ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 200/3148/25
адміністративне провадження № К/990/41004/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження у змішаній формі адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 (головуючий суддя - Смагар С.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Геращенко І.В., Гаврищук Т.Г.)
у справі № 200/3148/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 18.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 11;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України. Встановлено позивачу строк у десять днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
3. На виконання вимог ухвали від 07.05.2025 позивачем надано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
4. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду суд першої інстанції визнав поважними та ухвалою від 19.05.2025 відкрив провадження в адміністративній справі № 200/3148/25.
5. Ухвалою від 09.06.2025 Донецький окружний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом та відмовив позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення із позовом до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.
6. При постановленні означеної ухвали, суд першої інстанції керувався тим, що у провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває справа № 200/5453/24, де позивачем заявлені аналогічні вимоги до того ж самого відповідача як і у цій справі. Установлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 200/5453/24 визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заробітної плати в частині позовних вимог в періоди з 19.07.2022 по 19.05.2023. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Повернуто позивачу позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заробітної плати в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2023 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
7. Установивши наведені обставини та ураховуючи факт обізнаності позивача у липні 2024 року про розрахунки грошового забезпечення позивача за спірний період, суд першої інстанції вважав, що наводячи причини пропуску строку у цій справі, позивач ввів суд в оману, а тому судом здійснено передчасний висновок про поважність причин пропуску строку.
8. Наведене стало підставою для залишення позовної заяви позивача без розгляду відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Перший апеляційний адміністративний суд не встановив порушень норм матеріального або процесуального права при постановленні ухвали судом першої інстанції, тому постановою від 02.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 залишив без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що предметом адміністративної справи № 200/3148/25 є позовні вимоги за спірні періоди, які не були розглянуті судом у справі № 200/5453/24. Зазначає, що повернення позовної заяви у справі № 200/5453/24 не позбавляє повторного звернення до суду. Поважність причин пропуску строку звернення до суду у цій справі позивач пов`язує із введенням воєнного стану в Україні. Позивач зазначає, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, добросовісно виконує обов`язки військової служби, у зв`язку з чим фізично та психологічно не має змоги займатися приватними справами та ініціювати судові справи. Вважає, що наявні підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Позиція інших учасників справи
12. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
13. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2026 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
15. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. За правилами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
19. Частиною четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
20. Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
21. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
22. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».
Позиція Верховного Суду
23. З матеріалів справи № 200/3148/25, які надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі, убачається, що формування матеріалів цієї справи здійснювалося судами у змішаній (паперовій та електронній) формі. Ураховуючи викладене, Верховний Суд за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судами попередніх інстанцій у справі № 200/3148/25. Відповідно, касаційний перегляд справи № 200/3148/25 здійснюється на підставі електронної справи та матеріалів справи у паперовій формі, сформованих судами попередніх інстанцій.
24. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
26. Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України.
27. У цьому контексті Суд ураховує, що питання застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
28. У вказаному судовому рішенні Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 (предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01.03.2022 по 19.05.2023; дата звернення до суду з позовом - 22.05.2024) та від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23 (предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21.03.2023), у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12.09.2024 у справі № 200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 Кодексу законів про працю України, закінчилися з припиненням дії карантину.
29. Натомість Судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 2352-IX).
30. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01.07.2023.
31. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, суд касаційної інстанції констатує про те, що право на звернення позивача до суду з вимогами щодо виплати грошового забезпечення за 18.07.2022 не обмежено будь-яким строком, а тому висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами про нарахування грошового забезпечення за 18.07.2022 є помилковим.
32. За правилами частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.
33. Судом установлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 200/5453/24 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заробітної плати в частині позовних вимог, зокрема, визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
34. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 200/5453/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заробітної плати задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Указане рішення набрало законної сили 30.04.2025.
35. Пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
36. Оскільки вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 11, вирішено у справі № 200/5453/24, провадження у цій справі в означеній частині позовних вимог підлягає закриттю.
37. Надаючи оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду з вимогами щодо виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, суд зазначає таке.
38. У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, серед іншого, Судова палата сформувала підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та вказала, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
39. Отже, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 19.05.2023, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
40. Судами попередніх інстанцій установлено, що листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.07.2024 № 09/02/628 позивачу роз`яснено, що при обчисленні його грошового забезпечення посадовий оклад та оклад за військове звання визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». До цього листа також додані розрахунки грошового забезпечення позивача за спірний період.
41. Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 19.05.2023 розпочався у липні 2024 року. Проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 05.05.2025.
42. Причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивач пов`язує з введенням воєнного стану в Україні та виконанням позивачем обов`язку військової служби.
43. Так, за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
44. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
45. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
46. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
47. Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
48. Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
49. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
50. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
51. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
52. У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
53. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
54. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку.
55. У постанові від 11.09.2025 у справі № 990/98/25 Велика Палата Верховного Суду вказала, що лише факт проходження військової служби особою, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
56. У постанові від 09.03.2026 у справі № 460/9170/24 Верховний Суд виснував, що за відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв`язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і несенням позивачем військової служби, посилання позивача лише на ту обставину, що він є військовослужбовцем, не може бути визнано судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з позовом.
57. Верховний Суд зазначає, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв`язку з проходженням військової служби та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період тощо).
58. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині вимог щодо виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 19.05.2023, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
59. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення у період з 19.07.2022 по 19.05.2023 є правильними.
60. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в означеній частині позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
62. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Зважаючи на приписи частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та зобов`язання здійснити відповідне нарахування та виплату - скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.
64. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій, відповідно до приписів частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 238, 327, 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 200/3148/25 скасувати в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
3. Провадження у справі № 200/3148/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за 18.07.2022 із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня 2022 календарного року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 закрити.
4. В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 200/3148/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк