Справа № 462/7126/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє адвокат Тертиця Тамара Василівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє адвокат Тертиця Т.В., через систему «Електронний суд» 12.08.2026 року звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 1633-8315 від 06.12.2025 року в розмірі 13 700 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7000 грн - сума заборгованості за процентами; 1700 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також стягнути понесені судові витрати. В обґрунтування поданого позову зазначає, що 06.12.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачкою за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1633-8315. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 5000 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; пільгова процентна ставка - 0,74 % на день; стандартна процентна ставка - 1,00 % на день, де базовий період - це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується документом про перерахування кредитних коштів, а саме копією довідки про перерахування суми кредиту та копією довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи. У зв`язку з невиконанням відповідачкою умов договору на її адресу було скеровано вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 1633-8315 від 05.06.2026 року, надавши можливість останній добровільно, у позасудовому порядку врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Зазначена вимога була направлена позивачем на адресу відповідачки, що підтверджується списком рекомендованих повідомлень від 10.06.2026 року, однак у визначені у вимозі строки відповідачка своїх зобов`язань не виконала.
Таким чином, з боку відповідачки щодо позивача має місце порушення зобов`язання, визначеного кредитним договором, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка належним чином повідомлялася судом про розгляд справи, згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається такою, якій вручено судове повідомлення, відзиву на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження не подала, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не скерувала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Водночас у своїй постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 352/54/19, провадження № 61-9596св21, Верховний Суд зазначив, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 06.12.2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачці для ознайомлення паспорт споживчого кредиту до укладення договору про споживчий кредит для продукту «MiniKasa», який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором А 5466 (а.с. 63).
Надалі 06.12.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1633-8315 на суму 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальниця зобов`язувалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Позичальниця ідентифікується за допомогою системи BankID НБУ.
У п. 1.1 кредитного договору містяться визначення термінів, що застосовуються у договорі, та, зокрема, вказано, що базовий період сплати процентів - це проміжки часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом.
У п. 4.1 кредитного договору визначено, що датою видачі кредиту є 06.12.2025 року, а згідно з п. 4.1.4 датою повернення кредиту є 05.12.2026 року, у той час як строк кредитування складає 365 календарних днів.
У п. 4.8 кредитного договору визначено, що базовий період складає 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання (видачі) кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.
Згідно з п. 4.9 кредитного договору сплату процентів за користування кредитом позичальниця зобов`язана здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.
Пунктом 4.10 кредитного договору визначено, що нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми за кожен день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом, пільгова процентна ставка - 0,74 % на день.
Відповідно до п. 4.14 кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Строк договору є рівним строку кредитування. У частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування сторонами в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін у процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.
У п. 4.15 кредитного договору визначено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 3181,67 %.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 21 746,17 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.16).
Пунктом 8.3 кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, встановленої п. 4.1.4 договору.
У розділі 13 кредитного договору «Реквізити сторін» зазначено: електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) фізичної особи - позичальника ОСОБА_1 - НОМЕР_1 (а.с. 23 зворот).
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Даний факт підтверджується довідкою про перерахування коштів від 06.12.2025 року на рахунок НОМЕР_2 (а.с. 25).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного чи іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який був надісланий кредитодавцем на номер телефону, зазначений відповідачкою при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору міститься код-ідентифікатор відповідачки, що є її безпосереднім підписом та відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений між сторонами.
Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається порядок дострокового повернення кредиту.
Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження № 61-14700св21), від 22 листопада 2023 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) та від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23 (провадження № 61-2757св25) щодо застосування статті 16 Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Даний факт підтверджується довідкою про перерахування коштів від 06.12.2025 року на рахунок НОМЕР_2 (а.с. 25).
Однак ОСОБА_1 сплатила заборгованість лише частково, здійснивши оплату боргу на суму 3450,00 грн 12.01.2026 року. Надалі, у період з 12.01.2026 року по 01.06.2026 року, а отже у строк понад один календарний місяць, відповідачка не проводила оплату боргу та процентів за користування кредитом, кредитні кошти не повернула.
Оскільки пунктом 8.3 кредитного договору визначено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, 05.06.2026 року позивач звернувся до відповідачки з досудовою вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, яку направив 10.06.2026 року через АТ «Укрпошта», проте така вимога залишилась без належного реагування (а.с. 26, 40).
За наведеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права на дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом у повному обсязі відповідно до умов кредитного договору та частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1633-8315 станом на 02.06.2026 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 13 700 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7000 грн - сума заборгованості за процентами; 1700 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України (а.с. 37-39).
Водночас суд зазначає, що надані позивачем розрахунки та заявлені вимоги не в повній мірі кореспондують із вимогами чинного законодавства.
Так, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, позивачем безпідставно нараховано заборгованість за процентами на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 1700,00 грн, а тому в частині їх стягнення слід відмовити.
Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 1700,00 грн не підлягає стягненню.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає заборгованість у розмірі 12 000 грн (5000 + 7000), а тому позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору (платіжне доручення № 54597 від 10.07.2026 року).
Водночас, враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2332,03 грн (12000 грн ? 2662,40 грн : 13700 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 133, 141, 247, 263-265, 279, 280-287 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 1633-8315 від 06.12.2025 року та 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн 03 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, р/р НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванюк І.Д.