ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 640/10789/22
адміністративне провадження № К/990/13216/24, К/990/16820/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 (головуючий суддя - Щавінський В.Р.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 640/10789/22
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Національного агентства з питань запобігання корупції,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів,
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, третя особа), в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк про застосування до прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- вилучити із Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, всі відомості про ОСОБА_1 , як про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.
2. У позові позивач зазначає, що листом відповідача-2 на звернення позивача останній направлено витяг із Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 вчинила корупційне правопорушення, за що притягнута до відповідальності. Також відповідач-2 повідомив позивача, що відповідач-1 скерував відповідачу-2 наказ Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора чи можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, систематичне порушення правил прокурорської етики, який видано на підставі рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та інформаційну картку, на підставі чого відомості стосовно ОСОБА_1 внесено до Реєстру. На переконання позивача, відсутні передбачені законодавством України підстави внесення в Реєстр відомостей про позивача як про особу, яка вчинила корупційний проступок, та на яку накладено дисциплінарне стягнення за вчинення такого проступку. Зауважує, що відомості, внесені відповідачем-2 до Реєстру, не відповідають відомостям, зазначеним у наказі Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк, позаяк останній не містить відомостей про корупційний проступок, вчинений позивачем, відсутня подія та склад будь-якого корупційного правопорушення, як і спосіб його вчинення. Позивач переконує, що оскаржуваний наказ прийнято незаконно, оскільки рішення, яке було підставою для його прийняття, ухвалено з порушенням Закону України «Про прокуратуру». На обґрунтування таких доводів позивач посилається на те, що рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, містить висновки про неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 як керівником Чернівецької обласної прокуратури при здійсненні нею саме адміністративних повноважень, а не повноважень прокурора, тому питання неналежного виконання службових обов`язків ОСОБА_1 повинно було вирішуватися в порядку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, а не в порядку розгляду дисциплінарної скарги. Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ не містить законних підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк про застосування до прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Вилучено із Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, всі відомості про ОСОБА_1 , як про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.
4. При ухваленні рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що установлені відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, порушення стосувалися безпосередньо неналежного виконання обов`язків ОСОБА_1 як прокурором, який обіймає адміністративну посаду. Тому виснували, що питання відповідальності ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків, як прокурора, що обіймає адміністративну посаду, повинно було вирішуватися в порядку звернення, наслідком якого, за встановлення відповідних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», є звільнення прокурора з адміністративної посади, а не застосування дисциплінарного стягнення, що мало місце у цій справі. У підсумку суди визнали, що таке порушення є самостійною та достатньою підставою для скасування спірного наказу. Також суди вважали, що оскільки розпорядчий документ про накладення дисциплінарного стягнення (наказ від 10.02.2022 № 6дк) скасовано, наявні підстави для вилучення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення.
Короткий зміст касаційної скарги третьої особи та її обґрунтування
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: статей 19, 41, 43 Закону України «Про прокуратуру», статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», та порушення норм процесуального права - статей 6, 9, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Підстави, на яких подана касаційна скарга, скаржник указує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на указану норму процесуального закону, заявник касаційної скарги зазначає про застосування наведених норм без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 9901/369/18, від 04.09.2018 у справі № 800/513/17, від 29.05.2018 у справі № 800/341/17, від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19, у рішенні Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 9901/4/17,у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 640/7008/20, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, 19.08.2020 у справі № 287/587/16, від 19.02.2019 у справі № 824/399/17, від 13.02.2018 у справі № 264/4263/16, від 24.09.2019 у справі № 819/1420/15, від 18.05.2018 у справі № 826/6965/14, від 06.08.2020 у справі № 805/3147/16, від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наголошує, що перебування на адміністративній посаді не звільняє прокурора під час здійснення ним службових повноважень, які за своїм характером і обсягом пов`язані із статусом прокурора, від виконання обов`язків, передбачених частиною четвертою статті 19 Закону України «Про прокуратуру», Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінального процесуального кодексу України, а у випадку неналежного їх виконання - від дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що передумовою для включення ОСОБА_1 до Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, став наказ Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк виданий на виконання рішення Комісії від 26.01.2022 № 13дп-22 про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, в частині порушення нею положень вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». Підкреслює, що у рішенні від 26.01.2022 № 13дп-22 Комісія дійшла висновку про наявність у діях прокурора дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), що стало підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді догани. Зауважує, що застосування Генеральним прокурором до позивача дисциплінарного стягнення є лише похідним від рішення Комісії.
8. Скаржник звертає увагу, що указане рішення позивачем у встановленому законом порядку не оскаржено, і таке є чинними. Позивач не реалізував своє право на оскарження такого рішення, так само не надав доказів на підтвердження факту скасування такого рішення Комісії, яке є безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення. За доводами третьої особи, судами безпідставно не взято до уваги, що дії (бездіяльність) ОСОБА_1 свідчать про вчинення дисциплінарних проступків, передбачених статтею 43 Закону України «Про прокуратуру». За позицією скаржника, суди попередніх інстанцій, в порушення статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали оцінки обставинам, які слугували підставою для видання оскаржуваного наказу, у результаті чого дійшли неправильного висновку, що причиною накладення на позивача стягнення у вигляді догани є виключно неналежне виконання позивачем службових обов`язків як прокурором, що виконує адміністративні повноваження. Також скаржник доводить, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій безпідставно вийшли за межі позовних вимог та надали оцінку рішенню Комісії, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не погоджується, просить відмовити у задоволенні її вимог.
Короткий зміст касаційної скарги Офісу Генерального прокурора та її обґрунтування
10. Уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відповідач-1 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
11. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на указану норму, відповідач-1 посилається на неправильне застосування судами приписів частин другої, третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 19.04.2018 у справі № 9901/4/17, від 29.05.2018 у справі № 800/341/17, від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19, від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17.
12. За позицією скаржника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, при ухваленні рішення безпідставно вийшов за межі позовних вимог. Наполягає, що судами попередніх інстанцій за відсутності будь-яких правових підстав надано оцінку рішенню Комісії від 26.01.2022 № 13дп-22 про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яке не є предметом спору. Підкреслює, що відповідно до приписів Закону України «Про прокуратуру» прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Натомість, як зазначає скаржник, позивач не скористалась своїм правом на оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження, що і слугувало підставою для видання оскаржуваного наказу. Заявник скарги відзначає, що Генеральний прокурор не здійснює дослідження та оцінювання обставин, які слугували підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, а в межах своєї компетенції видає наказ на підставі рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, і Закон України «Про прокуратуру» не передбачає можливості незастосування Генеральним прокурором до прокурора дисциплінарного стягнення або діяти на власний розсуд. А тому підкреслює, що оскаржуваний наказ видано з метою реалізації рішення Комісії від 26.01.2022 № 13дп-22, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. За доводами скаржника, оскільки позивач не заявляла вимоги про скасування рішення Комісії від 26.01.2022 № 13дп-22, тому відсутні підстави для скасування виданого на підставі такого рішення оскаржуваного наказу. Натомість, як наголошує скаржник, судами надано оцінку рішенню Комісії від 26.01.2022 № 13дп-22 та скасовано наказ Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк саме на підставі інформації, яка зазначена в рішенні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та яке не було предметом розгляду цієї справи.
13. Також відповідач-1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: статті 41, пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 43, частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», статей 29, 30 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів у взаємозв`язку з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 28, 65 Закону України «Про запобігання корупції», без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 640/7008/20, від 23.11.2023 у справі № 808/1350/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 9901/369/18.
14. У цій частині доводи касаційної скарги відповідача-2 в цілому є аналогічними доводам касаційної скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Позиція інших учасників справи
15. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому позивач наводить заперечення щодо доводів та вимог касаційної скарги відповідача-1, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
Рух касаційних скарг
16. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
17. Ухвалою від 16.05.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.
18. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
19. На підставі службової записки судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів, розпорядженням Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.09.2026 № 1235/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/10789/22.
20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Єресько Л.О., Радишевську О.Р. для розгляду судової справи № 640/10789/22.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21. ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з липня 2001 року.
22. На підставі дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку від 09.04.2021 заступника Генерального прокурора ОСОБА_2 , у якій містились посилання на порушення позивачем пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» і фактичний виклад обставин, що містили ознаки дисциплінарного проступку, за яким було можливим притягнення до дисциплінарної відповідальності, кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія) було ініційоване дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1
23. Членом Кадрової комісії ОСОБА_3 складено висновок від 30.07.2021 №07/3/2-214дс-30дп-21 «Про наявність дисциплінарного проступку прокурора», яким встановлено вчинення керівником Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), та запропоновано притягнути прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Київської міської прокуратури ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти стягнення у виді догани.
24. За результатами розгляду висновку Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження ухвалив рішення від 26.01.2022 № 13дп-22, яким притягнуто прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
25. Наказом Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк за неналежне виконання службових обов`язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичне порушення правил прокурорської етики, застосовано до прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани (пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).
26. Підставою видання наказу визначено рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 26.01.2022 № 13дп-22.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
27. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
29. Ключовими питаннями, які підлягають вирішенню при касаційному перегляді з огляду на межі касаційного оскарження судових рішень, є:
1) дотримання судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень приписів статей 2, 9, 242 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень статей 19, 41, 43 Закону України «Про прокуратуру»;
30. Щодо першого питання Верховний Суд зазначає таке.
31. У доводах касаційних скарг відповідач-1 та третя особа наполягають на тому, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог.
32. Суд касаційної інстанції установив, що, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк про застосування до прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської міської прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та вилучити із Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення всі відомості про ОСОБА_1 , як про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.
33. Позивач уважала, що підстави внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, відомостей про ОСОБА_1 як про особу, яка вчинила корупційний проступок, та на яку накладено дисциплінарне стягнення за вчинення такого проступку відсутні. Позивач доводила, що розпорядчий документ (наказ Офісу Генерального прокурора від 10.02.2022 № 6дк), на підставі якого НАЗК внесло відомості в Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, не містить відомостей про корупційний проступок, вчинений позивачем.
34. Отже, спір між сторонами стосувався саме встановлення наявності/відсутності підстав для внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, відомостей про ОСОБА_1 на підставі розпорядчого документу.
35. Натомість суди попередніх інстанцій під час вирішення цього спору вдалися до оцінки матеріалів дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 та погодилися з доводами позивача про безпідставність застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
36. При цьому зауважимо, що рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 26.01.2022 № 13дп-22, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани позивачем у цій справі не оскаржувалося.
37. З цих підстав суд касаційної інстанції зазначає, що за правилами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
38. Згідно з частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
39. Виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов`язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
40. На переконання Верховного Суду, неналежне дослідження судами обґрунтування адміністративного позову призвело до безпідставного виходу за межі позовних вимог та дослідження обставин, які не входили до предмету доказування у цій справі.
41. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції визнає обґрунтованими доводи скаржників про порушення судами приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до безпідставного виходу за межі позовних вимог.
42. Щодо посилань скаржників на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 19, 41, 43 Закону України «Про прокуратуру», суд касаційної інстанції зауважує, що усталеною є позиція Верховного Суду, що застосуванню норми матеріального права передує належне та всебічне з`ясування всіх обставин справи.
43. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій під час судового розгляду неправильно визначились із предметом доказування у справі, що призвело до неповного встановлення обставин цієї справи, надання судом касаційної інстанції оцінки правильності застосування судами норм матеріального права буде передчасним.
44. Узагальнюючи наведене, Суд зазначає, що судові рішення не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
45. Отже, Верховний Суд констатує, що викладені в касаційних скаргах доводи щодо порушення судами норм процесуального права підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
46. Посилання відповідача-1 у касаційній скарзі на безпідставну відмову у задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, судом касаційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій досліджувалося питання дотримання позивачем строку звернення до суду, надавалася оцінка причинам поважності пропуску такого строку, тому суд не вбачає підстав для переоцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. За частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
48. Ураховуючи викладене та зважаючи на положення частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
49. Під час нового розгляду судам необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 640/10789/22 скасувати.
3. Справу № 640/10789/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції -Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
О.Р. Радишевська