Справа № 550/111/26
Провадження № 2/550/223/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Михайлюк О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шукевич Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Чутове цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором
та зустрічним позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ»
про визнання недійсним кредитного договору; визнання договору факторингу договором цесії; визнання договору факторингу нікчемним; визнання неправомірним та скасування нарахування відсотків, пені та штрафів за кредитним договором; перерахування та визначення суми, що підлягає сплаті за кредитним договором; зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі також - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, позивач за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості за кредитним договором №1856083 від 28.09.2024 в розмірі 29915,00 грн., з яких: - 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 14915,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Також просить стягнути судові витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі за текстом - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1856083 згідно умов якого Відповідачу надано кредит у гривні. Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором.
16.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №1607-25, у відповідності до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 29915,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14915,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Відповідач не виконав свого обов`язку за кредитним договором, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за вказаним кредитним договором в розмірі 29915,00 грн.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, роз`яснено відповідачу право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
26.02.2026 ОСОБА_1 (відповідач, позивач за зустрічним позовом) надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сума вказана у позові являється такою, що не підлягає стягненню, а позов не підлягає задоволенню, оскільки факт стягнення (як і факт нарахування даної суми) прямо суперечить законодавству України.
Щодо договору про відступлення права вимоги та факторингу вказує, що договір факторингу є правочином з відступлення права вимоги, крім того йому не було відомо про зміну кредитора у зобов`язанні та враховуючи положення ч. 2 ст. 516 ЦК України, позивач несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, так як і несе повну відповідальність за саму суму нарахувань, які були нараховані незаконно.
Щодо нарахування відсотків, штрафів та пені відповідач зазначає, що Законом України «Про споживче кредитування» нормативно зазначено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов`язань по споживчому кредиту не може перевищувати подвійної суми по договору кредитування та не може бути збільшена. В свою чергу позивач в своїй позовній заяві зазначає, що стягненню за пенею підлягає сума в 10000 грн. 00 коп., що в свою чергу суперечить законодавству, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» (ст.21) обмежує максимальну суму штрафу та пені - разом вони не можуть перевищувати 50% від суми, одержаної позичальником за кредитним договором. Також законодавством установлена максимальна сума пені, яка не може перевищувати 15% від суми простроченого платежу. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено. Пеня у розмірі 10000,00 грн., як і відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 14915,00 грн. не підлягає стягненню оскільки відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Таким чином, ОСОБА_1 , зауважує, що йому як військовослужбовцю, якого було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також військовослужбовцю, під час дії особливого періоду відсотки, пеня та штрафні санкції не нараховуються, а заборгованість по відсотках - 14915,00 гривень, пеня, та штрафи - 10000,00 гривень (загальна сума - 24 915,00 грн.) нараховані всупереч законодавству та підтверджуючих документів підлягають скасуванню.
Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору відповідач вказує, що згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», він звільнений від сплати судового збору, а тому дані витрати слід компенсувати за рахунок держави. В задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
26.02.2026 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», згідно з яким просив суд визнати недійсним кредитний договір №1856083 від 28.09.2024; визнати Договір факторингу №1607-25 від 27.05.2025 договором цесії; визнати Договір факторингу №1607-25 від 27.05.2025 нікчемним; визнати неправомірним нарахування відсотків, пені та штрафів, нараховані за кредитним договором №1856083 від 28.09.2024; перерахувати та визначити суму, що підлягає сплаті за кредитним договором №1856083 від 28.09.2024 з урахуванням пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов`язати належного кредитора вчинити дії.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір позивач за зустрічним позовом уклав з первісним кредитором в тяжких для нього умовах (під час хвороби), крім того, його не було письмово повідомлено про зміну кредитора, а відсотки, штрафи і пеня нараховані первісним кредитором і позивачем неправомірно, з порушенням положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач є військовослужбовцем. Спірний договір факторингу не містить істотних умов, визначених чинним законодавством для договорів факторингу, тому є нікчемним. З наведених підстав просив позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити, справу розглянути без його присутності за наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням передбачених чинним законодавством пільг для позивача за зустрічним позовом як військовослужбовця.
03.03.2026 представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» (відповідач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 подав відповідь на відзив відповідача за первісним позовом, в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Щодо укладення кредитного договору представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) вказує, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа….». Сторони узгодили розмір кредитів та позик, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Представник позивача зуважує, що для укладення вищевказаних договорів в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті товариств ОСОБА_1 власноруч.
Отже, позивачем доведено факт укладання вищевказаних договорів Відповідачем в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, представник позивача вказує, що відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору.
Також представник позивача зазначає, що згідно кредитного договору, підписаного відповідачем, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Крім того, зі змісту кредитного договору вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, а саме прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання кредиту Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. У випадку неповного розуміння умов договору позики у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався.
Щодо повідомлення про відступлення права вимоги, представник позивача зазначає, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Щодо відступлення права вимоги, представник позивача зазначає, що відповідач, який не є стороною оспорюваного ним правочину, не наведено та, відповідно, не доведено, які його права та законні інтереси порушені цими правочинами. Таким чином, Договір факторингу укладений між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 25.03.2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі, роз`яснено сторонам право і строки подання заяв по суті справи.
Відповідач за зустрічним позовом 03.03.2026 засобами електронного суду подав відзив на зустрічний позив, у якому проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, поданому на первісний позов та заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
04.03.2026 засобами електронного суду ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі.
ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) подав клопотання про залучення в якості співвідповідача за зустрічним позовом первісного кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ».
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 25.06.2026 року залучено до участі у справі, як співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсним кредитного договору; визнання договору факторингу договором цесії; визнання договору факторингу нікчемним; визнання неправомірним та скасування нарахування відсотків, пені та штрафів за кредитним договором; перерахування та визначення суми, що підлягає сплаті за кредитним договором; зобов`язання вчинити дії - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ», роз`яснено співвідповідачу право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
22.07.2026 відповідач за зустрічним позовом ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відзив на позовну заяву, в якому вказує, що 28.09.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №1856083. Товариство виконало свої зобов`язання за даним Договором та надало Відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач (Позичальник) зобов`язався повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним.
Позичальником починаючи з листопада 2024 року припинено виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, тому Товариством було прийнято рішення у відповідності з правами наданими кредитору чинним законодавством України, про задоволення своїх вимог за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №1856083 від 28.09.2024 шляхом відступлення за Договором факторингу.
16.07.2025 згідно Договору факторингу №1607-25 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило за плату ТОВ «ФК «ЄАПБ» усі права грошової вимоги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ОСОБА_1 , за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №1856083 від 28.09.2024. У відповідності до вимог чинного законодавства України вся інформація та документи за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №1856083 від 28.09.2024 були передані від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Враховуючи викладене ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не вважає себе належним співвідповідачем у справі. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі, справу розглянути без участі співвідповідача.
27.07.2026 відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 подав відповідь на відзив відповідача за зустрічним позовом, у якій він просив у первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов.
З урахуванням викладеного, розгляд справи по суті здійснюється судом за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1856083 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», згідно умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5000,00 грн на строк 360 днів, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у терміни, встановлені договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі, на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредитний договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е948 (а.с.6-12).
Як вбачається з положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, даний договір укладено в електронній формі та є письмовим правочином, який відповідає вимогам ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі та підписаний уповноваженими особами.
Пунктом 1.4. Кредитного договору встановлено строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит).
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 27.10.2024 року включно.
Відповідно до п. 1.5.3. Кредитного договору пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 28.10.2024 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Згідно з п. 2.1. Кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування коштів та зарахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250811-743 від 11.08.2025 (а.с. 18).
Відповідач, у свою чергу, умови Кредитного договору не виконав, внаслідок чого, за твердженням позивача станом на 16.07.2025, утворилась заборгованість в сумі 29915,00 грн., у тому числі за тілом кредиту - 5000,00 грн., за процентами - 14915,00 грн, за пенею, штрафами - 10000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом наданим первісним кредитором за період 28.09.2024 - 23.08.2025 (а.с.19).
16.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №1607-25, у відповідності до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1856083 від 28.09.2024 (а.с.20-24).
Виконання сторонами договору факторингу та, відповідно, перехід права вимоги за кредитним договором до позивача підтверджується платіжною інструкцією №739 від 18.07.2025 (а.с.26), Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №1607-25 від 16.07.2025 (а.с.25) та Витягом з Реєстру боржників від 16.07.2025 (а.с.27).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порушення умов Кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 530, 1054 ЦК України відповідач на дату пред`явлення позову заборгованість не сплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суду не надано доказів виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №1856083 від 28.09.2024.
Також суд критично оцінює твердження відповідача про недійсність кредитного договору та нікчемність договору факторингу, а також про неповідомлення його про заміну кредитора у зобов`язанні, як підстави для звільнення його від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором, з огляду на таке.
За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем за первісним позовом не наведено норми закону, в силу якої Договір факторингу №1607-25 від 16.07.2025, укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і позивачем, є нікчемним, а також не надано рішення суду про визнання його недійсним.
Отже, такі договори - кредитний та факторингу - відповідно до ст. 204 ЦК України на момент розгляду справи є правомірними.
Положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК №183, виданим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 28.02.2012, та даними Державного реєстру фінансових установ, що розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті Національного банку України https://bank.gov.ua/ua/supervision/licensing-nonbanking, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є фінансовою установою та має діючу ліцензію на діяльність фінансової компанії, видану Національним банком України 07.03.2024, чинну як на дату укладення договору факторингу, так і на дату ухвалення рішення судом.
Матеріали справи містять докази належного виконання сторонами Договору факторингу: копію платіжної інструкції №739 від 18.07.2025 (а.с.26) та Акта прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №1607-25 від 16.07.2025 (а.с.25).
На твердження ж відповідача про те, що Договір факторингу №1607-25 від 16.07.2025 є договором цесії, суд зазначає наступне.
Цесією (відступленням права вимоги) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни, факторингу тощо). Цесія не є окремим самостійним договором. Тому положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору, правовим результатом якого є цесія. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований у пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21.
Тому Договір факторингу №1607-25 від 16.07.2025 є правовою формою відступлення права вимоги (цесії).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) в спірному зобов`язанні. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із наведеного вбачається, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 у справі № 569/8962/16-ц.
Суд зауважує, що відповідач за первісним позовом не надав доказів того, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується його заявою про розгляд справи без участі, проте в судові засідання не з`явився, клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням його на військовій службі суду не подав, навпаки, наполягав на розгляді справи судом без його присутності, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не спростував, не надавши суду ні доказів неправильності його здійснення, ні власного контррозрахунку.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання, передбачені кредитним договором №1856083, та не повернув взятих коштів у розмірі 5000,00 грн., то позовні вимоги у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за первісним позовом процентів за користування кредитом в сумі 14915,00 грн, суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Відповідно до копії довідки Форми 5 від 18.01.2026 №2647/694, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.77).
Згідно витягу з наказу Міністерства оборони України від 11.08.2025 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_2 . Вказано, що вислуга років на момент зарахування до списків особового складу становить 01 рік 00 місяців 23 дні (а.с.78).
У військовому квитку серії НОМЕР_3 зазначено, що ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України по мобілізації 10.08.2025 на підставі Указу Президента України від 14.07.2025 № 479/2025 (а.с.68-76)
Довідкою від 23.12.2025 № 5100/5/11/1099 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06.10.2025 по 29.10.2025 брав участь у таких заходах (а.с. 79).
Згідно розрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, які нараховані позивачем за первісним позовом, вбачається, що заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором №1856083 від 28.09.2024, строком дії 360 днів, нараховані відповідачу за первісним позовом за період з 28.09.2024 по 22.09.2025 (останній платіж період з 23.08.2025 по 22.09.2025)
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у період нарахування позивачем процентів за користування кредитом з 28.09.2024 по 10.08.2025.
Перебування ОСОБА_1 на військовій службі за призовом під час мобілізації з 10.08.2025 не впливає на його обов`язок по сплаті процентів за кредитним договором № 1856083 від 28.09.2024, що виник до його призову (до 10.08.2025), і такого зобов`язання не припиняє. При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 договірних зобов`язань та сплати процентів за користування кредитом у період з 28.09.2024 по 10.08.2025
Проте, суд погоджується з твердженнями відповідача за первісним позовом, що нарахування йому відсотків за користування кредитом з 10.08.2025 по 22.09.2025 здійснено позивачем за первісним позовом в порушення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ОСОБА_1 в цей період на військовій службі, що підтверджується наявними в справі матеріалами.
Здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення позивачем за первісним позовом суми відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за кредитним договором №1856083 від 28.09.2024 за період з 28.09.2024 по 10.08.2025 у сумі 13415,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн. та 13415,00 грн відсотків за користування кредитом.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. штрафу, пені суд доходить висновку про відсутність правових підстав для її задоволення в силу дії норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Так, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за допомогою належних і достовірних доказів доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором споживчого кредиту щодо повернення суми кредиту, разом з тим, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, штрафу, пені за порушення такого зобов`язання відсутні. Відповідач, у свою чергу, доказів належного виконання ним умов кредитного договору суду не надав, позовних вимог не спростував.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення первісного позову.
Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 5000,00 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1856083 від 28.09.2024, з яких: 5000,00 грн. боргу за тілом кредиту та 13415,00 грн заборгованості за відсоткоми за користування кредитом.
В іншій частині первісного позову належить відмовити у зв`язку з безпідставністю.
Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд виходить з наступного.
Позивачем за зустрічним позовом заявлено, зокрема, вимоги про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №1856083 від 28.09.2024, укладеного між ним, ОСОБА_1 і ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», про визнання Договору факторингу №1607-25 від 27.05.2025, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», договором цесії та визнання вказаного Договору факторингу нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, при вирішенні питання про недійсність або нікчемність правочину оцінка його правомірності здійснюється на момент його вчинення.
Частинами першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до положень частин першої і третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) і ОСОБА_1 28.09.2024 укладено договір про надання споживчого кредиту №1856083.
Також встановлено, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (відповідач за зустрічним позовом) укладено Договір факторингу №1607-25 від 16.07.2025 (а.с.20-24), на підставі якого останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1856083 від 28.09.2024.
Вказані договори - кредитний та факторингу - оспорюються позивачем за зустрічним позовом.
Судом не встановлено, матеріали справи не містять та позивачем за зустрічним позовом не доведено недійсності спірного кредитного договору та нікчемності договору факторингу, оскільки оскільки за змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, що по справі не встановлено і суду не доведено.
Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).
Посилаючись на недійсність кредитного договору № 1856083 від 28.09.2024, ОСОБА_1 вказував у зустрічному позові про вчинення правочину під впливом тяжкої хвороби та на невигідних для нього умовах, що є несправедливими по відношенню до споживача.
Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.
Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин (див. постанову Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20)).
Надані ОСОБА_1 медичні документи факт наявності у нього тяжкої обставини (хвороби), що змусила його вчинити оспорюваний правочин на вкрай невигідних для нього умовах, не підтверджують.
Оспорюючи кредитний договір, зустрічний позивач мав довести, що за відсутності тяжкої обставини (хвороби) правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Проте, ним не було надано доказів діагностування йому тяжкого захворювання та відповідного впливу такого захворювання на його волевиявлення на час укладення спірного кредитного договору 28.09.2024, тому підстав для визнання кредитного договору недійсним за наведених ОСОБА_1 обставин судом по справі не встановлено.
Доводи позивача за зустрічним позовом щодо несправедливих умов споживчого кредиту також відхиляються судом, оскільки погоджена сторонами у п. 1.7. кредитного договору №1856083 від 28.09.2024 денна процентна ставка встановлена у розмірі 0.971 % в день що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у частини третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та відповідно до частини четвертої цієї статті не є вичерпним.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця на одержання від споживача (позичальника) процентів за користування кредитом за денною процентною ставкою, розрахованою відповідно до частини четвертої статті 8 цього Закону, у розмірі не більше 1% від загального розміру кредиту, погоджена сторонами з дотриманням принципу свободи договору денна процентна ставка за кредитом не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та не свідчить про несправедливість таких умов.
Згідно з частиною першою статті 1048, частиною другою статті 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Укладаючи спірний кредитний договір № 1856083 від 28.09.2024, позичальник ОСОБА_1 погодився на запропоновані кредитодавцем - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» умови кредитування, свою згоду на укладення договору не відкликав, презумпцію його правомірності не спростував, у строки, встановлені договором, кредит не повернув, проценти за користування кредитом за період з 28.09.2024 по 10.08.2025 не сплатив.
Доводи позивача за первісним позовом щодо неповідомлення його про заміну кредитора у зобов`язанні на обов`язки боржника за кредитним договором не впливають.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем за зустрічним позовом свого зобов`язання за кредитним договором № 1856083 від 24.09.2024 первісному кредитору - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», а наведені заперечення проти позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» факту укладення спірного кредитного договору та наявності заборгованості за кредитом не спростовують.
Враховуючи наведене, в зустрічному позові належить відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
Відповідач у справі (позивач за зустрічним позовом) на момент розгляду справи є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_2 №2647/694 від 18.01.2026 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.08.2025 № 191 (а.с. 77,78).
За наведених обставин, згідно з положеннями ч.ч. 6, 7 ст. 141 ЦПК України судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1638,97 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) за подання первісного позову, підлягають відшкодуванню позивачу за первісним позовом за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а судові витрати (судовий збір) за подання зустрічного позову підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 204, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ "ТАСкомбанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1856083 від 28.09.2024 в розмірі 18415 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13415,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Судові витрати (судовий збір) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в розмірі 1638, 97 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) гривень 97 копійок компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині первісного позову відмовити.
У зустрічному позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити повністю.
Судові витрати (судовий збір) за подання зустрічного позову компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 13 березня 2026 року.
Повне найменування сторін:
позивач (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ "ТАСкомбанк".
відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О.І.Михайлюк