ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 285/2258/26
провадження у справі № 2/0285/1819/26
29 вересня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…..………………Літвин О. О.,
секретаря………………….……......Клечковської М. М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження
за позовом ОСОБА_1
до Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області
про визнання права власності на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 3,56 умовних кадастрових гектара із земель колишнього КСП «Оранта», що знаходиться на території с. Коритища Жолобненського старостинського округу Ярунської сільської ради, без визначення її меж в натурі, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог зазначила, що прийняла спадщину за заповітом після смерті батька та оформила право на частину спадкового майна. На час видачі державного акта на право колективної власності на землю батько був членом КСП «Оранта» та значився у попередньому списку власників сертифікатів, проте до уточненого списку його не включили, що вважає помилковим.
Через відсутність документа, який посвідчує право на земельну частку (пай), оформити спадщину в нотаріальному порядку неможливо, тому звернулась до суду.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Представник позивача у заяві просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не направив свого представника, причини неявки невідомі.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому. Неявка такої особи до суду без поважних причин за відсутності будь-яких активних дій з її боку свідчить про самоусунення від участі в процесі, а тому розгляд справи за її відсутності не порушуватиме гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на викладене, суд згідно із положеннями ч.1 ст.223 ЦПК України вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коритища Новоград-Волинського (теперішня назва Звягельський) району Житомирської області помер ОСОБА_2 у віці 61 рік.
Родинні стосунки між померлим та позивачем, як батька й доньки, підтверджуються копіями відповідних свідоцтв.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт від 02.12.1996, яким усе своє майно заповів доньці, позивачці у справі. За її заявою державний нотаріус завів спадкову справу, а 09.03.1998 видав їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні батькові житловий будинок та земельну ділянку площею 0,50 га в с. Коритища.
05.02.2026 державним нотаріусом позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) із земель, що перебували у колективній власності КСП «Оранта», через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, який посвідчує право спадкодавця на цей пай.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ст.58 Конституції України) норми ЦК України застосовуються до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців.
Для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК 1963 (спадкодавець помер у 1996 році).
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно зі ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач прийняла спадщину померлого батька, подавши відповідну заяву нотаріусу у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.
У ч.2 ст.14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно до закону.
Відповідно до п.п.1, 2 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання передбачає визначення розміру земельної частки (паю) кожного члена підприємства без виділення земельної ділянки в натурі. Право на пай мають члени підприємства, зокрема пенсіонери, які зберегли членство, відповідно до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Частиною 9 ст.5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У ч.2 ст.23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Отже, для вирішення питання про право на земельну частку (пай) мають значення одержання підприємством державного акта на право колективної власності на землю, членство спадкодавця в підприємстві на цей час та включення його до списку, доданого до акта. При цьому помилкове невключення до списку саме собою не виключає можливості визнання такого права. За ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на пай, є сертифікат, виданий районною (міською) державною адміністрацією. Таке право може бути посвідчене також рішенням суду. Член підприємства, включений до списку, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта на право колективної власності на землю. У разі його смерті це право успадковується, зокрема й тоді, коли спадкодавець не отримав сертифіката.
Так, за довідками СТОВ «Птахівник» від 11.02.2026 та Ярунської сільської ради від 16.03.2026 №187 ОСОБА_2 працював у колгоспі ім. Маяковського с. Коритища з 01.01.1960 до 31.07.1996, до виходу на пенсію трактористом у КСП «Оранта». До дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у АДРЕСА_1 /а.с.16,34/.
Колгосп ім. Маяковського на підставі розпорядження від 06.05.1994 №95 перереєстровано в КСП «Оранта», 29.02.2000 у ПП «Оранта», яке 25.04.2012 припинено шляхом приєднання до СТОВ «Птахівник» із правонаступництвом, що підтверджується довідкою від 10.02.2026 №6 /а.с.35/.
На підставі рішення Жолобненської сільської ради від 16.05.1996 КСП «Оранта» с. Коритища передано у колективну власність 1348,4 га землі для сільськогосподарського використання. Про це 05.06.1996 видано державний акт серії ЖТ-10-07-000002, зареєстрований за №2, зі списком членів підприємства /а.с.21-29/. У витягу з попереднього списку власників сертифікатів членів КСП «Оранта» ОСОБА_2 зазначений під №350 /а.с.30/.
Водночас за листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 12.09.2025 №1148/30-25 ОСОБА_2 не обліковується в документації з паювання земель та уточнених списках співвласників від 24.01.1997. Запис про видачу йому сертифіката на право на земельну частку (пай) відсутній; державний акт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на його ім`я не реєструвався і не видавався /а.с.19/.
Відповідно до розрахунку, затвердженого розпорядженням Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 24.03.1997 №70, середній розмір паю по КСП «Оранта» становить 3,56 умовних кадастрових гектара, про що зазначено в листі Головного управління Держгеокадастру від 18.03.2026 /а.с.20/.
За протоколом зборів від 05.03.2004 затверджено проєкт землеустрою щодо організації території паїв реформованого КСП «Оранта», вирішено розподілити ділянки жеребкуванням та створити резервний фонд з 11 паїв /а.с.32/. Згідно з протоколом комісії №2 від 06.03.2004 до списків включено 315 осіб із сіл Коритища та Будища, участь у розподілі взяли 302 особи /а.с.33/. Комісія звернулася до голови районної державної адміністрації щодо затвердження протоколу розподілу /а.с.31/.
У копії списку власників сертифікатів, які виявили бажання отримати паї та державні акти, ОСОБА_2 зазначений під №350 без номера сертифіката /а.с.33/.
За довідкою Ярунської сільської ради від 16.03.2026 №188 у межах земель реформованого КСП «Оранта» на території Жолобненського старостинського округу обліковуються 23 невитребувані/резервні земельні ділянки загальною площею 72,96 га /а.с.17/.
Верховний Суд у постановах від 12.09.2018 в справі №183/2548/15, від 11.07.2019 в справі №190/1605/18, від 29.03.2023 в справі №532/2064/21 виснував, що право на земельну частку (пай) виникає не з часу включення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, а з моменту передачі землі у колективну власність конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, членом якого вони є, на підставі державного акта на право колективної власності на землю.
Таким чином, оскільки за життя ОСОБА_2 набув право на земельну частку (пай), відповідно таке право може бути об`єктом спадкування.
Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, вказані позивачем обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та враховуючи неможливість оформлення нею своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, суд приходить висновку про визнання за нею права в порядку спадкування за заповітом на земельний пай, який залишився після смерті її батька.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
право на земельну частку (пай) розміром 3,56 умовних кадастрових гектара із земель колишнього КСП «Оранта», що знаходиться на території с. Коритища Жолобненського старостинського округу Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області,
без визначення її меж в натурі,
в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення.
Головуюча суддя О. О. Літвин