Справа № 761/26161/25
Провадження № 2/761/2908/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Яцишина А.О.
позивача: ОСОБА_1
відповідачки: ОСОБА_2
представника відповідачки: Денисенка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути на свою користь із відповідачки моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позичає є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України і 22.11.2024 року під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини позивач отримав вогнепальне поранення правого плечового суглобу та передпліччя, від якого тривалий час лікувався у різнопрофільних медичних закладах .
17.02.2025 року позивач був переведений до Зони тимчасового відновлення з направленням для проходження військово-лікарської комісії до м. Києва. В лютому 2025 року позивач, перебуваючи у м. Києві, хотів потрапити до своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , однак не зміг цього зробити, оскільки ОСОБА_2 поміняла замки у вхідних дверях. На прохання позивача впустити його до квартири відповідачка відмовила і вподальшому також неодноразово відмовляла позивачу у доступі до житла. 19.05.2025 року після чергової невдалої спроби потрапити до свого помешкання позивач звернувся до поліції із заявою, внаслідок чого відносно відповідачки був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173 2 КУпАП, як на особу, що вчинила щодо позивача економічне насильство. Проте, вказані заходи адміністративного впливу не призвели до позитивного результату - відповідачка все одно продовжує перешкоджати позивачу у доступі до квартири.
Весь цей час, з лютого по день подання позову, позивач проживає в орендованому житлі, хоча має своє власне. Завдяки діям відповідачки позивач змушений нести непередбачувані й непотрібні витрати.
Ця подія негативно відбилася на психологічному здоров`ї позивача враховуючи і ту обставину, що відповідачка є матір`ю позивача, відтак він вочевидь не очікував такої поведінки від найріднішої людини. З фронту, поранений, він повернувся до місця, де виріс, до оселі, у якій мешкав з дитинства, розраховуючи на співчуття, прийняття і турботу. Але, натомість, отримав відразу. Дім мав стати для нього місцем безпеки, любові, відновлення. Проте його зрадили, йому відмовили у любові саме тоді, коли вона потрібна найбільше. Позивач відчув нерозуміння і розгубленість, а також сором і приниження. Він почувався відкинутим не тільки як син, а й як чоловік, як людина, втратив опору.
Зазначає, що його страждання зводяться, зокрема: до відчуття відторгнення і неприйняття в найбільш вразливий після поранення період; приниження людської гідності, особливо з огляду на статус захисника держави; стрес, пов`язаний із втратою елементарного життєвого простору та відчуттям небезпеки навіть у тилу; втрата базового відчуття підтримки й безпеки, яке зазвичай асоціюється з власним домом і родиною. Такі обставини завдали істотної моральної шкоди позивачеві, порушивши його душевну рівновагу, викликавши глибоку емоційну травму, почуття самотності, безпорадності та соціального виключення. Більше того, відповідачка не вважає себе винуватою, а навпаки розцінює свої дії як правильні. Така поведінка відповідачки лише додає позивачу моральних страждань. У зв`язку із характером і глибиною душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач, характером протиправних дій відповідачки, з урахуванням наведених вище обставин, а також принципів розумності і справедливості, позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду у 100 000,00 грн. яку і просив стягнути із відповідача.
Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026, проведеному у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 , яка раніше була визначена головуючою у вказаній справі, справу розподілено до розгляду судді Пономаренко Н.В.
02.03.2026 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.05.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Денисенка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для стягнення моральної шкоди.
Звертає увагу, що фактично подана позовна заява побудована переважно на суб`єктивних твердженнях позивача, його власному емоційному сприйнятті сімейного конфлікту, а також на припущеннях щодо нібито протиправної поведінки відповідача, які не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства України. При цьому значна частина доводів позивача носить відверто емоційний характер та спрямована насамперед на формування у суду виключно негативного сприйняття відповідача без належного підтвердження викладених у позові обставин.
Окремо звертає увагу суду на те, що між сторонами протягом тривалого часу існує складний сімейний та майновий конфлікт, пов`язаний із питаннями користування квартирою, взаємними побутовими претензіями, спадковими правовідносинами, а також тривалими особистими неприязними взаємовідносинами між позивачем та відповідачем.
При цьому, сторона відповідача наголошує, що ОСОБА_2 жодним чином не заперечує право позивача на звернення до суду або правоохоронних органів, однак сам по собі факт звернення із заявами до поліції не є безумовним доказом правоти позивача та не свідчить автоматично про наявність вини відповідача.
При цьому, представник відповідачки вважає за необхідне звернути увагу суду на поведінку самого позивача, яка має систематичний конфліктний характер та має істотне значення для правильного вирішення даної справи. Так, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення, пов`язаного із нанесенням тілесних ушкоджень власному батькові, що підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2015 року. Окрім цього, позивач протягом тривалого часу проявляє агресивну поведінку, систематично провокує конфлікти, здійснює психологічний тиск на власну матір, а також створює штучні конфліктні ситуації, які у подальшому використовує як підставу для звернень до поліції та суду. Так, після одного із судових засідань у даній цивільній справі ОСОБА_2 було виявлено пошкодження вхідних дверей квартири та сторонню речовину у замковому механізмі, схожу на клей, що фактично створило перешкоди для нормального користування дверима та доступу до приміщення. У зв`язку із вказаними обставинами, відповідачка була вимушена звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою. На переконання сторони відповідачки, вказані дії могли бути спрямовані на подальше штучне створення конфліктної ситуації та формування нових безпідставних звинувачень щодо нібито обмеження позивача у користуванні житлом.
Окрему увагу звернуто й на те, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, пенсіонеркою, яка протягом тривалого часу фактично перебуває у стані постійного психологічного напруження через конфліктні взаємовідносини із власним сином, регулярні виклики працівників поліції, численні звернення до державних органів та постійні судові спори. При цьому, вона не має реальної можливості припинити вказаний конфлікт або вплинути на поведінку позивача який систематично підтримує та загострює конфлікт між сторонами.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з наведених підстав.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Денисенко В.В в судовому засіданні заперечували проти позову, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі у зв`язку із його безпідставністю. При цьому, позивачка ОСОБА_2 зауважила, що вона не чинить жодних перепон щодо проживання сина в квартирі, що він сам не живе в квартирі приблизно з 2015-2016 років, чинить конфлікти, губив ключі, пошкоджував замки і вхідні двері.
Суд, вислухавши сторін та представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадку доведення факту її реального заподіяння внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності іншої особи.
Також відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка її завдала.
Таким чином, для покладення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди обов`язковому доведенню підлягає сукупність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки особи, факт існування моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою особи та негативними наслідками, а також вина особи, яка нібито завдала шкоду.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд при вирішенні відповідної категорії справ зобов`язаний встановити факт наявності моральної шкоди, протиправність поведінки особи, причинно-наслідковий зв`язок між відповідними діями та негативними наслідками, а також вину особи, яка нібито завдала шкоду.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В даному випадку, суд прийшов до висновку, що жодним судовим рішенням, яке набрало законної сили, не встановлено факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства або інших протиправних дій відносно ОСОБА_1 та порушення його житлових прав. І всі твердження в позові щодо нібито встановленої вини відповідача є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами.
Також, під час розгляду вказаної справи не знайшло підтвердження посилання позивача на зазначення зафіксованих фактів відмови позивачу у доступі до житла, а наявна в матеріалах справи довідка за 2005 рік щодо звернення позивача до правоохоронних органів (а.с.16) із зазначенням, зі слів самого ж ОСОБА_1 , про зміну замків та відмову матері пускати його до житла, чим він вважає, що вчинено домашнє насильство економічного характеру, - оцінюється судом критично, оскільки така довідка не є доказом на підтвердження протиправних дій відповідачки щодо позивача, а доказів щодо наслідку розгляду адміністративного протоколу по ч.1 ст. 173-у КпАП України, - стороною позивача суду надано не було. Сам по собі факт звернення із заявами до поліції не є безумовним доказом правоти позивача та не свідчить автоматично про наявність вини відповідачки.
Окрім цього, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що не була свідком психологічного тиску чи образ матері на сина. Навпаки, зауважила, що відповідачка боїться свого сина і багато разів збігала до неї ночувати із свого дому через його поведінку.
В даному випадку, суд вказує на відсутність будь-яких доказів щодо вчинення відповідачкою дій на перешкоджання позивачу потрапити до квартири або невдалих спроб вселення позивача в квартиру, і, як наслідок, завдання моральної шкоди.
Таким чином, під час розгляду справи по суті позивачем не доведено, а судом не встановлено ні наявність моральної шкоди, ні протиправність дій відповідачки, яку позивач вважає заподіювачем такої шкоди, ні наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, ні вини відповідачки. При цьому, суд погоджується із стороною відповідача, яка вважає, що подана позовна заява ґрунтується переважно на емоційних твердженнях, суб`єктивному сприйнятті конфлікту самим позивачем та його особистих припущеннях, а тому не може бути належною та достатньою правовою підставою для покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст складений 29.09.2026.
Суддя: