Справа № 455/215/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір А.В.
Провадження № 22-ц/811/492/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
31.01.2025 року ТзОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 25.12.2023 року у розмірі 49 750 гривень, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 750 грн - заборгованість за процентами, а також судові витрати.
В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 25 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано], згідно якого цей договір разом з Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.10.2022 року, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Договір було укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору позики №[номер приховано] від 25 грудня 2023 року позикодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн 00 коп. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.5. та/або 1.6. цього договору, його додатків. Сторонами договору узгоджено всі істотні умови договору, зокрема, розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, кредитодавець виконав покладені на нього зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. При цьому, відповідач, всупереч умовам договору позики та вимогам статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України, покладені на нього зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за період з 25.12.2023 року по 29.01.2025 року становить 49 750 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44 750 грн - заборгованість за процентами.
Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року у розмірі 49750 (сорок дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначив, що ухвалюючи у справі заочне рішення, суд першої інстанції не забезпечив його належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, чим порушив вимоги статей 128-131 ЦПК України, внаслідок чого він був позбавлений можливості подати відзив на позов та надати докази на спростування пред`явлених позовних вимог. Вважає, що зазначеними діями суд порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та передбачені процесуальним законом принципи змагальності та рівності сторін, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.02.2020 року у справі №761/4625/18, від 10.03.2021 року у справі №522/10166/19, є безумовною підставою для скасування судового рішення. Вирішуючи даний спір по суті, суд не врахував, що сума фактично отриманого ним кредиту становила 5 000 грн, при цьому ним було сплачено 5 375 грн, що перевищує суму тіла кредиту. Оскільки зобов`язання щодо повернення тіла кредиту було повністю ним виконане, суд в оскаржуваному рішенні фактично допустив повторне стягнення вже повернутої ним суми. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, згідно якого проценти та інші платежі нараховані після фактичного повернення ним тіла кредиту. Проценти за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами і можуть нараховуватися лише за період фактичного користування кредитом. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржуване рішення ухвалено судом з порушенням принципів пропорційності, справедливості та добросовісності, а тому підлягає скасуванню.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 25.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано], згідно якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5000 грн 00 коп. шляхом їх безготівкового перерахунку на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.5. та/або 1.6. цього договору, його додатків.
Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.1.1.2. договору); процентна ставка - фіксована (п.1.1.3. договору); дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - 1,99% на день (726,35 річних) (п.1.1.4. договору); процентна ставка позаакційна (базова) - 2,99% на день (1091,35 % річних) (п.1.1.5. договору);
Згідно п.1.2. договору про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року строк позики (строк дії договору) становить 30 днів;
Дата надання позики 25.12.2023 року (п.1.3.1. договору); дата повернення позики 24.01.2024 року (п.1.3.2. договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що на період строку, визначеного п.1.2. договору, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,99% (з урахуванням Програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», Правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми Позики за кожний день користування позикою.
25.12.2023 року на виконання умов договору №[номер приховано] від 25.12.2023 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 19716-1354-78437400 від 25.12.2023 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року, ОСОБА_1 неналежно виконував покладені на нього зобов`язання з повернення коштів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на час звернення до суду з позовом за період з 25.12.2023 року по 29.01.2025 року становить 49750,00 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість за кредитом, 44750,00 грн - заборгованість за процентами. Загальна кількість днів прострочення зобов`язання - 401 день; загальна сума сплачених коштів позичальником 5375,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов`язань за договором про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 25.12.2023 року по 29.01.2025 рокув розмірі 49750,00 грн.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Як убачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року, наданого ТзОВ «Іннова Фінанс», проценти за користування кредитними коштами нараховувалися кредитодавцем до 29 січня 2025 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно частини другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України зазначено, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Так, умовами договору про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 рокупередбачено, що строк кредитування становить 30 днів та закінчується 24 січня 2024 року.
При цьому, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем всіх фактично нарахованих процентів станом на 24 січня 2024 року, тобто на день закінчення дисконтного періоду, а також активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті позичальника, що свідчить про те, що після закінчення дисконтного періоду 24 січня 2024 року строк кредитування не продовжувався.
Оскільки умови договору №[номер приховано] від 25.12.2023 рокупередбачали надання у користування кредитних коштів на 30 днів, строк кредитування закінчився 24 січня 2024 року, тому подальше нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є безпідставним.
За таких умов, право кредитовдаця нараховувати проценти за користування кредитними коштами обмежене періодом кредитування, а саме з 25 грудня 2023 року до 24 січня 2024 року.
У той же час, умовами договору №[номер приховано] від 25.12.2023 рокупередбачена дисконтна процентна ставка та базова процентна ставка для нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Дисконтна процентна ставка розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом застосовується у випадку користування кредитними коштами лише в межах встановленого договором тридцятиденного строку кредитування.
Відтак, для застосування дисконтної процентної ставки позичальнику необхідно повністю сплатити заборгованість за кредитом протягом тридцяти днів з моменту його отримання.
Крім того, у пункті 1.5. договору №[номер приховано] від 25.12.2023 рокупередбачено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна в розмірі 2,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами, починаючи з дати отримання кредиту.
З огляду на те, що станом на 24 січня 2024 року, тобто на день закінчення строку кредитування за договором №[номер приховано] від 25.12.2023 року, позичальник не сплатив заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитними коштами підлягали нарахуванню за базовою процентною ставкою, що становить 2,99 % від суми кредиту, починаючи з першого дня користування кредитними коштами.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 рокуукладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», положення цього Закону застосовуються до договору, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.
Враховуючи встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, починаючи з 24 грудня 2023 року протягом перших 120 днів, тобто до 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки для нарахування відсотків за користування кредитними коштами не міг перевищувати 2,5 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, а з 22 квітня 2024 року - 1,5 %.
Таким чином, за користування кредитними коштами за договором про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 рокуза період з 25 грудня 2023 року до 24 січня 2024 року підлягали нарахуванню проценти в розмірі 3750,00 грн (5000 х 2,50 % х 30 днів = 3750,00 грн).
Отже, з урахуванням сплати ОСОБА_1 5 375 грн на виконання умов договору про надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року, заборгованість останнього становить 3 375 грн (5000 грн + 3750 грн - 5 375 грн).
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»підлягає стягненню 164,33 грн судового збору за подання позову, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 21 вересня 2026 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», та в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №[номер приховано] від 25.12.2023 року у розмірі 3 375 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» 164,33грн судового збору за подання позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра