КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
___________________________________
Справа № 366/2002/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/16955/2026
У Х В А Л А
28 вересня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., перевіривши виконання вимог статей 352, 354, 356 ЦПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування,
установив:
рішенням Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково.
На вказане рішення суду 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 на поштову адресу Київського апеляційного суду направив апеляційну скаргу, яка отримана судом 2 вересня 2026 року.
09 вересня 2026 року матеріали справи витребуванні з Іванківського районного суду Київської області.
Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 24 вересня 2026 року.
Однак апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення ухвалено судом 20 квітня 2026 року за відсутності учасників справи, тому строк на його апеляційне оскарження закінчився 20 травня 2026 року.
ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 28 серпня 2026 року, отже з пропуском встановленого законом строку.
Згідно ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що він отримав копію рішення суду 30 травня 2026 року. Після чого, 16 червня 2026 року ним було направлено до суду першої інстанції первісну апеляційну скаргу. Однак, ухвалою Київського апеляційного суду від 2 липня 2026 року його первісну апеляційну скаргу було повернуто, з підстав недотримання ним порядку подання апеляційної скарги. Зазначену ухвалу суду ним було отримано лише 5 серпня 2026 року, тому вважає, що зазначені обставини є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Проте, в матеріалах справи такі докази відсутні, а наявний лише супровідний лист про направлення копії рішення суду на поштову адресу відповідача 25 травня 2026 року та супровідний лист про направлення копії ухвали суду апеляційної інстанції на поштову адресу відповідача 21 липня 2026 року.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 не додані докази, що підтверджують дату отримання ним копії оскаржуваного рішення суду та копії ухвали суду апеляційної інстанції про повернення його первісної апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року.
Крім того, згідно п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги докази оплати судового збору не додані, а у поданій апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Закон України «Про судовий збір» визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань, як підставу для звільнення його від сплати судового збору, та не надано жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Відповідачем не надано доказів про його матеріальний стан та доходи, документи, що підтверджують наявність на його утриманні непрацездатних членів сім`ї, відсутність рухомого та нерухомого майна та інші, які можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 зазначено, що: «з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичною особою є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору».
Проте, відповідачем належних доказів свого скрутного матеріального стану не надано.
Таким чином вважаю, що відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання апеляційної скарги фізичною особою на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становив 3 028грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач сплатив мінімальний судовий збір у розмірі 3 028грн, тому за подання даної апеляційної скарги судовий збір становить 4 542грн (3 028грн х 150%).
Враховуючи викладене, відповідачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4 542грн та направити на адресу Київського апеляційного суду документ, що підтверджує сплату, а також надати документи, які підтверджують дату отримання копії рішення суду та ухвали апеляційного суду.
Одночасно повідомляю реквізити для оплати судового збору:
- розрахунковий рахунок [рахунок приховано]
- отримувач коштів ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101
- банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
- ЄДРПОУ 37993783
- код банку отримувача 899998
- код класифікації доходів бюджету 22030101.
Керуючись статтями 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суддя
ухвалив:
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року залишити без руху, надавши відповідачу строк в десять днів з дня отримання копії ухвали для надання документу про сплату судового збору та доказів отримання копії оскаржуваного рішення суду та ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
У разі невиконання ухвали в частині надання документу про сплату судового збору, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута відповідачу.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя