ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
30 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/1935/25
Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1282/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мамонової О. Є.,
суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
із секретарем Герасименко Ю. О.,
учасники справи:
позивач: Фермерське господарство «САМ»,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Сільськогосподарський кооператив «Миколаївський»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «САМ» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року у справі за позовом Фермерського господарства «САМ» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський» про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року Фермерське господарство «САМ» (далі - ФГ «САМ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський» (далі - СГК «Миколаївський»), в якому просило скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371 площею 2,0000 га з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, проведену відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 12.05.2017, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; стягнути на користь позивача з відповідачів солідарно судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФГ «САМ» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 38,2 га, розташованої на території Локнистенської сільської ради Менського району, що посвідчується чинним Державним актом на право постійного користування землею від 15 травня 1997 року серії ЧН №00111, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111.
Позивач зазначав, що за рахунок земель, що належать ФГ «САМ» на праві постійного користування, сформовано 18 земельних ділянок, серед них земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371, площею 2,0000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 14.11.2017, номер запису про право власності 26992763, а з 11.07.2018 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 26992763. До реєстру щодо цієї земельної ділянки 21.08.2019 внесено також запис 32943063 про інше речове право щодо орендаря СГК «Миколаївський».
Указував, що факт накладання земельної ділянки [номер приховано]:11:000:0371 на земельну ділянку, надану ФГ «САМ» у постійне користування, підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, технічним звітом по перенесенню в натуру меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_3 для розширення селянського/фермерського господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району, складеним Чернігівською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1997 році, розпорядженням Менської районної державної адміністрації від 21.04.1997 №149 «Про відведення земельних ділянок для розширення селянських/фермерських господарств із земель районного запасу», висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2024 №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ, висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.06.2020 №2614-2633/20-24, технічним звітом щодо виконання топографо-геодезичних робіт та дослідження земельних ділянок, які розташовані в Березнянській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області від 20.08.2025.
Звертав увагу, що під час розгляду справ №927/959/22, №927/234/25 установлено, що земельна ділянка [номер приховано]:11:000:0371 має перетин 2,0000 га (що становить 100% площі такої ділянки) із земельною ділянкою, що належить ФГ «САМ» на праві постійного користування.
Наголошував, що право користування позивача на земельну ділянку, виділену для здійснення фермерського господарства, виникло раніше, за формування та реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 . Позивача не було позбавлено права користування спірною земельною ділянкою, вона не вилучалась у нього встановленому діючим законодавством порядку, він не надавав згоди на виділення у власність ОСОБА_1 земель із земельної ділянки, що перебуває у нього у постійному користуванні.
Відтак відділ у Менському районі ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області формуючи нову земельну ділянку та в подальшому передаючи її у власність ОСОБА_1 знав і повинен був знати про існування права постійного користування позивача. Таким чином ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області діяло всупереч вимогам ст. 116, 118 ЗК України, ст. 50 Закону «Про землеустрій», ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», оскільки знав і повинен був знати про наявність права постійного користування ФГ «САМ» та знав про пряму заборону закону про виділення землі без згоди землекористувача.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 20.03.2026 в задоволенні позовних вимог ФГ «САМ» до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський» про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки - відмовлено.
В апеляційній скарзі ФГ «САМ» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідачів на його користь солідарно судові витрати, посилаючись на його незаконність, ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що обраний ним спосіб захисту є неналежним, помилково ототожнивши спірні правовідносини з тими, де є обов`язковим віндикаційний позов.
На думку заявника районний суд порушив принцип правової визначеності, адже господарство діяло відповідно до висновків господарського суду Чернігівської області, викладених у справі №927/959/22, за якими саме скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК є належним та ефективним способом захисту порушеного права ФГ «САМ». Цей спосіб захисту позивачем вже реалізовано, а його належність підтверджено судами у справах №927/243/25 та №927/854/26 з аналогічними правовідносинами щодо того ж масиву земель. Ситуація, за якої господарські суди визнають цей спосіб ефективним, а цивільний суд в аналогічній справі називає його «неналежним», є неприпустимою та порушує право на справедливий суд.
Стверджує, що скасування реєстрації об`єкта нерухомості в ДЗК є самостійним та дієвим способом захисту порушеного права особливо у випадках «паперового накладення» меж, про що наголошено Верховним Судом у справах №904/6886/23, №916/1750/22. Оскільки ФГ «САМ» фізично не втрачало володіння землею, віндикація (яка передбачає повернення речі з чужого володіння) є неможливою. Заявлений позов вважається самостійним способом захисту, який за своєю суттю є негаторним, цей спосіб захисту спрямований на ліквідацію незаконно створеного в ДЗК об`єкта-двійника, який блокує позивачу можливість внести відомості про власні межі до кадастру.
Зазначає, що здійснена помилково та незаконно реєстрація в ДЗК права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 наразі створює ФГ «САМ» технічну перешкоду, яка порушує право позивача на внесення власних меж земельної ділянки до ДЗК. Без скасування реєстрації об`єкта в ДЗК (видалення його координат) жодна інша вимога не призведе до відновлення стану, який існував до порушення.
Зауважує, що у разі наявності сумнівів щодо термінологічної точності позовних вимог районний суд не мав відмовляти у позові з формальних підстав, оскільки «прагнення позивача» захистити право постійного користування є очевидним. Суд був зобов`язаний надати належну інтерпретацію вимогам та застосувати відповідні норми права самостійно, а не залишати порушене права без захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- спірні правовідносини виникли внаслідок неможливості ФГ «САМ» оформлення права постійного користування земельною ділянкою через накладення на неї земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2 ;
- заявлений ФГ «САМ» позов про скасування державної реєстрації земельної ділянки не спрямований на ефективне відновлення права позивача, належним (правомірним) способом захисту права фермерського господарства як постійного користувача земельної ділянки, який позбавлений можливості оформити своє право постійного користування на неї, тобто володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на наступне.
У справі встановлено, що 26.04.1996 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «САМ», код ЄДРПОУ 22825267, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР: 1060120[телефон приховано], що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 11).
Розпорядженням Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 21.04.1997 №149 ФГ «САМ» ОСОБА_3 надано у постійне користування для розширення існуючого селянського (фермерського) господарства 38,2 га земель із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району, на підставі якого 16.05.1997 ОСОБА_3 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111. Державний акт містить план зовнішніх меж землекористування (том 1 а.с. 12, 15 зворот).
На виконання вказаного розпорядження Чернігівським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення Чернігівського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, виготовлено технічний звіт по перенесенню в натурі меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (том 1 а.с. 13 зворот -23).
У пояснювальній записці до технічного звіту по перенесенню в натурі меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради народних депутатів Менського району зазначено, що згідно розпорядження Менської районної державної адміністрації від 21.04.1997 №149 громадянину ОСОБА_3 надано право на постійне користування для розширення існуючого селянського (фермерського) господарства 38,2 га земель, з них 37,4 га сіножатей і 0,8 га боліт з земель запасу Локнистенської сільської Ради. Ділянка знаходиться біля малої річки Млинок. Прибережна смуга шириною 25 м (болото з чагарником) у відведену ділянку не включена. Згідно з водним законодавством України ці землі можна надавати тільки в довгострокове користування (строком до 20 років). Роботи по встановленню в натурі меж наданої земельної ділянки виконані інженером 1 категорії ОСОБА_4 у присутності голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 , голови сільської Ради ОСОБА_5 та начальника відділу земельних ресурсів Менського району Таргонського С. К. Робота проводилась теодолітом Т-15 та Т-20 метровою мірною стрічкою. Межі відведеної земельної ділянки закріплені в натурі межовими знаками встановленого зразку в кількості 12 шт. Периметр ділянки складає 3,6 км. Межові знаки передані на збереження голові селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 . Площа земельної ділянки вирахувана комбінованим способом (по координатах і планіметром) і складає 38,2 га. На відведену земельну ділянку складено план відведення та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. При відведенні земель заперечень з боку представників зацікавлених сторін не заявлено (том 1 а.с. 15).
04.10.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернувся ОСОБА_1 із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (том 1 а.с. 167 зворот).
Наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.10.2016 №25-16498/14-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 167).
На підставі згаданого наказу ТОВ «Техгеоінформ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства - 2,000 га, за адресою: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада (том 1 а.с. 181-211).
12.05.2017 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371, площею 2,0000 га, з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 20.08.2025 за №НВ-9974945442025 (том 1 а.с. 117-122).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-11667/14-17-сг від 31.07.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер [номер приховано]:11:000:0371) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (том 1 а.с. 212).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2025, право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер [номер приховано]:11:000:0371, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1411709574230 за реєстровано за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу номер 920 від 11.07.2018 (том 1 а.с. 123-124).
21.08.2018 між ОСОБА_2 (орендодавець) та СГК «Миколаївський» (орендар) укладено договір оренди землі, за яким земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371 площею 2,00 га передано в оренду строком на 7 років (том 1 а.с. 234-235).
У 2020 році інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства - 38,2 га, за адресою: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада (том 1 а.с. 34-67).
30.07.2021 Березнянською селищною радою (десята сесія восьмого скликання) прийнято рішення №386/10 VIII «Про припинення права постійного користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Борзнянської селищної ради Чернігівської району Чернігівської області». На підставі цього рішення ОСОБА_3 (який є головою ФГ «САМ») припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 38,2 га, розташованою за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради (раніше Локнистенської сільської ради Менського району), яка була надана йому для розширення фермерського господарства згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія ЧН №0011, виданим 15.05.1997, у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 (справа №927/135/22), яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 30.05.2023, позов ФГ «САМ» до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення Березнянської селищної ради (десята сесія восьмого скликання) від 30.07.2021 №386/10-VIII «Про припинення права постійного користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради Чернігівської району Чернігівської області» (том 1 а.с. 24-32).
Згідно з висновком експерта Чернігівського відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.06.2020 №2614-2633/20-24:
- земельна ділянка площею 2,0 га за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371 накладається на земельну ділянку площею 38,2 га, за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ЧН №00111, виданого 15.05.1997 Менською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997;
- встановлено повне накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371 на земельну ділянку площею 38,2 га, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111, виданого 15.05.1997 Менської райдержадміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997;
- земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371 сформована за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №0011, виданого 15.05.1997 Менською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997 (том 1 а.с. 68-76).
У висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.11.2024 №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ зазначено, що надати відповідь на запитання: «Чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997, передана у постійне користування ОСОБА_3 , який є засновником ФГ «САМ», відповідно до документації із землеустрою на ці земельні ділянки? Якщо так, то яка площа та координати площини накладання?» - не представляється за можливе, у зв`язку з тим, що у складі документації із землеустрою на земельну ділянку площею 38,2 га відсутній каталог координат всіх поворотних точок меж земельної ділянки.
Користуючись правом, визначеним ст. 69 та 98 ГПК України, експертами зазначено про те, що наявне порушення меж та накладання земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність», на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997, передана у постійне користування ОСОБА_3 , який є засновником ФГ «САМ». Площа накладання становить - 7,5611 га, координати площини накладання наведені у додатку 1 до висновку експерта (том 1 а.с. 77-92).
Відповідно до висновку експерта Чернігівського відділення КНДІСЕ за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2025 №981/25-24 межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371, площею 2,00 га, власником якої є ОСОБА_2 , накладаються на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111, виданого 15.05.1997 Менською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997, передана в постійне користування ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, межі якої були встановлені в ході проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок від 19 листопада 2024 року №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ у справі №927/959/22, про що наведено в додатку 1 до висновку (том 2 а.с. 96-109).
У вбачається із зведеного кадастрового плану до пояснювальної записки до технічного звіту ФОП ОСОБА_6 щодо виконання топографо-геодезичних робіт та дослідження земельних ділянок, які розташовані в Березанській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371, яка належить ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку площею 38,2 га, що на праві постійного користування перебуває у ФГ «САМ» (том 1 а.с. 112-115).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За положеннями частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15, від 11.09.20119 у справі №487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У справі, яка переглядається, ФГ «САМ» звернулося з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, із посиланням на те, що позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права постійного користування масивом земель через наявність у ДЗК відомостей про сформовану в межах цього масиву земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі №522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі №446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також зазначила, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 148).
У цій справі позивач стверджує про накладення земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , на масив земель, який знаходиться у його постійному користуванні, що посвідчено відповідним Державним актом.
У пункті 145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначено, що «[…] у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається».
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності Особи». Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Ураховуючи наведене, в контексті обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду та заявлених позовних вимог, належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, що належить на праві постійного користування ФГ «САМ» та накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , про що правильно вказав суд першої інстанції, вирішуючи спір. Аналогічні висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладено Верховним Судом у постанові від 04.02.2026 у справі №525/1057/19 за підсумком касаційного перегляду справи з подібними правовідносинами.
Такий позов у цій справі не заявлено. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, вказавши, що ФГ «САМ» належить звернутися з віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про належність обраного способу захисту та порушення районним судом принципу правової визначеності з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Отже, позивачеві належить право на захист від порушень, пов`язаних із володінням земельною ділянкою
Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, такі речові права, як право власності, право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 60).
З урахуванням викладеного не може бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції доводи, що суд не врахував специфіку спірних правовідносин, позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 38,2 га на підставі Державного акту від 15.05.1997, і користування цією землею не припинялося.
За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.
Як уже було зазначено вище, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц , від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц.
З врахуванням викладеного, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо неналежності обраного позивачем способу захисту у вигляді скасування державної реєстрації земельної ділянки, помилково ототожнивши спірні правовідносини з правовідносинами, у яких належним способом захисту є віндикаційний позов.
У справі №927/959/22, висновки якої, за твердженням позивача, мають застосовуватись при вирішенні цього спору, ФГ «САМ» зверталось з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради Чернігівського району про визнання незаконним і скасування наказу, припинення права власності. Позивач вважав незаконним позбавлення його права користування земельною ділянкою площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області шляхом формування за її рахунок земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423 площею 31,6808 га та передачі її у комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району, правонаступником якої є Березнянська селищна рада Чернігівського району. Суди дійшли висновку, що визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423 площею 31,6808 га у комунальну власність не забезпечить поновлення порушених прав позивача, а отже є неефективним способом захисту.
У справі №927/243/25 за позовом ФГ «САМ» до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради Чернігівського району про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки районний суд виходив з того, що земельна ділянка площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, зареєстрована 27.11.2019 за Березнянською селищною радою, сформована з-поміж іншого за рахунок земельної ділянки, наданої ФГ «САМ» в постійне користування, відтак скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав Березнянської селищної ради, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, є ефективним способом захисту прав позивача, що забезпечить відновлення становища, яке існувало до його порушення.
Натомість у справі, яка переглядається, ФГ «САМ» звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , СГК «Миколаївський» про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0371 площею 2,0000 га, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності. Тобто і суб`єктний склад, і предмет позову у справах за №927/959/22, №927/243/25 відмінний від цієї справи.
Позивач хибно ототожнює поняття правового висновку, зробленого судом за підсумком вирішення спору, з встановленими у справі обставинами. Фермерське господарство безпідставно вважає встановленою і такою, що не підлягає доведенню, обставину незаконного формування належної відповідачу земельної ділянки, оскільки саме питання законності отримання землі ОСОБА_1 за викладених у позові обставин користування ФГ «САМ» масивом земель є предметом цього спору. Фактично скаржник наполягає на необхідності застосування зроблених судами при ухваленні рішень за підсумком розгляду інших справ висновків, з-поміж іншого і щодо способу захисту, у цій справі. Відтак суд першої інстанції правильно виснував про відсутність преюдиційного значення рішень, ухвалених судами господарської юрисдикції, на які посилається скаржник, для цього спору.
Колегія суддів відхиляє посилання ФГ «САМ» на застосування районним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22, від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23 про те, що скасування реєстрації об`єкта в ДЗК є самостійним та дієвим способом захисту, особливо у випадку «паперового накладення» меж.
У справі №904/6886/23 Верховний Суд, вирішуючи спір про повернення державі земельної ділянки лісогосподарського призначення, виснував, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок. Таких обставин у цій справі не встановлено.
У справі №916/1750/22 вирішувався спір щодо правомірності розпорядження Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області земельною ділянкою, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Херсонська обласна військова адміністрація, та які перебувають у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство». Суд виснував, що таке розпорядження землею відбулось без наявності відповідних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства, а відтак має місце незаконне формування, вилучення, реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку, передача в оренду іноземному підприємству «Драйфхолм Фармінг» спірної земельної ділянки. ВС установив, що державну реєстрацію речових прав Новоолександрівської сільської ради та іноземного підприємства «Драйфхолм Фармінг» на спірну земельну ділянку вже скасовано судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на неї, відтак одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Такі або схожі обставини у цій справі також відсутні.
Отже, правовідносини у справах №916/1750/22, №904/6886/23 є нерелевантними до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі.
Апеляційний суд вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неврахування районним судом висновку ВП ВС від 16.07.2025 у справі №910/2389/23 щодо обов`язку суду надати належну інтерпретацію вимогам та застосувати відповідні норми права самостійно, а не залишати порушене право без захисту.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому у п. 5 ч. 3 ст. 2 та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Спосіб захисту визначає позивач при поданні позову (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Водночас у цій справі відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав позивача у визначений законом спосіб. Є безпідставними доводи ФГ «САМ» про те, що у разі наявності сумнівів щодо термінологічної точності позовних вимог районний суд мав не відмовляти у позові з формальних підстав, а захистити порушене право в інший спосіб, оскільки «прагнення позивача» захистити право постійного користування є очевидним. Заявлений скаржником спосіб захисту є чітким та зрозумілим і не потребує термінологічного або лексичного уточнення. Фермерське господарство не лише звернулось до суду з конкретними позовними вимогами, а і неодноразово обґрунтовувало необхідність застосування саме такого способу захисту порушеного права. Вирішення судом першої інстанції позовних вимог, які не були предметом судового розгляду, нівелює суть принципу рівності усіх учасників процесу перед законом та судом, оскільки позбавить сторону відповідача можливості ефективно здійснити правовий захист від пред`явленого позову.
Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справі №910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52 гс 20).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06 .04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 (пункт 155), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46).
Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ФГ «САМ» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20.03.2026 - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «САМ» залишити без задоволення.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Головуюча О. Є. Мамонова
Судді: Н. В. Висоцька
Н. В. Шитченко