Справа № 344/11710/26
Провадження № 2/344/6223/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати днів тимчасової непрацездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, компенсація втрати частини доходів з порушенням строків їх виплати,-
В С Т А Н О В И В :
22.06.2026 представник позивача - адвокат Чаплінська О.В. звернулася з позовом до відповідача, у якому просить : стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на користь ОСОБА_1 : заборгованість із невиплаченої заробітної плати та оплату днів тимчасової непрацездатності по листах непрацездатності в сумі 71 652,95 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 459 799,20 гривень за період з 21.11.2019 по 16.06.2026 ; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 56 047,75 грн. за період з грудня 2019 року по червень 2026 року. В обґрунтування позову, зокрема, зазначено, що згідно наказу Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» від 30.11.2018 №215 (копія додається) ОСОБА_1 прийнято тимчасово на посаду першого заступника директора заводу з виробництва та економіки з 03.12.2018. Наказом від 28.12.2018 №232 (копія додається) ОСОБА_1 призначено першим заступником директора заводу з виробництва та економіки з 28.12.2018 року. Згідно наказу № 271 від 20 листопада 2019 року (копія додається) ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника директора заводу з виробництва та економіки з 20.11.2026 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП (в зв`язку із невиплатою заробітної плати). При звільненні ОСОБА_1 20.11.2019 року йому не було виплачено всіх сум, що належать йому від підприємства у порядку передбаченому ст.116 КЗпП України. Станом на 16.06.2026 позивачу не здійснено виплату жодних сум, які підлягали виплаті у день звільнення - 20.11.2019 року. Обставини перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем також підтверджуються записом у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( копія додається), довідкою вих. №13 від 28.05.2026 року (копія додаються), а також довідкою форми ОК-7 та довідкою форми ОК-5. 28.05.2026 року від Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на адресу електронної пошти адвокатського бюро «Олени Чаплінської» надійшов лист-відповідь на адвокатський запит вих. №11 від 28.05.2026 року з додатками на 10 сторінках.
Згідно зазначеного листа-відповіді позивачу стало відому про те, що заборгованість по заробітній платі після утримання податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 на момент звільнення становила - 58 254,43 грн. та повідомлено, що на даний час заборгованість по заробітній платі відсутня, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Проте будь-яка виписка із банківського рахунку разом із листом-відповіддю на адвокатський запит вих. №11 від 28.05.2026 року не була надана. Зазначене і стало підставою для звернення до Івано-Франківського міського суду за захистом порушеного права Позивача виплату заробітної плати та усіх платежів, передбачених ст.116 КЗпП.
Будь-які письмові повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні 20.11.2019 року від відповідача позивачу не надходили. Станом на момент подачі позову заборгованість по заробітній платі після утримання податків та обов`язкових платежів ОСОБА_1 у розмірі 58 254,43 грн. Позивачу у встановленому законодавством порядку не виплачена відповідачем.
У листі вих.№11 від 28.05.2026 року, заборгованість по заробітній платі у розмірі 58 254,43 грн. визначена після утримання податків та обов`язкових платежів , а тому враховуючи вищезазначену позицію для визначення розміру заборгованості по заробітній платі потрібно врахувати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, та розмір військового збору - 5%, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Таким чином розмір заборгованості по заробітній платі, який підлягає стягненню з відповідача становить 58 254,43 грн + (58 254,43 грн*23%) = 71 652,95 грн.
Розрахунок середньоденної (годинної) заробітної плати у відповідності до п.8 Порядку №100 та з урахуванням розрахункових листків за вересень 2019 та жовтень 2019 року (копія додається) 09.2019 року - 12 робочих днів-3 142,86 грн. (оклад по днях) +35,55 грн. (індексація зарплати)+377,14 грн. (надбавка 12%)=3555, 55 грн. 10.2019 року - 13 робочих днів - 3250,00 грн. (оклад по днях) +36,77 грн. (індексація зарплати) = 3286,77 грн. СЗП = 3555, 55 грн. +3286,77 грн. / (12 +13)= 273,69 грн. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.11.2019 року по 16.06.2026 року становить 1680 (робочі дні)* 273,69 грн. ( середньоденна (годинна) заробітна плата) = 459 799,20 грн. Відповідач не провів повний розрахунок із позивачем в день звільнення, а тому він повинен понести відповідальність згідно вимог ст. 117 КЗпП України.
Також, вважає, що стягненню підлягає компенсація за втрату частини заробітної плати у зв`язку із затримкою строків її виплати, виходячи із розрахунку, що додається а саме у розмірі 56 047,75 грн.
29.06.2026 - відкрито провадження у справі.
У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав та мотивів, що викладені письмово. Позов просила задовлити.
Представник відповідача - повторно не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Суд заслухавши вступне слово позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Так, відповідно до наказу Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» від 30.11.2018 за №215 ОСОБА_1 прийнято тимчасово на посаду першого заступника директора заводу з виробництва та економіки з 03.12.2018.
Згідно із наказом від 28.12.2018 за №232 ОСОБА_1 призначено першим заступником директора заводу з виробництва та економіки з 28.12.2018 року.
Наказом № 271 від 20.11.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника директора заводу з виробництва та економіки з 20.11.2019 за ч. 3 ст. 38 КЗпП ( в зв`язку із невиплатою заробітної плати).
Відповідно до відповіді, ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» від 28.05.2026 за №11, що надана адвокату О. Чаплінській, заборгованість ОСОБА_1 після утримання податків та зборів становила 28 254, 43 грн. ( в тому числі 17 566,22 грн. сума виплат по лікарняних листка). На даний час заборгованість по заробітній платі відсутня).
Разом з тим, як вбачається із відомостей Пенсійного фонду форми ОК-5 та та ОК-7, такі надходження від відповідача у період з 20.11.2019 відсутні.
Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі складала 71 652, 95 грн. без врахування податків та зборів ( 48 254,43 грн. х 23 %), станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена, у зв`язку з чим саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки розрахунок з позивачем так і не проведений.
Позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд, при вирішенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 у якій суд зазначив, що при вирішенні таких вимог належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
При цьому, суд не приймає розрахунок позивача, оскільки такий здійснено за період з 21.11.2019 по 16.06.2026. розрахунок слід здійснювати за останніх шість місяців, що передували зверненню до суду, відтак, а саме з 16 жовтня 2025 по 16 червня 2026 року.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 10, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Розрахунок середньоденної (годинної) заробітної плати у відповідності до п.8 Порядку №100 та з урахуванням розрахункових листків за вересень 2019 та жовтень 2019 року (копія додається) 09.2019 року - 12 робочих днів-3 142,86 грн. (оклад по днях) +35,55 грн. (індексація зарплати)+377,14 грн. (надбавка 12%)=3555, 55 грн. 10.2019 року - 13 робочих днів - 3250,00 грн. (оклад по днях) +36,77 грн. (індексація зарплати) = 3286,77 грн. СЗП = 3555, 55 грн. +3286,77 грн. / (12 +13)= 273,69 грн.
У зв`язку з викладеним кількість робочих днів за період з 01.10.2025 по 30.12.2025 включно складає 65 дні.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 16.12.2025 по 16.06.2026 складає грн. (273,69 грн. х 129 робочих днів = 35 306 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 56 047,75 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 КЗпП України.
Згідно з вимогами ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Нормами ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Отже, позивач, права якого порушені відповідачем, має право на стягнення з відповідача як роботодавця на її користь як працівника, компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Так, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).
Відповідно до вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок компенсації саме у порядку визначеному вимогами вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 №159 та виходячи з даних зазначених із розміру заборгованості, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок компенсації є арифметично вірним.
Наведені висновку суду ґрунтуються на тому, що розмір компенсації може бути визначений виключно на момент виплати робітнику заборгованості по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати, що відповідає положенням ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та виключно у випадку, якщо строк її виплати заробітної плати був порушений. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що на момент нарахування заробітної плати робітнику, роботодавець не може визначати розмір такої компенсації, оскільки невідомо, коли заробітна плата буде виплачена і чи буде порушений строк її виплати, а від строку затримки виплати заробітної плати залежить і розмір компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку можливе стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 56 047, 75 грн. за період, без утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Разом з тим, слід зазначити, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, однак суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що обов`язково вказує в резолютивній частині рішення (постанови Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року в справі № 757/27799/21-ц, від 06 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23, від 20 лютого 2025 року в справі № 640/8835/22).
Незазначення у рішенні суду, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів, не означає, що визначена сума підлягає повному стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком працівника та роботодавця, а суд визначає таку суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 757/44003/19, від 22 грудня 2025 року в справі № 306/2031/24,від 18 лютого 2026 року в справі № 639/615/24).
Отже, усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час вирішення спорів працівників з роботодавцями про стягнення сум, які прирівнюються до заробітної плати, на користь працівника.
Такий же алгоритм податкових відрахувань застосовний і до судових рішень про стягнення з роботодавця майнових втрат працівника, які він зазнав у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відтак, так як позов задоволено частково, слід стягнути з відповідача у користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 304 грн.
Керуючись ст. ст. 3 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 158, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на користь ОСОБА_1 :
- заборгованість із невиплаченої заробітної плати та оплату днів тимчасової непрацездатності по листах непрацездатності в сумі 71 652 (сідесят одну тисячу шісот п`ятдесят дві) гривні 95 грн. з відрахування з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті.
- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 35 306 ( тридцять п`ять тисяч триста шість ) гривень з відрахування з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті,
- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 56 047 (п`ятдесят шість тисяч сорок сім ) гривень 75 грн. за період з грудня 2019 року по червень 2026 року з відрахування з цієї суми передбачених законом обов`язкових податків та зборів при виплаті.
У інші частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на користь ОСОБА_1 1 304 ( одну тисячу триста чотири ) гривні судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання : АДРЕСА_1 ;
Відповідач : Державне підприємство «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», код ЄДРПОУ : 07552205, місцезнаходження : вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ.
Повне рішення складено 28.09.2026.
Суддя Кіндратишин Л.Р.