ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6119/26
провадження № 2/753/8892/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Парубець А.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , 3-тя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Згідно штампу поштового відділення на конверті 10.03.2026 року позивачка ОСОБА_3 направила до Дарницького районного суду м. Києва свою позовну заяву до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , 3-тя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії (т.1, а.с.2; 80-81).
Позовна заява мотивована тим, що вквітні 2025 року між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем ФО-П ОСОБА_4 було досягнуто домовленості про працевлаштування. 28.04.2025 року позивачка була прийнята на посаду адміністратора хостела, який належав відповідачу. Період трудової діяльності позивача та нарахування їй заробітної плати підтверджується письмовими документами, в яких ОСОБА_4 власноруч зафіксував обсяг нарахованого доходу за відпрацьований час. Також факт існування трудових відносин між позивачкою і відповідачем підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, виданими Пенсійним фондом України за формою ОК-5 та ОК-7. Трудова діяльність ОСОБА_3 на вказаній посаді здійснювалась з 28.04.2025 року по 21.05.2025 року. 21.05.2025 року позивачка повідомила відповідача про своє бажання припинити трудові відносини та фактично припинила виконання посадових обов`язків, що відображено у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору №1620-25-16106 від 29.12.2025 року. Відповідач поговився з її усною заявою про звільнення, однак в день звільнення в супереч ст.47 КЗпП України не видав ОСОБА_3 копії наказу про звільнення та не провів з нею остаточного розрахунку при звільненні у строки, передбачені ст.116 КЗпП України. Запис до паперової трудової книжки не вносився за взаємною домовленістю, проте відповідач був зобов`язаний внести ці дані до електронної системи Пенсійного фонду України, чого не зробив. 23.05.2025 року на адресу позивачки надійшло повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпро переплату пенсії. Через неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо подання звітності про звільнення позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийнято рішення від 23.05.2025 року №805 про утримання переплати пенсії в розмірі 20% від її місячної пенсії. 26.08.2025 року ОСОБА_3 особисто звернулась до ФО-П ОСОБА_4 з проханням надати документи про прийняття та звільнення позивачки з посади адміністратора хостела, оскільки за їх відсутністю Пенсійний фонд почав стягнення коштів з пенсії позивачки. Однак відповідач почав вводити позивача в оману і намагався видати документи заднім числом. Таким чином, документи про перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_3 змогла отримати лише у вересні 2025 року. На виконання своїх обіцянок відповідач надав позивачу довідку про звільнення №2 від 1.09.2025 року, в якій підтверджувались відомості про прийняття на роботу та звільнення з неї. У вказаному документі відповідач припустився помилки: замість правильного написання прізвища „ ОСОБА_5 ", вказано невірне прізвище „ ОСОБА_6 ", що призвело до подальшого тривалого відрахування коштів з пенсії позивача. На підставі вказаного позивачка просить суд визнати трудові відносини між ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 припиненими з 21.05.2025 року. Встановлення вказаного факту необхідно позивачці для реалізації права на пенсійне забезпечення, оскільки в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачка значиться працюючою особою. Тому, отримуючи пенсію за віком, вона позбавлена права щорічної індексації пенсії. За таких обставин просить визнати трудові відносини, укладені між ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 , припиненими з 21.05.2025 року; зобов`язати ФО-П ОСОБА_4 видати накази про прийняття на роботу ОСОБА_3 та звільнення її з посади на підставі п.1, ст.36 КЗпП України з 21 травня 2025 року і надіслати їх копії позивачці та забезпечити подання відомостей про трудову діяльність за цей період до Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України; зобов`язати ФО-П ОСОБА_4 подати щодо застрахованої особи ОСОБА_3 до відповідного контролюючого органу Державної податкової служби України уточнюючий „Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску" за 2 квартал 2025 року, вирішити питання щодо стягнення судових витрат (т.1, а.с.2-20).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_3 були розподілені судді Колеснику О.М. того ж дня, тобто 14.01.2026 року об 11:58:50 годин (т.1, а.с.95-96).
За змістом відповіді №2483698 від 19.03.2026 року, 12:34:46, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 13.08.2004 року і по теперішній час (т.1, а.с.97).
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 20.03.2026 року було залишено позовну заяву без руху і надано позивачці 5-тиденний термін для усунення недоліків позовної заяви (т.1, а.с.98-99).
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 7.04.2026 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, а розгляд справи призначено на 21 травня 2026 року о 9-45 годин (т.1, а.с.106-107).
12.06.2026 року в системі „Електронний суд" був сформований відповідачем ОСОБА_4 відзив на позовну заяву, який 15.06.2026 року був зареєстрований в канцелярії суду. За змістом даного відзиву ОСОБА_4 не визнав позов і просив відмовити у його задоволенні, пояснивши, що усвоїй позовній заяві позивач просить визнати трудові відносини з відповідачем припиненими, проте відповідач не заперечує щодо того, що ці трудові відносини припинені. Це зокрема підтверджується самою позивачкою: вона в свій позовній заяві вказує, що трудові відносини тривали з 28 квітня 2025 року по 21 травня 2025 року і відповідач не заперечував щодо їх припинення в день повідомлення позивачем про бажання припинити трудові відносини. Відповідачем сумлінно виконувались його обов`язки як роботодавця: а саме: наказ №2-К про призначення ОСОБА_3 від 28 квітня 2025 року був виданий вчасно, натомість позивач його так і не підписала; відомість про виплату грошей №1 за квітень 2025 року, які були видані вчасно, позивач так і не підписала, зокрема копія цієї відомості, яка була надана Позивачем до Суду не містить підпису позивача, але наявність цього документу у позивача підтверджує факт його отримання; відомості про виплату грошей №3 за травень 2025 року (копія надана Позивачем до позовної заяви) була видана вчасно 21 травня 2025 року, але позивач в порушення пункту 4 укладеного Трудового договору №2 від 28.04.2025 року, яким було визначено робочий час з 11 до 20 години, покинула робоче місце до закінчення робочого часу - фактично своїми діями відмовившись підписувати відомості про виплату грошей №3 за травень 2025 року. Також позивач її так і не підписала, зокрема копія цієї відомості, яка була надана позивачем до Суду не містить підпису позивача, але наявність цього документу у позивача також підтверджує факт його отримання; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за квітень 2025 року з додатками до нього був поданий вчасно (відповідно строків, визначених чинним Податковим кодексом України на момент подачі звітності), що підтверджується квитанцією №2; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за травень 2025 року з додатками до нього був також поданий вчасно (відповідно строків, визначених чинним Податковим кодексом України на момент подачі звітності), що підтверджується квитанцією №2; наказ №5-К про звільнення ОСОБА_3 від 21.05.2025 року був виданий вчасно 21 травня 2025 року, але позивач в порушення пункту 4 укладеного Трудового договору №2 від 28.04.2025 року, яким було визначено робочий час з 11 до 20 години, покинула робоче місце до закінчення робочого часу - фактично своїми діями відмовившись підписувати наказ про звільнення; повідомлення №2 про нараховані суми, належні працівникові при звільненні від 21.05.2025 року було видане вчасно 21 травня 2025 року, але позивач в порушення пункту 4 укладеного Трудового договору №2 від 28.04.2025 року, яким було визначено робочий час з 11-00 до 20-00 годин, покинула робоче місце до закінчення робочого часу - фактично своїми діями відмовившись підписувати зазначене повідомлення. Відповідач на виконання вимог статті 47 Кодексу законів про працю, у день звільнення видав наказ про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, проте через самовільне залишення позивачем робочого місця до закінчення робочого часу, визначеного пунктом 4 укладеного Трудового договору №2 від 28.04.2025 року - всі ці документи не були підписані позивачем. Після самовільного залишення робочого місця позивач не відповідала на дзвінки відповідача та не виходила на зв`язок до кінця серпня 2025 року. Після того як позивач звернулась до відповідача з проханням надати їй всі документи про працевлаштування, відповідачем були надіслані всі накази, відомості про виплату грошей, повідомлення та довідки, але позивач так і не повернула відповідачеві підписані документи, окрім заяв про прийняття на роботу та звільнення з роботи, а також підписаний трудовий договір. Відповідач вважає такі дії позивача недобросовісними. Після відправлення першого пакету документів (відправлення було здійснено Новою поштою ТТН № 55 0014 5045 6602, скріншот зі застосунку Нова пошта додається), що містив всі накази, відомості про виплату грошей, повідомлення та довідки, позивач повідомила, що в складених документах була допущена помилка в прізвищі позивача, після цього відповідачем були внесені виправлення у всі накази, відомості про виплату грошей, повідомлення та довідки повторно відправлено позивачу новий пакет документів (відправлення було здійснено Новою поштою ТТН № 59 0014 5612 9018, скріншот зі застосунку Нова пошта додається), а також була подана уточнююча звітність до контролюючих органів. Відповідач вважає, що допущена описка в прізвищі позивача не вплинула на облік будь-яких податків та зборів, що зокрема підтверджується тим фактом, що третьою стороною ще в травні 2025 року була виявлена переплата пенсії позивача у зв`язку з працевлаштуванням. Після відправлення другого виправленого пакету документів позивач повернула лише підписані заяву про прийняття на роботу, заяву про звільнення та Трудовий договір №2 від 28.04.2025 року - всі інші документи (накази, відомості про виплату грошей, повідомлення та довідки) позивач не надіслала, у зв`язку з цим відповідач мусив в третій раз направляти вищезазначені документи позивачеві (відправлення було здійснено Новою поштою ТТН № 55 0014 7719 6427, скріншот зі застосунку Нова пошта додається), але позивач так і не повернула підписані документи відповідачеві. Відповідачем ще раз було відправлено пакет документів (накази, повідомлення, довідки, відомості) позивачеві Укрпоштою рекомендованим листом з описом вкладення трекінг №042[телефон приховано]. Слід зауважити, що позивач неодноразово усно заявляла про небажання оформлювати трудові відносини відповідно до чинного законодавства України для того, щоб не втратити частину пенсії, також позивачем не була надана трудова книжка і позивач не вимагала від відповідача внесення відомостей про працевлаштування до паперової трудової книжки. Варто відзначити, що факт сумлінного та вчасного виконання відповідачем його обов`язків щодо своєчасного та повного нарахування та виплати заробітної плати, всіх податків та зборів, а також подачі звітності до контролюючих органів, зокрема підтверджується документами, які були надані особисто позивачем: позивач до позовної заяви надає копію Довідки №2 від 01.09.2025 року, виданої відповідачем на прохання позивача для підтвердження факту припинення трудових відносини перед Третьою особою, в якій зокрема, зазначаються реквізити Наказу про звільнення; позивач надає копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.12.2025 року №1620-25-16106 від 29.12.2025 року, де зазначаються суми нарахованого та виплаченого доходу, суми нарахованого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб (ознака доходу - заробітна плата), а також нарахованого та сплаченого військового збору. Особливу увагу варто звернути на графи 14 та 15 цієї відомості, в яких відображені дати прийняття на роботу 28.04.2025 року та звільнення з роботи 21.05.2025 року. Ця відомість була надана позивачу Державною податковою службою України Головними управлінням ДПС у Полтавській області і свідчить про те, що відповідачем були виконані всі його обов`язки щодо звітування стосовно найманих працівників, зокрема звільнення позивача; позивач надає копію індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-7) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 28.01.2026 року, в якій в рядку «Страховий стаж» в графі за 5 місяць (травень 2025 року) зазначається кількість днів перебування в трудових відносинах з відповідачем в травні 2025 року - 21 день. Така саме інформація відображена в наданій позивачем копії індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 28.01.2026 року в таблиці «Звітний рік: 2025» в рядку «Страховий стаж» в графі 5. Це підтверджує, що відповідачем були подані всі необхідні звіти до Третьої особи, і Третій особі було відомо про звільнення позивача 21 травня 2025 року. Також на момент розгляду цієї справи відповідно до відомостей, які розміщені на веб-порталі Пенсійного фонду України за адресою portal.pfu.gov.ua в особовому кабінеті відповідача в розділі Відомості про трудові відносини за пошуком за РНОКПП позивача відомості щодо трудових відносин між позивачем та відповідачем відображаються коректно, тобто визначена дата початку та припинення трудових відносин. З огляду на вищевикладене та керуючись статтею 255 ЦПК України просить суд закрити судове провадження за цією справою у зв`язку з відсутністю предмету спору (т.1, а.с.160-166).
26.06.2026 року позивачка ОСОБА_3 направила до суду відповідь на відзив, в якій практично заперечувала доводам відповідача на підставі свого позову (т.2, а.с.1-5).
29.07.2026 року в системі „Електронний суд" було сформовано відповідачем ОСОБА_4 заперечення на відповідь на відзив, яке 30.07.2026 року було зареєстроване в канцелярії суду. За змістом даного заперечення ОСОБА_4 спростовує доводи позивачки на підставі викладеного змісту відзиву (т.2, а.с.14-16).
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач ФО-П ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву.
Представник 3-ї особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судові засідання не з`явився жодного разу, про розгляд справи юридична особа була неодноразово повідомлена судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника 3-тя особа не зверталась.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Як наголошує ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Як зазначає ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та фактично проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується ксерокопією її паспорта та витягом з реєстру територіальної громади (т.1, а.с.22-26).
Як зазначає ч.1 та ч.3, ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч.1, ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.1, ст.21 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як регламентує ч.1-4, ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1, ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься і у статті 1 Закону України „Про оплату праці".
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України „Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові
обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ч.1, ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як встановлено судом, 28.04.2025 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до ФО-П ОСОБА_4 про прийняття її на посаду адміністратора хостела з 28.04.2025 року за основним місцем роботи (т.1, а.с.28). Вказаний доказ був наданий суду позивачкою по справі.
Того ж дня 28.04.2025 року між ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4 був укладений трудовий договір №2, за змістом якого ОСОБА_3 була працевлаштована на посаду адміністратора хостела, розташованого в АДРЕСА_3 з 28.04.2025 року на невизначений термін. Її обов`язки визначені посадовою інструкцією і своїм підписом у трудовому договорі вона підтверджує, що зі змістом посадової інструкції вона ознайомлена. Розмір щомісячного посадового окладу складає 8 100 грн., робочий час встановлюється з 11-00 по 20-00 годин з середи по неділю включно; вихідні дні: понеділок і вівторок (т.1, а.с.29). Даний трудовий договір №2 містить підписи як позивачки, так і відповідача і є не оскарженим, не скасованим, не визнаним недійсним або неукладеним в судовому порядку.
Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в своїй практиці неодноразово робив висновки: Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов. Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Аналогічні за змістом висновки містяться у Постановах Верховного Суду від 06.04.2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 13.04.2020 року у справі № 344/2293/19, від 24.11.2021 року у справі № 361/3422/19, від 05.03.2025 року у справі № 463/10998/23.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»)
28.04.2025 року ФО-П ОСОБА_4 було видано наказ №2-К про прийняття ОСОБА_3 на посаду адміністратора хостела з 28.04.2025 року з посадовим окладом 8 100 грн. на місяць (т.1, а.с.167).
Прийняття на роботу позивачки і отримання нею заробітної плати за квітень 2025 року відображені у відомості про виплату грошей №1 за квітень 2025 року, де зазначено, що ОСОБА_3 виплачено 850 грн. 49 коп. (т.1, а.с.30), що не заперечувала позивачка у судовому засіданні, а також податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відомістю про нарахування заробітної плати, квитанцією №2 (т.1, а.с.168-177).
21.05.2025 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до ФО-П ОСОБА_4 про звільнення її на посади адміністратора хостела з 21.05.2025 року за угодою сторін (т.1, а.с.33). Вказаний доказ також був наданий суду позивачкою по справі.
21.05.2025 року ФО-П ОСОБА_4 було видано наказ №5-К про звільнення ОСОБА_3 з посади адміністратора хостела з 21.05.2025 року з виплатою заробітної плати за фактично відпрацьований час (т.1, а.с.188).
Згідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, ОСОБА_3 на день її звільнення нараховано за 15 відпрацьованих днів до сплати 4 252 грн. 50 коп. (т.1, а.с.189), які вона не отримала в день звільнення за відсутністю її на робочому місці.
Також факт звільнення відповідачем позивачки з роботи 21.05.2025 року і виплата їх всіх сум на підставі ст.116 КЗпП України підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за травень 2025 року, відомістю про нарахування заробітної плати за травень 2025 року, квитанцією №2 (т.1, а.с.178-187), відомостями про виплату грошей №3 за травень 2025 року (т.1, а.с.31-32), відомостю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.12.2025 року (т.1, а.с.43), індивідуальними відомостями про застраховану особу рестру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (форма ОК-7) (т.1, а.с.44).
Таким чином, аналізуючи докази, надані учасниками справи, суд приходить до висновку, що ФО-П ОСОБА_4 належним чином оформив прийняття і звільнення з роботи позивачки ОСОБА_3 , повністю виплатив їй грошові кошти за відпрацьований час, передав дані до відповідної структури Пенсійного фонду України, тому підстави для задоволення позову у суду відсутні.
Згідно ст.133;141 ЦПК України оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, тому не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь всіх судових витрат.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.2; 2-1; 21; 24; 47; 94; 115-116 КЗпП України, ст.1-2 Закону України „Про оплату праці", Постанов Верховного Суду від 06.04.2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 13.04.2020 року у справі № 344/2293/19, від 24.11.2021 року у справі № 361/3422/19, від 05.03.2025 року у справі № 463/10998/23; ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , 3-тя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення 3 993 грн. 60 коп. судового збору, 7 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правової допомоги відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 30.09.2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя :