Справа № 931/237/26
Провадження № 2/161/5083/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(З А О Ч Н Е )
30 вересня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5286623, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7200,00 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день, а також одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 700,00 грн.
Позивач зазначає, що за договором факторингу набув права вимоги до відповідача за договором.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, просить стягнути з відповідача суму заборгованості 26974,46 грн, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Ухвалою суду від 01.05.2026 відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.
Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 31.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5286623, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7200,00 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день, а також одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 700,00 грн.
Відповідно до реквізитів Договору, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «67174».
За інформацією АТ КБ «Приватбанк», первісний кредитор перерахував на рахунок відповідача 7200 грн.
Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
На підставі Договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5286623 від 31.01.2025 року загальна сума заборгованості склала 20956,14 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 7199 грн., заборгованості за процентами - 12236,14 грн., штрафні санкції 1521 грн..
Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідач має заборгованість в загальній сумі 26 974,46 грн., яка складається з:
-тіло кредиту - 7199 грн,
-сума процентів за користування кредитом 12236,14 грн;
-нараховані позивачем проценти за 88 календарних днів 6 018,32 грн;
-штрафні санкції 1521 грн.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» посилається на те, що між первісним кредитодавцем та відповідачем був укладений договір позики, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відповідно до яких було надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом.
На підтвердження умов договору надано суду також розрахунок заборгованості.
За наведених обставин є підстави вважати, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як клієнт за договором факторингу набув право вимоги за вищенаведеним кредитним зобов`язанням до відповідача на умовах визначених договором кредитування.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив ,якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Таким чином судом встановлено доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики та факт невиконання зобов`язання щодо їх повернення позивачу, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість.
Відтак, заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 7200 грн є обґрунтованою та доведеною.
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 720 грн, яка стягнута з відповідача та відображена у розрахунку заборгованості первісного кредитора.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.
Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, є складовою загальних витрат за кредитом, відповідач при укладенні кредитного договору погодилася її сплатити, проте зобов`язання не виконала.
Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.
Тому вимоги позивача про стягнення комісії є правомірними, що є підставою для їхнього задоволення в сумі 720 грн.
Стосовно заявленої до стягнення заборгованості за штрафними санкціями - 1521,00 грн суд зазначає про таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває нині, що є загальновідомим фактом.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1521,00 грн не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором відбулося у період дії на території України воєнного стану, тому заявлена у цій частині вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Щодо заявленої суми відсотків суд зазначає таке.
За користування відповідачем кредитними коштами первісний кредитор нараховував відсотки за ставкою 0,95% в день, що узгоджується з умовами договору.
Первісний кредитор нарахував відсотки за 272 дні користування кредитними коштами, фактор - за 88 днів. Тобто в межах строку дії договору, з відсотковою ставкою - 0,95% в день, яка визначена умовами договору та не суперечить умовам ЗУ «Про споживче кредитування».
У період з 31.01.2025 по 30.10.2025 відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 6 435,80 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 6434,8 грн.
Таким чином судом встановлено доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів за договором, та факт невиконання ним зобов`язання щодо їх повернення первісному кредитору або позивачу, як фактору, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі тіла кредиту та відсотків - 25453, 46 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2512,24 грн. (2662,40 х (25453, 46/26974,46)).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Судом досліджено договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис наданих адвокатом послуг.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, ціну позову, заявлену суму витрат на правничу допомогу, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг, ціною позову та складністю справи.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.
Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.
Крім цього суд зауважує, що справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін.
Враховуючи викладене, приписи ч.2 ст. 141 ЦПК України, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 2000 грн.
Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 78, 82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 25453, 46 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят три гривні 46 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2512,24 (дві тисячі п`ятсот дванадцять гривень 24 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2000,00 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.; код ЄДРПОУ 44559822).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 30.09.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК