30 вересня 2026 року
Справа № 646/6826/20
Провадження № 2/646/934/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30.09.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - Косінцева К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж», Приватного акціонерного товариства «Трест Жилстрой - 1», Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначив, що 25.06.2020 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - «МАЗ», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку № 2 по вул. Ковальська у м. Харкові, не обравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив відрив дроту живлення трамваїв, в результаті чого дріт впав на автомобіль марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, після чого його автомобіль отримав пошкодження, чим була заподіяна матеріальна шкода.
11.08.2020 року постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.
Згідно рахунку фактури № [номер приховано] від 06.07.2020 року, виконаного ТОВ «Сеул-Авто», вартість відновлювального ремонту становить 20789 грн. 00 коп.
Крім матеріальних збитків, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні йому негативних наслідків в результаті ДТП, як безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків відноситься нервовий стрес, який він пережив під час пошкодження транспортного засобу. Він дуже глибоко пережив завдання пошкоджень транспортному засобу. До того ж, відмова ОСОБА_3 у здійсненні добровільного відшкодування завданої шкоди, призвела до необхідності звернення до фахівців в галузі права, для надання роз`яснень стосовно даної справи, збирання необхідних документів для складання позовної заяви та інше.
Також, пошкодження автомобіля спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситись, втратив спокій та сон. Крім того, йому та його родині довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні.
Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок ДТП, в розмірі 20789 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 року, справа розподілена судді Білінській О.В.
Ухвалою суду від 04.12.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У грудні 2020 року ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 178 ЦПК України, надав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що він повністю не погоджується зі своєю провиною та з постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.08.2020 року, якою його визнано винним у ДТП. Якщо навіть допустити той факт, що він винен у вказаному ДТП, а шкода заподіяна у розмірі 20789 грн. 00 коп., то поліс ОСАГО № АО/6309204 від 26.09.2019 року повністю покриває збитки ОСОБА_1 .
Його цивільно-правова відповідальність була застрахована на момент ДТП 25.06.2020 року у ПАТ «НАСК «Оранта».
Він є неналежним відповідачем, а тому позовна вимога про стягнення з нього матеріальних збитків в сумі 20789 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.
Крім того, вважає, що позивачем не обгрунтована та не доведена вимога щодо відшкодування моральної шкоди, не зазначено які саме моральні страждання зазнав позивач, не зазначено причинно-наслідковий зв`язок його душевного стану з вказаними подіями. Не надано жодних доказів щодо порушення звичайного способу життя.
Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт спричинення йому моральної шкоди, у зв`язку з чим, вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Крім того, він не погоджується з витратами на професійну правничу допомогу.
Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
30.12.2021 на підставі розпорядження № 02?13/177 «Щодо повторного автоматизованого розподілу невирішених судових справ, які перебували в провадженні судді Білінської О.В.» справа надійшла в провадження судді Шелест І. М.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
На виконання вказаного Розпорядження Червонозаводським районним судом м. Харкова до Ленінського районного суду м. Полтави було передано для продовження розгляду цивільну справу № 646/6826/20 судді Шелест І.М., яку згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя № 123/0/15-22 від 15.02.2022 звільнено зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
В Ленінському районному суді м. Полтави вищевказана цивільна справа реєстрацію в автоматизованій системі документообігу не проходила.
Вищевказана цивільна справа була повернута Ленінським районним судом м. Полтави до Червонозаводського районного суду м. Харкова, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 року, цивільна справа передана для розгляду судді Глобі М.М.
Ухвалою суду від 27.01.2023 року цивільну справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 11.04.2023 року задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі в якості належних співвідповідачів ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», ПАТ «Трест Жилстрой - 1» та ПАТ «НАСК «Оранта».
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_3 , ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», ПАТ «Трест Жилстрой - 1» та ПАТ «НАСК «Оранта», в обґрунтування якої зазначив, що звертаючись до суду з первісним позовом, він зазначив лише одного відповідача ОСОБА_3 , але отримавши від нього відзив на позовну заяву, йому стало відомо, що саме власником автомобіля, яким керував ОСОБА_3 та яким скоєно правопорушення, належить ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», а користувачем на час скоєння ДТП є ПАТ «Трест Жилстрой - 1».
Таким чином, вважає, що відшкодовувати збитки, завдані внаслідок ДТП, повинні всі відповідачі солідарно.
Крім того, ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило страхове відшкодування за пошкоджений автомобіль в сумі 8627 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями та листом від 19.02.2021 року.
Просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», ПАТ «Трест Жилстрой - 1», ПАТ «НАСК «Оранта» на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 12162 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.
У травні 2023 року ПАТ «Трест Житлобуд-1», у відповідності до ст. 178 ЦПК України, надало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ «Трест Житлобуд-1» не погоджується з позовними вимогами, заперечує проти їх задоволення, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.08.2020 року ОСОБА_3 у зв`язку з ДТП, яка відбулась 25.06.2020 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «МАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 належить ПАТ «Трест «Житлобуд-1».
На підставі договору оренди будівельної техніки № 68796 від 15.09.2018 року ПАТ «Трест Житлобуд-1» належний йому сідельний тягач «МАЗ-6430С9-8529-011», державний номерний знак НОМЕР_1 , передав в оренду ПАТ «Південспецатоменергомонтаж».
На момент вчинення ДТП ОСОБА_3 експлуатував транспортний засіб «МАЗ-6430С9-8529-011», державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки займав посаду водія та перебував у трудових відносинах з АТ «Південспецатоменергомонтаж».
Цивільно-правова відповідальність ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», який на відповідній правовій підставі, а саме договору оренди володіє транспортним засобом «МАЗ-6430С9-8529-011», державний номерний знак НОМЕР_1 ,на час ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6309204. Ліміт страхового відшкодування становить - 100030 грн. 00 коп., розмір франшизи - 2500 грн. 00 коп. Строк дії з 27.09.2019 року до 26.09.2020 року.
Тобто, сума відшкодування, про стягнення якої просить позивач, не перевищує розмір страхового ліміту.
Просило у задоволенні позовної заяви до ПАТ «Трест Житлобуд-1» відмовити у повному обсязі.
У травні 2023 року ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», у відповідності до ст. 178 ЦПК України, надало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» не погоджується з позовними вимогами, заперечує проти їх задоволення, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки цивільно-правова відповідальність ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» була застрахована, ліміт страхової відповідальності на момент ДТП становив 100030 грн. 00 коп., сума відшкодування, про стягнення якої просить позивач, не перевищує розмір страхового ліміту.
Позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що позивач звертався до страховика ПАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування завданих збитків, не надано доказів проведення експертизи пошкодженого транспортного засобу, чи будь-якого огляду експерта, не надано доказів, які саме пошкодження отримав транспортний засіб «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 під час ДТП, яке сталось 25.06.2020 року.
Просило у задоволенні позовної заяви до ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» відмовити у повному обсязі.
Позивач та його представник під час судового розгляду заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Представник позивача зазначив, що позивач є законним володільцем транспортного засобу «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , він фактично перебував у його постійному користуванні.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 під час судового розгляду позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Також просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу.
Представники відповідачів ПАТ «Трест Житлобуд-1», ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», ПАТ«НАКС «Оранта» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено під час судового розгляду, згідно постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.08.2020 року, ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як встановлено судом, 25.06.2020 року приблизно о 15 год.00 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку № 2 по вул. Ковальська у м. Харкові, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його, та безпечно керувати ним, здійснив відрив дроту живлення трамваїв, в результаті чого дріт впав на автомобіль марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_2 і його пошкодив (т. 1 а.с. 6).
Постановою Харківського апеляційного суду від 16.06.2021 року, постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.08.2020 року залишено без змін (т. 1 а.с. 78-80).
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 25.06.2020 року, встановлена і не підлягає доказуванню.
Власником автомобіля марки «Audi», державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , а законним володільцем на час ДТП - ОСОБА_1 . Власником автомобіля марки «МАЗ», державний номер НОМЕР_1 на час ДТП був ПАТ «Трест Житлобуд - 1» (т. 1 а.с. 9, 195).
Згідно договору оренди будівельної техніки № 68796 від 15.09.2018 року, ПАТ «Трест Житлобуд - 1» передав автомобіль (тягач) «МАЗ» державний номер НОМЕР_1 в оренду ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» (т. 1 а.с. 191-194).
ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» та виконував службові обов`язки в якості водія автотранспортного засобу під час ДТП 25.06.2020 року (т. 1 а.с. 212-213).
Цивільно-правова відповідальність користувача автомобілю «МАЗ» державний номер НОМЕР_1 ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» на момент ДТП була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом № АО/6309204 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.09.2019 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100030 грн. 00 коп.; розмір франшизи - 2500 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 206).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за № 1961-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон № 1961-ІV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16- ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Статтею 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою виходить за межі страхового відшкодування, оскільки спеціальним законом не покривається така шкода, що пов`язана із зносом запчастин (ст. 29 Закону № 1961-ІV).
У постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов до висновку, що правильним є висновок про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки її ч. 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15- ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного. Суду викладеної у Постанові від 07.07.2020 року у справі № 910/4790/19, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону № 1961-ІV здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
У п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
До аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11.12.2019 року у справі № 522/15636/16-ц.
Судом встановлено, що за фактом настання страхового випадку, а саме скоєння 25.06.2020 року у м. Харкові ДТП за участю транспортного засобу марки «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу марки «Audi А4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ПАТ «НАСК «Оранта» отримано заяву про страхове відшкодування від ОСОБА_5 та повідомлення про ДТП від ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 46-47).
21.12.2020 року ПАТ НАСК «Оранта» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Audi А4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 158-159).
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 91-D/83/7 від 28.01.2021 року, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу марки «Audi А4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП, склав 11126 грн. 96 коп. (т. 2 а.с. 160-161).
Як зазначив позивач та фактично підтверджується даними страхових актів № ОЦВ-20-20-41752/1 від 12.01.2021 року, № ОЦВ-ЗГ-20-20-41752/2 від 12.02.2021 року, відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, ПАТ НАСК «Оранта» було здійснено виплати страхового відшкодування 2822 грн. 27 коп. та 5804 грн. 69 коп., в загальному розмірі 8626 грн. 96 коп. (11126 грн. 96 коп. (сума матеріального збитку) - 2500 грн. 00 коп. (сума франшизи, встановленої згідно полісу № АО/6309204 від 26.09.2019 року)).
Як встановлено під час судового розгляду та фактично підтверджується листом ПАТ НАСК «Оранта» за № 12090-06-13/47 від 16.02.2026 року, потерпілий не подавав страховику заяву щодо узгодження суми страхового відшкодування (т. 2 а.с. 155 - 156).
Суд критично сприймає посилання позивача на рахунок-фактуру № [номер приховано] від 06.07.2020 року, як на підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 20789 грн. 00 коп., виходячи з наступного.
Так, обов`язок доведення таких складових як наявність шкоди, причинного зв`язку між завданою шкодою та діями відповідача, а також розмір шкоди, покладається на позивача.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачем не надано суду належного звіту про оцінку майна або висновок автотоварознавчої експертизи, який би відповідав вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Верховний Суд неодноразово наголошував, що звіт про оцінку майна є неналежним доказом, якщо об`єкт не оглядався експертом.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вартість робіт, зазначена у вказаному вище рахунку-фактурі № [номер приховано], наявність пошкодження автомобілю марки «Audi» державний номерний знак НОМЕР_2 , пов`язані саме з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 25.06.2020 року.
При цьому, суд зазначає, що позивач не звільнений від обов`язку довести розмір шкоди належними засобами доказування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує сторона, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання на рахунок-фактуру № [номер приховано] ТОВ «Сеул-Авто», без об`єктивного експертного підтвердження обсягу пошкоджень та їх причинно-наслідкового зв`язку з ДТП, є безпідставним.
Таким чином, враховуючи, що ПАТ НАСК «Оранта» було здійснено виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 8626 грн. 96 коп., відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 91-D/83/7 від 28.01.2021 року, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ст. 12 Закону № 1961-ІV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначено у п. 36.6. ст. 36 Закону № 1961-ІV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Таким чином, сума франшизи у розмірі 2500 грн. 00 коп. підлягає стягненню на користь позивача з ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», як страхувальника та особи, працівником якої, під час виконання ним своїх трудових обов`язків, завдано шкоду.
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Позивач на обґрунтування доводів про наявність моральних страждань посилається на факт душевних страждань, які він зазнав у зв`язку із пошкодженням майна, яке перебувало у його користуванні, втратою часу на оформлення дорожньо-транспортної пригоди, отримання страхового відшкодування, неможливість використання пошкодженого транспортного засобу, що змінило його постійний спосіб життя.
На підставі ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом виходячи з вимог розумності і справедливості, з урахуванням характеру дій ОСОБА_3 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду з необережності. Приймаючи до уваги зазначене, а також враховуючи, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» та виконував службові обов`язки в якості водія автотранспортного засобу, суд покладає компенсацію моральної шкоди на ПАТ «Південспецатоменергомонтаж», розмір якої призначається в 3000 грн. 00 коп.
Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Згідно з сталою практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено у п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються, окрім інших, особи з інвалідністю II групи.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2020 року складає 2102 грн. 00 коп.
Матеріали справи свідчать, що позивач на час звернення до суду із позовом, був інвалідом 2 групи (т. 1 а.с. 7), а тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. визначається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 5500 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. + 3000 грн. 00 коп.), що складає 24,8 % від 22162 грн. 00 коп.), відповідно сума судового збору становить 208 грн. 50 коп. (24,8 % від 840 грн. 80 коп.) та підлягає стягненню з ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» у дохід держави.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Як передбачено ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), та становлять одну із складових судових витрат (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Приписами ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Суд бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Під час розгляду справи в суді представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Петренко О.М. на підставі договору № 87 від 15.07.2021 року про надання юридичних послуг (т. 1 а.с. 87-89).
Вартість таких послуг визначена 10000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним актом виконаних робіт від 16.01.2024 року (т. 2 а.с. 12).
Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 5500 грн. 00 коп. (2500 грн. 00 коп. + 3000 грн. 00 коп. = 5500 грн. 00 коп., що складає 24,8 % від 22162 грн. 00 коп.), відповідно сума витрат на професійну правничу допомогу дорівнює 2480 грн. 00 коп. (24,8 % від 10000 грн. 00 коп.), яка підлягає стягненню з ПАТ «Південспецатоменергомонтаж» на користь позивача.
Крім того, під час розгляду справи в суді представництво інтересів відповідача ОСОБА_3 здійснював адвокат Косінцев К.В. на підставі договору від 31.05.2021 року про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 109-110).
Вартість таких послуг визначена 12000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним актом від 20.05.2026 року, детальним описом робіт за надану правову допомогу від 20.05.2026 року (т. 2 а.с. 202-203).
Виходячи з того, що в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 необхідно відмовити, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 4000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд враховує позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2023 року (справа № 712/15541/18, провадження № 61-8883св22), згідно якої особи з інвалідністю ІІ групи звільнені лише від сплати судового збору, а не витрат на професійну правничу допомогу.
Інші, наведені сторонами доводи в обґрунтування своїх позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж», Приватного акціонерного товариства «Трест Жилстрой - 1», Публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 2500 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. 00 коп., а всього 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж»судовий збір в розмірі 208 (двісті вісім) грн. 50 коп. на користь Держави.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти діб з дня проголошення рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача - ОСОБА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , адреса для листування: АДРЕСА_4 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Трест Житлобуд-1», адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43, код ЄДРПОУ - 01270285.
Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1» - Нестеренко Оксана Сергіївна, адреса для листування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач Приватне акціонерне товариство «Південспецатоменергомонтаж», адреса місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 17, код ЄДРПОУ 04827073.
Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» - Нестеренко Оксана Сергіївна, адреса для листування: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43, РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», адреса місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186.
Суддя