Справа № 195/1225/26
У Х В А Л А
іменем України
25.09.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання - Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», Марчук Яни Станіславівни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №195/1225/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Томаківського районного Дніпропетровської області суду перебувала цивільна справа №195/1225/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Томаківського районного Дніпропетровської області від 31.08.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 99035948000 від 08.05.2024 року у розмірі 28 772.27 грн.,яка складється з: заборгованість за основним боргом - 19235.03 грн.; заборгованість за відсотками - 9516.68 грн.; заборгованість за комісією - 20.56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн., і поштові витрати - 146 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Представник позивача Марчук Я.С., 07.09.2026 року, звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. До заяви представник відповідача долучила: копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про правничу допомогу №1 від 03.06.2026 року; копію розрахунку платежів за період з 01.08.2026 р. по 31.08.2026 р.; копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про правничу допомогу №1 від 03.06.2026 року, у якому міститься зміст наданих послуг від 31.08.2026; договір №1 про надання правничої допомоги від 03.06.206 р.; копію квитанції про виконання платіжної інструкції від 04.09.2026 р.
Документ сформовано в системі «Електронний суд».
Відповідно до ч.3 ст.270 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Вивчивши доводи, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви з таких підстав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже за загальним правилом питання про розподіл судових витрат має вирішуватися судом одночасно з ухваленням рішення по суті позовних вимог, при цьому законодавець передбачив можливість розгляду цього питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених умов, а саме: неможливості подання доказів розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №161/5317/18, провадження №61-3454св22.
Судом встановлено, що у пункті 3 прохальної частини позовної заяви представник позивача Марчук Я.С. просила суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 6000 гривень.
Згідно приписів п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу було предметом судового розгляду. Так, у зв`язку з тим, що представником позивача не підтверджено фактично понесені витрати на правничу допомогу у сумі 6000 гривень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заявленої вимоги.
З вищенаведеного слідує, що позовні вимоги позивача, у тому числі і вимога про стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу були розглянуті судом при ухвалені судом основного рішення, а тому ухвалення додаткового рішення для за заявою представника позивача про ухвалення додаткового рішення по даній цивільній справі є недоречним та безпідставним.
Таким чином, всі позовні вимоги викладені позивачем в позовній заяві були судом розглянуті і ухвалено вказане судове рішення. При цьому, суд першої інстанції не має право змінювати ухвалене ним рішення, це право надано законом судам вищих інстанцій.
На підставі вище наведеного суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення, які зазначені у ст.270 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №195/1225/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід відмовити.
Керуючись ст.ст.133,141,246,258,259,263-268,270 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», Марчук Яни Станіславівни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №195/1225/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: М.В.Омеко
25.09.2026