Справа №298/684/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Цибик І.Й.
Провадження №22-ц/811/1537/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретар: Черевко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області в складі судді Цибика І.Й. від 19 червня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_2 , правонаступницею якої є ОСОБА_3 , заінтересована особа: Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, правонаступником якого є Костринська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2013 року заяву задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та жінки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації шлюбу.
Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2013 року оскаржила ОСОБА_1 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , задоволено.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 19 червня 2013 року скасовано.
Заяву ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 задоволено.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 19 червня 2013 року скасовано.
Заяву ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2013 року та залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду.
Зазначає, що ОСОБА_7 є рідною та єдиною донькою ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області. Повідомляє, що за життя ОСОБА_4 був зареєстрований та фактично проживав у АДРЕСА_1 , де й знаходиться спадкове майно. В апеляційній скарзі звертає увагу, що оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті батька, то відповідно вважала, що прийняла спадщину і її оформленням зможе зайнятись у будь-який час. У травні 2021 року ОСОБА_1 вирішила оформити спадкові права на майно свого батька, у зв`язку з чим звернулась до приватного нотаріуса з відповідною заявою. Однак, перевіривши реєстр спадкових справ, нотаріус повідомила, що така справа вже заведена 31.07.2013 року за №194/2013 Глобинською державною нотаріальною конторою. Після цього ОСОБА_1 звернулася в Глобинську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , де їй в усному порядку повідомили, що цю спадщину за рішенням суду прийняла ОСОБА_2 , а тому в оформлені спадкових справ їй буде відмовлено. Зазначає, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_4 та ніколи не перебувала з ним у шлюбних відносинах. Вона являється дружиною рідного дядька ОСОБА_1 по батьковій лінії ОСОБА_4 . Вважає, що факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відповідає дійсності. Єдиним доказом, на підставі якого встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є довідка Лютянської сільської ради. Змістовна наповненість даної довідки, на думку апелянтки, не несе інформації, яка може бути використана у якості доказу для обґрунтованого і законного прийняття рішення в даній категорії справ.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заяву ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи для належного ознайомлення з матеріалами справи, оскільки до цього представник участі у справі не брав, а також з підстав власного графіка зайнятості представник не може фізично прибути до суду, колегія суддів вважала безпідставною та відхилила, зважаючи на те, що як вбачається з долученого до заяви ордеру, такий видано на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №б/н від 15 грудня 2025 року. Відтак, представником не наведено жодних поважних причин неможливості ознайомлення з матеріалами справи з грудня 2025 року у день укладення договору про надання правової допомоги, так як справа не є об`ємною та не потребує тривалого часу для ознайомлення з нею. Також, колегія суддів враховує період перебування справи у провадженні обох судів, неодноразове перебування справи в суді касаційної інстанції, а також те, що судове засідання у даній справі було призначено заздалегідь, а саме у липні 2026 року, про що сторони належним чином повідомлялися.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 15, 57, 58, 60, 212-215, 234, 256-259 ЦПК України та задовольняючи заяву, - виходив з того, що заявниця та померлий ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу з липня 2012року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом було встановлено, що цей факт підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 від 20.05.2013 року; довідкою Лютянської сільської ради за № 674 від 22.05.2013 року. Окрім цього суд зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці необхідно для можливості оформлення деяких спадкових справ відносно померлого. Відтак суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, навпаки як вбачається із матеріалів справи, рішенням суду прав та законних інтересів апелянтки не порушено.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залучено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до участі в справі як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року залучено Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області.
У травні 2013 року ОСОБА_2 , правонаступницею якої є ОСОБА_3 , звернулася в суд із заявою, заінтересована особа: Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, правонаступником якої є Костринська Сільська рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила:
- встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та жінки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування заяви покликалася на те, що вона проживала у фактичному шлюбі із ОСОБА_4 з липня 2012 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Весь цей час вони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без державної реєстрації шлюбу за її адресою: АДРЕСА_2 . Вказувала, що останній період померлий дуже хворів, не міг самостійно пересуватися, і вона вела за ним догляд. Нею було поховано померлого.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України вказує на те, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 507/449/24 провадження № 61-4318св25).
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Відтак, слід першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки апелянтки, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення.
Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 травня 2013 виданого виконкомом Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області. (т.1, а.с.4)
Відповідно до вказаного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , місцем смерті померлого є село Люта Великоберезнянського району Закарпатської області.
За життя ОСОБА_4 був зареєстрований на АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Лютянської сільської ради від 22 травня 2013 року №674 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично проживали в цивільному шлюбі у с.Люта №949 Великоберезнянського району Закарпатської області з липня 2012 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7 . (т.1, а.с.5)
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, її батьком є ОСОБА_4 (т.1, а.с.18)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 листопада 2019 року, ОСОБА_3 є спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 і спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_3 , виданого Глобинською райдержадміністрацією Полтавської області 10 травня 2000 року на підставі рішення цієї ж адміністрації від 18 квітня 2000 року за № 256а на землі, що перебували у колективній власності КСП «Здобуток» Іваново-Селищенської сільської ради Глобинського району Полтавської області, в розмірі 42,31 ум. кад. га, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 10 від 16 травня 2000 року, ОСОБА_4 , чоловіку ОСОБА_2 , з яким вона проживала у цивільних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкоємицею якого в цілому була ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 мотивувала її тим, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті батька, то відповідно вважала, що прийняла спадщину і її оформленням зможе зайнятись у будь-який час. У травні 2021 року ОСОБА_1 вирішила оформити спадкові права на майно свого батька, у зв`язку з чим звернулась до приватного нотаріуса з відповідною заявою. Однак, перевіривши реєстр спадкових справ, нотаріус повідомила, що така справа вже заведена 31.07.2013 року за №194/2013 Глобинською державною нотаріальною конторою. Після цього ОСОБА_1 звернулася в Глобинську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , де їй в усному порядку повідомили, що цю спадщину за рішенням суду прийняла ОСОБА_2 , а тому в оформлені спадкових справ їй буде відмовлено. Зазначає, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї ОСОБА_4 та ніколи не перебувала з ним у шлюбних відносинах.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, ОСОБА_9 є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , та єдиною спадкоємицею першої черги.
Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження права ОСОБА_1 на спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Так, ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька - ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто поза межами встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячного строку.
Окрім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у січні 2023 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до Глобинської міської ради Полтавської області, у якому просила суд визнати поважним пропуск строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 батька ОСОБА_4 та визначити їй додатковий строк в два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька (справа №527/113/23).
Однак, постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №527/113/23 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області, третя особа - Друга Кременчуцька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Враховуючи вказане, доводи апелянтки, що оскаржуване рішення порушує її права та інтереси є безпідставними, оскільки така, поза межами встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячного строку, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що не прийняла її та втратила право на спадкування, що зокрема додатково підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року. Відтак, апелянтка не є стороною спадкових правовідносин після смерті ОСОБА_4 .
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене, оскільки рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2013 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , не вирішувалося, апеляційне провадження за її апеляційною скаргою підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 362, 367, 368 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_2 , правонаступницею якої є ОСОБА_3 , заінтересована особа: Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, правонаступницею якої є Костринська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра