Справа № 197/835/26
Провадження № 2/177/2031/26
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне)
Іменем України
17 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ТОВ «Він фінанс» Романенко М.Е. через підсистему «Електронний суд» звернувся 02.07.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він фінанс» заборгованість за кредитним договором від 07.04.2019 № 773219 у загальному розмірі 18461,54 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 07.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі по тексту - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 773219, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування ним на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариством зобов`язання за договором виконано, перераховано ОСОБА_1 грошові кошти. При настанні терміну повернення кредиту, заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку з чим за кредитним договором утворилася заборгованість. Між ТОВ «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), яке 25.07.2024 змінило назву на ТОВ «Він фінанс», 12.04.2018 укладено договір факторингу № 1, за яким позивач набув право грошової вимоги зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.04.2019 № 773219 у розмірі 14424,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума основного боргу, 8424,00 грн - сума боргу за процентами, 2000,00 грн - сума боргу за пенею і штрафами. Оскільки відповідач заборгованість за договором не погашав, позивачем на суму боргу за період із 07.05.2019 по 23.02.2022, що становить 1024 дня прострочення грошового зобов`язання, нараховано суму збитків з урахуванням 3 % річних 1212,80 грн та інфляційних втрат 2824,74 грн. Відповідач продовжує ухилятися від погашення заборгованості, що є порушенням прав ТОВ «Він фінанс», у зв`язку з чим представник звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Від АТ КБ «Приватбанк» 03.09.2026 надійшла інформація щодо банківської карти, належної ОСОБА_1 .
У позові представником позивача зазначено про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 773219 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, за яким товариство надає клієнту грошові кошти в сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування нею.
За умовами договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом, строком на 30 днів. За користування позикою погоджено розмір зниженої процентної ставки 0,01 % від суми позики за кожен день користування (3,65 % річних), стандартної процентної ставки 1,8 % від суми позики за кожен день користування (657 % річних).
У випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку: пеню в розмірі 3 % від суми позики за кожний день прострочення, починаючи з 4-го дня прострочення; на 4-й день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 150,00 грн; на 30-й день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300,00 грн; на 90-й день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500,00 грн. Штрафи та пеня за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50 % суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 2000,00 грн.
Договір зі сторони позичальника підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.04.2019 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 773219, чим погодився із запропонованими умовами договору.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний номер, серію, номер, та дату видачу паспорту, адресу проживання, електронну адресу та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Авентус Україна»виникло зобов`язання щодо надання коштів у позику, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.
Судом отримано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що у банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано банківська картка № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 , на яку 07.04.2019 надійшли грошові кошти у сумі 4000,00 грн, тобто ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання за договором виконав.
Згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 07.04.2019 № 773219, ОСОБА_1 мав 07.05.2019 повернути суму позики в розмірі 4000,00 грн та сплатити проценти в розмірі 12,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 12.09.2019 (дату переуступки права вимоги) за договором № 773219 розмір заборгованості за тілом кредиту складав 4000,00 грн, за відсотками 8424,00 грн, за пенею та штрафами 2000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Підпунктом 5 пункту 2.1 договору № 773219 обумовлено право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 12.04.2018 укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (фактор) права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги. Разом з правом вимоги до фактора переходить всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Сторони договору погодилися із тим, що незалежно від наявності цього договору, клієнт не зобов`язаний відступати факту права вимоги, які не були відступлені фактору згідно реєстру прав вимоги, а фактор не має права вимагати від клієнта відступлення таких прав вимог фактору.
Додатковою угодою б/н від 31.12.2018 до договору факторингу від 12.04.2018 № 1, продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2019 або до повного виконання обов`язків з боку сторін.
Додатковою угодою № 25 від 12.09.2019 до договору факторингу від 12.04.2018 № 1, сторони обумовили суму фінансування за відступлення права вимоги на умовах договору факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 25 від 12.09.2019, право вимоги за договором від 07.04.2019 № 773219, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 25.07.2024 змінило назву на ТОВ «Він фінанс», що не є перетворенням юридичної особи.
Суд звертає увагу на те, що в тексті позову представник позивача зазначає про отримання ТОВ «Він фінанс» права вимоги до відповідача у загальному розмірі 14424,00 грн, з яких сума основного боргу 4000,00 грн, за відсотками 8424,00 грн, за пенею і штрафами 2000,00 грн.
Однак, як вбачається з витягу з реєстру права вимоги № 25, первісний кредитор передав позивачу право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 на суму 6160,00 грн, із яких заборгованість за основним боргом 4000,00 грн, за відсотками 2160,00 грн. При цьому до складової заборгованості не входять нараховані суми пені та штрафів.
Суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ, у даному випадку розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок, на чому акцентує увагу Верховний Суд у своїй постанові від 23.01.2018 по справі №775/7704/15.
Представником позивача до складу заборгованості включена сума пені та штрафу у загальному розмірі 2000,00 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 611, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму.
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За положеннями ст. 61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами договору № 773219, а саме п. 4.4, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, нарахування якої відбувається за кожний день прострочення у випадку прострочення повернення суми позики, починаючи з 4-го дня прострочення, після чого, окрім пені позичальник додатково має сплатити штраф у розмірі 150,00 грн, на 30 день прострочення у розмірі 300,00 грн, на 90 день прострочення у розмірі 500,00 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Ураховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.10.2015 № 6-2003цс15, від 11.10.2017 № 6-1374цс17, та має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні судом таких норм матеріального права.
Враховуючи обумовлені між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Він фінанс» умови договору факторингу від 12.04.2018 № 1, зокрема перехід до фактора права вимоги у розмірі встановленому у реєстрі права вимоги, розмір заборгованості відповідача, вказаний у витязі у реєстрі права вимоги, суд приходить до висновку про отримання позивачем право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 773219 у загальному розмірі 6160,00 грн, з яких 4000,00 грн основний борг та 2160,00 грн борг за відсотками.
Підстав для перерахунку розміру заборгованості по відсоткам суд не вбачає, оскільки в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок порядку нарахування первісним кредитором відповідачу відсотків із зазначенням періоду нарахування та розміру відсоткової ставки (зниженої або стандартної), власних розрахунків заборгованості, проведених ТОВ «Він фінанс» після набуття прав вимоги, суду не надано, а тому суд погоджується із розміром заборгованості 2160,00 грн, вказаною у витязі з реєстру права вимоги.
Позивачем за договором № 773219 проведено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у період з 07.05.2019 по 23.02.2022.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Такий висновок сформульовано Верховним Судом України та підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15.
Дослідженням наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, встановлено, що нарахування проводилося виходячи із загальної суми заборгованості 14424,00 грн, до складу якої увійшла також сума неустойки, а тому є невірним, не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, отже судом до уваги не береться, у зв`язку з чим суд вважає необхідним навести власний розрахунок.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних можливе на суму невиконаного відповідачем грошового зобов`язання, що включає тіло кредиту 4000,00 грн та відсотки за користування кредитом 2160,00 грн, а всього 6160,00 грн.
Таким чином розмір 3 % річних за прострочення зобов`язання за договором № 773219 за період із 07.05.2019 по 23.02.2022 (1024 дні) становить 517,95 грн (121,01 грн за 2019 рік, 184,80 грн за 2020 рік, 184,80 грн за 2021 рік, 27,34 грн за 2022 рік); розмір інфляційних втрат за період із 07.05.2019 по 23.02.2022 становить 1206,35 грн (6160,00 грн * 1.19583593 сукупний розмір інфляції - 6160,00 грн).
Із урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених наданих позивачем доказів, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 07.04.2019 № 773219, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Він фінанс» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним боргом у розмірі 4000,00 грн, за відсотками в розмірі 2160,00 грн, 3 % річних у розмірі 517,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 1206,35 грн, а загалом 7884,30 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та адвокатським бюро «Анастасії Мінковської», додаткової угоди від 22.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 33, яким договір доповнено пунктом про представництво та захист інтересів товариства у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 ; свідоцтво серії КС № 11306/10 на ім`я Міньковської А.В. про право на заняття адвокатською діяльністю; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, де зазначено вид наданих адвокатом послуг (підготовка позовної заяви з додатками) та загальна вартість послуг 5000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне, згідно зі ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він фінанс» у рахунок часткового відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1137,11 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 2135,50 грн, пропорційно частині задоволених вимог (42,71%).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ) заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 07.04.2019 № 773219 у загальному розмірі 7884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 30 копійок, яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок; нарахованих за період із 07.05.2019 по 23.02.2022 інфляційних втрат у розмірі 1206 (одна тисяча двісті шість) гривень 35 копійок, 3 % річних у розмірі 517 (п`ятсот сімнадцять) гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ) у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1137 (одна тисяча сто тридцять сім) гривень 11 копійок, та понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2135 (дві тисячі сто тридцять п`ять) гривень 50 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 25.09.2026
Суддя: