23.09.2026 Справа № 363/5638/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Кострицькій В.Д.,
за участі представника позивачів ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи - Державна міграційна служба, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій (рішень) та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив:
- визнати протиправним та скасувати зняття Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області 14 лютого 2024 року з місця реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов`язати Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області поновити реєстрацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивував тим, що порушено право позивачів на житло, оскільки вони постійно проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що власник будинку ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 колишній чоловік. Крім того, порушено й майнове право, оскільки вказаний будинок є предметом поділу у судовій справі №363/1833/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивачки ОСОБА_4 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають, оскільки спеціаліст відділу реєстрації та посвідчень Петрівської сільської ради діяла в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, у зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позову та розгляд справи проводити без його участі.
Представник третьої особи - Державної міграційної служби, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України № 888-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», внаслідок чого, з 29 грудня 2015 року ДМС/територіальні підрозділи ДМС не здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, а тому питання порушені в позові не належать до компетенції ДМС, у зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа - ОСОБА_2 , подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають, оскільки він є єдиним зареєстрованим власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , коли на момент здійснення реєстраційних дій жодних судових рішень, які б встановлювали за позивачами право власності, право користування житлом, особистий сервітут або інше речове право щодо спірного будинку не існувало. Крім того, позивачі фактично тривалий час не проживають у вказаному будинку, який знаходиться в аварійному стані та підлягає знесенню або переведенню до господарської будівлі, у зв`язку з цим у задоволенні позову просив відмовити.
Представник позивачів в суді позовну заяву підтримав з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Третя особа - ОСОБА_2 в суді просив у задоволенні позовної заяви відмовити з викладених підстав у письмових поясненнях.
Заслухавши представника позивачів та третю особу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 травня 1984 року, який розірвано 24 грудня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2013 року.
Від вказаного шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 31 серпня 1985 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19 серпня 1989 року.
Третя особа ОСОБА_2 є титульним власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із договору купівлі-продажу, укладеного 09 серпня 1985 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який посвідчено секретарем Новопетрівської сільської ради народних депутатів Кацімон В.В., зареєстрованого в реєстрі за №241 та його дублікатом, витягом про право власності на нерухоме майно Вишгородського бюро технічної інвентаризації №8811916 від 01 листопада 2005 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384285879 від 25 червня 2024 року.
Вказаний будинок набуто у власність під час шлюбу сторін.
Із довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 28 квітня 2007 року, адреса: АДРЕСА_1 вбачається, що до складу сім`ї входять: ОСОБА_2 - уповноважений власник (співвласник, наймач), ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - дочка та ОСОБА_5 - син.
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2024/001944537, №2024/001944060 та №2024/001944814 від 25 лютого 2024 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано 20 листопада 1996 року, 06 лютого 2007 року та 22 березня 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , та 14 лютого 2024 року знято з реєстрації за вказаною адресою за заявами третьої особи ОСОБА_2 від 14 лютого 2024 року.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №879191 від 31 жовтня 2024 року вбачається, що й третя особа - ОСОБА_2 також зареєстрований за вищевказаною адресою з 11 січня 1986 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ст. 47 Конституції України, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Кожна особа, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
В преамбулі Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» говориться, що цей Закон регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Відповідно до ст. 3 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (п. 4 ч. 1 ст.2 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (п.12 ч.1 ст. 2 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»)
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності (ч. 6 ст. 5 Закону).
Для реалізації норм Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування)у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) може здійснюватися за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою(її законним представником або представником), так і за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.
Відповідно до п. 4 ст. 31 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010 р.
У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).
Таким чином, у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
В ухвалі ОП КЦС ВС від 13 березня 2025 року в справі №713/1153/23 зроблено правовий висновок про те, що вирішуючи спір у цій категорії справ, де предметом розгляду є рішення органу щодо зняття особи із зареєстрованого місця проживання, для правильного застосування норм матеріального права, судовій оцінці підлягає не лише законність рішення органу, яким знято особу із зареєстрованого місця проживання, а й право особи бути зареєстрованою у житлі, в якому вона має право на проживання. Вказане, у свою чергу, спрятиме меті реєстрації місця проживання (перебування) особи та забезпечить відновлення (у разі порушення) її конституційних прав у соціальній сфері життя, оскільки відсутність в особи зареєстрованого місця проживання (а у справі, що є предметом касаційного перегляду, позивач зареєстрований у спірному будинку з народження) матиме безумовний вплив на його соціальне існування.
Також судовій оцінці підлягає і стаття 8 Конвенції в контексті втручання у право особи на повагу до житла , складовою якого є і право бути зареєстрованим у житлі.
У постанові ОП КЦС ВС від 02 лютого 2026 року у справі №713/1153/23 зроблено правовий висновок, що власник житла зобов`язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (зокрема, невласника житла, якому встановлено в судовому рішенні наявність права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права).
Законодавець не мав наміру дозволити власнику житла, за допомогою зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла, «обходити» судове рішення, що набрало законної сили, в якому встановлено наявність в особи права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права. Тому судове рішення, що набрало законної сили, в якому встановлено наявність в особи права на житло (зокрема, сервітуту) та/або відмовлено у виселенні особи-невласника житла чи припинення її права, унеможливлює здійснення реєстраційної дії за заявою власника житла.
Судом встановлено, що позивачі тривалий час були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 зареєстрована за вказаною адресою з 20 листопада 1996 року, ОСОБА_4 - з 06 лютого 2007 року, ОСОБА_5 - з 22 березня 2003 року, та 14 лютого 2024 року їх знято з реєстрації за заявами третьої особи ОСОБА_2 від 14 лютого 2024 року.
З огляду на тривалість проживання та реєстрації позивачів у спірному будинку суд доходить висновку, що такий будинок є їхнім житлом у розумінні ст. 8 Конвенції, а тому зняття їх з реєстрації підлягає оцінці не лише як формальна реєстраційна дія, а й з урахуванням наслідків для їхнього права на повагу до житла.
Суд також враховує, що спірний будинок є предметом розгляду у цивільній справі №363/1833/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивачки - ОСОБА_4 , про розподіл спільного сумісного майна подружжя.
За таких обставин формальна наявність у ОСОБА_2 права власності на будинок не є безумовною підставою для припинення реєстрації інших осіб, які мають із цим житлом тривалий та фактичний зв`язок, особливо за наявності невирішеного судового спору щодо прав на це майно.
Суд погоджується з доводами позивачів, оскільки формальна наявність у особи зареєстрованого права власності на житло не є абсолютною підставою для того, щоб в адміністративному порядку (автоматично через ЦНАП або орган реєстрації) знімати інших осіб з реєстрації місця проживання («виписувати» їх), якщо це призведе до свавільного позбавлення чи обмеження їхніх дійсних житлових прав чи прав користування цим майном.
Адміністративна процедура не може використовуватися як інструмент для обходу судового порядку вирішення цивільних спорів.
Доводи третьої особи - ОСОБА_2 про те, що будинок знаходиться в аварійному стані та підлягає знесенню або переведенню до господарської будівлі, а за цією адресою зведено новий будинок, правового значення для вирішення спору не мають та оцінці при вирішенні цієї справи не підлягають.
Беручи до уваги всі обставини в сукупності, суд доходить висновку, що права позивачів порушено та підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування зняття Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області 14 лютого 2024 року з місця реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , позивачів та зобов`язання поновити їх реєстарцію за вказаною адресою, що є адекватним змісту порушеного права.
Таким чином позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати зняття Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області 14 лютого 2024 року з місця реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов`язати Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області поновити реєстрацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивачі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Петрівська сільська ради Вишгородського району Київської області, ЄДРПОУ - 04359620, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171.
Треті особи: Державна міграційна служба, ЄДРПОУ - 37508470, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя