Справа № 299/808/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Бак М.Д., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У лютому 2026 року ТОВ «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26.05.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2442004 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача з використанням реквізитів платіжної картки. Відповідач зобов`язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
Відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, зокрема не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, в порядку повернення отриманих коштів, не здійснював сплату процентів за користування кредитом, тому виникла заборгованість, сума якої станом на дату подання позову складає 16 400,00 грн, з них: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами.
Право вимоги ТОВ «Авентус Україна» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором перейшло до позивача відповідно до договору відступлення прав вимоги від 08.02.2021 року № ККАУ-08022021, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем.
Позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак така залишилась без належного реагування зі сторони відповідача.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2442004 про надання споживчого кредиту від 26.05.2020 у розмірі 16 400,00 грн, сплачений судовий збір у сумі 2 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу - 8 000,00 гривень.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що надані позивачем в суді першої інстанції докази є неналежними та недопустимими та не доводять обставини на які посилається позивач.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити поданий позов.
Вказує, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув кредит та нараховані відсотки.
В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Водночас, позивач позбавлений можливості надати цілий Реєстр боржників до
Договору факторингу №ККАУ-08022021 від 08.02.2021 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»).
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вдався до надмірного формалізму, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що кредитний договір містить всі істотні умови кредитного договору, відсутність у матеріалах справи копії Правил не є підставою стверджувати, що умови договору недоведено.
Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Позивачем було надано належні докази переходу від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» прав вимоги за кредитним договором № 2442004.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 26.05.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2442004, на підставі якого 26.05.2020 ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до положень пунктів 1.4, 1.5 кредитного договору строк кредиту становить 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день, знижена процентна ставка - 0,01 % в день.
Згідно положень абзацу третього пункту 9.8 кредитного договору, підписуючи договір, споживач підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що затверджені наказом від 16.01.2020 № 53-ОД та розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до положень пункту 1.2 кредитного договору споживач зобов`язаний повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
У пункті 4.4 кредитного договору закріплено, що споживач зобов`язаний: 1) у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором; 2) повідомляти товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 договору, протягом 3-х календарних днів; 3) виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором, Правилами та чинним законодавством України.
Згідно листа від 16.12.2025 за вих. №6515-ВП, ТОВ ФК «Вей Фор Пей» (англ. «WayForPay»), 26.05.2020 на суму 5 000,00 грн., маска картки № НОМЕР_2 .
08.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021, згідно положень пункту 1.1 якого на умовах, встановлених договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08.02.2021, під номером 4188 в даному реєстрі знаходиться ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 2442004 від 26.05.2020, мобільний номер НОМЕР_3 .
Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредит-Капітал» станом на дату подання позову становить 16 400,00 грн, з них: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовної заяви мотивував своє рішення тим, що копія довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , виданої ТОВ «Авентус Україна», та копія витягу з Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021 від 08.02.2021 року - Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021 від 08.02.2021 року, складеного ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у яких не вказано дати складення, тобто відсутній реквізит документа, передбачений підпунктом 4.1 пункту 4 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 року № 144 «Про прийняття та скасування національних стандартів», не підлягають врахуванню як джерела доказів.
Обставини щодо умов договору про надання споживчого кредиту від 26.05.2020 року № 2442004, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , не доведено, тому що позивач не надав копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Авентус Україна», які є частиною договору.
Проте, з такими доводами суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2442004 (далі, - Договір), на підставі якого 26.05.2020 ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .
Договір про надання споживчого кредиту № 2442004 підписано відповідачем електронним одноразовим цифровим ідентифікатором М485652, а від імені товариства підписано директором ОСОБА_2 та накладено мокру печатку.
На умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені Договором (п.1.2. Договору).
Сторони погодили, що строк кредитування становить 30 днів, однак нарахування процентів не може перевищувати 90 днів у разі невиконання споживачем взятих на себе зобов`язань (п. 1.4., 3.1. Договору)
Процентні ставки поділено на: знижену 0,01% в день від суми кредиту та стандартну 1,90% в день від суми кредиту.
Знижена процентна ставка застосовується протягом строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього Договору, тобто 30 днів. Подальше нарахування здійснюється за стандартною процентною ставкою 1,90%.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.04.2026 клопотання про витребування доказів задоволено. Витребувано від АТ «Універсал Банк» наступну інформацію: 1) Чи була успішною транзакція в сумі 5 000,00 грн., здійснена 26.05.2020 на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ?; 2) Чи були зараховані грошові кошти з цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 ?
Згідно наданої відповіді АТ «Універсал Банк» від 19.04.2026 за №8191-В, транзакція, здійснена 26.05.2020 в сумі 5 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , була успішною. Грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_5 .
Таким чином, відповідачем підтверджено факт укладення кредитного договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5 000,00 гривень.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредит-Капітал» станом на дату подання позову становить 16 400,00 грн, з них: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами.
Відповідачем ні в суді першої, ні в апеляційній інстанції не подано процесуальних документів на заперечення позовних вимог, а тому слід вважати, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є правильним та доведеним.
Не можна погодитись з позицією суду першої інстанції, що ненадання позивачем правил кредитування є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки такі правила є невід`ємною частиною Договору, однак позивач підписуючи кредитний договір погодився з тим, що ознайомився з умовами та правилами кредитування перед підписанням Договору, тобто відповідач був усвідомлений щодо існування таких правил.
Недолучення таких правил не надає право суду відмовляти у задоволенні позову, оскільки існує сукупність доказів, яка підтверджує факт укладення та користування кредитними коштами відповідачем.
Щодо отримання права вимоги позивачем, то суд зазначив, що товариством не долучено до матеріалів справи повної версії Реєстру прав вимоги та вказав, що у зв`язку з відсутністю копії (витягу) реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 08.02.2021 року № ККАУ-08022021, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відомості, наявні в копіях таких документів: 1) договору відступлення прав вимоги від 08.02.2021 року № ККАУ-08022021, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; 2) акта приймання-передачі Реєстру Боржників від «08» лютого 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021 від «08» лютого 2021 року, складеного 08.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», не є достатніми доказами для встановлення факту переходу від ТОВ «Авентус Україна» до позивача права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
08.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021, згідно положень пункту 1.1 якого на умовах, встановлених договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08.02.2021, під номером 4188 в даному реєстрі знаходиться ОСОБА_1 , номер кредитного договору - 2442004 від 26.05.2020, мобільний номер НОМЕР_3 .
Слід погодитись з позицією позивача, що надати повний Реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08.02.2021 товариство не може, оскільки такий містить відомості щодо інших боржників, який становить згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську таємницю.
Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, факт отримання та користування такими коштами відповідачем, факт утворення заборгованості у відповідача та факт отримання права вимоги позивачем.
Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 376 ЦПК України, скасовує рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неналежного з`ясування всіх істотних обставин справи. Колегія суддів ухвалює нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2442004 про надання споживчого кредиту від 26.05.2020 у розмірі 16 400,00 грн, з них: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами.
Беручи до уваги те, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню, згідно ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит-Капітал» підлягає сплачений останнім судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 гривень та апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 гривень, що разом становить 6 656 гривень (2 662,40 + 3 993,60).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В суді першої інстанції позивачем заявлено до стягнення суму 8 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу понесених товариством у зв`язку з розглядом справи в першій інстанції.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд керується наступним.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До позовної заяви позивачем долучено наступні докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу: копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, копія акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, копія детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.
АО «Аполегет» надало позивачу наступні види правничих послуг: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год 30 хв); подавання заяви до суду від імені Клієнта. Загалом 6 год 30 хв, які оцінено у 8 000,00 гривень.
На переконання колегії суддів, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8 000,00 гривень не відповідає критеріям розумності, пропорційності та реальності таких витрат, а також затраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви в даній справі, оскільки справа є типовою та не потребує значних часових затрат на його підготовку.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що адвокат не брав участі в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, не подавав додаткових пояснень, які значно вплинули на розгляд справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що сума в розмірі 4 000,00 гривень за подання позовної скарги відповідатиме принципам розумності, пропорційності та реальності витрат позивача на професійну правничу допомогу у Виноградівському районному суді Закарпатської області.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року, скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236 заборгованість за кредитним договором №2442004 про надання споживчого кредиту від 26.05.2020 у розмірі 16 400,00 грн, з них: 5.000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11 400,00 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236 сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6 656,00 гривень та понесені позивачем витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в сумі 4 000,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: