Справа № 171/148/25
2/171/1532/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Мигалевича В.В.,
за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В.,
представника позивача Туманова С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою представника позивача адвоката Туманова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
установив:
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.08.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між сторонами не скалось, шлюб носить формальний характер, подружні відносини припинені, подальше подружнє життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам сторін, тому позивачка просить розірвати шлюб.
28.07.2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла уточнена позовна заява, в якій він просить суд, розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з останнього аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня постановлення рішення і до повноліття дитини.
Позивачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив розірвати між сторонами шлюб та стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання спільної дитини.
В судове засідання відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву або будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надавав.
Керуючись ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позицію представника позивачки, дійшов висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області 10.08.2013 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 36. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_6 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області 04.07.2013 року, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доказів того, що на утриманні у відповідача є інші непрацездатні члени сім`ї останнім не надано.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного Кодексу України (далі за текстом СК України) позов про розірвання шлюбу може бути поданим одним з подружжя.
Згідно з ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.
Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Встановив, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Ст. 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не частці від заробітку платника аліментів, Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку(доходу) , приблизний перелік яких наводиться у ч. 1 даної статті ( якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі).
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу , або отримання частини доходу у натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері, або батька може привести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі, або в іноземній валюті, що можна віднести до обставин, що мають істотне значення.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сум і є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку ( доходу) може виникнути зокрема у випадках, коли відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини є стягнення аліментів у випадках коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі, виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п.17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
За результатами розгляду справи судом встановлено що відповідач є батьком малолітньої дитини, а тому у відповідності до вимог сімейного законодавства повинен нести обов`язок матеріального забезпечення своєї дитини.
Враховуючи те, що наразі донька сторін проживає разом з матір`ю і знаходяться повністю на її утриманні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, як просить позивач.
При визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, суд прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, суд враховує, що розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Оскільки до суду не надано будь-яких заперечень та доказів не визнання зазначеного позову відповідачем, а також належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі з урахуванням індексації відповідно до закону, починаючи з дня постановлення рішення і до досягнення дитиною повноліття.
Також, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них (ст. 192 СК України).
Що стосується сплати судового збору щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч.2 ст.141ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Щодо судового збору в частині позовних вимог щодо стягнення аліметів, то згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивачка звільнена.
В порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1211,20 грн. стягується з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180-184 СК України, ст.ст. 12, 76 81,141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити .
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.08.2013 року Виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, актовий запис №36.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення суду складено 30.09.2026 року.
Суддя: В. В. Мигалевич