Справа № 931/403/21
Провадження № 2/931/1/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
відповідачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
в с т а н о в и в:
20.07.2021 року позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0534).
Поряд із її домоволодінням проживає сусід ОСОБА_5 , з дружиною ОСОБА_2 .
У 2020 році позивачка виготовляла технічну документацію і сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_8 передала їй на зберігання межові знаки, закріпивши їх в натурі.
Протягом тривалого часу відповідач порушує правила добросусідства.
Так, він знищив межові знаки, які відмежовують їх земельні ділянки, захопив частину її земельної ділянки, спорудив паркан і загородив їй доступ до тильної стіни її хліва.
Комісією Холопичівської сільської ради було складено акт обстеження спільної межі, в якому рекомендовано привести у відповідність до кадастрового плану межу земельної ділянки та забезпечити вільний доступ до хліва.
У 2021 році вона тричі зверталася до органів Національної поліції з приводу протиправних дій відповідачів. Результатами розгляду звернень стали довідки, в яких їй рекомендовано за вирішенням цього питання звернутися до суду з відповідним позовом.
Просила зобов`язати відповідача ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого паркану та відновлення межових знаків.
Стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн та судовий збір у розмірі 908 грн.
Ухвалою судді від 26.07.2021 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
04.08.2021 року відповідач ОСОБА_5 подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, мотивуючи, що він є співвласником земельної ділянки, площею 0,25 га, по АДРЕСА_2 з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0535. Крім нього, іншими співвласниками є також ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Вони користуються вказаною земельною ділянкою з 1997 року, у 2015 році розпочали її приватизацію та в той час у них виникала суперечка щодо межі 1 м за хлівом, однак вони узгодили дане питання із ОСОБА_9 , який був єдиним власником земельної ділянки на той час. Із липня 2009 року ОСОБА_4 не спілкується з ними. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 22.09.2021 року до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
06.12.2021 року позивачка подала уточнену позовну заяву, оскільки співвласниками сусідньої земельної ділянки, окрім ОСОБА_5 , є його дружина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та останніх залучено до участі у справі як відповідачів, просила зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого паркану та відновлення межових знаків.
Стягнути з відповідачів на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн та судовий збір в сумі 908 грн.
05.01.2022 року представник відповідачів подав відзив на уточнену позовну заяву, згідно з яким вказує, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 242602936 від 02.02.2021 року, вбачається, що ОСОБА_4 є співвласником лише 1/6 частки земельної ділянки (кадастровий номер: [номер приховано]:03:000:0534).Думка інших п`яти співвласників земельної ділянки залишилася поза увагою.
Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними доказами, що саме належна їй 1/6 частина земельної ділянки межує з земельною ділянкою відповідачів. Інші співвласники земельної ділянки жодних усних чи письмових претензій щодо усунення перешкод у користуванні ділянкою ніколи не пред`являли.
Вказує, що порушення або невизнання певного права позивача з боку відповідача повинно носити реальний характер та призводити до неможливості реалізації позивачем свого права, окрім захисту його в судовому порядку.
Враховуючи вищезазначене, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить залишити їх без задоволення.
11.07.2022 року за клопотанням представника позивача, проти якого не заперечувала сторона відповідачів, судом постановлено ухвалу про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, при цьому враховано заперечення сторони відповідачів щодо установи, якій доручено проведення експеризи, а саме: Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_10 , яка гарантувала таку оплату. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 08 серпня 2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи.
Ухвалою суду від 19.09.2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
09 листопада 2023 року провадження у справі було зупинено до припинення перебування ОСОБА_5 у складі Збройних Сил України.
27 січня 2026 року поновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що відпали підстави для його зупинення.
30.03.2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 подала додаткові письмові пояснення у справі, відповідно до яких зазначила, що фактично межами спірних земельних ділянок позивач та відповідачі користувалися безперервно та узгоджено понад 30 років і протягом цього часу власники не висували жодних претензій щодо меж та користування ділянками. Позивач перший встановив дерев`яний паркан на межі своєї земельної ділянки, уздовж якого відповідачі встановили власний паркан. А питання користування будівлею хліва було узгоджене сторонами. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні представник позивача та позивач змінені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували, просять відмовити в його задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи наведене, а також вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
На підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України у судовому засіданні 21.09.2026 року судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі на 15 год. 30 хв. 30.09.2026 року.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідачки ОСОБА_2 та її представника, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , пояснення спеціаліста ОСОБА_15 , дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником 1/6 частки земельної ділянки, площею 0,25 га, по АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0534), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 242602936 від 02.02.2021 року (т.1, а.с. 16).
Також ОСОБА_4 є власником 1/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 174715996 від 22.07.2019 року (т.1, а.с. 8).
Відповідно до рішення № 48/70 від 30.10.2020 року Затурцівської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0534, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передано безкоштовно у спільну часткову власність гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 у с. Маньків Локачинського району Волинської області (т.1, а.с. 15).
02 липня 2015 року рішенням Холопичівської сільської ради Локачинського району Волинської області №34/10 за заявою гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 останнім надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність, площею 0,25 га, для обслуговування власного житлового будинку, господарських будвель та споруд в АДРЕСА_2 (т.1, а.с.162).
Відділом держгеокадастру у Локачинському районі Волинської області від 04 листопада 2015 року надано висновок про погодження документації із землеустрою.
20 жовтня 2015 року складено акт погодження меж з суміжними землекористувачами згідно прикладеної схеми. Власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок, в т.ч. ОСОБА_9 , претензій до існуючих меж не було заявлено (т.1, а.с. 192).
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0535 зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.1, а.с.70).
Позивач посилається на те, що сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснили протиправні дії, що полягають в самовільному захопленні частини її земельної ділянки та самочинно збудували паркан, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталась до Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області (т.1, а.с.17-21, 30-38).
Однак, органом поліції їй повідомлено, що такий спір відноситься до цивільно-правових та підлягає розгляду в судовому порядку.
Комісією Холопичівської сільської ради було складено акти обстеження спільної межі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в яких встановлено, що загороджений забором вільний доступ до хліва Кравчуків з боку ОСОБА_5 , хоча відповідно до кадастрового плану такий доступ передбачений. Рекомендовано привести у відповідність межу згідно викопіювання з кадастрового плану на земельну ділянку та забезпечити вільний доступ до хліва, прибрати огорожу зі східної сторони за межами власних ділянок (т.1, а.с. 25, 26).
Згідно з висновком експерта № 2577 від 14.07.2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи вбачається, що фактичний порядок користування спірними земельними ділянками (кадастрові номери [номер приховано]:03:000:0534 i 07222485800:03:000:0535) не відповідає правовстановлюючим документам на зазначені земельні ділянки.
Порушення землекористування, зокрема, порушення меж відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки (кадастрові номери [номер приховано]:03:000:0534 i 07222485800:03:000:0535) має місце.
Фактичне розташування будівель і споруд, розташованих в АДРЕСА_1 відповідає правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на спірні земельні ділянки.
Фактичне користування ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0535 створило перешкоди у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0534), спорудженням парканів (огорож) відповідачами (т.1, а.с. 229-242).
Таким чином, висновком земельно-технічної експертизи підтверджуються наявні перешкоди позивачу в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою, які вчиняються відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Вказані обставини також чітко відображені у додатку №5 до висновку експерта, а саме: топографо-геодезичній зйомці земельних ділянок сторін (т.1, а.с.242а), що надана на виконання клопотання експерта стороною позивачки (т.1, а.с.225а) та яка відповідає схемі земельної ділянки, що надана відповідачкою ОСОБА_2 та виконана ФОП ОСОБА_15 (т.1, а.с.119-126).
Згідно відповіді на адвокатський запит представника відповідачки ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_15 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником, зазначив, що ним розроблена схема земельної ділянки, яка розташована в с.Маньків, на підставі проведених польових геодезичних робіт. При накладенні меж земельних ділянок, які внесені до Дежавного земельного кадастру на основу кадастрової зйомки встановлено, що координати поворотних точок меж земельних ділянок внесені до Державного земельного кадастру із помилками, а саме: зміщенням координат. Невідповідність меж земельних ділянок пов`язане із помилками, допущеними при веденні Державного земельного кадастру, а саме: помилками координат поворотних точок меж земельних ділянок (т.2, а.с.140).
Такі ж пояснення надані ОСОБА_15 і в судовому засіданні, будучи залученим в якості спеціаліста. Окрім того, останній зазначив, що виправлення таких помилок можливе за добровільною згодою землекористувачів, а наразі схема земельних ділянок сторін візуально відповідає топографо-геодезичній зйомці, що є додатком до висновку експерта.
Перешкоди у користуванні ОСОБА_4 її земельною ділянкою підтверджуються також відеозаписом, наданим ОСОБА_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_4 не має вільного доступу до задньої стіни хліва, а також фототаблицями, в тому числі, які є додатками до висновку експерта (т.2, а.с. 130, 142-150, т.1, 234-238).
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що вони є суміжними землекористувачами та сусідами сторін, однак спорів щодо користування земельними діялнками у них, зокрема, із ОСОБА_4 не має.
Свідок ОСОБА_14 повідомив, що з грудня 2021 року він є старостою Холопичівського старостинського округу Затурцівської сільської ради. У 2022 році його залучала ОСОБА_4 при проведенні топографо-геодезичної зйомки та визначенні меж її земельної ділянки із залученням відповідного спеціаліста і ці межі знаходились за парканом із встановленою сіткою, тобто, паркан відповідачів знаходився на земельній ділянці позивачки. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово скаржилась йому з цього приводу, а саме: спору з ОСОБА_19 щодо меж їх земельних ділянок.
Свідок ОСОБА_9 повідомив, що він є співвласником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0534, однак претензій до відповідачів він не має, землекористування земельними ділянками між ними було погоджено раніше, спорів у нього з відповідачами не виникало.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що перебувала в складі комісії при обстеженні спільної межі ОСОБА_4 та Барчуків як спеціаліст землевпорядник, де було встановлено наявність доступу до хліва Кравчуків лише з однієї сторони. Під час виготовлення технічної документації ОСОБА_19 межа визначалась по дерев`яному паркану з відступом 1 м для доступу до хліва.
Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає, що ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст.12 ЦПК України суд розглядає справу на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності,який означає право особина безперешкодне користування своїм майном та закріплює правовласника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
У відповідності з вимогами ст.391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до п.п. г, е ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками громадян. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 12 Земельного Кодексу України визначено, що до виключної компетенції міської ради у галузі регулювання земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності.
У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
За вимогами ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.
Згідно з вимогами ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до абзацу п`ятнадцятого статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник або користувач земельної ділянки має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 цього ж Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність усунення перешкод ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_4 , шляхом їх зобов`язання за власний рахунок знести самочинно збудований паркан (огорожу), що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0534 від спільної межі цієї земельної ділянки та земельної ділянки відповідачів, та відновити межові знаки, оскільки відповідачі перешкоджають їй у користуванні вказаною земельною ділянкою, що свідчить про порушення прав позивача.
Доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що Кравчуки перші встановили дерев`яний паркан на межі своєї земельної ділянки, а вони надалі, уздовж тієї самої межі, зі свого боку, встановили сітку на невеликих стовпчиках, і це не створює перешкод у користуванні земельними ділянками, оскільки вони не руйнували дерев`яний паркан позивача та не змінювали межі земельних ділянок, посилання на внесення до Державного земельного кадастру координат поворотних точок меж земельних ділянок з помилками, а саме: зміщенням координат, та інші заперечення ОСОБА_2 та її представника, суд до уваги не приймає, позаяк вони не спростовують висновок експерта та дані топографо-геодезичних зйомок, що містяться в матеріалах справи та в сукупності з іншими доказами підтверджують місцезнаходження огорожі відповідачів на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:03:000:0534, та користування відповідачами частиною вказаної земельної ділянки, в тому числі і за хлівом. За роз`ясненням спеціаліста ОСОБА_15 такі помилки могли бути виправлені сторонами за їх добровільною згодою, однак така згода відсутня, спір між сторонами вирішується судом, на підставі наявних у справі доказів.
Допитані судом за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 також не підтвердили тих обставин, на які вона посилається в обгрунтування своїх заперечень.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з задоволенням позову, суд стягує з відповідачів на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі908 грн та витрати за проведення топографо-геодезичної зйомки в сумі 4000 грн, всього 4908 грн, тобто по 1227 грн з кожного відповідача ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).
Витрати на проведення у справі земельно-технічної експертизи в розмірі 9816,04 грн були понесені відповідачкою ОСОБА_2 (т.1 а.с.224), тому їх необхідно залишити за нею, позаяк позов задоволено повністю.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 96, 106, 107, 152, 158, 212 Земельного кодексу України, суд
у х в а л и в:
Позов задовольнити повністю
Зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0534) за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення, за власний рахунок, самочинно збудованого паркану від спільної межі цієї земельної ділянки та земельної ділянки відповідачів, та відновити межові знаки.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн витрат по сплаті судового збору та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн витрат по сплаті судового збору та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн витрат по сплаті судового збору та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн витрат по сплаті судового збору та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідачі:
- ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
- ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;
- ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай