ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 240/7572/25
адміністративне провадження № К/990/28807/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Жука А. В., Соколова В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, прийняту колегією суддів у складі Залімського І. Г., Мацького Є. М., Сушка О. О., у справі № 240/7572/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (далі - ГУ ДСНС у Житомирській області), в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Житомирській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- зобов`язати ГУ ДСНС у Житомирській області доплатити грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Житомирській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 роки, індексації;
- зобов`язати ГУ ДСНС у Житомирській області доплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач виплатив їй грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2024 роки не у повному обсязі внаслідок неправильного визначення розміру таких виплат.
Позивач зауважила, що розмір зазначених виплат визначається виходячи з розміру грошового забезпечення, до складу якого входять різні види виплат, зокрема індексація грошового забезпечення та додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Водночас, за твердженням позивача, під час обчислення належних їй виплат відповідач не врахував зазначені складові грошового забезпечення, що призвело до заниження їх розміру.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2025 позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Житомирській області, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов`язав ГУ ДСНС у Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Визнав протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Житомирській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 та 2024 роки та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових витань за 2024 рік, сум індексації.
Зобов`язав ГУ ДСНС у Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 та 2024 роки та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових витань за 2024 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.
Відмовив у задоволенні решти позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив із того, що нормативно-правові акти, які регулюють порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, не містять заборони на врахування додаткових видів грошового забезпечення, зокрема винагород, під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Тому відповідач безпідставно не врахував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, під час визначення розміру такої компенсації.
Щодо врахування індексації суд зазначив, що вона нараховувалася та виплачувалася позивачу, чого відповідач не заперечував. З огляду на це суд дійшов висновку, що індексація не має характеру одноразової виплати та підлягає врахуванню під час обчислення грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо перерахунку матеріальної допомоги за період, стосовно якого в матеріалах справи відсутні докази її виплати.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.06.2026 указане вище рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення вимог стосовно врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Ухвалив у зазначеній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо необхідності врахування індексації у складі грошового забезпечення під час обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, має тимчасовий характер, оскільки її виплату встановлено виключно на період дії воєнного стану. Відтак така винагорода не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та не підлягає врахуванню під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
Позивач з 01.06.2013 по 02.10.2024 проходила службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області та наказом від 02.10.2024 № 552 була звільнена зі служби цивільного захисту.
Під час звільнення позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток. Крім того, під час проходження служби позивачці виплачувалися грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У спірному періоді позивачу нараховувалися та виплачувалися індексація грошового забезпечення і додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Водночас під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток відповідач не врахував суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а під час визначення розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - суми індексації грошового забезпечення.
Зазначених обставин відповідач не заперечував, проте в листі та доданих до нього довідках стверджував, що грошове забезпечення позивачу нараховано правильно та виплачено у повному обсязі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, позивач подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в цій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, відповідно до якого додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому має враховуватися під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Питанням, яке належить вирішити Верховному Суду в межах цього касаційного провадження, є те, чи підлягає врахуванню додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Верховний Суд зауважує, що у практиці суду касаційної інстанції наразі сформовано усталений правовий підхід (серед іншого, постанови від 20.08.2026 у справі № 200/766/25 та від 09.07.2026 № 240/4421/24), відповідно до якого додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, не враховується під час обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток військовослужбовцям.
Такий підхід ґрунтується на особливостях нормативно-правового регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, за яким розмір зазначеної компенсації обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, у зв`язку з чим не включається до відповідного розрахунку.
Разом з тим у цій справі позивач проходила службу цивільного захисту, порядок проходження якої та виплати грошового забезпечення регулюється іншими нормативно-правовими актами, ніж ті, що застосовуються до військовослужбовців.
Це зумовлює необхідність формування окремого правового висновку щодо застосування відповідних норм права до осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з урахуванням особливостей правового регулювання їхнього грошового забезпечення.
Так, відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частина перша та друга статті 125 КЦЗ України передбачає, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.
Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, частина двадцять п`ята статті 129 КЦЗ України передбачає, що у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
На виконання частини другої статті 125 КЦЗ України Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 3 вказаної постанови визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу необхідно здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
На підставі цього Міністерство внутрішніх справ України наказом від 20.07.2018 № 623 затвердило Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Розділ XХVІІ вказаної Інструкції визначає порядок виплати грошового забезпечення при звільненні зі служби цивільного захисту.
Відповідно до пункту 3 цього розділу у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Згідно з пунктом 6 вказаного розділу при виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.
Отже, положення Інструкції № 623 передбачають, що компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток обчислюється виходячи з грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту отримувала на день звільнення зі служби.
При цьому Інструкція № 623 не містить застережень щодо неврахування тих чи інших складових грошового забезпечення під час обчислення розміру компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Верховний Суд зауважує, що Інструкція № 623 в інших випадках прямо визначає складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню під час обчислення відповідних виплат.
Наприклад, відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Інструкції № 623 при визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, установлені особі на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, на відміну від порядку обчислення допомоги для оздоровлення, положення Інструкції № 623 щодо компенсації за невикористані дні відпусток не встановлюють особливого переліку складових грошового забезпечення, які беруться до розрахунку.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзац перший пункту 2-1 Постанови № 168 установлює, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 35 затверджено Порядок та умов виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Пункт 15 вказаного порядку визначає, що додаткова винагорода є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Отже, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, належить до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, і є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Водночас, як вже зазначалося, положення Інструкції № 623, які регулюють порядок обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, не встановлюють обмежень щодо врахування лише окремих видів грошового забезпечення та не передбачають виключення з розрахунку одноразових додаткових його видів.
За такого правового регулювання сам по собі одноразовий характер додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не є підставою для її неврахування під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Отже, за умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, позивачу на день звільнення зі служби, вона підлягає врахуванню у складі грошового забезпечення, з якого визначається розмір відповідної компенсації.
Верховний Суд зауважує, що правовий підхід, сформований у справах щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, під час обчислення компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовцям, ґрунтується насамперед на визначенні правової природи цієї винагороди та її належності до щомісячних або одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Це зумовлено особливостями нормативного регулювання відповідних виплат військовослужбовцям.
Так, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, передбачав, що компенсація за невикористані дні відпусток обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, зазначена норма хоча й не містить прямої заборони на врахування винагород, проте встановлює конкретний перелік складових грошового забезпечення, які беруться до розрахунку, обмежуючи врахування додаткових видів грошового забезпечення лише щомісячними виплатами.
Саме тому вирішення питання про включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до розрахунку компенсації військовослужбовцям залежало від визначення її правової природи, а саме від віднесення такої винагороди до щомісячних або одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Натомість правове регулювання порядку обчислення компенсації за невикористані дні відпусток особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є іншим та не передбачає обмеження складових грошового забезпечення залежно від їх належності до щомісячних чи одноразових додаткових його видів.
З огляду на це відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.08.2026 у справі № 200/766/25, від 09.07.2026 у справі № 240/4421/24, а також у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, на яку посилається скаржник, оскільки такі висновки сформовані щодо грошового забезпечення військовослужбовців за іншого нормативно-правового регулювання порядку обчислення відповідної компенсації.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що під час обчислення компенсації за невикористані дні відпусток особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту підлягають врахуванню всі складові грошового забезпечення, які відповідно до законодавства входили до його складу та які особа отримувала на день звільнення зі служби, у тому числі додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168.
За змістом статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та, з урахуванням встановленої обставини про отримання позивачем на день звільнення зі служби цивільного захисту додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у цій частині, рішення суду першої інстанції відповідає закону.
Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у відповідній частині, виходив із правового підходу, сформованого щодо військовослужбовців за іншого нормативно-правового регулювання порядку обчислення компенсації за невикористані дні відпусток, а тому помилково застосував до спірних правовідносин нерелевантні правові висновки.
З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Верховний Суд звертає увагу, що у касаційному порядку постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог щодо врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, під час обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, а в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не є предметом касаційного перегляду та Верховним Судом не перевіряється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 240/7572/25 у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов`язання вчинити такі дії.
У вказаній частині позовних вимог залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді А. В. Жук
В. М. Соколов