Справа №949/1158/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1288843 від 29 квітня 2020 року,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №1288843 від 29 квітня 2020 року у загальному розмірі 27960,00 грн, яка складається з: 6000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 21060,00 грн простроченої заборгованості за процентами та 900,00 грн простроченої заборгованості за комісією за надання кредиту, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 квітня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1288843, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 6000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії.
Договір укладено в електронній формі. Відповідач пройшов процедуру ідентифікації та підтвердив прийняття умов договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Первісний кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 6000,00 грн на зазначену ним банківську платіжну картку.
Однак відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, отримані кредитні кошти, проценти та комісію у визначеному договором порядку не сплатив.
29 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1288843 від 29 квітня 2020 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 27960,00 грн, з яких: 6000,00 грн - основний борг, 21060,00 грн - проценти та 900,00 грн - інші платежі.
Від представника відповідача адвоката Онишко Вікторії Михайлівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнано частково.
Представник відповідача зазначала, що відповідно до умов договору №1288843 від 29 квітня 2020 року сума кредиту становила 6000,00 грн, строк кредитування - 30 днів, проценти за користування кредитом за цей строк - 3060,00 грн, а комісія за надання кредиту - 900,00 грн.
Вказувала, що графіком платежів загальну суму зобов`язань відповідача визначено у розмірі 9960,00 грн, тоді як позивач просить стягнути 21060,00 грн процентів.
Представник відповідача посилалася на те, що після закінчення визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилося, а права кредитора у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання забезпечуються положеннями статті 625 ЦК України.
Виходячи з наведеного, представник відповідача вважала обґрунтованою заборгованість у загальному розмірі 9960,00 грн, яка складається з 6000,00 грн кредиту, 3060,00 грн процентів та 900,00 грн комісії, та просила позов задовольнити частково.
Крім того, представник відповідача заперечувала проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, посилаючись на типовий характер спору, незначну складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи та неспівмірність заявленої суми таких витрат.
Від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника, у якому остання просила позов задовольнити частково з урахуванням раніше поданого відзиву.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у їх сукупності та перевіривши доводи сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.
Судом встановлено, що 29 квітня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1288843.
Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту становить 6000,00 грн.
Пунктом 1.3 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 29 квітня 2020 року.
Пунктом 1.4 договору терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначено 29 травня 2020 року.
Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 3960,00 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 9960,00 грн.
Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту у сумі 900,00 грн, яка нараховується за ставкою 15 % від суми кредиту одноразово.
Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 3060,00 грн та нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.
Графіком платежів на 29 травня 2020 року визначено платіж у загальному розмірі 9960,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума кредиту, 900,00 грн - комісія за надання кредиту та 3060,00 грн - проценти за користування кредитом.
Анкета-заява на кредит №1288843 також містить відомості про суму кредиту 6000,00 грн, строк кредитування 30 днів, комісію за надання кредиту у сумі 900,00 грн та проценти за користування кредитом у сумі 3060,00 грн за ставкою 1,70 % на день.
У довідці про ідентифікацію зазначено, що договір підписано із застосуванням одноразового ідентифікатора F1602.
Договір укладено сторонами в електронній формі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір повинна містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.
Частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, договір, анкета-заява та довідка про ідентифікацію у своїй сукупності підтверджують укладення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №1288843 в електронній формі та погодження його істотних умов.
Факт укладення зазначеного договору відповідачем у відзиві не заперечується.
На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредиту позивачем подано платіжне доручення №18840521 від 29 квітня 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перераховано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на платіжну картку Mastercard № НОМЕР_2 кошти у сумі 6000,00 грн із призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1288843».
Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» на виконання запиту суду повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , яка прив`язана до рахунку НОМЕР_4 , та підтвердило зарахування 29 квітня 2020 року на вказаний рахунок коштів у сумі 6000,00 грн.
Номер картки, зазначений у платіжному дорученні кредитодавця, відповідає номеру картки, належність якої ОСОБА_1 підтверджена банком, а дата та сума переказу відповідають даті укладення договору та передбаченій ним сумі кредиту.
Відповідач факту отримання 6000,00 грн кредитних коштів у відзиві також не заперечував.
Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6000,00 грн за договором №1288843 підтверджений належними та взаємно узгодженими доказами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.
29 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ.
Актом приймання-передачі Реєстру боржників №2 від 29 грудня 2020 року підтверджено передачу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №58-МЛ.
З витягу з Реєстру боржників вбачається, що до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1288843 від 29 квітня 2020 року у загальному розмірі 27960,00 грн, з яких: 6000,00 грн - основний борг, 21060,00 грн - проценти та 900,00 грн - інші платежі.
Матеріали справи містять платіжну інструкцію №20806 від 29 грудня 2020 року на суму 5446965,03 грн, відповідно до якої платником є ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», отримувачем - ТОВ «Мілоан», а призначенням платежу зазначено плату за відступлення прав вимоги згідно з договором №58-МЛ від 29 грудня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, договором відступлення прав вимоги, актом приймання-передачі Реєстру боржників, витягом із Реєстру боржників та платіжною інструкцією підтверджено перехід до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за договором №1288843.
Доводів, які б спростовували перехід до позивача права вимоги за вказаним договором, стороною відповідача не наведено.
Разом з тим зазначення у Реєстрі боржників заборгованості у певному розмірі саме по собі не визначає суми, яка підлягає стягненню з боржника, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває право вимоги лише у тому обсязі та на тих умовах, у яких воно належало первісному кредитору.
Тому суд перевіряє обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.
Вимога про стягнення 6000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки факт надання та отримання відповідачем кредитних коштів у вказаному розмірі підтверджений дослідженими судом доказами, тоді як доказів їх повернення матеріали справи не містять.
Позивач також просить стягнути з відповідача 21060,00 грн процентів за користування кредитом.
Із відомості про щоденні нарахування вбачається, що протягом передбаченого договором 30-денного строку кредитування на суму кредиту 6000,00 грн нараховувалося по 102,00 грн процентів за кожний день, що відповідає ставці 1,70 % на день. За цей період кредитодавцем нараховано 3060,00 грн процентів.
Після 29 травня 2020 року кредитодавець продовжив нарахування процентів у розмірі 300,00 грн за кожний день, що відповідає ставці 5 % від суми кредиту. За наступні 60 днів у такий спосіб нараховано ще 18000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості за процентами становить 21060,00 грн.
Таким чином, 3060,00 грн процентів нараховано у межах погодженого сторонами строку кредитування, а 18000,00 грн - після настання визначеної пунктом 1.4 договору дати повернення кредиту.
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що у разі неповернення кредиту у визначений договором строк проценти надалі нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, встановленою пунктом 1.6 договору, тобто у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день.
Отже, можливість подальшого нарахування процентів за ставкою 5 % на день формально передбачена умовами укладеного сторонами договору.
Разом з тим наявність відповідної умови договору не виключає необхідності перевірки правової природи таких нарахувань та можливості їх стягнення з урахуванням норм матеріального права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитодавця у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.
Суд також враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23, відповідно до якого суд при вирішенні спору повинен встановити зміст та правову природу погоджених сторонами умов договору, при цьому не вправі за відсутності відповідної вимоги споживача самостійно змінювати умови договору або зменшувати розмір процентів лише з мотивів їх несправедливості чи надмірності.
У спірному договорі пунктом 1.6 визначено стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом, а пунктом 2.2.3 передбачено її застосування після настання визначеного договором строку повернення кредиту у разі невиконання позичальником зобов`язання.
Водночас зі змісту договору вбачається, що ставка 5 % визначена саме як процентна ставка за користування кредитом, тобто як плата, правова природа якої відповідає статті 1048 ЦК України, а не як інший розмір процентів річних, встановлений сторонами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на випадок прострочення виконання грошового зобов`язання.
Умови договору №1288843 не містять положення про те, що 5 % на день є погодженим сторонами розміром процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та не визначають таку ставку як окремий наслідок прострочення грошового зобов`язання.
Оскільки визначений договором строк кредитування закінчився 29 травня 2020 року, після цієї дати правові підстави для подальшого нарахування процентів саме за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України відсутні.
Отже, 18000,00 грн, нараховані після 29 травня 2020 року, за змістом умов договору є продовженням нарахування плати за користування кредитом, а не процентами, нарахованими як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, на момент укладення договору та виникнення прострочення діяло спеціальне правове регулювання, запроваджене у зв`язку з карантином, встановленим з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у відповідний період споживач звільняється від відповідальності за таке прострочення, а також заборонено збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, крім випадків, передбачених законом.
У даному випадку до настання встановленого договором строку повернення кредиту проценти нараховувалися за ставкою 1,70 % на день.
Після того, як 29 травня 2020 року кредит не був повернутий, із наступного дня кредитодавець застосував до неповернутої суми ставку 5 % на день.
Таким чином, застосування ставки 5 % на день було безпосередньо пов`язане з невиконанням відповідачем обов`язку повернути кредит у визначений договором строк та призвело до збільшення процентної ставки з 1,70 % до 5 % на день.
Таке збільшення відбулося у період дії встановленої законом заборони збільшувати процентну ставку у зв`язку з невиконанням споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит.
За таких обставин посилання позивача на пункти 1.6 та 2.2.3 договору не є достатньою правовою підставою для стягнення 18000,00 грн процентів, нарахованих після 29 травня 2020 року.
При цьому суд не зменшує розмір процентів з огляду на їх величину, несправедливість чи неспівмірність, а виходить із правової природи заявлених до стягнення нарахувань, визначеного сторонами строку кредитування та імперативних приписів закону.
Отже, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення 18000,00 грн процентів, нарахованих після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, є обґрунтованими.
Водночас проценти у сумі 3060,00 грн нараховані протягом визначеного сторонами 30-денного строку кредитування за погодженою пунктом 1.5.2 договору ставкою 1,70 % на день та відповідають умовам договору, графіку платежів і анкеті-заяві.
Тому із заявлених позивачем 21060,00 грн процентів стягненню підлягають 3060,00 грн, а у задоволенні вимоги про стягнення 18000,00 грн процентів слід відмовити.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 900,00 грн комісії за надання кредиту.
Пунктом 1.5.1 договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 900,00 грн, нараховується одноразово та становить 15 % від суми кредиту. Такий самий розмір комісії зазначено в анкеті-заяві та графіку платежів, відповідно до якого 900,00 грн комісії включено до загального платежу, строк сплати якого визначено 29 травня 2020 року.
Разом з тим відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22, досліджуючи, зокрема, договори про споживчий кредит ТОВ «Мілоан», встановив, що пунктом 1.5.1 таких договорів була передбачена одноразова комісія за надання кредиту. Водночас договори не містили переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавалися споживачу за сплату такої комісії. За цих обставин Верховний Суд дійшов висновку про нікчемність відповідних умов договорів на підставі частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У договорі №1288843 комісія у сумі 900,00 грн також визначена лише як «комісія за надання кредиту». При цьому договором не встановлено, за яку саме додаткову чи супутню послугу кредитодавця вона сплачується, не визначено змісту такої послуги, порядку її надання та її вартості окремо від самого надання кредиту.
Матеріали справи також не містять доказів того, що за сплату 900,00 грн ТОВ «Мілоан» надало відповідачу будь-яку окрему додаткову чи супутню послугу, крім дій, безпосередньо пов`язаних з укладенням та виконанням кредитного договору.
За таких обставин умова пункту 1.5.1 договору №1288843 про сплату 900,00 грн комісії за надання кредиту є нікчемною та не породжує для відповідача обов`язку зі сплати цієї суми.
Та обставина, що представник відповідача у відзиві включила 900,00 грн комісії до визначеного нею розміру заборгованості, не є підставою для її стягнення, оскільки нікчемність умови правочину встановлюється законом і не залежить від визнання такої умови стороною. Визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, вимога позивача про стягнення 900,00 грн комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.
Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 27960,00 грн з ОСОБА_1 підлягає стягненню 9060,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 3060,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 18000,00 грн процентів та 900,00 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, яку сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер на надання правничої допомоги, акт №Д/26142 наданих послуг від 14 квітня 2026 року та детальний опис наданих послуг.
Відповідно до акта №Д/26142 від 14 квітня 2026 року вартість професійної правничої допомоги у цій справі становить 8000,00 грн.
З детального опису наданих послуг вбачається, що адвокатом проведено усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості тривалістю 30 хвилин, здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погоджено правову позицію клієнта у справі тривалістю 30 хвилин, складено позовну заяву тривалістю 3 години 30 хвилин та подано її до суду. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.
Представник відповідача заперечувала проти стягнення зазначених витрат у повному розмірі, посилаючись на типовий характер спору, незначну складність справи та завищеність обсягу часу, зазначеного представником позивача на виконання відповідних робіт.
Оцінюючи наведені заперечення, суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а основними доказами є кредитний договір, анкета-заява, розрахунок заборгованості, документи щодо перерахування кредитних коштів та переходу права вимоги, тобто докази, характерні для цієї категорії справ.
Разом з тим матеріалами справи підтверджено фактичне надання позивачу професійної правничої допомоги, її безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи, перелік виконаних адвокатом робіт та погоджену сторонами вартість послуг.
Сам по собі типовий характер спору не свідчить про відсутність або непотрібність фактично наданої правничої допомоги та не є підставою для повного неврахування таких витрат.
За таких обставин суд вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн документально підтвердженими та такими, що пов`язані з розглядом цієї справи.
Водночас відповідачем також заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження таких витрат подано договір про надання правової допомоги №1799 від 10 лютого 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Романа Сацика», додаткову угоду №1 від 12 червня 2026 року та ордер на надання правничої допомоги.
Із додаткової угоди №1 вбачається, що правнича допомога надавалася саме у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №1288843, а загальна вартість правничої допомоги визначена сторонами у розмірі 6000,00 грн.
Представником відповідача у цій справі підготовлено та подано відзив на позовну заяву, у якому наведено заперечення щодо розміру заявленої заборгованості, правових підстав нарахування процентів після спливу строку кредитування, а також заперечення щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи частина наведених представником відповідача доводів визнана судом обґрунтованою, оскільки у задоволенні значної частини заявлених позовних вимог відмовлено.
Суд враховує, що правнича допомога відповідачу була безпосередньо пов`язана з розглядом цієї справи, відповідні процесуальні документи фактично підготовлені та подані до суду, а заявлений розмір витрат у сумі 6000,00 грн підтверджений поданими доказами.
Таким чином, витрати обох сторін на професійну правничу допомогу є такими, що пов`язані з розглядом цієї справи та підтверджені належними доказами.
Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру у загальному розмірі 27960,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 9060,00 грн, а у задоволенні вимог на суму 18900,00 грн відмовлено.
Отже, частка задоволених позовних вимог становить 32,4034 %, а частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, - 67,5966 %.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 862,71 грн, що відповідає частці задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2592,27 грн таких витрат.
Витрати відповідача на професійну правничу допомогу становлять 6000,00 грн.
Оскільки у задоволенні позовних вимог на суму 18900,00 грн, що становить 67,5966 % від загальної ціни позову, відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4055,79 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до результатів розгляду справи шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 862,71 грн судового збору та 2592,27 грн витрат на професійну правничу допомогу, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 - 4055,79 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 204, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626-629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №1288843 від 29 квітня 2020 року у загальному розмірі 9060,00 грн (дев`ять тисяч шістдесят гривень 00 копійок), з яких: 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за основним зобов`язанням та 3060,00 грн (три тисячі шістдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за процентами та 900,00 грн (дев`ятсот гривень 00 копійок) комісії за надання кредиту - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 862,71 грн (вісімсот шістдесят дві гривні 71 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2592,27 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві гривні 27 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4055,79 грн (чотири тисячі п`ятдесят п`ять гривень 79 копійок).
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.