УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №500/2423/26
адміністративне провадження № К/990/42056/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №500/2423/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року визнано неповажними підстави пропуску строку для звернення до адміністративного суду та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/2423/26 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для про продовження розгляду.
Не погодившись із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
У цій справі оскаржується постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу про залишення позову без розгляду та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Як убачається з оскаржуваної постанови, апеляційний суд не заперечував необхідності дотримання строків звернення до адміністративного суду та виходив із того, що перебіг такого строку пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що предметом спору є невчинення військовою частиною дій щодо оформлення та видачі позивачу довідки про обставини травми, а тому визначальним є встановлення моменту, коли позивач отримав об`єктивну можливість усвідомити порушення свого права.
Суд апеляційної інстанції встановив, що військова частина посилалася на лист від 13 лютого 2025 року №694, яким було надано відповідь на адвокатський запит, однак зазначений лист був направлений на адресу адвоката Крикуна Павла Анатолійовича, а не безпосередньо позивачу. При цьому фактична дата отримання цього листа позивачем матеріалами справи не підтверджена.
Саме з огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що без встановлення фактичної дати отримання позивачем відмови у видачі довідки неможливо визначити момент початку перебігу строку звернення до адміністративного суду.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що позивач у заяві про поновлення строку зазначав про отримання інформації щодо порушення своїх прав лише у березні 2026 року, після отримання відповіді військової частини. Суд також звернув увагу на те, що матеріалами справи не підтверджено отримання позивачем листа від 13 лютого 2025 року.
За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що вже саме направлення адвокатського запиту від 31 січня 2025 року свідчить про обізнаність позивача з порушенням його прав, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Факт звернення адвоката до військової частини із запитом дійсно може свідчити про вчинення певних дій щодо отримання відповідного документа. Однак сам по собі цей факт не встановлює моменту, коли саме позивач отримав або повинен був отримати інформацію про відмову у видачі довідки, якщо матеріали справи не містять належного підтвердження доведення такої відмови до його відома.
Наведені скаржником посилання на постанови Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №520/29247/23, від 27 червня 2024 року у справі №160/3693/24, від 21 вересня 2023 року у справі №340/341/23, від 21 грудня 2021 року у справі №810/1724/18, від 17 вересня 2020 року у справі №420/1627/20 та від 12 лютого 2020 року у справі №320/5468/18 не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дослідив доводи апеляційної скарги, надав оцінку обставинам щодо направлення листа від 13 лютого 2025 року, встановив відсутність доказів його отримання безпосередньо позивачем та з огляду на це дійшов висновку про передчасність залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди скаржника з установленими судом обставинами та оцінкою доказів щодо моменту обізнаності позивача про порушення його прав.
Саме по собі інше бачення скаржником установлених судом апеляційної інстанції обставин не свідчить про наявність передбачених законом підстав для касаційного перегляду судового рішення.
Крім того, з огляду на характер оскаржуваного судового рішення та положення частини другої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження у цьому випадку є неправильне застосування норм процесуального права.
Водночас доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції установив юридично значущі для вирішення питання про процесуальне правонаступництво обставини, дослідили наявні у матеріалах справи докази та навели мотиви, з яких дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи для продовження розгляду.
Отже, правильність застосування апеляційним судом положень КАС України є очевидною та не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо в порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійде висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №500/2423/26.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді Л. О. Єресько
А. Г. Загороднюк