ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5113/26 Справа № 243/2823/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №243/2823/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Соловйової О.О., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2012 року у справі №2-544/2596/12 з нього на користь ОСОБА_2 , стягнуто на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23 серпня 2012 року. Виконавчий лист по вищевказаній справі знаходиться на виконанні у Великобурлицькому відділу ДВС у Купянському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відкрите виконавче провадження №52106000.
Крім зазначеного виконавчого листа, на виконанні у Великобурлицькому відділу ДВС у Купянському районі Харківської області є виконавче провадження за №75091454, відкрите на підставі судового наказу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2024 року справа №646/1528/24 про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_5 на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 лютого 2024 року.
На думку позивача, на даний час виникли підстави для зменшення визначеного судовим рішенням розміру аліментів у загальній частці 1/4 всіх видів доходів, оскільки фактично на двох дітей з нього стягують по 1/4 частині всіх його доходів, що є 50 % від його доходів, хоча, згідно з нормами діючого законодавства, з нього повинні стягувати 1/3 всіх його доходів на двох дітей, що складає 33,33 % від його доходів на двох, тобто по 16,66 % на кожну дитину, зокрема.
Вказує, що його матеріальний стан та здоров`я значно погіршилися, оскільки до травня 2024 року він був військовослужбовцем та проходив військову службу і мав доходи більше 100000 грн. щомісячно, але після того як він отримав поранення та внаслідок йому була ампутована права нога, він отримав І групу інвалідності і тепер згідно висновку МСЕК потребує постійного стороннього догляду та допомоги і часткову залежність від сторонніх осіб.
Зазначає, що тривалий час лікувався в госпіталях, лікарнях, а також проходить курс реабілітації. Вважає, що дана обставина повинна також бути врахована окремо від матеріального стану, як однією з підстав зменшення суми аліментів. Починаючи з травня 2024 року по даний час доходи позивача значно знизилися.
Крім цього, у нього на утриманні є батько та мати, які є непрацездатними особами, пенсіонери за віком, та отримують невелику пенсію, інших працездатних дітей у батьків немає.
У зв`язку з чим просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2012 року у справі №2-544/2596/12, на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частки до 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного вікуі до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2012 року у справі №2-544/2596/12 на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини від всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з моменту набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 968,96 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, оскільки, суд першої інстанції неправильно встановив всі обставини справи, які мають значення, неправильно їх дослідив та надав їм оцінку, не врахував практику Верховного Суду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив та не взяв до уваги обставини справи, що у позивача є батьки пенсіонери; розмір аліментів значний проміжок часу стягувався в більшому розмірі (50% від його доходу на 2 дітей); не встановив особу стягувача (матеріальний та фізичний стан) фактично переклав обов`язок тільки на батька (позивача); не звернув увагу на заборгованість по аліментам в сумі 419748,15 грн.; а також не взяв до уваги, що розмір аліментів за рішенням Основського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року на іншу дитину був зменшений з 1/4 частини на 1/8 частину (станом на дату подачі апеляції вказане рішення набрало законної сили).
На думку позивача, розмір аліментів на всіх дітей повинен бути однаковий.
Зазначає, що фактично до 31 грудня 2025 року з позивача стягувалися аліменти в максимальному розмірі аліментів (50% від доходу), при цьому заборгованість в сумі 419748,15 грн., яка утворилася він не погашав.
Стверджує, що за рахунок зменшення аліментів, він матиме змогу виплачувати заборгованість, яка виникла, отже з його доходу все таки будуть стягувати 50% до тих пір поки він не погасить заборгованість.
При цьому, зменшення розміру аліментів на дітей, дасть змогу виплачувати відповідачу і заборгованість, і ніяким чином не вплине на зменшення аліментів протягом тривалого часу.
У зв`язку з чим просив рішення суду від 26 січня 2026 року скасувати та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, через представника подала відзив, в якому вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
Вказує, що під час судового розгляду в першій інстанції, судом було встановлено, що апелянт має рідного брата ОСОБА_7 та рідну старшу сестру ОСОБА_8 , які теж можуть допомагати утримувати непрацездатних батьків.
Крім того, апелянтом не було долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які підтверджують факт фінансової допомоги чи оплати ним витрат батьків.
Апелянт вказує, що ухвалюючи рішення суд не встановив особу стягувача (матеріальний та фізичний стан) фактично переклав обов`язок тільки на батька (позивача), однак відповідач не погоджується з даним твердженням, оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву було повідомлено суд про те, що на даний момент відповідач не працює та є внутрішньопереміщеною особою, як і її дитина (довідки, що підтверджують статус ВПО додавалися до відзиву на позовну заяву).
Тобто, на момент прийняття рішення суд володів інформацією щодо матеріального та фізичного стану відповідача, всупереч інформації, яку надає апелянт в апеляційній скарзі.
Відповідач не погоджується з твердженням апелянта щодо того, що суд не звернув увагу на заборгованість по аліментам в сумі 419748,15 грн. Саме відповідачем було додано до відзиву розрахунок заборгованості по аліментах, як підтвердження факту неналежно виконання своїх зобов`язань щодо сплати аліментів протягом тривалого часу, як раніше, так і під час того, коли апелянт проходив військову службу у лавах Збройних Сил України до травня 2024 року.
Стверджує, що отримуючи дохід у розмірі 100 000 грн., позивач не виплачував аліменти на доньку. Під час судового засідання суд намагався встановити причину такої несплати аліментів у представника позивача, оскільки сам позивач жодного разу не був присутній на судовому засіданні, які проводилися по відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача не володів інформацією щодо того, чому позивач не сплачував аліменти для доньки під час перебування на військовій службі.
Вважає, що посилання апелянта на те, що суд не звернув увагу на заборгованість під час розгляду даної справи не відповідає дійсності.
Відповідач не погоджується з твердженням апелянта що суд не взяв до уваги, що розмір аліментів за рішенням Основського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року розмір аліментів на іншу дитину був зменшений з 1/4 частини на 1/8 частину. У відзиві апелянт також вказує, що на думку позивача, розмір аліментів на всіх дітей повинен бути однаковий.
Однак, враховуючи те, що донька відповідача має захворювання, підтвердження яких наявні в матеріалах справи, відповідач критично ставиться до думки позивача, що аліменти на дітей повинні бути однаковими. Донька сторін ОСОБА_9 має захворювання та потребує лікування, на яке потрібні кошти. До матеріалів справи було долучено докази, які це підтверджують. Відповідач на даний момент не працює, була змушена переїхати в інше місто через небезпеку війни та має статус ВПО. Розгляд справи в суді першої інстанції тривав доволі довгий час, який дозволив дослідити всі необхідні докази по справі. Аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, відповідач вважає такими, які не відповідають дійсності.
У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2026 року у справі №243/2823/25 у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2012 року у справі №2-544/2596/12 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі вищевказаного рішення було видано виконавчий лист.
На підставі судового наказу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2024 року у справі №646/1528/24 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 лютого 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищевказаного судового наказу постановою державного виконавця Великобурлуцького відділу державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 21 травня 2024 року було відкрито виконавче провадження №75091454.
Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року у справі №646/3117/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів було зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2024 року №646/1528/24 про стягнення на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з розміру 1/4 частини до розміру 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання чинності цим рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, з позивача стягуються аліменти на двох дітей, які у відсотковому відношенні становлять 37,5% його доходу.
З 2024 року стан здоров`я позивача погіршився, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 430724 від 03 травня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 встановлено І (першу) «Б» групу інвалідності 29 квітня 2024 року, причина: поранення (травма), пов`язане із захистом Вітчизни, на строк безтерміново. Висновок: потребує постійного стороннього догляду та допомоги, часткова залежність від сторонніх осіб.
Порівнюючи доходи позивача станом на 27 березня 2025 року за період з січня 2023 року по лютий 2025 року та довідку про доходи по пенсії по інвалідності, по заробітній платі можна дійти висновку, що доходи позивача значно змінилися, зменшилися, наразі він отримує лише пенсійні виплати по інвалідності, які не перевищують на місяць 20000 грн. та заробітну плату, яка не перевищує 5000 грн. на місяць.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 01 травня 2025 року має заборгованість у розмірі 419748,15 грн.
Відповідач разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ВПО, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, проживають в м.Києві.
Неповнолітня ОСОБА_9 має проблеми зі здоров`ям, що підтверджується рентгенологічним висновком від 22 жовтня 2025 року, ультразвуковим дослідженням черевної порожнини та іншими доданими до матеріалів справи документами.
ОСОБА_1 має батьків - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є пенсіонерами, що підтверджується їхніми пенсійними посвідченнями.
Доказів на підтвердження того, що батьки позивача перебувають на його утриманні суду надано не було, а також не надано доказів, що батьки визнані непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував, що загальний розмір аліментів, які стягуються з позивача, перевищує розмір, а саме 1/3 частки доходу боржника, який має стягуватись на двох дітей, зміну майнового стану позивача, внаслідок погіршення стану здоров`я, стягнення аліментів ще на одну неповнолітню дитину, обґрунтовано зменшив розмір аліментів, що стягуються з позивача на користьвідповідача, на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з моменту набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.
Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Встановлено, позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2012 року у справі №2-544/2596/12 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судовим наказом Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13 лютого 2024 року у справі №646/1528/24 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 лютого 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2025 року у справі №646/3117/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів було зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2024 року №646/1528/24 про стягнення на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з розміру 1/4 частини до розміру 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання чинності цим рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Таким чином, з заробітку (доходу) ОСОБА_1 стягуються аліменти в загальному розмірі 37,5%, що перевищує 1/3 частки доходу боржника, який має стягуватись на двох дітей.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що з 2024 року стан здоров`я позивача погіршився, оскільки він отримав поранення (травму), пов`язане із захистом Вітчизни, у зв`язку із чим йому встановлено І (першу) «Б» групу інвалідності 29 квітня 2024 року безтерміново.
Позивач потребує постійного стороннього догляду та допомоги, часткова залежність від сторонніх осіб.
Також судом встановлено, що доходи позивача значно зменшилися, наразі він отримує лише пенсійні виплати по інвалідності, які не перевищують на місяць 20000 грн. та заробітну плату, яка не перевищує 5000 грн. на місяць.
Відповідач та донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ВПО та проживають в м.Києві.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має ряд захворювань, які потребують значних витрат.
Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доведеність в суді погіршення стану здоров`я та порушення матеріального становища позивача, стан здоров`я дитини, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу).
Посилання позивача на те, що його батьки-пенсіонери потребують матеріальної допомоги та перебувають на його утриманні, не підтверджується жодними доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/8 частки його доходу, є недоведеними належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції та не є підставою для його скасування.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2026 року відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2026 року у цивільній справі №243/2823/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня2026 року.
Судді: