Справа №333/11776/25
Провадження №2/333/1560/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
30 вересня 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача ОСОБА_1 , прокурора Алєксандрової С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу №333/11776/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району як орган опіки та піклування, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вихованням та утриманням неповнолітнього сина з 2015 року займається лише батько. Мати дитини, ОСОБА_3 , вихованням неповнолітнього сина не займається, не цікавиться його розвитком, не дбає про стан його здоров`я, не утримує сина матеріально, не забезпечує соціалізацією дитини у суспільстві. Усі питання, пов`язані з розвитком, вихованням та станом здоров`я сина з самого народження вирішує позивач. Зокрема, він супроводжує сина під час лікарських обстежень, амбулаторного та стаціонарного лікування. Мати, ОСОБА_3 , станом здоров`я дитини не цікавиться. Також відповідачка не забезпечує здобуття сином освіти. Відповідно довідки від 07.11.2025 року, виданої закладом освіти Запорізька гімназія №70 Запорізької міської ради, батько дитини - ОСОБА_5 приділяє увагу вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори, контролює навчальну успішність сина, підтримує зв`язок в телефонному режимі з класним керівником, по можливості приходить до школи, а мати дитини - ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, з вчителями та класним керівником не спілкується, навчанням сина жодного разу не цікавилась. На теперішній час відповідач, ОСОБА_3 веде антисоціальний образ життя, зловживає алкоголем та наркотичними речовинами, вчиняє крадіжки, за що притягалась до кримінальної відповідальності. Крім того, відносно ОСОБА_3 . Комунарським районним судом вирішується питання про вилучення її малолітньої дитини. Вищевикладені обставини свідчать про вольове небажання відповідачки виконувати відносно сина свої батьківські обов`язки, покладені на неї законом. ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не спілкується з ним. Вихованням дитини займається позивач самостійно. Таким чином, зазначені вище факти можна розцінювати як свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками і самоусунення від їх виконання. Така поведінка суперечить інтересам дитини. Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. У судовому засіданні від 01.06.2026 року позивач суду пояснив, що вихованням та утриманням неповнолітнього сина з 2015 року займається лише він. Мати дитини зловживає алкогольними напоями, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, викрадала дитячі гроші.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд прийняти рішення в інтересах дитини, а також зазначила, що станом на зараз відповідачка жодним чином не цікавиться долею сина, його станом здоров`я, не намагається зв`язатися будь-якими наявними засобами зв`язку з ним, не зазначає про свої наміри стосовно участі в житті дитини та виконання батьківських обов`язків.
Прокурор у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову.
Відповідачка, будучи повідомленою судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася і не повідомила суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавала. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без їхньої участі, рішення ухвалити в інтересах дитини відповідно до чинного законодавства України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, думку прокурора, неповнолітню дитину, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 05.02.2021 року Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Відповідно довідки про міру участі батька, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_7 від 07.11.2025 року, виданої закладом освіти Запорізька гімназія №70 Запорізької міської ради, батько - ОСОБА_5 приділяє увагу вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори, контролює навчальну успішність сина, підтримує зв`язок в телефонному режимі з класним керівником, по можливості приходить до школи. Мати, ОСОБА_3 , контакту зі школою не підтримує, з вчителями та класним керівником не спілкується, навчанням сина жодного разу не цікавилась (а.с.11).
Згідно з інформацією від 02.12.2025 року, наданою ТОВ «Діаклінік», ОСОБА_2 уклав декларацію про вибір лікаря первинної медичної допомоги з лікарем педіатром амбулаторії загальної практики-сімейної медицини за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ДІАКЛІНІК» ОСОБА_8 на ім`я неповнолітнього сина ОСОБА_4 з 12.11.2025 року. ОСОБА_4 відвідує лікаря педіатра у супроводі батька ОСОБА_2 . Рекомендації педіатра батьком виконуються в повному обсязі. Мати дитини з педіатром не спілкується, на прийом до педіатра дитину не супроводжує, здоров`ям сина не цікавиться (а.с.12, 13).
Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Космічному району наданий суду висновок про доцільність позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.53).
З висновку органу опіки також випливає, що згідно з відповіді ЗМЦСС від 20.02.2026 р. №544/03-04, родина проживає в орендованому будинку, умови проживання задовільні. Дитина має окрему кімнату, планшет для навчання, окреме спальне ліжко. Під час виходу ОСОБА_2 перебував вдома, виглядав доглянутим, був спокійним. Як розповів ОСОБА_4 , він знає про наміри батька позбавити його матір батьківських прав, та згоден з думкою батька. Матір, ОСОБА_3 , рідко спілкується з сином, матеріально не допомагає, його справами майже не цікавиться. Цю інформацію підтвердив і чоловік, ОСОБА_2 , повідомивши, що його син постійно проживає з ним вже 10 років. ОСОБА_3 отримувала соціальну послугу «консультування» за наказом директора ЗМЦСС від 11.03.2025 р. №157. За цей час ОСОБА_3 не дослухалась до рекомендацій спеціалістів. Офіційно на роботу не влаштувалась, може зловживати алкогольними напоями. Її молодша донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2026 року відібрана у матері ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав та стягнуті аліменти на утримання дитини. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17.02.2026 р., за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні. У хлопця є окрема кімната, ліжко для відпочинку, одяг та взуття в наявності, базові потреби хлопця задоволено. Під час спілкування з ОСОБА_4 , встановлено, що мати дзвонить, коли перебуває в стані алкогольного сп`яніння, життям дитини не цікавитися, на день народження та інші свята не вітає. ОСОБА_4 згадував, що коли він був менший, батько возив його за адресою проживання матері, де він спілкувався з сестрою, але мами вдома зазвичай не було, за ним та сестрою доглядала бабуся.
Допитана у судовому засіданні від 01.06.2026 року свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_3 приходиться їй донькою. Остання зловживає алкогольними напоями, приймає наркотичні засоби. Де вона наразі перебуває їй невідомо. Під час спільного проживання її доньки та ОСОБА_2 у них народився син - ОСОБА_11 . З трьох років про дитину піклується лише батько, зокрема, водить до школи, до лікарів. Іноді свідок також допомагає у вихованні.
Допитана у судовому засіданні від 01.06.2026 року свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона живе по сусідству з ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_11 . Коли дитині виповнилося 3 роки мати його покинула. З того часу усі питання щодо навчання, спортивних секцій, лікування вирішує саме ОСОБА_2 . Мати дитини - ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дитини. Останній раз свідок бачила ОСОБА_3 приблизно два роки тому, при цьому остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
У судовому засіданні від 29.06.2026 року в присутності спеціаліста Відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради була опитана щодо питання, яке є предметом позову і стосується його життя безпосередньо, 14-річна дитина ОСОБА_4 , який суду зазначив, що живе з батьком та двоюрідним братом, про якого також піклується його батько, адже рідний батько помер. З матір`ю останній раз спілкувався по телефону десь 5 років тому. Після цього він з нею не спілкувався. Вона навіть не вітала його з днем народження. Зі слів друзів йому відомо, що остання зловживає алкогольними напоями та вживає наркотичні засоби. Наразі його вихованням займається батько. Також їм допомагає бабуся - ОСОБА_10 .
З довідки Резерв + вбачається, що ОСОБА_2 останній раз уточнював дані 04.07.2026 року (а.с.74).
Згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №3409 у березні 2025 року ОСОБА_2 видалене злоякісне новоутворення в лівій легені, проведене променеве навантаження (а.с.75).
Відповідно до Ухвали суду від 08 липня 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082040001015 від 16.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, закрито у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
На підставі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення зазначених вимог закону відповідач ОСОБА_3 свої батьківські обов`язки відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не готує до самостійного життя, його успіхами не цікавиться, в житті та вихованні сина жодної участі не бере.
Крім того, встановлені обставини справи свідчать про те, що матір дитини ОСОБА_3 відсутня у житті дитини з 2015 року. При цьому зазначені обставини мають тривалий характер та виникли задовго до звернення позивача до суду. Тобто, свідоме ігнорування відповідачкою своїх батьківських обов`язків триває безперервно вже понад 10 років. З моменту звернення з позовом у грудні 2025 року, відповідачка ігнорує судовий процес щодо позбавлення її батьківських прав, що додатково свідчить про відсутність будь-якої зацікавленості в житті сина.
Також з огляду на встановлений судом тривалий період невиконання матір`ю дитини батьківських обов`язків, який розпочався ще у 2015 році, суд не вбачає підстав пов`язувати звернення позивача з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав з наявністю у нього статусу військовозобов`язаного чи введенням в Україні правового режиму воєнного стану. Крім того, суд бере до уваги, що позивач не ухиляється від заходів щодо військового обліку, адже останній раз уточнював дані у ІНФОРМАЦІЯ_4 04.07.2026 року.
Таким чином, правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав виникли та існували впродовж багатьох років задовго до обставин, пов`язаними з мобілізаційними процесами в країні.
Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме: тривалого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, відсутності будь-яких доказів участі матері у житті дитини з 2015 року, а також відсутності об`єктивних причин, що перешкоджали їй виконувати свої обов`язки щодо дитини, суд дійшов висновку про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки, а саме: про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, а також те, що позбавлення батьківських прав відповідачки не звільняє її від обов`язку щодо утримання дитини, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, що містяться в матеріалах справи.
Керуючись ст.51 Конституції України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст.7, 141, 150, 152, 155, 164, 165 Сімейного кодексу України, ч.4 ст.223, ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 37573541, м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд.32), - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 30 вересня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков