Справа №534/2111/26
Провадження №2-о/534/68/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозова В.Ю, за участю: секретаря судового засідання Костюченко О.А., заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Горішньоплавнівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання зі спадкодавцем,
у с т а н о в и в :
Заявник звернулася із вказаною заявою, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витребувати у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за адресою: проспект Героїв Дніпра б. 40 м. Горішні Плавні
Кременчуцького району Полтавської області інформацію про державну реєстрацію шлюбу та свідоцтва про державну реєстрацію розірвання шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_3 , 1940 року народження.
Допитати як свідка, ОСОБА_4 , мешкає за адресою, АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 .
Заявлені вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 роки у заявниці померла мати ОСОБА_2 , Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27 вересня 2025 року.
В червні 2026 року по питанню оформлення спадщини після померлої матері ОСОБА_2 заявник звернулася в Горішньоплавнівську державну нотаріальну контору. Відповідно до листа з державної нотаріальної контори за №244/01-16 від 17.06.2026 року заявниці було відмовлено в оформленні свідоцтва про право власності на майно померлої ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом у зв`язку із пропущенням встановленого законодавством шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Крім того в листі нотаріальної контори звернено увагу на ті обставини, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану в актовому записі про народження заявника за № 9 від 16.03.1961 року складеного у виконавчому комітеті Новоолександрівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області заявника ім`я зазначено « ОСОБА_6 », а матір останньої зазначено « ОСОБА_7 », що підтверджується відповідним повторним свідоцтвом про народження. Згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану « ОСОБА_7 » змінила прізвище на « ОСОБА_2 », що підтверджується відповідними витягами про розірвання шлюбу та реєстрацію шлюбу.
Заявник зазначає, що у зв`язку із похилим віком та погіршенням стану здоров`я її матері ОСОБА_2 заявник фактично з 2023 року і до 26.09.2025 року постійно проживала із померлою матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 09.07.2026 заява прийняти до розгляду та відкрито провадження, задоволено клопотання про допит свідків та витребування доказів.
Ухвалою суду від 28.08.2026 повторно витребувано докази від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
В судовому засіданні заявник подану заяву підтримала та наполягала на її задоволенні.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , серед іншого, повідомила, що заявник дійсно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 у період з 2023 року і до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд, з`ясувавши думку учасників справи, заслухавши покази свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.09.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 10), яка є матір`ю заявника, що підтверджується свідоцтвами про одруження та свідоцтвом про народження (а.с. 11-13).
Також суд звертає увагу на довідку сектору з питань реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та інші документи, що також підтверджують факт спорідненості із заявником (а.с. 14-27).
Відповідно до відповіді № 246/22.3-35 від 02.09.2026 наданої відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості про реєстрацію шлюбу та розірвання шлюбу між ОСОБА_3 1940 року народження та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян - відсутні.
Згідно з листом державної нотаріальної контори за №244/01-16 від 17.06.2026 року заявниці заявнику відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на право звернення до суду, щодо встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем (а.с. 29 та на звороті).
Відповідно до положень ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У силу п.7 Постанов Пленуми Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника .
За приписами п.7 Постанов Пленуми Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, встановлення факту, що має юридичне значення залежить від мети, яка повинна мати правовий сенс і як наслідок, створювати для заявника будь-які правові наслідки.
Згідно норм ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до положень ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видючою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за таких обставин заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.263, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Горішньоплавнівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання зі спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:
Повне ім`я заявника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ