Справа № 702/74/24
Провадження № 2/702/3/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Нейло І.М.,
за участю
секретаря судового засідання Прилуцької О.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 в режимі ВКЗ
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище Черкаської область в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на рухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 , який був змінений в квітні 2024 р. /т.2 а.с.6/ та в листопаді 2025 р., /т.3 а.с.1/, відповідно до якого просила:
- встановити факт проживання однією сім`єю, ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період часу з 19.03.2019 до 30.06.2023.
- визнати майно, а саме: автомобіль Volkswagen Touareg, д.н. НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя.
- визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , на частку автомобіля марки Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 .
- припинити позивачеві ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку автомобіля марки Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 , залишивши його у власності відповідача ОСОБА_4
- стягнути з ОСОБА_4 вартість 1/2 частки успадкованого автомобіля марки Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 в сумі 288226, 50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що мати позивача ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) 11.09.2001 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 .. Рішенням Монастирищенського районного суду від 15.02.2019 вказаний шлюб був розірваний (справа №702/999/18). ЇЇ мати познайомилась з ОСОБА_4 , з яким вони почали проживати, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з лютого 2011 року за адресою: АДРЕСА_1 . Власником зазначеного будинку була її мати, яка надала дозвіл ОСОБА_4 на реєстрацію в зазначеному будинку. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали як подружжя без реєстрації шлюбу та отримували дохід з обробки сільськогосподарських угідь. Встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу необхідне позивачу для отримання спадщини, який позивач просить встановити з 19.03.2019 до 30.06.2023. В період спільного проживання, а саме 12.12.2020 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спільно придбали транспортний засіб, а саме автомобіль Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 . В результаті ДТП, яка відбулась за участі її матері ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , відповідач отримав важкі травми, а її мати ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті матері зазначений автомобіль не було включено до спадкової маси, у зв`язку з його продажем відповідачем 20.10.2023 на користь сторонньої особи. Отримавши після смерті матері спадщину, не може реалізувати своє право на частку спірного автомобіля, у зв`язку із здійсненням відповідачем його відчуження, тому просила стягнути на свою користь грошову компенсацію вартості частини проданого автомобіля, як не отриманого нею спадку.
Ухвалою від 26.01.2024 в порядку забезпечення позову накладено арешт на транспортний засіб Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 . /т1 а.с.117,118/.
Ухвалою від 09.02.2024 відкрито провадження у справі, витребувано від приватного нотаріуса копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , зобов`язано відповідача надати оригінал договору купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 та призначено справу до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження. /т.1 а.с.130/.
Ухвалою від 11.03.2004 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Нікушиної В.С. про відвід судді Нейло І.М. / т.1 а.с.178/.
06.03.2024 подано письмовий відзив у якому представник відповідача не заперечувала проти встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 з 24.07.2019, між тим заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані тим, що мати позивача ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , зазначений шлюб було розірвано рішенням Монастирищенського районного суду Черкасько області від 15.02.2019. ОСОБА_4 не мав власного житла, тому ОСОБА_6 запропонувала відповідачу зареєструватись в її будинку, після чого, через деякий час вони почали жити однією сім`єю без укладення шлюбу. В період проживання однією сім`єю ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_9 грошові кошти які разом з власними коштами використав для придбання спірного автомобіля, тому представник вважає, що ОСОБА_6 не приймала участі у придбанні автомобіля Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 /т.1 а.с. 153-157/.
25.03.2024 позивачем подана відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи /т.2 а.с.1/.
02.04.2024 представником відповідача подано заперечення (на відповідь на відзив), згідно яких представник не заперечувала, що на час отримання в борг у ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 7000 доларів США, а саме 03.09.2020 відповідач по справі проживав однією сім`єю з ОСОБА_6 та вони спільно користувались спірним автомобілем, між тим представник вважає, що на придбання автомобіля Volkswagen Touareg ОСОБА_4 витратив власні збереження, а також кошти, які позичив у ОСОБА_9 . На думку представника, позивач не надала доказів, про те, що спірний автомобіль було придбано за кошти її матері ОСОБА_6 , на думку представника розрахунки вартості послуг елеватора не є належними та достатніми доказами, які можуть підтвердити отримання ОСОБА_6 прибутку з продажу зерна. /т.2 .а.с 11-15/.
Ухвалою суду від 07.05.2024 за клопотанням представників сторін витребувано з Територіального сервісного центру МВС №7142 інформацію стосовно транспортного засобу Volkswagen Touareg, д.н. НОМЕР_1 /т.2 а.с.44/.
Ухвалою суду від 24.10.2024 за заявою позивача, залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу /т.2 а.с.114/.
Ухвалою суду від 24.10.2024 за клопотанням позивача, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору власника транспортного засобу Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 /т.2 а.с. 115/.
Ухвалою суду від 16.01.2025 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи /т.2 а.с.173, 174/.
Ухвалою суду від 23.04.2025, за клопотанням представника позивача, замінено експертну установу для виконання ухвали про призначення судової автотоварознавчої експертизи /т.2 а.с. 209/.
02.10.2025 Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром надіслано повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з тим, що станом на 16.09.2025 транспортний засіб Volkswagen Touareg, н.з. НОМЕР_1 не був наданий для огляду, рахунок на оплату експертизи був оплачений. /т.2 а.с.234, 235/.
Ухвалою суду від 01.12.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Відмовлено ОСОБА_10 у задоволенні клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Прийнято до розгляду змінені позовні вимоги від 01.04.2024 та від 19.11.2025 /т.3 а.с. 16, 17/.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Мазай Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Нікушина В.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 , яка була допитана в судовому засіданні як свідок пояснила, що вона є донькою померлої ОСОБА_6 , яка з початку 2011 року проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . В період спільного проживання її мати та ОСОБА_4 підтримували гарні стосунки, разом проводили дозвілля, тримали господарство та обробляли належні її матері земельні ділянки. Зароблені під час спільної праці кошти використовували на потреби сім`ї. Через деякий час після спільного проживання її мати зареєструвала у своєму будинку ОСОБА_4 .. В період проживання її мати та ОСОБА_4 , за гроші які вони отримали в результаті спільної праці, придбали автомобіль Volkswagen Touareg, яким разом користувались, а також вони планували укласти шлюб. 30.06.2023 відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої травми отримали як її мати, так і ОСОБА_4 , але її мати невдовзі померла. Після смерті матері вона півтора місці доглядала за відповідачем у лікарні.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що тривалий час знає ОСОБА_6 та ОСОБА_4 оскільки вона, разом з ними, працювала на фермі. Їй відомо, що з 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , часто була у них в гостях, тому сприймала їх як сім`ю. За спільні кошти вони придбали автомобіль, яким разом користувались. Відомо, що ОСОБА_6 раніше була одружена з громадянином рф, але через деякий час розлучилась.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її племінницею та до початку війни вона проживала в Донецькій області, але часто їздила в гості до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які проживали з 2011 року однією сім`єю. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 утримували велике господарство та обробляли земельні ділянки, за рахунок чого жили. В 2019 році ОСОБА_6 зареєструвала ОСОБА_4 у своєму будинку. Після початку вторгнення рф свідок переїхала з Донецької області до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 де проживала з ними разом, святкувала з ними сімейні свята та сприймала їх як сім`ю.
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 давно планували одружитись, але не могли це зробити оскільки ОСОБА_6 перебувала у іншому шлюбі. Відомо, що у них був автомобіль, який вони придбали разом. Після ДТП ОСОБА_6 деякий час приймала участь у догляді за ОСОБА_4 , але невдовзі їй стало гірше та вона померла. Після смерті своєї матері позивач продовжувала приймати участь у лікуванні ОСОБА_4 .. Після того як ОСОБА_6 померла, родичі ОСОБА_4 забрали у позивача спірний автомобіль.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою відповідача ОСОБА_4 , яким вона зараз опікується у зв`язку з тим, що він є інвалідом першої групи та потребує сторонньої допомоги, після дорожньо-транспортної пригоди в яку потрапила їх сім`я. Під час ДТП в машині також перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Відомо, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дійсно були особисті взаємовідносини, але не вважає їх сімейними стосунками. ОСОБА_4 приїздив до ОСОБА_6 та возив її на машині, а ОСОБА_6 варила йому їсти. ОСОБА_4 зберігав свої речі в будинку ОСОБА_6 , які після її смерті були їм повернуті. ОСОБА_4 не казав, що планує укладати шлюб з ОСОБА_6 . Вважає, що ОСОБА_6 зареєструвала ОСОБА_4 у своєму будинку тому, що він робив ремонт в будинку ОСОБА_6 , тому вона. ОСОБА_4 постійного місця роботи не мав, але зі своїх заробітків відкладав гроші на придбання машини. Частину грошових коштів для придбання машини ОСОБА_4 позичив у її доньки ОСОБА_14 . ОСОБА_6 не працювала, але в неї були два паї сільськогосподарського призначення, які вона самостійно обробляла. Їй не відомо, щоб ОСОБА_4 допомогав ОСОБА_6 обробляти поля та вважає, що автомобіль Volkswagen Touareg був придбаний ОСОБА_4 за власні кошти.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що є племіннецею відповідача ОСОБА_4 , яким зараз опікується її мати ОСОБА_13 .. Після ДТП ОСОБА_4 став інвалідом першої групи, багато чого не пам`ятає, тому потребує постійної сторонньої допомоги. Під час ДТП в автомобілі крім інших родичів також перебувала ОСОБА_6 з якою ОСОБА_4 не перебував у фактичних шлюбних відносинах. Періодично ОСОБА_4 приїжджав до ОСОБА_6 щоб помитись та поїсти та іноді проживав, але сімейних стосунків у них не було. Вважає, що ОСОБА_6 зареєструвала ОСОБА_4 в своєму будинку тому, що він робив ремонт. Спільного бюджету у них не було, кожен з них жив сам для себе. ОСОБА_6 обробляла земельні паї, а ОСОБА_4 працював на різних роботах та збирав гроші на автомобіль. Коли ОСОБА_4 не вистачило грошових коштів на автомобіль він позичив у неї 7000 доларів. На цей час власником автомобіля Volkswagen. є ОСОБА_5 , який є чоловіком її матері ОСОБА_13 .
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 /т.1 а.с. 8-14/.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 володіла двома земельними ділянками сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,92 га. та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 / т.1 а.с. 25-26/.
Згідно довідки старости виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 14.01.2023, довідки старости виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 09.08.2023, копії будинкової книги та відмітки в паспорті відповідача, ОСОБА_4 з 24.07.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , /т.1 а.с. 27, 28, 128, 162, 198/.
Згідно довідки старости виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 14.01.2023, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня її смерті постійно проживала разом з ОСОБА_4 та вони вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується спільними фотографіями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які разом проводять вільний час / т.1 а.с. 30, 52, 64-66/.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за відповідачем ОСОБА_4 12.12.2020 було зареєстровано автомобіль Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 . /т.1 а.с. 31/.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1 а.с.32/.
Після смерті ОСОБА_6 , за заявою позивача ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу 17.08.2023 була заведена спадкова та відповідно до нотаріальних свідоцтв про право на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_6 наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , а також дві земельні ділянки сілськогосподарского призначення, які розташовані в межах Цибулівської селищної ради, площею 2,4605 га. та 2, 4636 га. /т.1 а.с.251, 253, 255/.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення та довідки МСЕК, ОСОБА_4 з 18.10.2023 призначена перша група інвалідності з потребою постійного стороннього догляду /т.1 а.с. 164-165/.
Як вбачається з копії розписки, та не заперечувалось сторонами, після смерті ОСОБА_6 , 27.08.2023 позивач ОСОБА_1 віддала родичам відповідача, у особі ОСОБА_15 , належне ОСОБА_4 , майно, яке зберігалось за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі виробничі засоби сільськогосподарського призначення, а саме: трактор «Беларус» з навісним обладнанням (оприскувач на 800 л., плуг 3-х корпусний, культиватор); мотоблок з причіпом та фрезою, підтверджує участь ОСОБА_4 в обробітку земель сільськогосподарського призначення, належних ОСОБА_6 та отримання ними прибутку /т.1 а.с.51/.
Спільна участь ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в обробітку земель сільськогосподарського призначення також підтверджується розрахунками вартості послуг елеватора, які були складені ФОП ОСОБА_16 на ім`я відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з зазначенням кадастрових номерів належних їй земельних ділянок. /т.1.а.с. 21-22/.
Зберігання відповідачем за місцем проживання майна: спірного автомобіля Volkswagen Touareg, а також іншого обладнання та інструментів, а саме: компресора, бетономішалки, станка для ланцюгів, бензокоси, болгарок, дрилі, шуруповерта також підтверджує наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 матеріальної можливості для їх придбання, а також участь ОСОБА_4 у веденні спільного господарства з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с. 51/.
Згідно копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.10.2023, відповідач ОСОБА_4 продав спірний автомобіль ОСОБА_5 за 576453 грн., та відповідно до довідки територіального сервісного центру МВС № 7142 від 19.09.2024, спірний автомобіль Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 зареєстровано 20.10.2023 за ОСОБА_5 , який проживає за адресою, АДРЕСА_2 /т.2 а.с.104,105/.
Оцінюючи покази допитаних в судовому засіданні свідків з боку позивача, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 суд вважає їх об`єктивними та такими, що узгоджуються з матеріалами справи, що підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 з 2019 року і до дня смерті ОСОБА_6 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства.
При цьому, суд критично ставиться до пояснень свідків з боку сторони відповідача, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки вони є суперечливими та не узгоджуються з матеріалами справи. Крім того, згідно пояснень свідків саме вони здійснюють догляд за відповідачем ОСОБА_4 , після дорожньо-транспортної пригоди, а чоловік свідка ОСОБА_13 є власником та володільцем спірного автомобіля, що свідчить про певну зацікавленість зазначених свідків в результатах розгляду справи.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Глава 8 СК України регулює право спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Тлумачення статей 60, 74 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тобто як майно, нажите під час перебування в шлюбі, так і майно жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23).
З урахуванням викладеного, суд вважє, що представник відповідача не спростувала презумпцію спільності права власності на спірний автомобіль, який був придбаний ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Посилання представника відповідача на те, що відомостями про доходи ОСОБА_6 не підтверджується, що вона мала офіційний дохід, тому не могла брати участі в придбанні спірного автомобіля, оцінюються критично, оскільки матеріалами справи та поясненнями свідків підтверджується, що ОСОБА_6 в період спільного проживання з ОСОБА_4 отримувала дохід неофіційно.
Також суд приймає до уваги накладну про придбання відповідачем ОСОБА_4 , золотої прикраси вагою 3,81 гр., що свідчить про матеріальну забезпеченність ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , в період їх проживання однією сімєю /т.1а.с.52/.
Не ґрунтуються на законі доводи представника відповідача, що оскільки спірне майно придбавалося за особисті кошти ОСОБА_4 то воно є його особистою власністю, позаяк тлумачення статей 60, 74 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тобто як майно, нажите під час перебування в шлюбі, так і майно жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що для придбання спірного автомобіля відповідач взяв у сестри ОСОБА_9 в борг 7000 доларів США на підтвердження чого було надано копію розписки /т.1 а.с. 166/.
Протокольною ухвалою суд зобов`язав представника відповідача надати в судове засідання для огляду її оригінал, оскільки вона містила ознаки виправлень тексту. Між тим, заявою від 21.04.2026 представник відповідача повідомила суд про неможливість надати для огляду оригінал зазначеної боргової розписки у зв`язку з тим, що вона була викрадена. /т. а.с. 74/.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період з 19.03.2019 по 30.06.2023, проживаючи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно розпоряджалися коштами, та в інтересах сім`ї придбали спірний автомобіль, марки Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 ,
На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період з 19.03.2019 по 30.06.2023, та придбання ними автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 , який був сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
У частині першій статті 1226 ЦК України зазначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною другою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
За загальним правилом частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Наведена норма за аналогією закону підлягає застосуванню і до визначення розміру частки у майні, що є у спільній сумісній власності, без його поділу.
Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
У частині п`ятій статті 1268 ЦК України зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після померлої ОСОБА_6 (матері позивача та дружини відповідача). За життя спадкодавця, у період шлюбу із відповідачем, було набуто спірний автомобіль, який зареєстрований на ім`я відповідача ОСОБА_4 . Оскільки після смерті спадкодавця відповідач 20.10.2023 відчужив зазначений автомобіль на користь третьої особи, чим унеможливив включення його до спадкової маси та видачу свідоцтва про право на спадщину.
Спірний автомобіль набуто відповідачем у період шлюбу зі спадкодавцем, а тому він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки після смерті дружини відповідач відчужив зазначене майно на власний розсуд, позбавивши спадкоємця першої черги (доньку спадкодавця) права на оформлення спадщини, то вона має право на отримання грошової компенсації вартості належної їй 1/2 частки у спадковому майні, оскільки відповідач належить тільки до спадкоємців четвертої черги.
На підставі викладеного суд вважає, що позивач обрала правильний спосіб захисту свого порушеного права шляхом пред`явлення вимоги про стягнення грошової компенсації вартості належної їй 1/2 частини спадкового майна до відповідача, який розпорядився цим майном.
Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.
Розмір такої компенсації позивачем визначено у розмірі 288226,50 грн. виходячи з умов договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.10.2023, відповідно до якого спірний автомобіль був проданий за 576453 грн.
Суд погоджується з обраним позивачем способом визначення вартості частини автомобіля оскільки відповідачем не було подано належних доказів, які б спростовували визначену вартість частини транспортного засобу. Між тим, суд сприяв сторонам у визначенні вартості спірного транспортного засобу призначивши автотоварознавчу експертизу, яка не була проведена за відсутності активних дій з боку сторони відповідача, що узгоджується з принципом диспозитивності цивільного судочинства /т.2 а.с.173, 174/.
За таких обставин вимоги позивачки є доведеними, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно матеріалів справи позивач є інвалідом I групи, тому питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 158 ЦПК України, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 26.01.2024.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на рухоме майно, задовольнити частково.
Визнати факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 19.03.2019 до 30.06.2023.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 у сумі 288226 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали від 26.01.2024, а саме накладений арешт на автомобіль Volkswagen Touareg, д.н. НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено - 18.09.2026.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса АДРЕСА_4 .
Суддя І.М. Нейло