості самостійно встановлювати характер спірної виплати, додатково перевіряти докази та визначати на їх підставі належний позивачу розмір індексації-різниці. Отже, відповідні обставини підлягають з`ясуванню під час нового розгляду справи.
За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
За описаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду судам необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Ураховуючи наведене вище, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі № 380/2949/25 скасувати.
Зазначену справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов