Справа № 309/4515/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванов Олексій Андрійович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року, ухвалене суддею Піцур Я.Я., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 09.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №658466, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 7 000 грн. зі сплатою процентів за користуванням кредиту. Знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту застосовується протягом перших тридцяти днів кредитування. Стандартна процентна ставка становить 2,2% від суми наданого кредиту та нараховується з моменту закінчення пільгового періоду. Строк кредитування становить 420 днів. ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі надавши відповідачеві кредит на вказаний ним картковий рахунок № НОМЕР_1 .
01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги згідно якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №658466 від 09.03.2023 року.
Відповідач не виконував умови договору належним чином, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 53 199,99 грн., яка складається з 6999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 46 200 грн. - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на вищевикладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 53 199,99 грн., і 2 422,40 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 199,99 грн., яка складається з 6 999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 46 200 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та 8 000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванов О.А., подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього 7 000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту та 3 500,00 гривень відсотків за користування кредитом.
Вважає, що нараховані первісним кредитором відсотки в розмірі 46 200,00 гривень є несправедливими, оскільки значно перевищують тіло кредиту.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
На переконання сторони відповідача, врахуванню підлягають норми п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що розмір відсотків не може перевищувати 50% від суми наданого кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки позивачем нараховано відсотки за користування кредитними коштами, а не неустойку, оскільки положення на які посилається у апеляційній скарзі відповідач стосуються саме неустойки.
Відповідач без жодних зауважень та заперечень підписав кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та всі додатки до нього, а тому слід вважати, що погодився з усіма істотними умовами кредитування.
Вказує, що позивач не нараховував штрафних санкцій. Відсотки за користування кредитом ґрунтуються на укладених між сторонами умовах кредитування та не порушують права ОСОБА_1 як споживача кредитних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 09.03.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №658466 (далі, - Договір) про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort».
На умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені Договором (п.1.2. Договору).
Сума кредиту становить 7 000,00 гривень та строк кредиту - 420 днів. Періодичність зі сплати платежів - кожні 30 днів (п. 1.3. та 1.4. Договору).
Згідно п. 1.5.1. Договору, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору.
Пунктом 1.5.2. Договору встановлено знижену процентну ставку на рівні 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 08.04.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надають товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно п. 3.1. проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п.9.2. Договору).
Згідно довідки про ідентифікацію доданої до позовної заяви, Договір та додатки до нього підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Т603, який було відправлено йому на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 .
З листа ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 за №20251020-2651 вбачається, що грошові кошти в розмірі 7 000,00 гривень було успішно переказано 09.03.2023 на картковий рахунок № НОМЕР_3 . Банк-еквайер - АТ «ПУМБ».
Відповідно до договору про факторинг №01022024-1 від 01.02.2024 (а.с.76-85) укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) відступлено права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором та боржникам (Портфель Заборгованості).
А відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги відбулося відступлення прав вимоги і за кредитним договором №658466 від 09.03.2023 де боржником є ОСОБА_1 (а.с.86).
Згідно наданої позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.02.2024 рахується наступна заборгованість на загальну суму 53 199,99 грн., яка складається з 6 999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 46 200 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.63-75).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечує факт укладення між ним та первісним кредитором кредитного договору №658466 від 09.03.2023, отримання кредитних коштів в розмірі 7 000,00 гривень та отримання права вимоги позивачем від ТОВ «Селфі Кредит», а тому оцінка таким обставинам справи, колегією суддів не надається та такі не перевіряються, оскільки з такими погоджується відповідач.
Проте, доводи ОСОБА_1 зводяться до того, що позивачем нараховано несправедливі відсотки, такі значно перевищують тіло наданого кредиту та не повинні перевищувати 50% від суми наданого кредиту. Посилається на положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Сума кредиту становить 7 000,00 гривень та строк кредиту - 420 днів. Періодичність зі сплати платежів - кожні 30 днів (п. 1.3. та 1.4. Договору).
Згідно п. 1.5.1. Договору, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору.
Пунктом 1.5.2. Договору встановлено знижену процентну ставку на рівні 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 08.04.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 09.03.2023 по 01.02.2024 вбачається, що перші 30 днів користування кредитними коштами первісний кредитор нараховував заборгованість за зниженою процентною ставкою 0,01% від суми наданого кредиту, тобто за період з 09.03.2023 по 07.04.2023 (включно) нараховано заборгованість в розмірі 21 гривня (7 000 х 0,01% = 0,7 х 30) та 07.04.2023 відповідачем здійснено погашення в розмірі 21,1 гривень у зв`язку з чим 20 гривень було віднесено на погашення відсотків за користування кредитом та 0,1 гривня на погашення тіла кредиту.
Подальше нарахування здійснювалось вже за стандартною процентною ставкою 2,2% від суми наданого кредиту, що узгоджується з умовами п. 1.5.1. Договору, тобто за період з 08.04.2023 по 01.02.2024 (300 днів) було нараховано відсотки в розмірі 46 200,00 гривень (7 000 х 2,2% = 154 х 300).
Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги щодо несправедливості нарахованих відсотків.
Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.
Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У період з 24.12.2023 по 21.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.
У період з 22.04.2024 по 19.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.
Тобто, з 20.08.2024 по день звернення до суду з позовом максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.
Таким чином з моменту укладення кредитного договору, тобто з 09.03.2023 по момент закінчення нарахування заборгованості - 01.02.2024 денна відсоткова ставка 2,2% від суми наданого кредиту, що є законною та відповідає погодженим між сторонами умовам Договору.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на таке.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Слід погодитись з позицією позивача викладеній у відзиві на апеляційну скаргу, що у п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» мова йде про суму компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором. Компенсацією у разі неповернення кредитних коштів є сума нарахована згідно ст. 625 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Тобто, проценти за користування кредитними коштами є «платою» за користування кредитом, яку сплачує відповідач товариству у зв`язку з тимчасовим користуванням споживачем грошових коштів кредитора.
Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).
З вищезазначеного вбачається, що п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» може бути застосований під час здійснення нарахувань згідно ст. 625 ЦК України, однак не поширюється на проценти за користування кредитом, які нараховують керуючись нормами статей 536 та 1048 ЦК України, а тому твердження відповідача в цій частині є хибними та не знайшли свого підтвердження.
Щодо несправедливості нарахованих процентів, то апеляційний суд зазначає, що кредитний договір укладається на підставі взаємного вільного волевиявлення сторін, під час якого сторони діючи не під дією тиску, примусу, обману чи шахрайства погоджують всі істотні умови кредитування.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
ОСОБА_1 під час укладення договору не заявив кредитору жодних зауважень щодо умов кредитування, в тому числі щодо денної процентної ставки та, в подальшому, не відмовився протягом перших 14 календарних днів з моменту отримання кредитних коштів від укладеного між сторонами кредитного договору та вчинив конклюдентні дії шляхом внесення платежу на погашення кредитної заборгованості.
Тому, доводи відзиву на апеляційну скаргу в цій частині також є слушними.
Крім цього, відповідачем не доведено, що договір укладено третіми особами та не від його імені, не заявлено зустрічного позову про визнання певних умов Договору чи Договору в цілому таким, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», а тому доводи апеляційної скарги в цій частині слід вважати спростованими.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує законного та обґрунтованого рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року, оскільки таке ухвалене за всебічного з`ясування всіх істотних обставин справи та з дотриманням норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд, керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванов Олексій Андрійович, залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді